Постанова

від 23.02.2022 по справі 461/4680/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/4680/21 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/3827/21 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:39

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Івасюти М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

у травні 2021 року ОСОБА_1 ,в інтересахякої діє ОСОБА_2 ,звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Шелінська Юлія Андріївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 27 травня 2019 року між нею та Акціонерним товариством «Ідея Банк» укладено кредитний договір № 06.00204.005309552. 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис № 1807, зі змісту якого вбачається, що вимоги банку до неї за вищезазначеним кредитним договором за період з 03 жовтня 2020 року по 3 грудня 2020 року становлять 30304.44 грн., з яких: 11905.17 грн. строковий основний борг, 9500,32 грн. прострочений основний борг, 2018.89 грн. прострочені проценти, 63,26 грн. строкові проценти, 482,39 грн. строкова плата за обслуговування кредиту, 4373.39 прострочена плата за обслуговування кредиту, 61.02 грн. пеня, 1900 грн. плата за вчинення виконавчого напису. Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. відкрито виконавче провадження № 64610399 з виконання вищезазначеного виконавчого напису нотаріуса. Стверджує, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. порушено порядок вчинення виконавчого напису, оскільки наданий банком кредитний договір №Z06.00204.005309552 від 27 травня 2019 року не був посвідчений нотаріально, що є самостійною та достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Зазначає, що при вчиненні виконавчого напису № 1807 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не отримав від банку документів, які б підтверджували безспірність заборгованості та встановлюють прострочення виконання нею зобов`язань за кредитним договором №Z06.00204.005309552 від 27 травня 2019 року. Вказує, що сума простроченого основного боргу за період з 03 жовтня 2020 року по 07 грудня 2020 року є на 4338.08 грн. меншою від суми простроченого основного боргу, вказаної у виконавчому напису № 1807, а сума прострочених процентів за вищезазначений період є на 1087.89 грн. меншою від суми прострочених процентів, зазначеної у виконавчому напису №1807. Вважає, що банк зобов`язаний був повідомити її у письмовій формі, як споживача, про затримку сплати частини споживчого кредиту та/або процентів із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення та строку протягом якого вони мають бути здійснені, однак банк цього не здійснив, відтак виконавчий напис № 1807 вчинено передчасно. З наведених підстав просить визнати виконавчий напис, вчинений 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем за реєстровим № 1807, за яким на загальну суму 30304.44 грн. боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем Акціонерне товариство «Ідея Банк», визнати таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 19 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що судом першої інстанції застосовано п. 2 Переліку № 1172, який з 22 лютого 2017 року не підлягає застосуванню, оскільки постанова Кабінету Міністрів від 26 листопада 2014 року № 662, якою вносилися зміни до Переліку № 1172, що передбачали можливість вчинення приватними нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, втратила чинність саме з 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Крім того, при розгляді справи судом не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду. Зазначає, що для вчинення виконавчого напису приватний нотаріус повинен отримати від стягувача разом з документами, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання, саме оригінал нотаріально посвідченого договору, а не договір у простій письмовій формі. Вважає, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Вказує, що сума простроченого основного боргу за період з 03 жовтня 2020 року по 07 грудня 2020 року є на 4338.08 грн. меншою від суми простроченого основного боргу, вказаної у виконавчому напису № 1807, а сума прострочених процентів за вищезазначений період є на 1087.89 грн. меншою від суми прострочених процентів, зазначеної у виконавчому напису №1807. Звертає увагу, що банком фактично не доведено факт надсилання позивачу вимоги від 07 грудня 2020 року. Наголошує, що в мотивувальній частині рішення відсутнє посилання на конкретні докази, на підставі яких суд встановив, що банком подано усі документи, необхідні для вчинення нотаріусом виконавчого напису. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4ст.268ЦПК Українипередбачено,що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст постанови складено 24 лютого 2022 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 14 лютого 2022 року, датою ухвалення постанови є саме 24 лютого 2022 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 ,суд першої інстанції виходив з того, що нотаріусу подані усі документи, що підтверджують безспірність вимог кредитора, факт укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем та свідчать про неналежне виконання його умов ОСОБА_1 , відтак у нотаріуса були наявні підстави для вчинення виконавчого напису, що не залежить від того, чи погоджується боржник з розміром заборгованості, оскільки визначальними є саме документи, що підтверджують безспірність заборгованості та визначені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z06.00204.005309552 від 27 травня 2019 року, за умовами якого банк надає позичальнику цільовий кредит в сумі 33750 грн. строком на 24 місяці, а позичальник зобов`язується повернути його зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі змінюваної процентної ставки, яка визначається як змінна частина в розмірі 9,5 % збільшена на маржу банку в розмірі 12.49%.

Довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z06.00204.005309552 від 27 травня 2019 року підтверджується, що станом на 07 грудня 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 28404.44 грн., що складається із: заборгованості за строковим основним боргом в розмірі 11905.17 грн., заборгованості за простроченим основним боргом в розмірі 9500.32 грн., заборгованості за простроченими процентами в розмірі 2018.89 грн., заборгованості за строковими процентами в розмірі 63.26 грн., заборгованості за строковою платою за обслуговування кредиту в розмірі 482.39 грн., заборгованості за простроченою платою за обслуговування кредиту в розмірі 4373.39 грн. та заборгованості за пенею в розмірі 61.02. грн. (а.с. 83).

Акціонерне товариство «Ідея Банк» надіслало на зазначену в кредитному договорі адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень кредитних зобов`язань від 07 грудня 2020 року № 12.4.2/Z06.00204.005309552, у якій вимагало виконати зобов`язання за кредитним договором, а саме, достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нараховану на день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором.

18 січня 2021 року Акціонерне товариство «Ідея Банк» звернулося до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення з ОСОБА_1 28404.44 грн. заборгованості за кредитним договором.

20 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 1807, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 30304,44 грн. заборгованості на підставі договору кредиту та страхування № Z06.00204.005309552 від 27 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк»., що включає плату за вчинення виконавчого напису.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Шелінською Ю.А. від 23 лютого 2021 року відкрито виконавче провадження № 64610399 з виконання виконавчого напису № 1807, вчиненого 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М.

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України)

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (стаття 87 Закону України «Про нотаріат»).

У частині першій статті 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року (в редакції діючій на час вчинення оспорюваного виконавчого напису).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Вчиняючи виконавчий напис від 20 січня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ідея Банк» заборгованості в розмірі 30304,44 грн., що включає плату за вчинення виконавчого напису, приватний нотаріус керувався, в тому числі, і пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, у разі стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», в частині, а саме, в тому числі, п. 2. Змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/20084/14 (провадження № 11-174ас18) відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року.

Отже, оскаржуваний виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом 20 січня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, якою визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в тому числі і пункт 2 Переліку, яким керувався приватний нотаріус при вчиненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Відсутність оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогічні висновки викладено також в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19).

На підтвердження безспірності заборгованості позивача АТ «Ідея Банк» подало приватному нотаріусу копію кредитного договору № Z06.00204.005309552 від 27 травня 2019 року та виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості за вищезазначеним кредитним договором.

Однак, оскільки у судовому порядку постанову Кабінету МіністрівУкраїни №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17.

Враховуючи те, що кредитний договір № Z06.00204.005309552 від 27 травня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та АТ «Ідея Банк», який наданий приватному нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, що свідчить про недотримання умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК Україниякщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору, то напідставі ч.13ст.141ЦПК Україниз Акціонерноготовариства «ІдеяБанк»на користь держави слід стягнути 908 грн. судового збору за подання позову та 1362 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що ОСОБА_1 очікує понести витрати на правову допомогу в розмірі 12000 грн., а саме: 8000 грн. за надання правничої допомоги в суді першої інстанції та 4000 грн. за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Частинами 1,2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 21.05-26.01 від 26 травня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Дмитренко та партнери» (а.с. 15-16).

