Постанова

від 24.02.2022 по справі 918/989/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2022 року Справа № 918/989/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Грязнов В.В. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Пузирко В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний холдинг "Зелений світ" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28 січня 2022 року у справі №918/989/21 (суддя - Я.В.Заголдна)

час та місце ухвалення: 28 січня 2022 року; м. Рівне, вул. Набережна, 26А; повний текст ухвали складено 28 січня 2022 року

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант"

до

Відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний холдинг "Зелений світ";

Відповідача 2: ОСОБА_1 ;

Відповідача 3: ОСОБА_2 ;

Відповідача 4: ОСОБА_3 ;

Відповідача 5: ОСОБА_4 ;

Відповідача 6: ОСОБА_5 ;

Відповідача 7: ОСОБА_6 ;

треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Третя особа 1: Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Рівненський РКЦ";

Третя особа 2: Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство Шубківське"

про розірвання договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння

за участю представників сторін:

від Позивача, Відповідачів 1, 2, 3, 4, 5, 6, Третіх осіб 1, 2 - не з`явилися.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант" (надалі Позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний холдинг "Зелений світ" (надалі Відповідач 1), ОСОБА_1 (надалі Відповідач 2), ОСОБА_2 (надалі Відповідач 3), ОСОБА_4 (надалі Відповідач 4), ОСОБА_3 (надалі Відповідач 5), ОСОБА_6 (надалі Відповідач 6), ОСОБА_5 (надалі Відповідач 7; за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Рівненський РКЦ" (надалі Третя особа 1), Приватне акціонерне товариство "Сільськогосподарське підприємство Шубківське" (надалі Третя особа 2)) про розірвання договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння.

19 листопада 2021 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області, від представника Позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову (том 2, а.с. 126-132).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом: накладання арешту на цінні папери - прості іменні акції Третя особа 2, власниками яких є Відповідач 1; заборонено Відповідачу 1 вчиняти будь-які дії щодо використання та розпорядження цінними паперами - простими іменними акціями Третьої особи 2; заборонено будь-якій брокерській конторі, депозитарній установі, управлінню цінними паперами, реєстраційній службі чи будь-якому іншому реєстратору та нотаріусу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження спірних цінних паперів - простих іменних акцій Третьої особи 2.

У подальшому постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2022 року апеляційну скаргу Третьої особи 2 задоволено, ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2021року в справі № 918/989/21 скасовано, в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову відмовлено (том 2, м.о. 165-169).

27 січня 2022 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від Позивача надійшла заява про забезпечення позову (том 3, м.о. 1-9), в якій Позивач просить суд:

·накласти арешт на цінні папери - прості іменні акції Третьої особи 1 в кількості 16 107 647 шт. на загальну суму 644 305 грн 88 коп., форма випуску бездокументарна, код ЦП - UA4000130165, в депозитарній установі Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України", власниками яких є Відповідач 1;

· заборонити Відповідачу 1, вчиняти будь-які дії щодо використання та розпорядження цінними паперами - простими іменними акціями Третьої особи 2;

· заборонити будь-якій брокерській конторі, депозитарній установі, управлінню цінними паперами, реєстраційній службі чи будь-якому іншому реєстратору та нотаріусу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження спірних цінних паперів - простих іменних акцій Третьої особи 2.

В обґрунтування поданої заяви представник Позивача зазначає, що предметом розгляду даної справи виступають цінні папери - прості іменні акції Третьої особи 2 в кількості 16 107 647 шт. на загальну суму 644 305 грн 88 коп., які не оплачені за Договорами купівлі - продажу 2016 року, що укладені з відповідачами (фізичними особами).

У заяві про забезпечення позову Позивач вказує, що після прийняття постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 січня 2022 року, якою скасовано ухвалу Господарського суду Рівненської області від 19 листопада 2021 року в справі № 918/989/21 та відмовлено у забезпеченні позову, Позивачу стало відомо, що Відповідачем 1 у 2022 році в мережі Інтернет створені оголошення про продаж спірних акцій, а саме - оголошення із заголовками "Продаж бізнесу у Києві", "Продам акції", "продам акції підприємства", "Акції", з яких вбачається, що Відповідач 1 терміново продає акції Третьої особи 2 в розмірі 49, 54 % статутного капіталу за договірною ціною.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 січня 2022 року заяву Позивача про забезпечення позову - задоволено. Вжито заходи забезпечення позову, а саме:

·накладено арешт на цінні папери - прості іменні акції третьої особи 2 в кількості 16 107 647 шт. на загальну суму 644 305 грн 88 коп., форма випуску бездокументарна, код ЦП - UA4000130165, в депозитарній установі Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України", власниками яких є Відповідач 1;

· заборонено Відповідачу 1 вчиняти будь-які дії щодо використання та розпорядження цінними паперами - простими іменними акціями Третьої особи 2;

·заборонено будь-якій брокерській конторі, депозитарній установі, управлінню цінними паперами, реєстраційній службі чи будь-якому іншому реєстратору та нотаріусу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження спірних цінних паперів - простих іменних акцій Третьої особи 2.

Мотивуючи дану ухвалу, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що застосування вказаних засобів забезпечення позову спроможне захистити та поновити в подальшому права Позивача в межах одного судового провадження у разі задоволення позову, на забезпечення якого подана дана заява. В оскаржуваній ухвалі місцевий господарський суд вказав, що Позивачем доведено те, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він має намір звернутись до суду, відтак, місцевий господарський суд прийшов до висновку про можливість часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

На переконання місцевого суду, на момент розгляду заяви про забезпечення позову у суду відсутні будь-які докази, які б спростовували позицію Позивача.

З урахуванням наведеного, також місцевий господарський суд зазначив, що заходи забезпечення позову є у будь якому випадку тимчасовими, такими, що вживаються до вирішення спору, тому у випадку встановлення судом необґрунтованості вимог Позивача, Відповідачі не позбавлені можливості звернутись із обґрунтованим клопотанням про скасування заходів забезпечення позову; так само такі заходи можуть бути скасовані судом навіть до фактичного вирішення спору, якщо судом буде встановлено необґрунтованість їх подальшого збереження.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Відповідач 1 звернулася до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Відповідач 1 звертає увагу апеляційного господарського суду на те, що місцевий господарський суд виносячи свою ухвалу не пересвідчився в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову в майбутньому.

Також, апелянт зазначив, що обставини сплати Відповідачами вартості придбаних акцій за договорами купівлі-продажу акцій є встановленим фактом і не потребує додаткових доказувань. А тому зважаючи на оплату договорів купівлі-продажу акцій, зобов`язання за договором купівлі-продажу цінних паперів виконане в повному обсязі, а відповідно договори є припиненими. Крім того, апелянт вказав, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що діями Відповідачів, які не виконують умови договорів купівлі-продажу цінних паперів, спричинена значна майнова шкода Позивачу, оскільки свої зобов`язання по договорах купівлі-продажу Відповідачі виконали ще в січні 2017 року.

Ухвалою Північнозахідного апеляційного господарського суду від 10 лютого 2022 року: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 1; запропоновано Позивачу та Відповідачам подати відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання Відповідачу 1; призначено апеляційну скаргу до розгляду на 25 листопада 2022 року об 10:00 год..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22 лютого 2022 року задоволено клопотання Відповідача 1 про учать в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №918/989/21 поза межами приміщення суду.

На підставі службової записки головуючого судді по справі №918/989/21 (у зв`язку із відпусткою судді-члена колегії суддів) розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 25 лютого 2022 року за №01-04/984 було призначено заміну судді-члена колегії у даній справі.

Відповідно до витягу із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи було призначено склад колегії суддів для розгляду справи №918/989/21: Василишин А.Р. - головуючий суддя; суддя.

В судове засідання від 25 листопада 2022 року представники Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, Відповідача 7 та Третьої особи 1, Третьої особи 2 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Водночас, суд не викликав учасників справи у судове засідання, відповідно до частини 1 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, що вказує на те, що ухвалою суду від 5 листопада 2021 року явка сторін обов`язковою не визнавалась.

