Постанова

від 15.02.2022 по справі 380/6080/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2022 рокуЛьвівСправа № 380/6080/20 пров. № А/857/17210/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого суддіОбрізко І.М.,

суддівІщук Л.П., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засіданняХабазні Ю.Є.,

за участю представника позивачаЦястун Р.П.,

за участю представника відповідачаТарасович О.І.,

за участю представника третьої особиСтанкевич А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-Медіа» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року, прийняте суддею Кузаном Р.І. о 10 годині 17 хвилині у місті Львові, повний текст складено 13.09.2021 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росава ЛТ» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-Медіа» про визнання протиправним та скасування рішення,-

встановив:

ТзОВ «Росава ЛТ» (надалі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради (надалі відповідач, Виконавчий комітет ЛМР) про визнання протиправним та скасування рішення від 31.01.2020 №75 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Кристал-Медіа» з надбудовою об`єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького, 249 у м.Львові».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 позов задоволено.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що містобудівні умови та обмеження надаються замовнику будівництва, тобто особі, яка володіє чи користується земельною ділянкою, та нерухомим майном. А у випадку якщо замовник не є власником нерухомого майна, яке він планує реконструювати йому необхідна нотаріально засвідчена згода власника майна.

Таким чином, для отримання містобудівних умов та обмежень для реконструкції об`єкта нерухомого майна необхідна згода власника (власників) цього майна.

Рішенням відповідача за №75 від 31.01.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування реконструкції вказаного об`єкта нерухомого майна, які надані ТзОВ «Кристал-Медіа» без погодження з іншим співвласником ТзОВ «Росава ЛТ».

Суд звернув увагу на те, що матеріали справи не місять жодних доказів того, що ТзОВ «Кристал-Медіа» як замовник будівництва звертався за згодою до ТзОВ «Росава ЛТ» на реконструкцію об`єкта незавершеного будівництва.

Суд не взяв до уваги доводи третьої особи щодо відсутності на момент прийняття оскаржуваного рішення державної реєстрації права власності позивача на спірне майно, оскільки державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (маються покликання на постанови Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду з приводу подібного).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ТзОВ «Кристал-Медіа» подало апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що з 18.09.2015 ТзОВ «Кристал Медіа» є єдиним власником об`єкту незавершеного будівництва та земельної ділянки, яка знаходиться за адресою м.Львів, вул.Б. Хмельницького, 249, корпус 26.

Позивач здійснив 12-14 лютого 2020 реєстрацію права власності на нежитлове приміщення 1 поверху загальною площею 254,0 кв.м. громадського незавершеного будівництвом будинком за адресою м.Львів, вул.Б. Хмельницького, 249, корпус 26. Підставою для такої реєстрації було рішення Господарського суду Львівської області.

Звертає увагу суду на те, що 24.01.2020 ТзОВ «Кристал Медіа» подав до відповідача заяву з доданими всіма необхідними документами відповідно до ч.3 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з метою отримання містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкту: Реконструкція з надбудовою незавершеного будинку громадського призначення по вулиці Б.Хмельницького,249 у місті Львові під адміністративно офісну будівлю.

Рішенням відповідача від 31.01.2020 №75 затверджено такі містобудівні умови та обмеження.

Вважає, що ТзОВ «Кристал Медіа» не мав подавати нотаріально засвідчену згоду ТзОВ «Росава ЛТД» на здійснення реконструкції об`єкта нерухомого майна, чи отримувати таку згоду у позивача, оскільки апелянт подав усі документи, необхідні для надання містобудівних умов та обмежень, які передбачені ч.3 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тому підстав для відмови у їх наданні немає

Просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд не в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04.09.2019 рішенням Господарського суду Львівської області у справі №30/81 за позовом ТзОВ «Росава ЛТ» до ПП «Фірма Піраміда-Авто», Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», ТзОВ «Кристал-Медіа» про визнання недійсним договору, витребування майна з чужого незаконного володіння, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020, позов ТзОВ «Росава ЛТ» задоволено повністю. Зокрема, визнано за ТзОВ «Росава ЛТ» право власності на нежитлове приміщення 1 (першого) поверху загальною площею 254,0 кв.м. громадського незавершеного будівництвом будинку по вул.Б.Хмельницького, у м.Львові, що у відповідності до проектної документації /лист 8 робочої документації 4691-87-26 АБ/, виконаної Львівським філіалом ДІПРОМІСТ Держбуд УРСР, відповідає групі приміщень (проекту приміщення «Аптека») розташованих на першому поверсі будівлі по вул. Б.Хмельницького, 249 (корпус 26) у м.Львові з наступними номерами приміщень: 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.6, 2.6 (три приміщення з однаковою нумерацією), 2.7, 2.8, 2.9, 2.10, 2.11, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19. Витребувано з чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-Медіа» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росава ЛТ» нежитлове приміщення 1 (першого) поверху загальною площею 254,0 кв.м. громадського незавершеного будівництвом будинку по вул.Б.Хмельницького, у м.Львові, що у відповідності до проектної документації /лист 8 робочої документації 4691-87-26 АБ/, виконаної Львівським філіалом ДІПРОМІСТ Держбуд УРСР, відповідає групі приміщень (проекту приміщення «Аптека») розташованих на першому поверсі будівлі по вул. Б.Хмельницького, 249 (корпус 26) у м.Львові з наступними номерами приміщень: 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5, 2.6, 2.6, 2.6 (три приміщення з однаковою нумерацією), 2.7, 2.8, 2.9, 2.10, 2.11, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19.