Пунктом 3.1 договору про надання правової допомоги № 21.05-26.01 від 26 травня 2021 року передбачено, що за надання правничої (правової допомоги) замовник зобов`язується виплатити виконавцю гонорар в порядку, розмірі та на умовах, визначених відповідними додатками до цього договору.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 1 додатку до договору про надання правової допомоги № 21.05-26.01 від 26 травня 2021 року за надання адвокатами виконавця послуг, передбачених п.п. 1.2.1-1.2.4. п. 1.2. ст. 1 договору, а саме: підготовка, підписання та подання адвокатом позовної заяви, відповіді на відзив відповідача при надходженні такого та заяв з процесуальних питань, замовник повинна сплатити 7000 грн.

Умовами додатку до договору передбачено, що за участь адвоката в одному судовому засіданні або одній виконавчій дії замовник повинна сплатити 1500 грн. (п.п. 1.2 п. 1 додатку до договору про надання правової допомоги № 21.05-26.01 від 26 травня 2021 року), а за підготовку апеляційної або касаційної скарги чи відзиву на них 2500 грн. (п.п. 1.3 п. 1 додатку до договору про надання правової допомоги № 21.05-26.01 від 26 травня 2021 року).

Квитанцією № ПН166 від 27 травня 2021 року підтверджується, що ОСОБА_1 сплачено на рахунок АО «Дмитренко та партнери» 3500 грн. (а.с. 18).

Колегія суддів звертає, увагу на те, що при розгляді даної справи в суді першої інстанції, в судових засіданнях, призначених на 16 серпня 2021 року та 19 жовтня 2021 року, інтереси ОСОБА_1 представляв її представник ОСОБА_3 , що підтверджується протоколами судових засідань (а.с. 152-153, 168-169).

Крім того, з апеляційної скарги вбачається, що така подана представником ОСОБА_1 ОСОБА_2 , відтак за підготовку апеляційної скарги ОСОБА_1 понесла витрати в розмірі 2500 грн. згідно з умовами укладеного між нею та Адвокатським об`єднанням «Дмитренко та партнери»додатку додоговору пронадання правовоїдопомоги №21.05-26.01від 26травня 2021року.

Разом з тим, заперечуючи щодо стягнення витрат на правову допомогу, Акціонерне товариство «Ідея Банк» у відзиві на апеляційну скаргу подало клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, мотивуючи його тим, що заявлений розмір витрат на правову допомогу є необгрунтованим.

Враховуючи особливості предмета спору, ціну позову, складність справи та її значення для сторін, час, необхідний для вчинення дій та надання послуг, а також те, що умови оплати гонорару адвоката визначені сторонами в додатку до договору про надання правової допомоги, беручи до уваги заяву відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, яка подана ним у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 7500 грн., які вона понесла під час розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій.

Європейський судз правлюдини вказав,що згідноз йогоусталеною практикою,яка відображає принцип,пов`язанийз належнимздійсненням правосуддя,у рішенняхсудів таінших органівз вирішенняспорів маютьбути належнимчином зазначеніпідстави,на якихвони ґрунтуються.Хоча пункт1статті 6Конвенції зобов`язуєсуди обґрунтовуватисвої рішення,його неможна тлумачитияк такий,що вимагаєдетальної відповідіна коженаргумент.Міра,до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтуваннярішення,може бутирізною взалежності відхарактеру рішення(SERYAVINANDOTHERSv.UKRAINE,№ 4909/04,§ 58,ЄСПЛ,від 10лютого 2010року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Галицькогорайонного судум.Львова від19жовтня 2021року скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 січня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем за реєстровим № 1807, за яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Ідея Банк» 30304,44 грн. заборгованості на підставі договору кредиту та страхування № Z06.00204.005309552 від 27 травня 2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «Ідея Банк».

Стягнути зАкціонерного товариства«Ідея Банк»на користь держави 908 грн. судового збору за подання позову та 1362 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути зАкціонерного товариства«Ідея Банк»на користь ОСОБА_1 7500грн.витрат занадання правничоїдопомоги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 24.02.2022 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк