Рішення

від 16.02.2022 по справі 640/32102/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2022 року м. Київ№ 640/32102/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі Погребняку Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ДОРБУД СЕРВІС ГРУПдо Головного управління ДПС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №00620260702 від 17.08.2021 та №00620230702 від 17.08.2021,за участю:

представника позивача Гамрецького Є.О.,

представника відповідача Полякової С.Б.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДОРБУД СЕРВІС ГРУП (далі по тексту позивач, ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №00620260702 від 17.08.2021 та №00620230702 від 17.08.2021.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що донараховані податковими-повідомленнями рішеннями №00620260702 від 17.08.2021 та №00620280702 від 17.08.2021 суми податкових зобов`язань є необгрунтованими, безпідставними, а висновки акту перевірки такими, що суперечить фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства. Позивачем зазначено, що первинні документи не визнані судом чи іншим компетентним органом недійсними, відображають господарські операції та свідчать про виконання податкових зобов`язань. Також наголошено, що договори, укладені ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП» з ТОВ «СКРОЛ БУД», ТОВ «ДЕЛІКТПРОМГРУП», ТОВ «КЕЛЬВІОП ТРЕЙД ЛТД», ТОВ «ТРАССІР УА» та 'ГОВ «ЛІНІК ЮКРЕЙ» у господарській діяльності ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП», були сплатними, тому висновок контролюючого органу щодо отримання ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП» активів у вигляді товару невідомого походження, що вважається безоплатно отриманими, є необгрунтованим. Вказано, що позивач має офісні приміщення, техніку та ліцензію.

Позивачем наголошено про реальність господарських операцій з контрагентами, зазначивши, що первинні документи були надані контролюючому органу до перевірки в запитуваному обсязі. За наслідками господарських правовідносин із контрагентами були реальні зміну майнового стану платника податків. Стосовно посилань відповідача що відсутності трудових ресурсів постачальників позивача, зазначено, що останні грунтуються лише на даних ІС «податковий блок», однак не виключає можливості залучення додаткових працівників за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2021 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №640/32102/21.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ДОРБУД СЕРВІС ГРУП є безпідставними та необґрунтованими, оскільки податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №00620260702 від 17.08.2021 та №00620230702 від 17.08.2021, прийнято в межах повноважень та відповідно до вимог законодавства України та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Так, відповідачем вказано, що первинні документи укладені позивачем з контрагентами складені всупереч вимогам діючого законодавства України. Тобто, не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів в розумінні вимог Податкового кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021 закрито підготовче провадження у справі №640/32102/21 та призначено судове засідання до розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 17.02.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідачів просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням ДПС у м. Києві, на підставі направлень від 06.07.2021 №12099/26-15-07-02-06, від 29.06.2021 №11702/26-15-07-02-06, від 01.07.2021 №11996/26-15-07-09-06, від 29.06.2021 № 11763/26-15-07-07-01 та на підставі наказу від 31.05.2021 №4481-п, проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.11.2016 по 31.03.2021, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ДОБРОБУД СЕРВІС ГРУП»:

пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-VI зі змінами та доповненням встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 3191878 гривень, в тому числі по періодам: 2018 рік на суму 937422 гривень, 2019 рік на суму 943301 гривень, 2020 рік на суму 1311155 гривень.

пункт 14.1.36, пункт 14.1 статті 14, статті 36, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.2. пункт 198.3, пункт 198.6 статті.198, пункт 200.4 статті 200, пункт 201.1, пункт 201.4, пункт 201.6 статті 201 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року за №2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 2955442 гривень, в тому числі по періодам: грудень 2018 на суму 185402 гривень, лютий 2019 на суму 111923 гривень, липень 2019 на суму 43242 гривень, листопад 2019 на суму 1001502 гривень, червень 2020 на суму 310841 гривень, грудень 2020 на суму 1302532 гривень.

підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2 та підпункту 168.1.5 пункт 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункт 168.4 статті 168 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, щодо несвоєчасної сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб у сумі 25 919,42 грн., а саме за травень 2017 року в сумі 576,00 грн., червень 2017 року в сумі 576,00 грн., березень 2018 року в сумі 2680,56 грн., січень 2020 року в сумі 11043,43 грн., лютий 2020 року в сумі 11043,43 грн..

статті 51, пункт 70.16 статті 70, підпункту 176.2 «б» пункт 176.2 статті 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами, в результаті чого встановлено подання не в повному обсязі суми утриманого з них податку (форма №1 ДФ) за період з 01.01.2017 по 31.03.2021 рр.

підпункту 168.1.1, підпункту 168.1.2, підпункту 168.1.5 пункт 168.1 статті 168, підпункту 168.4.4 пункт 168.4 статті 168, підпункту 1.6. пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами і доповненнями, платником несвоєчасно сплачено (перераховано) військовій збір до бюджету у сумі 319,50 грн., а саме за травень 2017 року в сумі 48,00 грн., за червень 2017 року в сумі 48,00 грн, січень 2018 року в сумі 0,02 грн., за лютий 2018 року в сумі 0,04 грн., березень 2018 року в сумі 223, 44 грн., січень 2020 року в сумі 105, 11 грн.

пункт 1 частини другої статті 6 та абзац 1 пункту 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-V від 08.07.2010 зі змінами та пункт 6 частини третьої р. IV «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №499 від 20.04.2015, відповідно до якого, суми єдиного внеску нараховані за відповідний календарний місяць сплачуються платниками не пізніше 20 числа наступного місяця, в результаті чого встановлено несвоєчасну сплату за травень, червень, липень 2017 року, січень 2020 року.

пункт 63.3 статті 63 Кодексу, пункт 8.1, 8.2, 8.3, 8.4 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження порядку обліку платників податків і зборів» від 22.04.2014 за №462 не повідомлено/не своєчасно повідомлено контролюючий орган за основним місцем обліку у встановленому порядку про об`єкти оподаткування;

За результатами перевірки складено акт перевірки від 26.07.2021 №57886/26-15-07-02-06-17/40945017 (далі по тексту - Акт перевірки).

На підставі встановлених порушень Головним управлінням ДПС у м. Києві 17.08.2021, поміж інших прийняті, оскаржувані податкові повідомлення рішення:

-№00620260702, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 3 694 303,00 грн. (в тому числі основний платіж 2 955 442,00 грн., штрафна санкція 738 861,00 грн.) та встановлено порушення підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, статті 36, пункту 185.1 статті 185, статті 187, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.4, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями;

-№00620230702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств, який сплачують інші підприємства на суму 3 662 059, 00 грн. (в тому числі основний платіж 3191878,00 грн., штрафна санкція 470 181,00 грн.) та встановлено порушення пункту 44.1. пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, зі змінами та доповненнями.

За наслідками процедури адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, рішенням Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24519/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги ТОВ «ДОБРОБУД СЕРВІС», податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 17.08.2021№00620260702, №00620230702 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи їх протиправними та таким, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України)(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до приписів пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон №996-XIV).

За змістом частин першої та другоїстатті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначено також підпунктом 1.2 пункту 1 та підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі Положення №88).

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксуються та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з пунктом 2.4 Положення №88 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи. Від імені яких складений документи, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

Судом встановлено, що в ході здійсненої перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві зроблено висновок про те, що товариством з обмеженою відповідальністю «ДОБРОБУД СЕРВІС ГРУП» безпідставно включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2018 року, листопад 2019 року, травень 2020 року, вересень 2020 року, жовтень 2020 року, листопад 2020 року на загальну суму 2955442 гривень, за рахунок відображених податкових накладних від ТОВ "ТРАССІР У А" (код 39768357), ТОВ "ДЕЛІКТПРОМГРУП" (код 42182941), ТОВ "КЕЛЬВІОН ТРЕЙД ЛТД" (код 41897787), ТОВ "СКРОЛ БУД" (код 42175803) та частково ТОВ "ЛІНІК ЮКРЕЙН" (код 42581746).

Перевіряючи правомірність віднесення позивачем сум по вищезазначеним господарським операціям до складу витрат, які підлягають оподаткуванню та формування податкового кредиту ПДВ, суд зазначає наступне.

З акта перевірки вбачається, що висновки щодо порушення товариством з обмеженою відповідальністю "БОРБУД СЕРВІС ГРУП» приписів податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток та податку на додану вартість зроблено з огляду на те, що перевіркою встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій з ТОВ «ТРАССІР УА» (код ЄДРПОУ 39768357); ТОВ "ДЕЛІКТПРОМГРУП" (код ЄДРПОУ 42182941); ТОВ "КЕЛЬВІОН ТРЕЙД ЛТД" (код ЄДРПОУ 41897787); ТОВ "СКРОЛ БУД" (код ЄДРПОУ 42175803) та частково ТОВ "ЛІНІК ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 42581746).

З матеріалів справи судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРБУТ СЕРВІС ГРУП» провадить господарську діяльність з будівництва доріг і автострад, виробництва неметалевих мінеральних виробів, оброблення металів та нанесення покриття на метали, про що зазначено у реєстраційних документах.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРБУТ СЕРВІС ГРУП» мало взаємовідносини з ТОВ «ТРАССІР УА» (код ЄДРПОУ 39768357).

Так, по взаємовідносинам ТОВ «ДОРБУТ СЕРВІС ГРУП» та ТОВ «ТРАССІР УА» , а саме, в травні 2020 року, надані договір поставки від 15.05.2020 №1505-2020, відповідно до якого «ТРАССІР УА» передало у власність «ДОРБУТ СЕРВІС ГРУП» фарби для дорожньої розмітки, склокульники, пластик холодного населення, розчинник, затверджувач PEROXAN BP-40 LV, склокульки світлоповертальні СМ-ОА 400-840, про що оформлено видаткові накладні від 18.05.2020 №2066, від 18.05.2020 №2067, від 18.05.2020 №2075, від 18.05.2020 №2070, від 18.05.2020 №2069, від 18.05.2020 №2072, від 18.05.2020 №2073, від 20.05.2020 №1873, від 18.05.2020 №2074, від 18.05.2020 №2076, від 18.05.2020 №2068, від 18.05.2020 №2071,зареєстровані податкові накладні.

На підтвердження реальності господарських операцій ТОВ «ДОРБУТ СЕРВІС ГРУП» та «ТРАССІР УА» надані копії актів виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні та акти списання.

У перевіреному періоді товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРБУТ СЕРВІС ГРУП» мало взаємовідносини з ТОВ «»КЕЛЬВІОН ТРЕЙД ЛТД» (код ЄДРПОУ 41897787), а саме - в грудні 2018 року. Відповідно до договору поставки від 13.12.2018 №181213 загальна сума договору становить - 2 000 000,00 грн. Розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати покупцем після отримання від постачальника заявки та на підставі договору та підписанні акту приймання-передачі товару. На підтвердження виконання вищезазначеного договору надані копії: актів приймання-передачі товару від 13.12.2018 та від 22.12.2018 та зареєстровані податкові накладні від 13.12.2018 №68 та від 22.12.2018 №81.

Судом встановлено, що на підставі договору постачання поставки від 01.06.2020 №139/2006 відповідно до якого ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП» (Покупець) з однієї сторони та ТОВ «ЛІНІК ЮКРЕЙН» (Постачальник) з іншого боку уклали даний договір про нижченаведене: постачальник зобов`язаний передавати у власність (поставляти), а покупець приймати та оплачувати Товар (нафтопродукти, паливно-мастильні матеріали тощо), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, строк оплати, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена Сторонами у Заявках(надалі іменується «Товар»)

На підтвердження виконання вищезазначеного договору були оформлені: видаткові накладні від 14.09.2020 №800, від 14.09.2020 №801, від 01.10.2020 №802, від 04.11.2020 №1031, від 06.11.2020 №1033, від 09.11.2020 №1035.

У перевіреному періоді, а саме в листопаді 2019 року відповідно до договору поставки від 31.10.2019 №3110 ТОВ «ДЕЛІКТ ПРОМГРУП» (код ЄДРПОУ 42182941) поставляє ТОВ «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП» товар (товари), якість яких відповідає вимогам, що визначені для цього виду товару. Всі види товару зазначені в додатку №1 до договору від 31.10.2019 №3110.

На виконанням зазначеного договору було оформлено специфікацію №1 та №2, складено акти приймання-передачі товару, видаткові накладні та зареєстровані податкові накладні.

У перевіреному періоді товариство з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП» мало взаємовідносини з ТОВ «СКРОЛ БУД», а саме відповідно до договору поставки від 22.12.2018 №22/12. На підтвердження виконання вищезазначеного договору були оформлені: видаткові накладні, акти приймання-передачі товару та зареєстровані податкові накладні.

Аналізуючи складені між позивачем та контрагентами первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що ці документи відповідають положенням законодавства та містять всі обов`язкові реквізити первинного документу, які передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому вказані документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов`язань та капіталу позивача. Зворотнього відповідачем не доведено.

Крім того, суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Так, оцінивши надані первинні документи, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми), дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, первинні документи виписані реально існуючими суб`єктами права.

Таким чином, надаючи оцінку наявним в матеріалах справи договорам, податковим, видатковим накладним, та іншим первинним документам, якими позивач доводить перед судом реальність здійснення господарської операції, суд, не встановив їх дефектність.

Судовим розглядом не встановлено жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином.

Викладене в акті судження податкового органу про вчинення платником податків порушень закону ґрунтується лише на припущеннях щодо безтоварності угоди.

Зауважень з боку податкового органу до первинних документів, якими підтверджується виконання вищеописаних договорів між ТОВ «ДОРБУТ СЕРВІС ГРУП» та вищезазначеними контрагентами Акт перевірки не містить.

Під час розгляду справи судом встановлено, що висновки про нереальність правочинів між ТОВ «ДОРБУТ СЕРВІС ГРУП» та ТОВ «ТРАССІР УА» (код ЄДРПОУ 39768357); ТОВ "ДЕЛІКТПРОМГРУП" (код ЄДРПОУ 42182941); ТОВ "КЕЛЬВІОН ТРЕЙД ЛТД" (код ЄДРПОУ 41897787); ТОВ "СКРОЛ БУД" (код ЄДРПОУ 42175803) та частково ТОВ "ЛІНІК ЮКРЕЙН" (код ЄДРПОУ 42581746); зроблені за результатами проведеного аналізу ланцюга постачання: контрагенти позивача - їх контрагенти - контрагенти контрагентів.

Однак, щодо ланцюга постачання суд зазначає, що посилання податкового органу на інформацію баз даних податкового органу щодо відсутності у контрагента позивача можливості встановити походження товару судом не приймаються до уваги, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року у справі №818/418/17(касаційне провадження №К/9901/5097/17).

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17 (адміністративне провадження №К/9901/3819/17).

Верховний Суд в постанові від 02 квітня 2019 року у справі №826/6245/18 (адміністративне провадження №К/9901/3279/19) вказав, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 в справі №826/16705/17.

Також суд наголошує, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах стосовно контрагентів суб`єкта господарювання щодо ланцюгів постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, має виключно інформативний характер і не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

До аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у наступних справах: №520/4829/19, постанова від 13.08.2020; №160/93/19, постанова від 02.04.2020; №340/422/19, постанова від 04.06.2020; №826/8006/14, постанова від 06.07.2021; №826/11176/17, постанова від 06.07.2021; №2540/26/18, постанова від 07.07.2021; №826/5595/16, постанова від 13.07.2021.

У той же час, норми Податкового кодексу України не ставлять у залежність право платника ПДВ на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) дійсно придбав товари (послуги), призначені для використання у господарській діяльності, та мав реальні витрати у зв`язку з їх придбанням. Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо підстав виникнення права на податковий кредит. Платник податку (покупець) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Такий висновок відповідає сталій практиці застосування Верховним Судом зокрема в постановах від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, від 23.05.2018 у справі №2а-102/09/0770, від 24.09.2019 у справі №826/9039/16, від 18.11.2019 у справі №808/3356/17, від 17.09.2019 у справі №500/2733/18, від 30.06.2020 року у справі № 440/426/19.

Також суд зазначає, що посилання відповідача на кримінальні провадження стосовно його контрагентів, також не являються підставою для висновку про нереальність господарських операцій оскільки, як вказав Верховий Суд в постанові від 24.04.2018 у справі №2а/0370/205/12 факт порушення кримінального провадження щодо посадових осіб контрагентів не може слугувати єдиним і достатнім доказом фіктивності здійснених господарських операцій за відсутності інформації, яка б свідчила про узгодженість дій між цими особами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з будь-якими протиправними діями контрагентів.

Суд відхиляє посилання відповідача на зазначені кримінальні провадження в акті перевірки від 26.07.2021 №57886/26-15-07-02-06-17/40945017 по контрагентам позивача та не враховує такі доводи відповідача як такі, що однозначно можуть свідчити про фіктивність таких підприємств (контрагентів позивача), оскільки на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів не було постановлено вироків, не містять матеріали справи і допитів таких осіб контрагентів, які б в свою чергу могли підтверджувати/спростовувати відповідні висновки відповідача.

Отже, висновки викладені в акті перевірки зроблені тільки на припущеннях. Контролюючим органом не було надано до суду жодного доказу, який би свідчив про відсутність господарських операцій та ухилення від оподаткування позивача та його контрагентів.

Суд дійшов висновку, що податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.

Крім того, контролюючим органом не надано доказів, щодо наявності кримінальних проваджень в межах яких досліджуються питання щодо контрагентів позивача в частині того, що господарські відносини позивача з даними підприємствами, які в подальшому і були досліджені під час проведення перевірки податковим органом, є фіктивними чи мають ознаки нереальних.

Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагентів, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов`язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент здійснення правовідносин підприємства-контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Суд наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про отриманий актив у вигляді товару невідомого походження, що вважається безоплатно отриманим та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій позивача з контрагентами, меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.08.2021 №00620260702 та №00620230702 є необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 72-77, 139, 241 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.08.2021 №00620260702 та №00620230702.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРБУД СЕРВІС ГРУП» (04119, м. Київ, вул. Зоологічна, буд.4-А,оф.139, код ЄДРПОУ 40945017) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) витрати по сплаті судового збору у розмірі 22700 (двадцять дві тисячі сімсот гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2022