Постанова

від 03.03.2022 по справі 175/4225/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2318/22 Справа № 175/4225/18 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2022 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Садівничого товариства «Аист» про зобов`язання вчинити певні дії, визнання статуту недійсним, визнання рішень загальних зборів незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на ухвалу Дніпропетровського районногосуду Дніпропетровської області від 25 серпня 2021 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Садівничого товариства «Аист» про зобов`язання вчинити певні дії, визнання статуту недійсним, визнання рішень загальних зборів незаконними, стягнення матеріальної та моральної шкоди, в частині позовних вимог про визнання статуту недійсним закрито (том 2 а.с.227-230).

Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (том 2 а.с.253-262).

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив із того, що спір між сторонами виник з корпоративних відносин, а тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1221455400:02:002:0601(Т.1 а.с.23), що також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т.1 а.с.24). Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю від 06 серпня 1995 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,0690 га в Садівничому товаристві «Аист» Дніпропетровського (Дніпровського) району Дніпропетровської області(Т.1 а.с.25), що також підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (Т.1 а.с.26).

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами Садового товариства «Аист», що сторонами не оспорюється.

Позивачі просили, визнати статут СТ Аист недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України, за змістом якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до ч.1,2 ст.55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

За положеннямич.1,2,3ст.3ГК Українипід господарськоюдіяльністю розумієтьсядіяльність суб`єктівгосподарювання усфері суспільноговиробництва,спрямована навиготовлення тареалізацію продукції,виконання робітчи наданняпослуг вартісногохарактеру,що маютьцінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб`єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Відповідно до статей 83, 85, 86 ЦК України, юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні, регламентовані Закон України «Про кооперацію» (далі Закон).

У відповідності до приписів ст. 2 Закону кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Так, позивачем заявлено позовні вимоги до юридичної особи - Садівничого товариства «АИСТ», в обґрунтування яких позивачі посилалися на порушення їх прав як членів товариства, зокрема, вказуючи, як на підстави позову, на порушення відповідачем положень Статуту кооперативу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19) вказано, що "Обслуговуючий кооператив це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючина метіодержання прибутку (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Таким чином, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними".

Із змісту Статуту СТ «АИСТ» вбачається, що члени товариства беруть участь у вищому органі Товариства з правом ухвального голосу, мають право, зокрема, брати участь в діяльності Товариства, обирати і бути обраними до його органів управління, тобто ці ознаки відповідають поняттю корпоративних прав, а тому спір, що виник між сторонами є таким, що виникає з корпоративних відносин.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що у даній справі провадження за вказаними позовними вимогами підлягає закриттю, оскільки такі вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, а мають розглядатися в порядку господарського судочинства.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема таку складову, як дотримання правил юрисдикції та підсудності. Таким чином, посилання позивачів на порушення їх права на доступ до правосуддя не можуть бути прийняті до уваги суду.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

В порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що правильним в цій справі є закриття провадження з вищенаведених мотивів.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції дослідив належним чином питання юрисдикції спору, у зв`язку з чим дійшов вірного висновку щодо закриття провадження у справі, так як вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі відсутні.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровськогорайонного суду Дніпропетровської області від 25 серпня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: