Постанова

від 21.02.2022 по справі 2-4981/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-4981/11 Номер провадження 22-ц/814/148/22Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2022 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Чумак О.В.

суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною ОСОБА_1

на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 липня 2011 року про забезпечення позову

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 липня 2011 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено частково.

Обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погодившисьз даноюухвалою суду,ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку, надіславши 09 жовтня 2021 року апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку на адресу суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, прохає скасувати ухвалу суду від 29.07.2011 р. та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про обмеження його у праві виїзду за кордон до виконання зобов`язань, в порядку забезпечення позову.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. їх неявка не перешкоджає розгляду справи, що відповідає ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, у провадженні Октябрського районного суду м. Полтави перебувала цивільна справа № 2-4981/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка, згідно довідки в.о голови Октябрського районного суду міста Полтави Андрієнко Г.В., знищена на підставі Переліку судових справ, що утворюються в діяльності, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом ДСА України, №22 від 11 лютого 2010 року (а.с. 1).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 02.11.2021 р. матеріали цивільної справи №2-4981/11 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто до Октябрського районного суду Полтавської області для належного оформлення, оскільки місцевий суд не вирішив питання про відновлення втраченого внаслідок закінчення строку зберігання судового провадження у справі №2-4981/11, належним чином не оформив матеріали, які надійшли до апеляційного суду для перегляду ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 29 липня 2011 року про забезпечення позову, шляхом обмеження у праві виїзду за межі України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (а.с. 26).

Після усунення недоліків відновлене судове провадження надійшло до апеляційного суду.

Відповідно до акту Октябрського районного суду м. Полтави від 17.11.2021 р., цивільна справа № 2-4981/11 знищена, та з неї вилучені оригінали ухвали суду від 29.07.2011 р. та рішення суду від 21.12.2011 р. (а.с. 35).

З матеріалів відновленого судового провадження вбачається, що у липні 2011 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові позивач серед іншого просив обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, заборонити відділу у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області видачу ОСОБА_1 паспорта/проїзного документа, Адміністрації державної прикордонної служби України вжити заходів щодо тимчасового затримання та вилучення наявних у ОСОБА_1 паспортів/проїзних документів, обмежити особу у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, зобов`язати відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Крюківського РВ КМУ УМВС України в Полтавській області в разі наявності у ОСОБА_1 іншого паспорту/проїзного документа внести відмітку про вилучення першого паспорту/проїзного документа, що залишився в користуванні відповідача, посилаючись на те, що враховуючи недобросовісну поведінку відповідача щодо виконання умов кредитного договору є підстави вважати, що у разі незастосування заходів забезпечення позову, відповідач може вчинити дії, які утруднять чи зроблять неможливим виконання рішення суду.

Як вказувалося вище, ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 29 липня 2011 року заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову задоволено частково.

Обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань.

В іншій частині заяви про забезпечення позову відмовлено.

Крім цього, як убачається з матеріалів відновленого судового провадження, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 грудня 2011 року задоволено позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 47348,41 грн., а також державне мито та витрати по інформаційно-технічному забезпеченню розгляду справи. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 100,00грн.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань, суд першої інстанції виходив з приписів ст. 151 ЦПК України, ст. 6 ЗУ «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та п. п. 22, 24 Постанови КМУ «Про затвердження правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитині, їх тимчасового затримання та вилучення» від 31 березня 1995 року № 231.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Порядок встановлення фізичним особам обмежень у праві виїзду за межі України в цивільному судочинстві встановлено в ст.377-1ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали), відповідно до якої, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Іншого порядку та випадків встановлення фізичним особам обмежень в праві виїзду за межі України положення ЦПК України не передбачають.

Як вбачається з матеріалів відновленого судового провадження, які надані апеляційному суду, станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 29.07.2011 року рішення у цій справі не було ухвалене, справа перебувала на стадії судового розгляду, а тимчасове обмеження відповідачу ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України було встановлено як захід забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст.151ЦПК України (в редакції чинній на час постановлення оскаржуваної ухвали) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом види забезпечення позову.

Перелік видів забезпечення позову визначений у ст.152ЦПК України (у тій же редакції). Серед видів такого забезпечення у ст.152ЦПК України (у вищевказаній редакції) не передбачено вжиття судом тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України.

Тобто, в цивільному процесі відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 151-153ЦПК України (в зазначеній вище редакції), застосовуватитимчасове обмеження сторони у справі у праві виїзду за межі України, якспосіб забезпечення позову.

Відсутня така норма і в ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року.

Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання представника позивача про застосування заходів забезпечення позову, на вказані положення закону та обставини справи уваги не звернув,та дійшов помилкового висновку про можливість задоволення заяви позивача і встановлення відповідачу ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України до повного виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до ст.33Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

За змістом ст. 313 Цивільного кодексу України, фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Враховуючи закріплений в даних актах міжнародного та цивільного законодавства принцип сподоби пересування особи, за винятком обмежень, які встановлюються законом, та приймаючи до уваги те, що цивільним процесуальним законодавством України не передбачена можливість застосовувати такий спосіб забезпечення позову як обмеження відповідача у праві виїзду за межі України, заява представника позивача про застосування заходів забезпечення позову у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не ґрунтується на положеннях закону та не може бути задоволена.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвалаОктябрського районного суду м. Полтави від 29.07.2011 року постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні клопотання представника позивача про застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення відповідачу ОСОБА_1 тимчасового обмеження в праві виїзду за межі України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1п.3,4, 382-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 29 липня 2011 року скасувати.

Постановити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про забезпечення позову шляхом обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В.Чумак

Судді Т.О.Кривчун

Л.І.Пилипчук