Постанова

від 21.02.2022 по справі 308/12030/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/12030/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 лютого 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого Джуги С.Д.

суддів Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю.,

з участю секретаря: Кекерчень М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Ужгородської окружної прокуратури на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року у складі судді Данка В.Й., про залишення без розгляду позову керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення, скасування запису державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на земельну ділянку,-

в с т а н о в и в :

У жовтні 2018 року Ужгородська місцева прокуратура, правонаступником якої є Ужгородська окружна прокуратура, звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , в якому просить: визнати незаконним та скасувати пункт 1.79 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за № 1882; скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га, вартістю 59 059 грн., від 03.12.2015 за № 49006455; скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га.

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оспорюване рішення прийняте щодо земельної ділянки комунальної власності з порушенням вимог законодавства. Так, рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за № 1882 прокурор вважає незаконним, оскільки таке прийнято неповноважною, на його думку, сесією міської ради, тому, що участь у ній на засіданні 09.11.2015 прийняло 29 депутатів, що складає менше половини від загального складу ради. Посилається при цьому на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015070030000163 від 25.11.2015, якими вважає встановленим факт проведення сесії міської ради 09.11.2015 з порушенням Конституції України та законодавства України в цілому, відтак всі рішення прийняті на цій сесії, зокрема оспорюване рішення № 1882, підлягають скасуванню. Зазначає, що оспорюване рішення прийнято за відсутності плану зонування, детального плану території, чим порушено приписи статей 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За наведених обставин, прокурор вважає, що право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га, набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, а відтак характеризується дефектом волі.

Звернення до суду з даним позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовує тим, що здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю - належить до повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Однак, звертатись до суду про скасування незаконних рішень міської ради даний контролюючий орган не наділений. З огляду на що, з метою усунення вказаних порушень земельного законодавства відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України такий позов подано прокуратурою.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року позовну заяву Ужгородської місцевої прокуратури залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позовуу вигляді накладення арешту на нерухоме майно земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га.

Заперечуючи ухвалу суду, Ужгородська окружна прокуратура подала на неї апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про недоведеність прокурором підстав представництва інтересів держави у спірних правовідносинах та безпідставно залишив позов без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Ужгородська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи,Ужгородська місцева прокуратура, правонаступником якої є Ужгородська окружна прокуратура, звернулася до суду з позовом до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 , в якому просить: визнати незаконним та скасувати пункт 1.79 рішення 27 сесії 6 скликання Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за № 1882; скасувати свідоцтво про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га, вартістю 59 059 грн., від 03.12.2015 за № 49006455; скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га.

Позов обґрунтовано тим, що рішення Ужгородської міської ради від 09.11.2015 за № 1882 є незаконним, оскільки таке прийнято неповноважною сесією міської ради, тому, що участь у ній на засіданні 09.11.2015 прийняло 29 депутатів, що складає менше половини від загального складу ради. Посилається при цьому на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42015070030000163 від 25.11.2015, якими вважає встановленим факт проведення сесії міської ради 09.11.2015 з порушенням Конституції України та законодавства України в цілому, відтак всі рішення прийняті на цій сесії, зокрема оспорюване рішення № 1882, підлягають скасуванню. Зазначено , що оспорюване рішення прийнято за відсутності плану зонування, детального плану території, чим порушено приписи статей 19, 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». За наведених обставин право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110100000:05:001:0060, площею 0,0044 га, набуте всупереч суспільним інтересам на підставі незаконного рішення, а відтак характеризується дефектом волі.

Звернення до суду з даним позовом в інтересах держави прокурор обґрунтовує тим, що здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю - належить до повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Однак, звертатись до суду про скасування незаконних рішень міської ради даний контролюючий орган не наділений. З огляду на що, з метою усунення вказаних порушень земельного законодавства відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 56 ЦПК України такий позов подано прокуратурою.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2021 року позов Ужгородської місцевої прокуратури залишено без розгляду з підстав п.1 ч.1 ст.257 ЦПК України.

Залишаючи позов прокурора без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що прокурором не доведено законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах з оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних з розпорядженням землею комунальної власності, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

З даними висновками не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають вимогам закону, з врахуванням наступного.

Відповідно до частини другої статті 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постановивід 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18).

У судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених цим Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Згідно з положеннями частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час пред`явлення прокурором позову, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року№ 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 (провадження№ 12-72гс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт незвернення ради до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів великої кількості громадян членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (пункт 6.43).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) дійшла висновку, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини п`ятої статті 56 ЦПК України).

Звертаючись з позовом, прокурор зазначив, що здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю - належить до повноважень Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Однак, звертатись до суду про скасування незаконних рішень міської ради даний контролюючий орган не наділений, через що прокурор самостійно виступає як позивач у цій справі, оскільки в спірному випадку порушені інтереси держави залишилися незахищеними.

Залишаючи позов прокурора без розгляду, суд першої інстанції не врахував, що прокурор у цій справі звернувся із позовом з підстав порушення Ужгородською міською радою вимог земельного законодавства, що процесуально позбавляє Ужгородську міську раду можливості звертатись до суду як позивач.

Ужгородська міська рада є одним зі співвідповідачів, рішення якої оскаржується через недотримання вимог земельного законодавства та порушення інтересів територіальної громади при передачі спірної земельної ділянки у власність.

Прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, територіальної громади Ужгородської міської ради, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Ужгородську міську раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення ради.

Суд першої інстанції на врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, дійшов помилкових висновків, що прокурор не довів законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах із оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних із розпорядженням землею комунальної власності, та неправомірно залишив позов без розгляду з підстав, що позову заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності відповідно до п. 1 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц (провадження № 61-1245св21), в 09 вересня 2020 року у справі № 308/9895/16-ц (провадження № 61-21339св19).

Відповідно до ч.4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вказаних обставин, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанціїдля продовження розгляду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Ужгородської окружної прокуратури - задовольнити.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від14 травня 2021 року - скасувати.

Справу за позовом керівника Ужгородської місцевої прокуратури до Ужгородської міської ради, ОСОБА_1 про скасування рішення, скасування запису державної реєстрації права власності та свідоцтва про право власності на земельну ділянку направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 03 березня 2022 року.

Головуючий:

Судді: