Постанова

від 06.02.2020 по справі 2-4981/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/148/20

Номер справи місцевого суду: 2-4981/11

Головуючий у першій інстанції Салтан Л. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі - Сороколет Ю.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

позивача товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна в особі представника Земщук О.С.,

представника відповідача ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_2 ,

переглянувши справу №2-4981/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року у складі судді Салтан Л.В., -

в с т а н о в и в :

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року позов задоволено; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за Кредитним договором №ML-507/076/2008 від 18 серпня 2008 року в розмірі 1016081,52 грн., розподілені судові витрати (а.с.66-67).

26 березня 2019 року ТОВ ОТП Факторинг Україна подано заяву на видачу дубліката виконавчого листа у справі №2-4981/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості за Кредитним договором №ML-507/076/2008 від 18 серпня 2008 року в розмірі 1016081,52 грн. (а.с.143).

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року заяву задоволено; видано дублікат виконавчих листів у справі №2-4981/11 (а.с.158).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року (а.с.202-203).

В апеляційній скарзі представник в інтересах ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені заяви (а.с.172-175).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість ухвали з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, порушення норм процесуального права полягає у недоведеності втрати виконавчого листа.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2012 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованість за Кредитним договором №ML-507/076/2008 від 18 серпня 2008 року в розмірі 1016081,52 грн.

Виконавчий лист №2-4981/11 на боржника ОСОБА_1 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості за Кредитним договором №ML-507/076/2008 від 18 серпня 2008 року в розмірі 1016081,52 грн. видано Київським районним судом м. Одеси 26 квітня 2012 року (а.с.147).

Виконавчий лист №2-4981/11 на боржника ОСОБА_3 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості за Кредитним договором №ML-507/076/2008 від 18 серпня 2008 року в розмірі 1016081,52 грн. видано Київським районним судом м. Одеси 26 квітня 2012 року (а.с.148).

Виконавчі листи пред`являлися до виконання неодноразово, рішення остаточно не виконано.

Постановою ВП №52226205 від 30 травня 2017 року головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Балалайкіної К.В. виконавчий лист №2-4981/11, виданий 26 квітня 2012 року Київським районним судом м. Одеси на боржника ОСОБА_1 про стягнення грошової суми в розмірі 991517,90 грн. повернуто стягувачу ТОВ ОТП Факторинг Україна (а.с.145).

Згідно інформації Другого Київського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 20 березня 2019 року за №10811 на виконанні у 2016 році перебувало виконавче провадження №52226205 з примусового виконання виконавчого листа №2-4981/11, виданого Київським районним судом м. Одеси 26 квітня 2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна коштів в розмірі 991517,90 грн., виконавчий лист повернуто стягувачу постановою від 30 травня 2017 року за зазначеним у виконавчому документі адресом, повторно на виконання до відділу виконавчий лист не надходив (а.с.146).

Матеріали справи містять інформацію щодо направлення для виконання виконавчого листа №2-4981/11 на боржника ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів як то кредитної заборгованості та судових витрат за місцем роботи у ТОВ Перша міська компанія (код ЄДРПОУ 35118153). Про втрату цих виконавчих документів ТОВ ОТП Факторинг Україна не заявляє.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна має зареєстроване в установленому законом порядку місцезнаходження юридичної особи за адресом: 03150, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Фізкультури, будинок 28Д (а.с.228-236).

Зазначена у виконавчому документі адреса стягувача є відмінною від зареєстрованого в установленому законом порядку місцезнаходження стягувача як юридичної особи.

В справі відсутні докази повернення виконавчого листа №2-4981/11, виданого 26 квітня 2012 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна грошової суми за адресом юридичної особи стягувача ТОВ ОТП Факторинг Україна .

Таким чином, відсутні докази повернення виконавчою службою стягувачу виконавчого документа за належним адресом, що тим самим не спростовує доводи стягувача про те, що виконавчий документ отримано від виконавчої служби не було, що такий втрачено, до того ж втрачено не з їх вини. Повернення державною виконавчою службою виконавчого документа засобами поштового зв`язку не на юридичну адресу юридичної особи, відсутність у державної виконавчої служби доказів отримання адресатом надісланої йому адресної кореспонденції є обставинами, які доводять втрату виконавчого документа не з вини стягувача.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.431 ЦПК України).

У разі втрати виконавчого документа, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (п.17.4 Перехідних положень ЦПК України 2017 року).

Суду не надано доказів того, що виконавчий документ №2-4981/11, виданий 26 квітня 2012 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна грошових коштів у виконавчому провадженні №52226205 було повернуто стягувачу належним чином та отримано стягувачем. За таких обставин, слід виходити з того, що має місце втрата виконавчого документа, так як іншого не встановлено. Втрата виконавчого документа є підставою для видачі дублікату виконавчого документа. Закон не покладає на стягувача обов`язку контролювати виконання, стягувач лише має звернутися до уповноважених державою на виконання судових рішень органів та осіб в порядку та строки, встановлені законом, а не контролювати хід виконання судового рішення.

Суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (ст.129-1 Конституції України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012).

За змістом визначеного статтею 18 ЦПК України імперативного припису судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно допуску до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуації, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язались поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (рішення від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі про Греції (Hornsby v. Greece), рішення від 20 липня 2004 року у справі Шмалько проти України ).

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Глоба проти України №15729/07 від 5 липня 2012 року вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції серед іншого (inter alia) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін. Відповідно виконанню судових рішень не можна перешкоджати, відмовляючи у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконує вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

З огляду на викладене, підстави для видачі дублікату втрачених виконавчих документів №2-4981/11, виданих 26 квітня 2012 року Київським районним судом м. Одеси у справі про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна заборгованості за кредитним договором наявні.

Остаточне судове рішення не може залишатися невиконаними на шкоду одній із сторін, в даному випадку на шкоду стягувача ТОВ ОТП Факторинг Україна .

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2019 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2020 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

Є.С.Сєвєрова