Рішення

від 08.03.2022 по справі 926/4519/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2022 року м. ЧернівціСправа № 926/4519/21

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є. С., розглянувши матеріали справи

товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод»

про стягнення заборгованості в сумі 609883,76 грн

Представники сторін не з`явились.

В С Т А Н О В И В :

1. Короткий зміст позовних вимог.

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ- ПРОКАТ» (м. Київ, вул. Вишгородська, 45, ідентифікаційний код 40313749) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» (м. Чернівці, вул. Прутська, 16, ідентифікаційний код 30045061) в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 1845449,55 грн, в тому числі: 1626907,68 грн основного боргу, 32595,02 грн 3 % річних, 83553,10 грн інфляційних втрат, 102394,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовуються неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору купівлі-продажу № 133/1 від 19.11.2019.

1.2. У зв`язку з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу після відкриття провадження у даній справі позивач подав письмову заяву про зменшення позовних вимог згідно змісту якої просить суд стягнути з відповідача 593705,62 грн основного боргу, 32595,02 грн 3 % річних, 83553,10 грн інфляційних втрат та 102394,00 грн пені.

Також, у судовому засіданні, яке відбулося 23.02.2022, представник позивача усно заявила про зменшення суми основного боргу до 391341,64 грн у зв`язку з його частковою оплатою відповідачем.

2. Заперечення проти позову.

2.1. Відповідач проти позову частково заперечує, зазначаючи у відзиві на позов, що позивачем невірно розраховано пеню за видатковими накладеними № 135 від 06.04.2021 та № 136 від 06.04.2021.

2.2. 13.01.2022 відповідач подав письмову заяву про розстрочення виконання рішення суд на дванадцять місяців у зв`язку з скрутним фінансовим становищем.

2.3. Також, у поданому судом клопотанні від 01.02.2022 відповідач просив суд зменшити витрати на оплату правничої допомоги адвоката позивача до 6000 грн.

3. Короткий зміст ухвал суду. Хід розгляду справи.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2021 позовну заяву передано судді Байталюку В. Д.

Ухвалою суду від 15.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.12.2021.

24.11.2021 на електронну поштову скриньку Господарського суду Чернівецької області від представниці позивача надійшла письмова заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду від 25.11.2021 задоволено заяву представниці товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції.

01.12.2021 за клопотанням представника відповідача протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено на 16.12.2021.

16.12.2021 представниця відповідача надала відзив на позовну заяву та клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 16.12.2021 розгляд справи відкладено на 13.01.2022.

29.12.2021 представник позивача надала заяву про зменшення позовних вимог та відповідь на відзив.

13.01.2021 від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката позивача, клопотання про розстрочення виконання рішення суду та клопотання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 13.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.02.2022.

31.01.2022 представник позивача подала клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

01.02.2022 від представниці відповідача надійшло доповнення до клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Протокольною ухвалою суду від 03.02.2022 розгляд справи по суті відкладено на 23.02.2022.

15.02.2022 від відповідача надійшла копія платіжного доручення про часткове погашення суми основного боргу на 100000 грн.

23.02.2022 у судовому засіданні оголошено перерву до 25.02.2022 для судових дебатів та ухвалення судового рішення.

Представники сторін 25.02.2022 у судове засідання не з`явились, а від представниці відповідача 25.02.2022 надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» та товариством з обмеженою відповідальністю «МАШЗАВОД» 19.11.2019 укладено договір купівлі-продажу №133/1 від того ж числа (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, продавець (позивач) продає, а покупець (відповідач) купує продукцію в асортименті, кількості, по ціні та на умовах, що зазначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору.

Умовами пункту 2.2 Договору встановлено, що позивач зобов`язується поставити товар на умовах поставки СРТ склад покупця, м. Чернівці, відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів «INCOTERMS» у редакції 2010 року, якщо інші умови не визначені в Специфікації.

Згідно пунктів 3.1, 3.2, 3.3 Договору, ціна на продукцію встановлена в національній валюті (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість та в залежності від базисних умов поставки. Ціна продукції, яка визначена сторонами в Специфікації, є договірною і зміні в односторонньому порядку не підлягає. Загальна сума цього Договору складається з сум, що вказані в Специфікаціях. Порядок розрахунків по Договору обумовлюється Сторонами на кожну окрему поставку продукції, що зазначається у відповідній Специфікації.

Згідно з пунктом 9.1 строк дії Договору визначено з моменту його підписання Сторонами до 31 грудня 2020 року, а додатковою угодою № 1 від 14 грудня 2020 року, строк дії Договору купівлі-продажу продовжено до 31 грудня 2021 року.

Упродовж дії Договору сторонами складались Специфікації, щодо постачання партій Товару, зокрема:

-№ 17 від 01.09.2020 на загальну суму 485599,87 грн. Порядок оплати 100% вартості Товару протягом 40 днів після поставки товару (пункт 3 Специфікації).

-№ 24 від 07.10.2020 на загальну суму 483377,87 грн. Порядок оплати 100% вартості Товару протягом 40 днів після поставки товару (пункт 3 Специфікації).

-№ 32 від 12.01.2021 на загальну суму 604183,52 грн. Порядок оплати 100% вартості Товару протягом 40 днів після поставки товару (пункт 3 Специфікації).

-№ 33 від 12.01.2021 на загальну суму 202046,42 грн. Порядок оплати 100% вартості Товару протягом 40 днів після поставки товару (пункт 3 Специфікації).

-№ 34 від 09.02.2021 на загальну суму 36606,00 грн. Порядок оплати 100% вартості Товару протягом 40 днів після поставки товару (пункт 3 Специфікації).

-№ 35 від 31.03.2021 на загальну суму 394156, 45 грн. Порядок оплати 100% вартості Товару протягом 40 днів після поставки товару (пункт 3 Специфікації).

Загалом, позивачем було поставлено на адресу відповідача продукцію, що підтверджується видатковими накладними № 549 від 10.09.2020, № 699 від 19.10.2020, № 606 від 17.09.2019, № 23 від 26.01.2021, № 24 від 27.01.2021, № 92 від 23.02.2021, №135 від 06.04.2021, № 136 від 06.04.2021 на загальну вартість 2206055,55 грн (два мільйони двісті шість тисяч п`ятдесят п`ять гривень 55 копійок).

Однак, відповідачем не було виконано у повному обсязі зобов`язання за договором та лише частково було сплачено кошти за товар за зазначеними вище специфікаціями та видатковими накладними у розмірі 579147,97 грн (п`ятсот сімдесят дев`ять тисяч сто сорок сім гривень 97 копійок), що підтверджується платіжними дорученнями від 20.10.2020 № 1726, від 26.10.2020 № 1760, від 17.02.2021 № 281, від 20.09.2021 № 1437.

Також, в ході розгляду справи відповідачем сплачено на користь позивача 1235566,04 грн основного боргу за Договором.

У зв`язку з цим, представником позивача усною заявою зменшено суму позову в частині стягнення основного боргу. Таким чином, на день ухвалення судом рішення у даній справі не виконаним залишається зобов`язання відповідача перед позивачем щодо сплати грошових коштів у розмірі 391341,64 грн, що підтвердила у судовому засіданні 23.02.2022 представниця позивача.

Згідно до пункту 6.2 Договору за порушення покупцем кінцевого строку оплати, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від нездійсненого в строк платежу, за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків від нездійсненого в строк платежу.

5. Мотиви, якими керується суд та застосоване ним законодавство.

5.1. Відповідно до частин першої та другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно змісту 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановивши фактичні обставини, суд дійшов висновку, що спір у даній справі є майновим та зумовлений неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

5.2. Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із нормами частини першої статті 712 ЦК України, які кореспондуються із положеннями частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 ЦК України: «Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.».

У ході розгляду справи представник відповідача не заперечувала проти факту отримання Продукції відповідачем.

5.3. За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Водночас нормами частин першої і другої статті 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до частини першої статті 598, частини першої статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

У статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно приписами статті 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

5.4. У постанові Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 927/490/18 зазначено, що: «Прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

5.5. Як вірно зазначає позивач, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору, а тому станом на 23.02.2022 заборгував позивачу 391341,64 грн основного боргу. При цьому, оплату поставленої продукції відповідачем проведено із систематичними порушеннями строків, які у відповідності до пункту 3.3 Договору зазначені у Специфікаціях до кожної партії продукції окремо.

5.6. Згідно частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до пунктів 3, 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України та статті 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою статті 548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 230 та частиною шостою статті 231 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (частина четверта ст. 231 ГК України).

Відповідно до статей 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно змісту статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Пунктом 6.2 Договору, сторони передбачили, що за порушення покупцем кінцевого строку оплати, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від нездійсненого в строк платежу, за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків від нездійсненого в строк платежу.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення пені в сумі 102394,00 грн відповідають умовам укладеного Договору та чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.

5.7. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

За таких обставин, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення 3 % річних в сумі 32595,02 грн та інфляційних втрат в сумі 83553,10 відповідають умовам чинного законодавства України, відтак є правомірними та обґрунтованими.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних, суд зазначає, що він є арифметично правильним.

6. Щодо заяви про розстрочення виконання судового рішення.

Відповідачем заявлено заяву про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців шляхом внесення щомісячних платежів. Така заява обґрунтована скрутним матеріальним становищем. Наявний розмір обігових коштів, який підтверджується доданими балансом підприємства станом на 30.09.2021, звітом про фінансові результати за 9 місяців 2021 року не дає можливості боржнику одночасно забезпечити повне виконання рішення суду, а його примусове стягнення заблокує повністю господарську діяльність та призведе до неплатоспроможності відповідача.

Статтею 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено: «На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).

За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003).

Таким чином, питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення такої заяви є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення.

Заявником (боржником) виявлено намір добровільно виконати рішення суду, однак негайному погашенню заборгованості перешкоджають фінансові показники його підприємницької діяльності, пов`язані зі специфікою ведення господарської діяльності, відсутність достатньої суми коштів на рахунку.

Зважаючи на наведені відповідачем доводи та обґрунтування необхідності вжиття такої процесуальної дії, а також подані на їх підтвердження докази, враховуючи можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, беручи до уваги інтереси обох сторін, суд вважає за доцільне задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості за Договором, пені, 3 % річних та інфляційних втрат у справі на шість місяців рівними частинами по 101647,29 грн щомісяця.

При вирішенні вказаної заяви судом взято до уваги висновок, зроблений в рішенні Конституційного суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, відповідно до якого розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

7. Висновки за наслідками розгляду справи.

7.1. Судом встановлено, що позивач належним чином виконав умови Договору.

Відповідач в установлений Договором строк не сплатив вартість поставленої продукції за Договором, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 391341,64 грн.

Оскільки, заборгованість не сплачена, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

7.2. Крім того, відповідно до пункту 6.2 Договору за порушення строків оплати з відповідача слід стягнути пеню в сумі 102394,00 грн.

7.3. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що за прострочення строків виконання грошового зобов`язання з відповідача слід стягнути 83553,10 грн інфляційних втрат та 32595,02 грн 3 % річних згідно наявних в матеріалах справи розрахунків.

8. Розподіл судових витрат.

8.1. Відповідно до частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи правомірність позовних вимог судові витрати покладаються на відповідача.

8.2. Згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки, в ході розгляду справи у зв`язку із частковою оплатою відповідачем суми основного боргу за Договором представником позивача в цій частині зменшено позовні вимоги до 391341,64 грн, позивачу необхідно повернути з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 18533,49 грн.

8.3. Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У заяві товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» зазначено розмір суми судових витрат позивача, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 54000,00 грн.

Інтереси позивача в суді представляла адвокат Дроботько Ольга Василівна згідно ордеру на надання правничої (правової) допомоги № 1042950 від 02.11.2021 та на підставі договору № 11/10 про надання професійної правничої допомоги (послуг адвоката), укладеного між позивачем і адвокатом Дроботько Ольгою Василівною.

Предметом зазначеного договору визначено надання адвокатом комплексу послуг правової допомоги та зобов`язання позивача з прийняття цих послуг та їх оплати.

Пунктом 5.1 договору про надання правничої (правової) допомоги передбачено, що за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, позивач сплачує адвокату гонорар у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що є невід`ємним додатком до даного договору.

Строк дії договору встановлений сторонами до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 7.1).

На підтвердження обсягу і видів правової допомоги адвоката Дроботько Ольги Василівни суду поданий акт приймання-передачі наданих послуг від 28.01.2022.

Згідно зазначеного акта позивачеві надано правову допомогу на загальну суму 54000,00 грн за 18 годин роботи адвоката виходячи з погодинної ставки 3000,00 грн. у таких обсягах:

- складення позовної заяви з розрахунком заборгованості, формуванням позову з додатками, відправлення позову до Господарського суду Чернівецької області та відповідачу у справі (14 годин, 42000,00 грн.);

- складення відповіді на відзив, заяви про зменшення позовних вимог та відправлення даних процесуальних документів до Господарського суду Чернівецької області та відповідачу у справі (3 години, 9000,00 грн.);

- участь в судових засіданнях в Господарському суді Чернівецької області (в режимі відеоконференції) (1 година, 3000,00 грн.).

Документів про проведення позивачем оплати адвокату за надану правничу допомогу до заяви не додано.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник, при розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судові витрати на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату або адвокатському об`єднанню стороною, котрій такі послуги надавались, оплата послуг адвоката підтверджується відповідними фінансовими документами, і якщо такі послуги надавались адвокатом, а не будь-яким представником.

Статтею 126 ГПК України урегульовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Відповідно до частин четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача,

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позивних вимог.

Частиною п`ятою цієї статті ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони, при цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (частини п`ята і шоста статті 126 ГПК України).

Суд погоджується з доводами представниці відповідача, що сума витрат позивача на оплату правничої допомоги адвоката є неспівмірною із складністю справи.

Зокрема, дана справа є малозначною, для розгляду якої призначено спрощене позовне провадження (частина третя статті 12 ГПК України). При цьому, як зазначалося, ГПК України не передбачає обов`язкової участі адвоката у справах, які розглядаються за правилами спрощеного провадження, отже, звернення позивача за правовою допомогою до адвоката, у справах, де така допомога не є обов`язковою і не зумовлюється складністю справи, є вибором самого позивача і його витрати на таку допомогу не можуть покладатися на відповідача в повному обсязі, якщо останній проти цього заперечує.

Суд зазначає, що справа не обтяжена великою кількістю доказів, нарахування штрафних та фінансових санкцій, на думку суду, не викликають особливих труднощів у адвоката з огляду на можливість використання електронних калькуляторів у інформаційно-пошукових системах в мережі Інтернет, дана справа не має якихось особливостей предмета спору, оскільки позовні вимоги полягають у стягненні заборгованості та штрафних санкцій за неналежне виконання сторонами умов договору.

З урахуванням наведеного суд погоджується з доводами представниці відповідача, що за таких обставин сума гонорару не відповідає принципу розумності і співмірності судових витрат.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 викладена правова позиція про те, що з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статті 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням не тільки того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою і необхідною.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами на адвокатські послуги.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна та інші проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, з урахуванням заперечень представниці відповідача, вище обґрунтував, що справа є нескладною і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль, розрахунки заявлених до стягнення сум не є складними і не потребують значного часу, звернення позивача за правничою допомогою у малозначній справі до адвоката є його особистим вибором, не зумовлений обов`язковим приписом процесуального законодавства.

Разом з тим, у даній справі рішення прийнято на користь позивача, отже, він має право на відшкодування судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, а позбавлення його такого права буде порушенням положень статей 16, 126, 129 ГПК України.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частинами першою та другою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, за результатами дослідження поданих позивачем доказів, оцінки вимог і заперечень сторін, з огляду на положення статей 123, 129 ГПК України, дослідивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ- ПРОКАТ» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 18000,00 грн, що на переконання суду, є співмірним із складністю справи та реально витраченим адвокатом часу на надання правничої допомоги.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2022 № 911/2737/17 висловлено правову позицію, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Решту витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 36000,00 грн суд залишає за позивачем.

9. Дата судового рішення.

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, оскільки учасники справи в судове засідання 25.02.2022 не з`явилися, рішення складено та підписано 09.03.2022.

Керуючись статтями 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» про стягнення заборгованості в сумі 609883,76 грн задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Прутська, буд. 16А, ідентифікаційний код 30045061) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. № 45, кв. 9-4, ідентифікаційний код 40313749) 391341,64 грн заборгованості за Договором, 32595,02 грн 3 % річних, 83553,10 грн інфляційних втрат та 102394,00 грн пені, розстрочивши виконання рішення в цій частині на шість місяців шляхом сплати щомісячно не пізніше 01 числа кожного календарного місяця по 101647,29 грн, а саме:

- не пізніше 01 квітня 2022 року 101647,29 грн (сто одна тисяча шістсот сорок сім гривень 29 коп.);

- не пізніше 01 травня 2022 року 101647,29 грн (сто одна тисяча шістсот сорок сім гривень 29 коп.);

- не пізніше 01 червня 2022 року 101647,29 грн (сто одна тисяча шістсот сорок сім гривень 29 коп.);

- не пізніше 01 липня 2022 року 101647,29 грн (сто одна тисяча шістсот сорок сім гривень 29 коп.);

- не пізніше 01 серпня 2022 року 101647,30 грн (сто одна тисяча шістсот сорок сім гривень 30 коп.);

- не пізніше 01 липня 2022 року 101647,30 грн (сто одна тисяча шістсот сорок сім гривень 30 коп.).

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Машзавод» (58023, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Прутська, буд. 16А, ідентифікаційний код 30045061) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. № 45, кв. 9-4, ідентифікаційний код 40313749) 9148,26 грн судового збору та 18000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

4.Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «УКРМЕТ-ПРОКАТ» (04114, м. Київ, вул. Вишгородська, буд. № 45, кв. 9-4, ідентифікаційний код 40313749) з державного бюджету України зайво сплачений судовий збір у розмірі 18533,49 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Володимир БАЙТАЛЮК

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/