Рішення

від 23.02.2022 по справі 313/574/19

ВЕСЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

313/574/19

2/313/111/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2022 р. смт. Веселе

Веселівський районний суд Запорізької області у складі: головуючого - судді Нагорного А.О., при секретарі судового засідання Басова А.В., представника позивача адвоката Шубіна О.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мелітопольської районної ради Запорізької області, Комунального підприємства «Райсількомунгосп», про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВCТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся 11.05.2019 р. в суд з позовом до Веселівської районної ради Запорізької області та комунального підприємства «Райсількомунгосп»,у якому просив суд рішення 35 чергової сесії № 21 від 27.09.2018 , яким його було відсторонено від посади директора комунального підприємства «Райсількомунгосп»,визнати протиправним та скасувати,поновити на посаді, а також стягнути 21601,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 50000,00 грн. моральної шкоди.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на підставі №33 рішення 17 чергової сесії Вселівської районної ради сьомого скликання від 23.03.2017 р., його призначено на посаду директора комунального підприємства «Райсількомунгосп» ЄДРПОУ 32536539, місцезнаходження: 72240, Запорізька область, Веселівський район, с. Запоріжжя, вулиця Гагаріна, 6.19 на контрактній основі терміном на три роки.

10.05.2017 р. на підставі вищенаведеного рішення він з Вселівською районною радою уклав контракт №б\у, на підставі якого виникли трудові відносини.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2018 р. його було відсторонено від посади директора Веселівського РКП «Райсількомунгосп», в межах строку досудового розслідування кримінального провадження №42018080000000153 від 20.04.2018 р. до 23.07.2018 р. включно.

19.07.2018 р. вище вказаним судом було продовжено строк відсторонення його від посади директора комунального підприємства, строком на два місяці, тобто до 24.09.2018 р. Внаслідок цього ним , як директором комунального підприємства, 25.07.2018 р. був винесений Наказ №2-07\18-к про відсторонення його від посади директора РКП «Райсількомунгосп» строком на два місяці ( до 24 вересня 2018 року).

22.10.2018 р. вказаним судом було ухвалено рішення про продовження строку відсторонення його від займаної посади, строком до 24.11.2018 р. включно.

На підставі ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2018 р. згідно якої його було відсторонено від посади директора Веселівського РКП «Райсількомунгосп», до 23.07.2018 р. включно.

27.09.2018 р. Веселівською районною радою на 35 чергові сесії було прийнято рішення №21 про його відсторонення від займаної посади до вирішення питання по суті.

Ззгідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 24.11.2018 р. був останнім днем відсторонення його від займаної посади,після чого вище вказані ухвали втратили чинність.

Позивач вважає, що після 25.11.2018 р. Веселівська районна рада незаконно та безпідставно відсторонили його від посади директора.

ОСОБА_1 у позові зазначає, що відсторонення працівника від роботи можливе лише у випадках передбачених законодавством, так як згідно ч. 2 ст. 154 КПК України відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

У зв`язку із цим будь-які обмеження щодо реалізації зазначеного права, у тому числі відсторонення особи від посади під час кримінального провадження, повинні мати обмежений, тимчасовий характер, здійснюватись виключно з підстав та у порядку, передбачених КПК.

Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження.

Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, а також гарантує громадянам захист від незаконного звільнення. Тобто відповідач порушує мої Конституційні права. Мотивуючи тим, що депутати Веселівської районної ради прийняли рішення про відсторонення мене від посади, при цьому не вказуючи законних підстав відсторонення та дату коли він зможе виконувати обов`язки директора.

Також поширюється і трудове законодавство, а саме ст. 46 КЗпП передбачає правило, за яким працівник може бути відсторонений від роботи роботодавцем: при появі його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп`яніння; при відмові або ухиленні від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а також в інших випадках, передбачених законодавством, але для застосування даного законодавство у його випадку підстави відсутні.

Позивач у позові зазначає, що після 25.11.2018 р. він неодноразово звертався, в усній та письмовій формі, до Веселівської районної ради, щодо поновлення його на посаді директора, але відповідач ігнорував його звернення, чим порушив ст.ст.19,20 Закон України «Про звернення громадян».

ОСОБА_1 вважає, що рішення 35 чергової сесії №21 від 27.09.2018 р, яким його було відсторонено від посади директора комунального підприємства на офіційному сайті районної ради не оприлюднено, та проект зазначеного рішення не оприлюднений в установлений законом строк. Тобто, відповідно до ст. 18 Регламенту у випадку не оприлюднення проекту рішення у встановленому порядку не пізніше як за 20 робочих днів до дня проведення сесії, даний проект рішення до порядку денного чергової сесії районної ради не повинен був вноситися. Також питання щодо відсторонення його від займаної посади не було внесено до питань при скликанні 35 чергової сесії.

Контроль за оприлюдненням проекту рішення сесії районної ради покладається на виконавчий апарат районної ради (Білокопитова Ю.Л.), який при прийнятті матеріалів на чергову сесію, контроль за оприлюднення, у порушення вимог регламенту не здійснював і в порушення вимог регламенту виніс дане питання на чергову сесію не оприлюднені проекти рішень.

Позивач просить судові витрати покласти на відповідачів ( а.с.1-9).

11.05.2019 р. протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа № 313/547/19 передана до розгляду судді Потаповій О.М.( а.с.24).

Ухвалою суду від 17.07.2019 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, у якій роз`яснено відповідачу, право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі ( а.с.25).

ОСОБА_1 звернувся 09.09.2019 р. до суду із заявою про збільшення в частині позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідачів 38945,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Інша частина позовних вимог залишилася без змін ( а.с.31-38).

12.09.2019 р. головний спеціаліст-юрист Веселівської районної ради Захарова Т.Є. надала відзив на позовну заяву, у якій просила відмовити у задоволенні позову повністю ( а.с.39-41 ).

19.12.2019 р. тимчасово виконуюча обов`язки директора комунального підприємства «Райсількомунгосп» Храмцова Н.Є. на позовну заяву ОСОБА_1 надала відзив, у якому просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі ( а.с.79-81 ).

24.12.2019 р. позивач надав відповідь на відзив комунального підприємства «Райсількомунгосп», у якому просив суд залишити без розгляду , так як даний відзив поданий з порушенням строків ( а.с.145-146).

10.02.2020 р. тимчасово виконуюча обов`язки директора комунального підприємства «Райсількомунгосп» Храмцова Н.Є. надала письмові пояснення, у яких просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі ( а.с.150-153 ).

29.01.2020 р. заступник голови районної ради Білокопитов Ю.Л. надав заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Веселівської районної ради Запорізької області та КП «Райсількомунгосп» повністю ( а.с.158-162).

05.02.2020 р. позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на заперечення на відзив на позовну заяву по справі , у яких просив заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву по справі відповідача 1 не приймати до уваги ( а.с.189-192).

05.02.2020 р. позивач ОСОБА_1 надав суду відповідь на відзив, у якій просив залишити без розгляду поданий представником відповідача 1-головним спеціалістом Веселівської районної ради Захаровою Т.Є. відзив на позовну заяву від 09.09.2019 р. ( а.с.198-199).

На підставі рішення ВРП № 2153/0/15-20 від 16.07.2020 року, наказом голови суду № 8-О від 21.07.2020 року суддю Потапову О.М. відраховано зі складу Веселівського районного суду Запорізької області.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа 18.08.2020 р. передана до розгляду судді ОСОБА_2 ( а.с.203).

ОСОБА_1 звернувся 03.11.2020 р. до суду із заявою про збільшення в частині позовних вимог, а саме: про стягнення з відповідачів 93 323,00 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Інша частина позовних вимог залишилася без змін. Також позивач надав суду письмові пояснення ( а.с.219-223).

18.03.2021 р. позивач ОСОБА_1 подав до суду клопотання про заміну відповідача ( а.с.247-248).

Ухвалою суду від 22.03.2021 р. клопотання про заміну відповідача задоволено. До участі у розгляді справи залучено правонаступника відповідача-Мелітопольську районну раду Запорізької області (а.с.4).

14.05.2021 р. до суду надійшла заява голови Мелітопольської районної ради Прийма С.,у якій він просить розгляд справи провести без їхньої участі, позовні вимоги позивач не визнають у повному обсязі та просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог ( а.с.29).

02.06.2021 р. тимчасово виконуюча обов`язки директора комунального підприємства «Райсількомунгосп» Храмцова Н.Є. надала письмові пояснення, у яких просила суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі ( а.с.24-26 ).

05.07.2021 р. ухвалою суду у розгляді позовних вимог ОСОБА_1 до Мелітопольської районної ради Запорізької області, КП «Райсількомунгосп» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку відмовлено. Провадження у справі закрито на підставі ч.1 ст. 255 ЦПК. Позивачеві роз`яснено, що він вправі звернутися з зазначеним питанням до адміністративного окружного суду ( а.с.43-45).

Постановою Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 03.11.2021 р. ухвала Веселівського районного суду Запорізької області від 05.07.2021 р. у цій справі скасована,справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно Рішення Вищої ради правосуддя № 1981/0/15-21 від 14 вересня 2021 року, ОСОБА_2 звільнено з посади судді Веселівського районного суду Запорізької області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом голови Веселівського районного суду Запорізької області № 5-О від 20.09.2021 року суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату суду.

23.11.2021 р. справа передана до розгляду судді Нагорному А.О.( а.с.79).

Справа призначена до судового розгляду на 14.00 год. 15.02.2022 р.

Відповідачі про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися, явку свого представника у судове засідання не забезпечили, із заявою про відкладення судового розгляду не зверталися. З врахуванням правих позицій відповідачів,висловлених ними у відзивах на позов, де вони просять у задоволенні позову відмовити, а також з врахуванням вимог ст.ст. 2,223 ЦПК України, не перешкоджає проведення судового засідання.

Згідно ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Присутній у судовому засіданні представник позивача адвокат Шубін О.П. зробив заяву про зменшення позовних вимог, і просив суд стягнути з відповідачів на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93 323,00 грн.

Вислухавши представника позивача,вивчивши надані відповідачами відзиви на позов, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 81 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч.3, 5 вказаної правової норми цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.1 ст.12, ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ЦК України).

Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення,оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належним доказом рішення 35 чергової сесії № 21 від 27.09.2018 р.,яким ОСОБА_1 було відсторонено від посади директора комунального підприємства «Райсількомунгоспу»,так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що відсторонення ОСОБА_1 від роботи.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Правові підстави відсторонення працівника від роботи власником або уповноваженим органом визначені статтею 46 КЗпП України.

Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Отже, відсторонення від роботи - це тимчасове позбавлення працівника, який перебуває у трудових правовідносинах із підприємством, можливості реального здійснення ним права на працю на підставі виявленого власником чи уповноваженим ним органом факту, через який він має право усунути або зобов`язаний усунути працівника від роботи.

Таким чином, відсторонення особи від роботи можливе за наявності передбачених законодавством обставин.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 185/676/18 (провадження № 61-8219св19).

Правовий висновок про те, що статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи висловлено Верховним Судом у постановах від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) та від 23 січня 2019 року у справі № 755/6458/15-ц (провадження № 61-18651св18).

Відповідачами у наказі про відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків не зазначилось посилання на вичерпні підстави, які наведені у ст. 46 КЗпП України, а обґрунтовувалось виконанням ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2018 р. за справою № 335/571/18 , що є неправомірним та незаконним, оскільки такої підстави для відсторонення від посади працівника в законі не передбачено.

Відсторонення від роботи працівника здійснюється роботодавцем з підстав передбачених законодавством з власної ініціативи та/або на вимогу третіх сторін (суду, органів державного нагляду та контролю, та інших уповноважених органів). Здійснюючи відсторонення від роботи працівника роботодавець зобов`язаний діяти на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені законом, неупереджено, дотримуватись принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, під час відсторонення від посади роботодавці мають врахувати:

- правову підставу для відсторонення від посади;

- наслідки відсторонення від посади для інших осіб;

- законодавче встановленні гарантії відстороненого працівника на оплату праці,

-строки відсторонення, які мають відповідати часу, потрібному для усунення причин відсторонення, якщо тільки уповноваженим органом не визначено інший строк відсторонення.

Вказані вище обставини є важливими та мають враховуватися під час оформлення наказу про відсторонення та бути вказаними у такому наказі.

Відсторонення працівника від роботи можливе тільки з підстав, що визначені законодавством, зокрема статтею 46 КЗпП України, а тому посилання відповідачами на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19.07.2018 р. за справою № 335/571/18 не може бути підставою відсторонення працівника.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/12073/18.

Водночас, відповідно до вимог статті 65 Закону України «Про запобігання корупції» особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом (норма якої була виключена на підставі Закону № 1079-IX від 15.12.2020 та не підлягає застосуванню).

Разом з тим, відсторонення від посади має місце у разі вжиття заходів забезпечення кримінального провадження для досягнення дієвості кримінального провадження.

Однак, відсторонення від посади, відповідно до ч. 2 ст. 154 КПК України, здійснюється на підставі рішення слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.

Керуючись вимогами ст.80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

Позивач ОСОБА_1 на підставі №33 рішення 17 чергової сесії Вселівської районної ради сьомого скликання від 23.03.2017 р. призначений на посаду директора комунального підприємства «Райсількомунгосп».

10.05.2017 р. на підставі вищенаведеного рішення позивач з Вселівською районною радою уклав контракт №б\у, на підставі якого виникли трудові відносини.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02.07.2018 р. його було відсторонено від посади директора Веселівського РКП «Райсількомунгосп», в межах строку досудового розслідування кримінального провадження №42018080000000153 від 20.04.2018 р. до 23.07.2018 р. включно.

19.07.2018 р. відсторонення позивача від посади директора комунального підприємства продовжено строком на два місяці, тобто до 24.09.2018 р.

25.07.2018 р. наказом №2-07\18-к позивач відсторонення його від посади директора РКП «Райсількомунгосп» строком на два місяці , тобто до 24.09.2018 р.

22.10.2018 р. рішення про відсторонення позивача його від займаної посади продовжено судом до 24.11.2018 р. включно.

27.09.2018 р. Веселівською районною радою на 35 чергові сесії було прийнято рішення №21 про відсторонення позивача від займаної посади до вирішення питання по суті.

Ззгідно ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя 24.11.2018 р. був останнім днем відсторонення позивача від займаної посади,після чого вище вказані ухвали втратили чинність.

Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами Конституції України, КЗпП України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 221 КЗпП України, трудові спори розглядаються: 1) комісіями по трудових спорах; 2) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Вказаний вище перелік є вичерпним. Отже, статтею 46 КЗпП України не передбачено такої підстави для відсторонення працівника від роботи як «здійснення досудового розслідування за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення».

Ніякими іншими нормами діючого законодавства, на які міститься посилання в ст. 46 КЗпП України, вищенаведена підстава для відсторонення працівника від роботи, також не передбачена.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що дії відповідача щодо видання спірного наказу є незаконними та такими, що порушують право позивача ОСОБА_1 на працю, передбачене ст. 43 Конституції України.

Рішення 35 чергової сесії № 21 від 27.09.2018 р.,яким ОСОБА_1 було відсторонено від посади директора комунального підприємства «Райсількомунгоспу», є незаконним.

Щодо відшкодування середньої заробітної плати позивачеві ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно п.3 Контракту, посадовий оклад керівника становить: 1,25х3200 (3 200 - розмір мінімальної заробітної плати станом на 11.05.2017 - дата підписання контракту). В разі зміни мінімального розміру заробітної плати, підприємство, відповідно до вимог чинного законодавства здійснює перерахування заробітної плати працівників, в тому числі керівника, та подають відомості про зроблений перерахунок голові районної ради. Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. (ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

У 2018 році мінімальна заробітна плата складала 3 723,00 грн.

Згідно п.3 Контракту заробітна плата керівника складала 1,25 х 3723,00 грн. = 4 657,75 грн. Відповідно вищевикладеного можливо здійснити наступний розрахунок: у 2018 році через вимушений прогул не донараховано заробітної плати у розмірі 5 805,00 грн., а саме: листопад - 5 робочих днів - 1074,41 грн. та грудень 20 робочих днів - 4 730,59 грн., а т.ч. індексація за листопад - грудень 2018 року складає 93,58 грн. Середня заробітна плата за день - 232,20 грн.

У 2019 році через вимушений прогул позивач не отримав заробітної плати в сумі 62971,26 грн.

Середня заробітна плата за день складає - 251,88 грн. Розрахунок: мінімальна заробітна плата у 2019 році становила 4 173,00 грн.

Згідно п.3 Контракту заробітна плата керівника складала 1,25 х 4173,00 грн. = 5 216,25 грн., а саме: січень 2019 р. - 21 робочих днів - 5 216,25 грн.; лютий 2019 р. - 20 робочих днів - 5216,25 грн.; березень 2019 р. - 20 робочих днів - 5 216,25 грн.; квітень 2019 р. - 21 робочий день - 5 216,25 грн.; травень 2019 р. - 22 робочих днів 5 216,25 грн.; червень 2019 р. - 18 робочих днів - 5 216,25 грн.; липень 2019 р. - 23 робочих днів - 5 216,25 грн. + 62,22 грн. індексації; серпень 2019 р. - 21 робочих днів - 5 216,25 грн. + 62,22 грн. індексації; вересень 2019 р. - 21 робочих днів - 5 216,25 грн. + 62,22 грн. індексації; жовтень 2019 р. - 22 робочих днів - 5 216,25 грн. + 62,22 грн. індексації; листопад 2019 р. - 21 робочих днів - 5 216,25 грн. + 62,22 грн. індексації, грудень 2019 р. - 21 робочих днів - 5 216,25 грн. + 65,16 грн. індексації. У 2020 році через вимушений прогул позивач не отримав заробітної плати в сумі 24 547,00 грн.

Середня заробітна плата за день складає - 285,43 грн. Розрахунок: мінімальна заробітна плата у 2020 році становить 4 723,00 грн.

Згідно п.3 Контракту заробітна плата керівника 1,25 х 4723,00 грн. = 5903,75 грн. Січень 2020 р. - 21 робочих днів - 5903,72 грн.; лютий 2020 р. - 20 робочих днів - 5903,72 грн.; березень 2020 р. - 21 робочих днів - 5 903,72 грн., квітень 2020 р. - 21 робочих днів - 5 903,75 грн.; травень 2020 р. - з робочих днів (по 10.05.2020 р. - дата припинення контракту) - 932,17 грн.

Враховуючи викладене, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача становить 93 323,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-V111 від 02.06.2016 р. висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від 10 лютого 2010 року).

Питання з судовими витратами вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.1-13, 81, 89,141, 247, 274-279, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства «Райсількомунгоспу», код ЄДРПОУ 32536539, місцезнаходження: 72240, Запорізька область, Веселівський район, с. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 19 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 93 323,00 (дев`яносто три тисячі триста двадцять три гривні 00 коп.) грн. В даній частині позовних вимог, допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Стягнути з Комунального підприємства «Райсількомунгоспу», код ЄДРПОУ 32536539, місцезнаходження: 72240, Запорізька область, Веселівський район, с. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 19 та Мелітопольської районної ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 20520078 (72319 Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, буд. 5) на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.пропорційно, а саме: по 384,20 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасована, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 24.02.2022 р.

Суддя

Веселівського районного суду

Запорізької області А.О.Нагорний

24.02.2022