Зі змісту вказаних судових рішень суд встановив, що Виконавчий комітет ЛМР був залучений до участі у справі №30/81 як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів.

24.01.2020 директор ТзОВ «Кристал-Медіа» звернувся до начальника управління архітектури та урбаністики із заявою, в якій просив надати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкту: «Реконструкція з надбудовою незавершеного будинку громадського призначення по вул. Б.Хмельницького, 249 у м.Львові під адміністративно-офісну будівлю».

31.01.2020 Виконавчим комітетом ЛМР прийнято рішення №75 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Кристал-Медіа» з надбудовою об`єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького, 249 у м.Львові». Замовником вказаних містобудівних умов та обмежень є ТзОВ «Кристал-Медіа».

Право власності на зазначене у рішенні Господарського суду Львівської області від 04.09.2019 №30/81 нерухоме майно зареєстровано за ТзОВ «РосаваЛТ» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з рішенням державного реєстратора від 14.02.2020 (індексний номер 51151123).

ТзОВ «Росава ЛТ» 21.02.2020 звернулося до Виконавчого комітету ЛМР із заявою про скасування рішення № 75 від 31.01.2020. В обґрунтування такої вказало, що ТзОВ «Росава ЛТ» є власником нежитлових приміщень площею 254 кв м в об`єкті незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського харчування), що знаходиться за адресою: м. Львів вул. Б.Хмельницького 249, згідно з договором купівлі-продажу від 10.01.2003. Крім цього, вказало, що право власності на вказане приміщення визнано рішенням Господарського суду Львівської області від 04.09.2019 у справі № 30/81, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020. Відтак ТзОВ «Росава ЛТ» просило скасувати рішення Виконавчого комітету ЛМР № 75 від 31.01.2020.

Рішенням Виконавчого комітету ЛМР «Про скасування рішення виконавчого комітету від 31.01.2020 № 75» № 284 від 27.03.2020 на підставі ст. 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ухвали міської ради «Про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради» № 777 від 14.07.2016, ураховуючи звернення ТзОВ «Росава ЛТ» № 02/02 від 21.02.2020, скасовано рішення Виконавчого комітету «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Кристал-Медіа» з надбудовою об`єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького 249 у м. Львові» № 75 від 31.01.2020.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 у справі №380/3521/20 за позовом ТзОВ «Кристал-Медіа» до Виконавчого комітету ЛМР про визнання протиправним та скасування рішення, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету ЛМР№ 284 від 27.03.2020 «Про скасування рішення виконавчого комітету від 31.01.2020 № 75».

Вказане рішення Львівського окружного адміністративного суду набрало законної сили згідно з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.03.2021.

ТзОВ «Росава ЛТ» вважає, що рішення №75 від 31.01.2020 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Кристал-Медіа» з надбудовою об`єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького 249 у м. Львові» прийнято відповідачем протиправно, оскільки без згоди одного із власників об`єкта незавершеного будівництва було вирішено проводити реконструкцію нерухомого майна, що суперечить ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина або юридичної особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є участь суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 у справі № 643/11941/17.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №813/1076/17 та від 14 листопада 2018 у справі №817/986/17.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 11 ЦК цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У цій справі предметом оскарження є рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 31.01.2020 №75 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва на реконструкцію ТзОВ «Кристал-Медіа» з надбудовою об`єкта незавершеного будівництва під літерою «А-2» (будинку громадського призначення) під адміністративно-офісну будівлю на вул. Б.Хмельницького, 249 у м.Львові».

Тобто у цій справі ТзОВ «РосаваЛТ» оскаржує містобудівні умови та обмеження, які видані органом місцевого самоврядування не йому, а третій особі, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Отже, спірні правовідносини у справі пов`язані з необхідністю захисту права цивільного, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб`єктний склад такого спору.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК) визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4).

Згідно із закріпленими в пункті 6 частини 1 статті 20 зазначеного Кодексу правилами господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Оскільки спір у цій справі пов`язаний із захистом речових прав позивача на нерухоме майно та розміру земельної ділянки, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 квітня 2020 у справі № 727/8819/16-а дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.

Схожих висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 31 жовтня 2018 у справі № 725/5630/15-ц (провадження № 14-341цс18).

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржує рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради, яке стосується прав та інтересів третьої особи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 315, 319, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-Медіа» задовольнити частково.

Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року у справі № 380/6080/20.

Провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Росава ЛТ» до Виконавчого комітету Львівської міської ради, за участю третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю «Кристал-Медіа» про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. І. Шинкар Повне судове рішення складено 25.02.2022