Постанова

від 21.02.2022 по справі 1.380.2019.003597

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003597 пров. № А/857/18418/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Кардаш В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року, головуючий суддя Кедик М.В., ухвалене о 15:33 год. у м. Львові, повний текст якого складено 10.09.2021 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сокальської районної державної адміністрації Львівської області, Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

В липні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Сокальської РДА Львівської області, Червоноградської РДА Львівської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21.06.2019 року № 94/03-07 Про звільнення ОСОБА_2 ; поновити його на посаді заступника голови Сокальської РДА з 21.06.2019 року; стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 червня 2019 року по день ухвалення рішення у справі, без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що на виконання вимог статті 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації позивач, як заступник голови райдержадміністрації, написав і подав на ім`я новопризначеного голови Сокальської РДА заяву від 01.04.2019 року про припинення повноважень. Лише більше ніж через 2,5 місяці з моменту подачі заяви спірним розпорядженням відповідача ОСОБА_1 було звільнено з посади з виплатою компенсації за невикористані дні відпустки. Вважав, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог закону, зокрема та у тому числі, без погодження з головою обласної державної адміністрації. Крім того позивач вважав, що в даному випадку фактично йшлося про розірвання трудового договору з ініціативи власника, а тому оскільки після подання заяви про припинення своїх повноважень ОСОБА_1 продовжував виконувати обов`язки заступника голови Сокальської РДА та не виявляв бажання звільнитися, то відповідач був не вправі його звільняти. На думку позивача, положення статті 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації передбачають обов`язок подачі ним заяви про припинення повноважень, але це не означало автоматичного звільнення з роботи.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28.01.2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.10.2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року скасовано; справу № 1.380.2019.003597 направлено на новий судовий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що всупереч висновкам Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 року суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку, що ст. 10 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», яка передбачала погодження звільнення заступника голови РДА за погодженням з головою РДА, на момент виникнення спірних правовідносин перестала діяти.

В судовому засіданні позивача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі.

Представник відповідача - Червоноградської районної державної адміністрації Львівської області заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до розпорядження голови Сокальської РДА Токай Р.Н. від 07.02.2018року №23/03-07 ОСОБА_1 призначений на посаду заступника голови з 09.02.2018 року.

Розпорядженням Президента України від 28.03.2019 року № 37/2019-рп головою райдержадміністрації призначено ОСОБА_3

01.04.2019 року, у перший день роботи нового голови Сокальської РДА, позивач подав заяву на ім`я голови, в якій просив звільнити його із займаної посади з достроковим припиненням повноважень, із врахуванням положень статті 10 Закону України Про місцеві державні адміністрації.

Голова Сокальської РДА 05.06.2019 року звернувся до першого заступника голови Львівської обласної державної адміністрації про погодження звільнення заступника голови районної державної адміністрації ОСОБА_1 .

Розпорядженням голови райдержадміністрації від 21.06.2019 року №94/03-07 Про звільнення ОСОБА_2 позивача звільнено з посади заступника голови Сокальської РДА у зв`язку із припиненням повноважень, з 21.06.2019 року з виплатою компенсації за дні невикористаної відпустки.

Вважаючи розпорядження відповідача протиправним, а своє звільнення таким, що відбулося з порушенням законодавчо визначеної процедури, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача у червні 2019 року стаття 10 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" була чинною у редакції станом на 07.10.2010 року та жодних вимог погоджувати звільнення позивача з кимось після заявлення останнім про припинення своїх повноважень новопризначеному голові місцевої державної адміністрацій у день його призначення не містить.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання виконання покладених на голів місцевих адміністрацій та їх заступників службових обов`язків, припинення ними повноважень, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV Про місцеві державні адміністрації (далі Закон № 586-XIV; тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 586-XIV місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій (частина перша статті 8 вказаного Закону).

Повноваження голів місцевих державних адміністрацій закріплено у статті 39 Закону № 586-XIV, пунктом 3 частини першої якої передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій призначають на посади та звільняють з посад своїх заступників, керівників структурних підрозділів відповідно до статей 10 та 11 цього Закону.

У свою чергу, стаття 10 Закону № 586-XIV вказує, що перший заступник та заступники голів місцевих державних адміністрацій виконують обов`язки, визначені головами відповідних державних адміністрацій, і несуть персональну відповідальність за стан справ на дорученій їм ділянці роботи.

Перший заступник та заступники голови районної державної адміністрації призначаються на посаду та звільняються з посади головою районної державної адміністрації за погодженням з головою обласної державної адміністрації.

Перші заступники та заступники голів місцевих державних адміністрацій заявляють про припинення своїх повноважень новопризначеним головам місцевих державних адміністрацій у день їх призначення.

Отже, пунктом 3 частини першої статті 39 та частиною третьою статті 10 Закону № 586-XIV визначено, що юридичним наслідком призначення нового голови районної державної адміністрації є право останнього звільнити перших заступників та заступників голови районної державної адміністрації із займаних посад внаслідок автоматичного припинення їх повноважень, про що вони заявляють новому голові адміністрації.

При цьому звільненню новопризначеним головою районної державної адміністрації своїх заступників на підставі частини третьої статті 10 Закону № 586-XIV не може передувати дотримання певного додаткового порядку припинення їх повноважень, крім самого факту припинення цих повноважень в силу закону.

Ця підстава законом пов`язується не з волевиявленням працівника чи голови райдержадміністрації, а з самим фактом призначення нового керівника адміністрації. Статтею 10 Закону № 586-XIV для перших заступників голови райдержадміністрації передбачено обов`язок заявити про складення повноважень перед новопризначеним головою.

Тобто написання заяви про припинення повноважень є обов`язком посадової особи - заступника голови районної державної адміністрації у силу вищенаведених законодавчих приписів і пов`язане з настанням юридичного факту звільненням з посади голови такої державної адміністрації та призначенням на посаду нового голови, наслідком чого є звільнення заступника голови з державної служби.

Так, з конструкції положень частини другої статті 10 та пункту 3 частини першої статті 39 Закону № 586-XIV слідує, що голова районної державної адміністрації наділений дискреційними повноваженнями щодо прийняття рішення за погодженням з головою обласної державної адміністрації про звільнення з посади заступника голови районної державної адміністрації.

Отже, законодавець визначив, що прийняття вищеозначеного рішення здійснюється за погодженням з головою органу виконавчої влади вищого рівня.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 28 січня 2021 року.

При цьому, Верховний Суд вказав, що матеріали справи не містять відповідних доказів погодження головою Львівської обласної державної адміністрації звільнення ОСОБА_1 і таким не можна вважати лист голови Райдержадміністрації від 05 червня 2019 року № 57/03-21, адже в ньому остання лише просила погодити звільнення заступника голови ОСОБА_1 .

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, оскаржене розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21.06.2019 року №94/03-07 Про звільнення ОСОБА_2 не відповідає критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України, оскільки відповідачем не надано доказів, що звільнення позивача відбувалось за погодженням голови Львівської обласної державної адміністрації щодо.

Частиною 2 статті 78 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про протиправність оскарженого розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21.06.2019 року №94/03-07 Про звільнення ОСОБА_2 , відтак позивач підлягає поновленню на заступника голови Сокальської РДА з дати, наступної після звільнення, тобто з 22.06.2019 року.

А враховуючи, що позивач просив його поновити на посаді заступника голови Сокальської РДА з 21.06.2019 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановлено, що при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати»передбачено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до довідки про доходи Сокальської РДА від 24.07.2019 року №192/04, загальна сума доходу гр. ОСОБА_1 у період за квітень - травень 2019 року становить 22 857 грн., при цьому середньоденна заробітна плата складає 737 грн. 34 коп.

Таким чином, втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 494 017 грн. 80 коп.(737 грн. 34 коп. х 670 робочих днів вимушеного прогулу), який слід стягнути з Сокальської РДА Львівської області.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги частково є підставними та обґрунтованими, відтак адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2ст. 6 КАС Українитаст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини»передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі №1.380.2019.003597 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Сокальської РДА Дяченко А.П. від 21.06.2019 року № 94/03-07 Про звільнення ОСОБА_2 .

Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови Сокальської РДА з 22 червня 2019 року.

Стягнути з Сокальської районної державної адміністрації Львівської області (код ЄДРПОУ - 04056405) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 червня 2019 року по 22 лютого 2022 року в розмірі 494 017 (чотириста дев`яносто чотири тисячі сімнадцять) гривень 80 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених частиною 4 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді Р. Й. Коваль В. В. Святецький Повний текст постанови складено 25.02.2022 року.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду