Постанова

від 06.07.2010 по справі 25/145-09-5551

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2010 р. № 25/145-09-5551

Вищий господарський суд України у складі колегії суд дів :

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за участю представникі в:

позивача - ОСОБА_4,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

приватного підприємця ОСОБА_5

на постанову Одеського апеляційного го сподарського суду від 13.04.2010

у справі №25/145-09-5551

за позовом приватного підприємця О СОБА_5

до ТОВ "Автотранс-Україна"

про визнання частково недійсн им договору №34 від 01.11.2007

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарськог о суду Одеської області від 12. 02.2010 (суддя Малярчук І.А.), залише ним без змін постановою Одес ького апеляційного господар ського суду від 13.04.2010 (судді: Анд рєєва Е.І., Бєляновський В.В., Лі пчанська Н.В.), в позові відмов лено у зв' язку з необґрунто ваністю позовних вимог.

Рішення мотивовано тим, що в ласником автомобіля марки "MERS EDES 609" д/н НОМЕР_1 на підставі с відоцтва про реєстрацію тран спортного засобу серії НОМ ЕР_2 є ОСОБА_5, проте, в тру дових відносинах ОСОБА_5, як і водій ОСОБА_6, з відпов ідачем не перебувають. На під ставі частково оспореного до говору відповідач лише надає позивачу місце на маршруті д ля перевезення пасажирів та багажу, а тому відповідальні сть за результати своєї підп риємницької діяльності, в то му числі за забезпечення без пеки на маршруті в результат і користування транспортним засобом та за шкоду, завдану т ретім особам, несе власник тр анспортного засобу, тобто са м підприємець, підприємницьк а діяльність якого направлен а на одержання доходу з зазна ченого виду діяльності. При ц ьому, на підставі договору ві дповідач одержує від позивач а лише 600 грн. за надання місця н а маршруті.

Приватний підприємець ОС ОБА_7 у поданій касаційній с карзі просить рішення та пос танову скасувати, позов задо вольнити, посилаючись на пор ушення судами норм матеріал ьного і процесуального права , а саме ст.ст.215,217, ч.ч.2,3 ст.1187 ЦК Укр аїни та ст.ст.33,34,38,99 ГПК України. З окрема, скаржник вважає, що ви даний на ім' я відповідача т имчасовий реєстраційний та лон від 19.05.2006 свідчить про наявн ість у товариства права кори стування і розпорядження авт омобілем марки "MERSEDES 609", державни й номер НОМЕР_1 та обумовл ену цим наявність у товарист ва статусу володільця джерел а підвищеної небезпеки (виго донабувача), який повинен від повідати за шкоду, завдану ци м автомобілем нарівні з влас ником (позивачем). Крім того, с пірним пунктом договору не в раховано, що згідно з ч.3 ст.1187 ЦК України відповідальною особ ою може також виступати будь -яка особа, яка неправомірно з аволоділа транспортним засо бом та завдала ним шкоди.

Колегія суддів, перевіривш и фактичні обставини справи на предмет правильності їх ю ридичної оцінки судами попер едніх інстанцій та заслухавш и пояснення присутнього у за сіданні представника позива ча, дійшла висновку, що касаці йна скарга підлягає відхилен ню, а оскаржувана постанова - з алишенню без змін з наступни х підстав.

Відхиляючи доводи позивач а та залишаючи без змін перві сне рішення про відмову в поз ові, апеляційний господарськ ий суд виходив з того, що:

01.11.2007р. між фізичною особою-пі дприємцем ОСОБА_5 та товар иством з обмеженою відповіда льністю "Автотранс-Україна" б ув укладений договір №34 про у мови використання автобусно го маршруту (надалі-договір).

Відповідно до умов договор у предметом його є надання ві дповідачем-перевізником (TOB "А втотранс-Україна") підприємц ю - ФОП ОСОБА_5 місця на марш руті для перевезення транспо ртним засобом пасажирів та б агажу.

З наявного в матеріалах спр ави паспорту міського автобу сного маршруту загального ко ристування "вул.Генерала Пе трова - ЦПУ "Міст" №137, розробле ного та затвердженого рішенн ям виконавчого комітету Одес ької міської ради №355 від 19.04.2007, в бачається, що відповідач над ав передбачене умовами догов ору місце на маршруті, чим під твердив виконання покладени х на нього умов договору.

За використання даного міс ця на маршруті підприємець (п озивач) щомісячно проводив о плату в розмірі 600 грн., що підтв ерджується прибутковими кас овими ордерами, приєднаними до матеріалів справи: №1443 від 12 .11.2007 на суму 600 грн., №1541 від 11.12.2007 на с уму 600 грн.; №23 від 11.01.2008 на суму 600 гр н.

Спірним пунктом 4.3 договору сторони передбачили, що прив атний підприємець ОСОБА_5 або особа, яка керує транспор тним засобом, самостійно нес е повну відповідальність за заподіяну ними третім особам шкоду.

21.01.2008 року по пр.Шевченка у м.Од есі внаслідок зіткнення авто мобіля марки "MERSEDES 609" державний н омер 014-53OA, що належить на праві в ласності позивачу, під керув анням гр.ОСОБА_6, з автомоб ілем марки "RANGE ROVER" державний ном ер 0500 BP під керуванням гр.ОСОБ А_9, сталася дорожньо-трансп ортна пригода, у вчиненні яко ї постановою Суворовського р айонного суду м.Одеси від 12.08.2008 винним визнано водія ОСОБА _6, який керував автомобілем , що належить на праві власнос ті позивачу.

29.07.2009 року страхова компанія направила на адресу відповід ача регресну вимогу на суму 123 944,72 грн., в якій просило перерах увати на її поточний рахунок вищезазначену суму збитків, що були спричинені з вини пра цівника TOB "Автотранс-Україна" в результаті ДТП, що сталася 2 1.01.2008 року.

У своїх запереченнях №38 від 15.09.2009 відповідач не визнав заяв лених до нього вимог за сприч инені збитки в результаті ДТ П, посилаючись, що відповідал ьність за спричинені збитки має покладатися на власника транспортного засобу - ФОП ОСОБА_5, пояснивши, що ані вод ій транспортного засобу, ані його власник у трудових відн осинах з TOB "Автотранс-Україна " ніколи не перебували, трансп ортний засіб - автомобіль мар ки "MERSEDES 609" державний номер НОМ ЕР_1 ніколи йому не належав, а відповідно до умов п.4.3 догово ру №34 від 01.11.2007, укладеного між ст оронами, власник транспортно го засобу самостійно несе по вну відповідальність за шкод у, завдану ним третім особам, а тому відсутні підстави для с плати суми збитків.

Вважаючи, що п.4.3 договору не відповідає вимогам закону та є таким, що суттєво порушує йо го охоронювані законом права та інтереси, позивач просив в изнати договір №43 від 01.11.2007 неді йсним в частині умов, визначе них п.4.3 зазначеного договору.

Оскаржуючи рішення суду, ап елянт стверджує, що тимчасов ий реєстраційний талон НОМ ЕР_3 від 19.05.2006 на ім'я відповіда ча згідно п.15 "Правил державно ї реєстрації та обліку автом обілів, автобусів, а також сам охідних машин, сконструйован их на шасі автомобілів, мотоц иклів усіх типів, марок і моде лей, причепів, напівпричепів та мотоколясок", затверджени х постановою Кабінету Мініст рів України від 07.09.1998р. №1388, свідч ить про наявність у відповід ача права користування і роз порядження автомобілем марк и "MERSEDES 609" державний номер НОМЕ Р_1., а тому, на думку позивача , відповідач також повинен не сти відповідальність за ДТП, що відбуваються на маршруті .

Слід зазначити, що дане поси лання позивача було одним із доводів заявленого позову, я кому суд першої інстанції да в належну оцінку. Суд, посилаю чись на норми чинного законо давства, довів, що відповідач лише надав позивачеві місце (маршрут) для здійснення оста ннім своєї підприємницької д іяльності, за що отримував що місяця постійну плату у розм ірі 600 грн. Тимчасовий реєстра ційний галон на ім'я відповід ача лише надавав право позив ачу використовувати наданий йому відповідачем маршрут, а тому немає підстав визнати д іяльність сторін як сумісну діяльність, направлену на су місне отримання доходу в рез ультаті використання автотр анспорту.

Приймаючи рішення суд обґр унтовано послався на вимоги ч.1 ст.626, ст.627 та ч.1 ст.628 ЦК України , зазначивши, що укладений сто ронами договір прийнятий за домовленістю двох сторін, як і були вільними в його в уклад енні, зміст договору становл ять умови (пункти), визначені н а розсуд сторін і погоджені н ими. Цей договір відповідає н ормам чинного законодавства , а тому підстави для визнання його недійсним чи частково н едійсним відсутні.

Колегія погоджується з вис новками суду з огляду на таке .

Згідно з ч.ч.1,2 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпе ки є діяльність, пов' язан а з використанням, зберіганн ям або утриманням транспортн их засобів, механізмів та обладнання, використанням, з беріганням хімічних, радіоак тивних вибухо- і вогненебезп ечних та інших речовин, утрим анням диких звірів, службови х собак бійцівських порід то що, що створює підвищену небе зпеку для особи, яка цю діяльн ість здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом пі двищеної небезпеки, відшкодо вується особою, яка на відпов ідній правовій підставі (право власності, інше ре чове право, договір підряду, оренди тощо), володіє т ранспортним засобом, меха нізмом, іншим об' єктом, ви користання, зберігання або у тримання якого створює підви щену небезпеку.

Зважаючи на те, що саме поз ивач є власником автомобіля "MERSEDES 609" (державний номер НОМЕР _1), суди правомірно дійшли до висновку, що спірний пункт до говору в частині покладання на позивача або на водія повн ої відповідальності за шкоду , завдану ними третім особам, в ідповідає вимогам ч.2 ст.1187 ЦК У країни, згідно якої одним з во лодільців джерела підвищено ї небезпеки визнається його власник.

З матеріалів не вбачається , судами не встановлено та поз ивачем не доведено надання в ідповідачу вказаного автомо біля на умовах договору орен ди (ст.798 ЦК України), чим спрост овується передчасне твердже ння скаржника про набуття то вариством права користуванн я належним позивачу автомобі лем на підставі тимчасового реєстраційного талону НОМ ЕР_3 від 19.05.2006 та обумовлену ци м наявність у відповідача ст атусу другого володільця дже рела підвищеної небезпеки, я кий повинен спільно з власни ком відповідати за шкоду, зав дану цим автомобілем. Адже, зг ідно зі ст.804 ЦК України саме на ймач, а не будь-який інший кори стувач, зобов' язаний відшко дувати шкоду, завдану іншій о собі у зв' язку з використан ням транспортного засобу.

Наведеним спростовуються також безпредметні посиланн я скаржника в обґрунтування своїх заперечень на пункт 15 Пр авил реєстрації та обліку ав томобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструй ованих на шасі автомобілів, м отоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівприч епів та мотоколясок, затверд жених постановою Кабінету Мі ністрів України від 07.09.1998р. №1388.

Судами попередніх інстанц ій також враховано, що водій в ищевказаного автомобіля (гро мадянин ОСОБА_6), який був в изнаний винним у скоєнні ДТП постановою Суворовського ра йонного суду м.Одеси від 12.08.2008, н е перебував у трудових відно синах з ТОВ "Автотранс-Україн а", а тому відсутні підстави дл я покладання на товариство в ідповідальності на підставі ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу Ук раїни.

Не заслуговують на увагу та кож посилання скаржника на н еврахування судом відсутнос ті трудових відносин між поз ивачем і громадянином ОСОБ А_6, оскільки, по-перше, вказа ні обставини не мають істотн ого значення для правильного вирішення даного спору з огл яду на предмет позову.

По-друге, в разі відшкодуван ня позивачем шкоди, завданої водієм (винною особою), позив ач має право зворотної вимог и (регресу) до винної особи у р озмірі виплаченого відшкоду вання (ч.1 ст.1191 ЦК України).

Касаційна інстанція відхи ляє посилання скаржника на н еврахування сторонами в п.4.3 д оговору №34 положень ч.3 ст.1187 Цив ільного кодексу України, яко ю до кола суб' єктів відпові дальності за шкоду, завдану д жерелом підвищеної небезпек и, віднесено особу, яка неправ омірно заволоділа транспорт ним засобом, оскільки в силу п рямої вказівки закону питанн я відповідальності такої осо би не потребують обов' язков ого договірного врегулюванн я сторонами.

Тим більше, що спірний пункт договору стосується випадкі в відповідальності осіб, які правомірно володіють трансп ортним засобом, а тому позива ч не позбавлений права ініці ювати внесення до договору з мін чи доповнень з метою врах ування приписів ч.3 ст.1187 ЦК Укр аїни.

Окрім того, спірний пункт до говору відповідає вимогам ч. 2 ст.49 та ч.7 ст.128 ГК України, згідн о яких громадянин-підприємец ь несе майнову відповідальні сть за завдану ним шкоду.

Зважаючи на вищенаведене, к олегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної пос танови.

Враховуючи викладене та ке руючись ст.ст.6,8,125,129,150 Конституц ії України, постанови Пленум у Верховного суду України №9 в ід 01.11.1996р. "Про застосування Кон ституції України при здійсне нні правосуддя", Рішенням К онституційного Суду Украї ни від 11.03.2010 №8-рп/2010 та ст.ст.1115,1 117-11111 Господарського процесуал ьного кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Одеського апе ляційного господарського су ду від 13.04.2010 у справі №25/145-09-5551 залиш ити без змін, а касаційну скар гу приватного підприємця О СОБА_5 - без задоволення.

Постанова Вищого господар ського суду України касаційн ому оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя В.Овечкін

С у д д і: Є .Чернов

В.Цвігун