Ухвала

від 09.02.2022 по справі 522/541/16-к

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/541/16-к

Провадження № 1-кп/522/1006/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2022 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 22015000000000415 від 21.08.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_11 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Адвокат ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду м. Київ від 26.11.2015 року, в рамках кримінального провадження № 12014160500008975 від 03.10.2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_11 , в тому числі на земельну ділянку, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1367 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 61150951227).

В обґрунтування клопотання заявник зазначає, що арешт накладено необґрунтовано та він підлягає скасуванню, оскільки фактичним власником об`єкту нерухомого майна за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1367, є Чекіта ОСОБА_12 , яка не є учасником кримінального провадження, в рамках якого накладено арешт.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_7 підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Дослідивши матеріали, надані в обґрунтування клопотання, вислухавши думку заявника, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наданих матеріалів вбачається, що під час досудового слідства № 12014160500008975, за клопотанням старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_13 постановлена ухвала Шевченківського районного суду м. Київ від 26.11.2015 року, якою накладено арешт, на майно яке належить підозрюваному ОСОБА_11 , а саме: на земельну ділянку, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1367 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 61150951227).

В наступному з матеріалів кримінального провадження № 12014160500008975 виділено кримінальне провадження № 22015000000000415.

Згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Київ від 26.11.2015 року визначено, що у зв`язку з тим, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України передбачено конфіскацію майна, то у зв`язку з можливим забезпеченням цивільного позову та забезпеченням можливої конфіскації, на об`єкт нерухомого майна, а саме: земельну ділянку, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1367 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 61150951227) необхідно накласти арешт на майно.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.9КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

В силу ст.16КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК.

Сукупність наведених норм кримінального провадження, їх внутрішній, змістовний зв`язок між собою свідчить, що будь-яка процесуальна дія слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, вчинена під час досудового розслідування, має відповідати вищевказаним засадам, як за своєю суттю, так і за формою реалізації, тобто процедурою застосування.

Процесуальним законом визначено, що обов`язок здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні покладається на слідчого суддю.

Таким чином, саме суддяшляхом застосування своїх повноважень має забезпечити дотримання закону усіма учасниками кримінального провадження, а також зобов`язаний вживати передбачені законом заходи для поновлення порушених під час досудового розслідування прав та інтересів осіб.

Особливої актуальності та гостроти це питання набуває у відношенні здійснення судового контролю за діяльністю сторони обвинувачення, представники якої наділені значними можливостями застосування заходів примусового характеру.

Отже, суддя, виконуючи покладені на нього обов`язки, має запобігти зловживанню стороною обвинувачення її повноваженнями з метою збереження рівності сторін кримінального провадження та збалансованості їх прав.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 41Конституції України встановлено, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід`ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об`єктом власності, можливе виключно у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.

Отже, накладення арешту на об`єкт права власності є позбавленням його власника можливості на власний розсуд користуватися та розпоряджатися таким майном, що є тотожним позбавленню права власності.

Практичне застосування встановленої Конституцією України гарантії охорони власності, доводить, що обмеження права будь-якої особи (фізичної або юридичної) розпорядження належним їй майном без достатніх підстав є протиправним.

Підстави та порядок встановлення тимчасового обмеження прав особи щодо реалізації нею усієї сукупності або ж окремих складових частин права власності під час досудового розслідування визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі - Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на приписи п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Як вбачається з матеріалів клопотання, власником об`єкту нерухомого майна за адресою Одеська область, Комінтернівський район, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1367, є Чекіта ОСОБА_12 .

Згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17.05.2013 року власником земельної ділянки за адресою Одеська область, Комінтернівський район, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1367, є Чекіта ОСОБА_12 . Підставою виникнення права власності є договір купівлі продажу, серія та номер 190, виданий від 17.05.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_14 .

Суд приходить до висновку, що земельна ділянка належить ОСОБА_10 на час винесення ухвали Шевченківського районного суду м. Київ від 26.11.2015 року, а також була у власності ОСОБА_10 .

На теперішній час ОСОБА_10 не є стороною у кримінальному провадженні № 22015000000000415 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, в рамках якого прийнято рішення про арешт майна, тобто остання не належать до кола осіб, наведених у ст. 170 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на теперішній час відсутні підстави для збереження заходу забезпечення у вигляді арешту майна, потреба у застосуванні заходу забезпечення, у вигляді арешту на вищезазначене майно, відпала та арешт накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Одеси від 26.11.2015 року, підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 174 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Клопотання адвоката ОСОБА_9 ,який діє в інтересах ОСОБА_10 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 22015000000000415, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України задовольнити.

Арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Київ від 26.11.2015 року, в рамках кримінального провадження № 22015000000000415, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 ч. 5 КК України, на земельну ділянку, за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, кадастровий номер: 5122783200:01:002:1367 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 61150951227) скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

Судді

09.02.2022