Постанова

від 15.02.2022 по справі 10/б-5022/1396/2012

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2022 р. Справа №10/Б-5022/1396/2012

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

суддіГалушко Н.А.

Орищин Г.В.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку б/н та дати (вх.№01-05/4000/21 від 30.11.2021)

на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 (суддя Сидорук А.М., повний текст складено 05.11.2021)

у справі №10/Б-5022/1396/2012

за заявою: Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001

до боржника: Відкритого акціонерного товариства «Вишнівецька Агропромтехніка», смт. Вишнівець, вул. Збаразька,1 Збаразького району Тернопільської області

про визнання банкрутом

за участю представників апелянта: Семків М.М., Купріянчук А.П. (в режимі відеоконференції

від інших учасників справи: не з`явились

Учасникам процесу роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у справі №10/Б-5022/1396/2012 відносно Відкритого акціонерного товариства «Вишнівецька Агропромтехніка», серед іншого, стягнуто з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь арбітражного керуючого Брикси Андрія Олеговича основну грошову винагороду арбітражного керуючого за здійснення повноважень ліквідатора банкрута у справі №10/Б-5022/1396/2012 в розмірі 32 768,45 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить вказану ухвалу скасувати в частині стягнення з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на користь арбітражного керуючого Брикси Андрія Олеговича основну грошову винагороду арбітражного керуючого за здійснення повноважень ліквідатора банкрута у справі № 10/Б-5022/1396/2012 в розмірі 32 768,45 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.11.2021 справу №10/Б-5022/1396/2012 передано до розгляду колегії суддів у наступному складі: Желік М.Б. - головуючий суддя (суддя-доповідач), члени колегії Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 апеляційну скаргу Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку б/н та дати (вх.№01-05/4000/21 від 30.11.2021) на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 у справі №10/Б-5022/1396/2012 - залишено без руху, апелянта зобов`язано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2270,00 грн.; надати докази надсилання копії скарги іншим учасникам справи; надати докази, що підтверджують дату отримання судового рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.12.2022, після усунення скаржником недоліків апеляційної скарги Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку поновлено строк на апеляційне оскарження, встановлено учасникам справи строк на подання відзиву на апеляційну скаргу до 24.01.2022, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 26.01.2022.

17.01.2022 на адресу суду від Тернопільського обласного центру зайнятості надійшла заява б/н та дати (вх. №01-04/257/22 від 17.01.2022), у якій кредитор просить скасувати оскаржену ухвалу в частині стягнення основної грошової винагороди з кредиторів та просить здійснити розгляд справи без участі представника.

26.01.2022 розгляд справи не відбувся у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю членів колегії суддів - Галушко Н.А., Орищин Г.В. (з 24.01.2022 по 31.01.2022).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 розгляд справи призначено на 16.02.2022.

В судовому засіданні 16.02.2022 представники апелянта надали суду пояснення щодо доводів апеляційної скарги, просили вимоги скарги задоволити, та скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 у справі №10/Б-5022/1396/2012 в оскарженій частині.

Інші учасники справи явки представників в судове засідання не забезпечили.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Вишнівецька Агропромтехніка», смт. Вишнівець, вул. Збаразька, 1 Збаразького району Тернопільської області.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 02.10.2012 Відкритого акціонерного товариства «Вишнівецька Агропромтехніка» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру банкрута у порядку статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20.11.2020 ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Бриксу Андрія Олеговича (свідоцтво, видане Міністерством юстиції України №1499 від 15.07.2013).

Протокольним рішенням зборів кредиторів ВАТ «Вишнівецька Агропромтехніка» №1 від 04.03.2021, утворений комітет кредиторів у справі №10/13-5022/1396/2012, головою комітету кредиторів банкрута обрано Тернопільський обласний центр зайнятості, а членами комітету кредиторів Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку.

09.04.2021 ліквідатор у справі арбітражний керуючий Брикса А.О. подав господарському суду звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедури ліквідації ВАТ «Вишнівецька Агропромтехніка».

Місцевий господарський суд, в оскарженій частині ухвали від 26.10.2021 дійшов висновку про те, що поданий арбітражним керуючим звіт про нарахування та виплату грошової винагороди за період з 20.11.2020 по 09.04.2021 в розмірі 79000,00 грн. є обґрунтованим, та ухвалив стягнути оплату основної грошової винагороди з кредиторів пропорційно до визнаних вимог кожного. Зокрема, з Національної комісії цінних паперів та фондового ринку на користь Брикси Андрія Олеговича стягнуто основну грошову винагороду арбітражного керуючого за здійснення повноважень ліквідатора банкрута у справі у розмірі 32 768,45 грн.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржена ухвала в частині стягнення з Комісії винагороди арбітражному керуючому за здійснення повноважень ліквідатора банкрута у справі в розмірі 32 768,45 грн. є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник зазначає, що Прикарпатським територіальним управлінням національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у 2013 році було направлено заяву про приєднання до вимог кредиторів у справі. Виходячи із застосування принципу правової визначеності, подаючи у 2013 році заяву про приєднання до вимог кредиторів у справі, Прикарпатське територіальне управління комісії не могло передбачити зобов`язання оплачувати діяльність арбітражного керуючого у випадку відсутності коштів, одержаних від продажу майна боржника чи коштів, одержаних в результаті виробничої діяльності боржника, оскільки подібна практика застосування норм права склалась лише у 2018-2020 рр.

Апелянт вказує, що Комісія жодного разу не була повідомлена ні про час і місце проведення зборів кредиторів, ні про час і місце проведення засідання комітету кредиторів, та відповідно, не брала участь у роботі засідань, жодних звітів про діяльність ліквідатора, фінансовий стан підприємства і майно боржника арбітражний керуючий Брикса А.О. кредитору не надав, що свідчить про неналежне виконання обов`язків.

Із покликанням на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №927/1191/14, від 18.05.2018 у справі №904/5948/16, від 16.01.2020 у справі №910/11588/16, скаржник зазначає, що обов`язком ліквідатора є здійснення усієї повноти заходів, спрямованих на виявлення активів боржника, і ні в кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо належного здійснення такого обов`язку.

Апелянт звертає увагу на те, що в судовому засіданні 20.11.2020 суд першої інстанції розглядав скаргу на незаконну бездіяльність попереднього ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Матущака В.І. (виконував повноваження ліквідатора до 20.11.2020) та встановив, що ліквідатор здійснив усі заходи щодо виявлення майнових активів банкрута, які у боржника відсутні, тобто попереднім ліквідатором у справі було здійснено усі заходи по виявленню майнових активів майна боржника та встановлено, що такі активи відсутні. Зазначене встановлено судом в ухвалі від 20.11.2021, яка набрала законної сили. Таким чином, арбітражний керуючий Брикса А.О. в період з 20.11.2020 по 09.04.2021 не тільки належним чином не виконував свої обов`язки, але по суті у виконанні таких обов`язків не було жодного сенсу, адже всі необхідні дії по встановленню відсутності в боржника майнових активів були здійснені попереднім ліквідатором.

Також кредитор зауважує, що грошові вимоги Комісії в сумі 17340,00 грн. так і залишились непогашеними. Більше того, суму заявлених вимог становили фінансові санкції адміністративні штрафи за порушення боржником законодавства на ринку цінних паперів, які підлягають стягненню на користь державного бюджету України шляхом перерахування коштів на рахунок Управління Державної казначейства Тернопільської області. Тобто, Комісія як юридична особа не є споживачем послуг арбітражного керуючого, не очікує на результат його діяльності, не шукає майна як джерела своїх доходів і покриття видатків, та відповідно, не може нести ризиків участі у справі про банкрутство.

На переконання скаржника, якщо кошти (у випадку наявності в боржника матеріальних активів) повинні були бути перераховані на рахунок Управління Державного казначейства у Збаразькому районі управління Державного казначейства Тернопільської області, та відповідно, і ризики повинні нести органи державного казначейства, тобто, органом має виступати не державний орган як юридична особа, а держава в особі державної казначейської служби.

Окрім того, апелянт вказує, що зазначаючи в оскарженій ухвалі про стягнення коштів на оплату послуг арбітражного керуючого виходячи з принципу пропорційності їх грошовим вимогам, суд першої інстанції не звернув увагу на наявність інших кредиторів у справі, адже у п.4 резолютивної частини ухвали від 01.03.2021 зазначено, що ухвала направляється також Головному управлінню ДПС у Тернопільській області, Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Тернопільській області, Сектору з питань банкрутства Головного управління юстиції у Тернопільській області.

Також скаржник вказує, що Прикарпатське територіальне управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку припинено як юридичну особу, а Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не може виступати правонаступником вищезазначеної ліквідованої юридичної особи у правовідносинах.

Тернопільський обласний районний центр зайнятості 17.01.2022 подав апеляційному суду заяву, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 у справі №10/Б-5022/1396/2012 частково, а саме щодо стягнення основної грошової винагороди на користь арбітражного керуючого Брикси А.О. з Тернопільського обласного центру зайнятості в розмірі 4 4217,90 грн., з Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в розмірі 41 803,65 грн. та з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку в розмірі 32 768,45 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказана заява Тернопільського РЦЗ за своєю суттю не є відзивом на апеляційну скаргу чи заявою про приєднання до апеляційної скарги, оскільки містить вимоги щодо скасування оскарженої ухвали в частині, що не оскаржується апелянтом (Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку), а саме про скасування пунктів 5, 6 та 7 резолютивної частини оскарженої ухвали, в той час як предметом відкритого апеляційного провадження є оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 лише в частині п.7 резолютивної частини. Разом з цим заява не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України щодо форми та змісту апеляційної скарги. Відтак, вказана заява залишається без розгляду на підставі п.7 ч.2, ч.4 ст.170 ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 01.03.2021 було здійснено заміну кредитора у справі Прикарпатського територіального управління Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на його правонаступника Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку та зобов`язано арбітражного керуючого Бриксу А.О. внести відповідні відомості до реєстру вимог кредиторів боржника.

Вказана ухвала не оскаржувалась та набрала законної сили, відтак Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є кредитором у справі з 01.03.2021. У відповідності до вимог ч.2 ст.43 КУзПБ усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. З огляду на наведене, безпідставними є доводи апелянта про те, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку не може бути правонаступником ліквідованого Прикарпатського територіального управління як юридичної особи у спірних правовідносинах.

Слід зазначити, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є самостійною юридичною особою, має відокремлене майно, що є державною власністю, самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, відтак безпідставними є доводи апелянта щодо того, що обов`язок оплати послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство, у якій Національна комісія є кредитором, слід покласти на державу в особі Державної казначейської служби України.

Також необґрунтованими є доводи скаржника про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на наявність інших кредиторів у справі - Головного управління ДПС у Тернопільській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, Сектору з питань банкрутства Головного управління юстиції у Тернопільській області, адже ухвалу Господарського суду Тернопільської області було направлено вказаним адресатам як учасникам у справі про банкрутство (у відповідності до абз.24 ст.1 КУзПБ).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду заяв, які надійшли на адресу попередніх ліквідаторів банкрута, у відповідності до приписів статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, чинній до 19.01.2013) та з урахуванням ухвал суду про заміну кредитора у справі, до реєстру вимог кредиторів включено вимоги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в сумі 22 121,13 грн., з яких 21 781,13 грн. заборгованість по страхових внесках та 340,00 грн. заборгованість по регресних вимогах, черговість задоволення грошових вимог до кредитора: друга, Тернопільського обласного центру зайнятості в сумі 2 343,10 грн, черговість задоволення вимог кредитора: третя, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в сумі 17340,00 грн., черговість задоволення вимог кредитора: шоста.

Відповідно до протоколу №2 зборів кредиторів банкрута від 09.04.2021 ліквідатор довів до відома учасників справи про банкрутства, присутніх на засіданні комітету кредиторів про звіт про нарахування та виплату грошової винагороди в ході ліквідаційної процедури.

Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» основна грошова винагорода арбітражного керуючого за виконання повноважень ліквідатора банкрута за період з 20.11.2020 по 09.04.2021 становить 79 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується скаржником те, що під час провадження у справі про банкрутство ВАТ «Вишнівецька Агропромтехніка» не було встановлено майна банкрута, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси та продажу з метою погашення вимог кредиторів.

Судом першої інстанції також було встановлено, що ліквідатор у справі арбітражний керуючий Брикса А.О. здійснив усі заходи, спрямовані на виявлення активів боржника, проведення інвентаризації, встановлення факту відсутності майна банкрута та неможливості задовольнити вимоги кредиторів, у повній мірі провів ліквідаційні заходи, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства, що відображено у звіті, який відповідає вимогам законодавства.

Доводи скаржника про нездійснення ліквідатором усієї повноти дій щодо заходів ліквідаційної процедури апеляційний суд відхиляє, адже апелянт не вказує які саме дії ліквідатор не вчинив та не оскаржує ухвалу місцевого господарського суду в частині затвердження звіту ліквідатора та закриття провадження у справі, також, матеріали справи не містять скарг на дії чи бездіяльність ліквідатора чи зауважень кредиторів щодо проведеної ним роботи.

Апеляційна скарга також не містить доводів в частині недоліків у роботі арбітражного керуючого чи в частині розміру нарахованої винагороди, натомість доводи апелянта зводяться до обґрунтування відсутності передбаченого в Кодексі України з процедур банкрутства обов`язку кредитора оплатити послуги арбітражного керуючого після закінчення авансованих боржником коштів.

Частиною другою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Відповідно до норм ч.ч. 1, 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п`ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реалізацією становить три розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Частиною п`ятою статті 30 КУзПБ передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджуються ухвалою господарського суду.

Таким чином, Кодексом визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого.

Колегія суддів зазначає, що згідно з абзацом 7 статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. Наведена правова позиція є усталеною в практиці Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, зокрема ліквідатора, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що керуючись принципом пропорційності голосів кредиторів на зборах кредиторів кількості їх грошових вимог відповідно до статті 48 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд вправі застосувати такий принцип до розподілу між кредиторами грошової винагороди ліквідатора, за відсутності у боржника коштів від господарської діяльності, від реалізації його майна та рішення комітету кредиторів про утворення фонду для оплати грошової винагороди та відшкодування витрат ліквідатору, оскільки законодавцем виключається можливість безоплатного надання послуг арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Відповідно до поданого ліквідатором розрахунку сума вимог ГУ ПФУ у Тернопільській області становить 52,92%, Тернопільського РЦЗ 5,60%, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку 41,48%, відтак із загальної суми 79000,00 грн. на скаржника слід покласти 32 768,45 грн.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, врахувавши межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 у справі №10/Б-5022/1396/2012 слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст.86, 129, 269, 270, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку б/н та дати (вх.№01-05/4000/21 від 30.11.2021) відмовити.

2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 у справі №10/Б-5022/1396/2012 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 09.03.2022.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.