Разом з тим суд констатує, що відкладення розгляду апеляційної скарги, визначено статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, по суті є неприпустимим з огляду на те, що це суперечить одному із завдань господарського судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (своєчасне вирішення судом спорів). При цьому апеляційний господарський суд наголошує на тому, що в силу дії частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу дії частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частинами 11,12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд констатує, що згідно з частинами 1 та 2, пунктами 1, 2, 6, 8-11 частини 3статті 2 Господарського процесуального кодексу України: завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З огляду на що, колегія апеляційного господарського суду вбачає за можливим розглядати дану апеляційну скаргу без участі представників Позивача, Відповідача 1, Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, Відповідача 7 та Третьої особи 1, Третьої особи 2 за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Північнозахідного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу скасувати в частині задоволення заяви про забезпечення позову, в іншій частині ухвалу суд апеляційної інстанції вирішив залишити без змін. При цьому колегія виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про розірвання договорів та витребування майна з чужого незаконного володіння (повернення у власність цінних паперів), при цьому Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що діями Відповідачів, які не виконують умови договорів купівлі-продажу цінних паперів, спричинена значна майнова шкода, та посилається на необхідність розірвання договорів з Відповідачами й повернення йому у власність цінних паперів для подальшого здійснення своїх майнових прав та інтересів.

Предметом позовних вимог у справі виступатимуть цінні папери - прості іменні акції Третьої особи 2 в кількості 16 107 647 шт. на загальну суму 644 305 грн 88 коп., які ніби-то не оплачені за договорами купівлі-продажу, укладеними з Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4, Відповідачем 5, Відповідачем 6, Відповідачем 7.

При цьому з заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також доданих до заяви документів вбачається, що 29 квітня 2016 року між Позивачем та Відповідачем 2, Відповідачем 3, Відповідачем 4, Відповідачем 5, Відповідачем 6, Відповідачем 7 укладені договори купівлі-продажу цінних паперів: № БВ21-7/16, № БВ21-6/16, № БВ21-5/16, № БВ21-4/16, № БВ21-3/16, № БВ21-2/16, відповідно до яких Заявник продав, а Відповідачі придбали цінні папери - акції прості іменні бездокументарної форми, номінальною вартістю 0,25 грн, вартістю за один цінний папір 0,04 грн, у кількості 16 107 647 штук, сукупною вартістю 644 305 грн 88 коп., емітентом яких є Третя особа 2.

29 квітня 2016 року розпорядженнями депозитарної установи Третьої особи 1 на виконання облікових операцій в депозитарній системі внесені відповідні зміни в особових рахунках покупців за договорами, в наслідок чого з 29 квітня 2016 року Відповідач 2, Відповідач 3, Відповідач 4, Відповідач 5, Відповідач 6, Відповідач 7 набули права власності на цінні папери - прості іменні акції Третьої особи 2.

Позивач вказує, що у встановлений договорами купівлі-продажу цінних паперів від 29 квітня 2016 року строк, грошові кошти Відповідачі не сплатили.

Необхідно зазначити, що справа №569/11115/16-ц розглядалась в порядку цивільного судочинства, проте зважаючи на встановлені судами обставини, Постановою Верховного Суду від 6 листопада 2019 року, провадження у справі №569/11115/16-ц (за позовом Позивача до Відповідача 2, Відповідача 3, Відповідача 4, Відповідача 5, Відповідача 6, Відповідача 7, треті особи: Третя особа 1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенефіт Брок", Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська фермерська група", Третя особа 2, Відповідач 1) про розірвання договору купівлі-продажу цінних паперів, визнання права власності на цінні папери та зобов`язання внести зміни до системи депозитарного обліку цінних паперів, закрито. Повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант", що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Дане стало підставою для звернення Позивача із заявою про забезпечення позову, в котрій покликаючись на те, що Відповідачем 1 у 2022 році в мережі Інтернет створені оголошення про продаж спірних акцій, а саме - оголошення із заголовками "Продаж бізнесу у Києві", "Продам акції", "продам акції підприємства", "Акції", з яких вбачається, що Відповідач 1 терміново продає акції Третьої особи 2 в розмірі 49, 54 % статутного капіталу за договірною ціною.

Обгрунтовуючи таку заяву, Позивач зазначає, що не вжиття заходів до забезпечення позову надасть можливість Відповідачам здійснити відчуження цінних паперів на користь третіх осіб в будь-який час, навіть після ухвалення судом першої інстанції рішення на користь Позивача, яке в період часу коли судове рішення ще не набуде законної сили, що як наслідок призведе до неможливості Позивачем поновити порушені Відповідачами права Позивача.

Таж, Позивач, зважаючи на те, що вжиття судом заходів забезпечення позову забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, звернувся повторно до місцевого господасрького суду із заявою про забезпечення позову.

Колегія суддів констатує, що відповідно до статі 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статтею 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, в даному випадку має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Має також досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Подібну позицію наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 травня 2018 року в справі № 910/20479/17, від 17 жовтня 2018 року в справі № 904/2351/18, від 25 лютого 2019 року в справі № 924/789/18 та від 10 березня 2010 року в справі №910/13787/19.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову за вимогами немайнового характеру у спорах, що виникають з корпоративних відносин, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги та їх співмірності; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача у разі невжиття судом обраного позивачем способу забезпечення позову; заборони забезпечення позову таким способом, який суперечить частині 5 статті 137 Господарського процесуального кодексу України та порушують прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства.

Що ж стосується доводів заяви Позивача проте, що в мережі Інтернет створені оголошення про продаж спірних акцій, а саме - оголошення із заголовками "Продаж бізнесу у Києві", "Продам акції", "продам акції підприємства", "Акції", з яких вбачається, що Відповідач 1 терміново продає акції Третьої особи 2 в розмірі 49, 54 % статутного капіталу за договірною ціною, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки мережа інтернет не є тією інформаційною та спеціалізованою платформою де здійснюється продаж акцій та розміщується оголошення про такий продаж.

При цьому суд наголошує, що Позивач не надав жодного доказу щодо вчинення Відповідачем 1 реальних дій з продажу чи відчуження таких акцій. А саме будь-то якісь пропозиції щодо купівлі та активні дії щодо продажу таких акцій.

Крім того, Позивач зловживаючи своїми процесуальними правами повторно, після скасування апеляційним господарським судом, аналогічної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, звернувся до місцевого господарського суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, обгрунтовуючи її аналогічними підставами, які знайшли своє відображення в заяві, поданій Позивачем 19 листопада 2021 року (том 1, а.с. м.о. 126-130).

Як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд задовольняючи заяву Позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на цінні папери, виходив з того, що такий захід забезпечення позову є адекватним та співмірним із заявленими позовними вимогами, а невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав Позивача.

Апеляційний господарський суд встановив, що Позивач відчужив Відповідачу 2, Відповідачу 3, Відповідачу 4, Відповідачу 5, Відповідачу 6, Відповідачу 7 на підставі договорів купівлі-продажу цінні папери, відповідно до яких Заявник продав, а Відповідачі придбали цінні папери - акції прості іменні бездокументарної форми, номінальною вартістю 0,25 грн, вартістю за один цінний папір 0,04 грн, у кількості 16 107 647 штук, сукупною вартістю 644 305 грн 88 коп., емітентом яких є Третя особа 2.

Колегія суддів констатує, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно обмежує право особи користуватися та розпоряджатися майном, а тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу.

Дана позиція наведена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2021 року в справі № 910/16800/20, від 31 серпня 2021 року в справі № 910/5116/21.

При цьому, частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду. При цьому суд констатує, що кореспондуючим обов`язком покупця, за приписами спірного правочину, є своєчасна та повна оплата спожитого природного газу, який належним чином відповідачем не виконано.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову права цього учасника (відповідача), а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову у разі, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Тобто, такий спосіб забезпечення позову як накладення арешту на майно у корпоративному спорі може узгоджуватися, зокрема, з такою вимогою майнового характеру як стягнення (витребування з володіння із зазначенням розміру часток) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову.

Оскільки позовні вимоги, які заявлені в цій справі після звернення, є вимогами немайнового характеру, то такий захід забезпечення позову як накладення арешту на майно не є співмірним з предметом спору в цій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що вжиті господарським судом заходи забезпечення позову не мають правового зв`язку з предметом позовних вимог (розірвання договору купівлі-продажу та повернення у власність цінних паперів) під час розгляду яких буде досліджуватися саме питання щодо наявності правових підстав для розірвання договору, визнання договору недійсним та повернення цінних паперів (позовні вимоги не стосуються безпосереднього повернення частки в статутному капіталі Позивачу).

Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 902/774/20, від 25 січня 2021 року в справі № 902/775/20.

При цьому, як описано вище в даній постанові, Позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту порушених прав Позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача.

Крім того, покликання Позивача на незаконе заволодіння Відповідачами акціями Третьої особи, які належали Позивачу, і яких Позивача позбавлено в злочинний спосіб, що нібито й позбавило його права розпоряджатися земельними ділянками як акціонера і отримувати прибуток, не підтверджено будь-якими доказами, а є гучними висловлюваннями Позивача може бути підтверджено чи спростовано виключно при розгляді даної справи.

В той же час, вирішуючи питання про доцільність задоволення заяви та застосування заходів забезпечення позову в даній справі (саме до подання позовної заяви) зважаючи на мету та необхідність застосування заходів для забезпечення позову, у колегії суддів відсутня процесуальна можливість здійснювати та встановлювати обставини справи щодо виконання зобов`язань відповідно до умов договорів купівлі-продажу цінних паперів, про розірвання яких зазначає Заявник та подав позов. Відповідно обставини сплати коштів по договорах купівлі-продажу цінних паперів, на які акцентують увагу як Заявник так і апелянт, судом апеляційної інстанції в даних правовідносинах не досліджуються з огляду на правову суть та мету забезпечення позову, котра зводиться до дослідження обставин розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову із забезпеченням збалансованості інтересів сторін. Відтак, обставини сплати коштів, підставності укладених договорів купівлі-продажу цінних паперів є предметом дослідження уже заявлених позовних вимоги в суді першої інстанції (про намір звернутися з якими й було заявлено Заявником під час подання зави про забезпечення позову).

Відтак, Позивач обмежився лише посиланням на те, що вчинення будь-яких правочинів щодо відчуження спірної частки статутного капіталу знівелює значення судового рішення у випадку задоволення позову та викличе необхідність подальшого звернення його до суду з метою повернення належного йому майна.

Отже, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, доведеності обставин реальної загрози ефективному захисту порушених чи оспорюваних прав та інтересів Позивача у разі невжиття судом заявлених заходів забезпечення позову, порушують принцип співмірності заходів забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами.

За таких обставин, судова колегія прийшла до висновку про те, що у господарського суду першої інстанції не було достатніх правових підстав для задоволення заяви Позивача та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки як встановлено вище Позивачем не доведено того, що саме Відповідач у передбачений законодавством спосіб вчиняє дії щодо продажу акцій, а також те, що в даній справі відсутні вимоги майнового характеру.

Враховуючи усе вищевстановлене в даному судовому рішенні, колегія суддів прийшла до висновку, що заява Позивача про забезпечення позову по даній справі не підлягає до задоволення, а відтак приймає рішення про відмову у її задоволенні. Відповідно апеляційний господарський суд задоволює апеляційну скаргу та скасовує оспорювану ухвалу місцевого господарського суду.

Відтак, виносячи дану судову постанову та враховуючи те, що апеляційним господарським судом задоволено апеляційну скаргу Відповідача 1, апеляційний господарський суд, у відповідності статті 129 ГПК України, покладає судовий збір за розгляд апеляційної скарги на Позивача.

Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний холдинг "Зелений світ" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28 січня 2022 року у справі №918/989/21 - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 28 січня 2022 року у справі №918/989/21 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант" про вжиття заходів забезпечення позову.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Плант" (35325, Рівненський район, с. Шубків, вул. Незалежності, 17, код ЄДРПОУ 39879402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрний холдинг "Зелений світ" (01001, м. Київ, пров. Музейний, буд. 2 літера В, код ЄДРПОУ 40796513) - 2481 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

8. Матеріали оскарження ухвали у справі №918/989/21 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний тест постанови виготовлено 28 лютого 2022 року.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Філіпова Т.Л.