Постанова

від 08.03.2022 по справі 175/642/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1476/22 Справа № 175/642/19 Суддя у 1-й інстанції - Бойко О. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Макарова М.О., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання Піменової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка», треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Новотаромська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про розірвання договору оренди, вилучення земельної ділянки та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка», треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Новотаромська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про розірвання договору оренди, вилучення земельної ділянки та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позову зазначив, що після смерті матері ОСОБА_2 він успадкував земельну ділянку кадастровий номер 1221487700:01:027:0011.

При державній реєстрації вказаної земельної ділянки йому стало відомо про існування договору оренди між його покійною матір`ю ОСОБА_2 та ТОВ «Агро Дар Миколаївка».

Крім того, на його адресу стали надходити листи від ТОВ «Агро Дар Миколаївка» з вимогою переукладення договору оренди.

Позивач зазначає, що його мати не укладала договір оренди вказаної земельної ділянки.

Підпис у договорі оренди грубо підроблений, його мати жодного разу в житті так не підписувалась. Тому такий правочин є недійсним.

Також, ТОВ «Агро Дар Миколаївка» надало позивачу акт звіряння розрахунків від 26.12.2018 року, який містить невірну інформацію щодо відсутності заборгованості ТОВ «Агро Дар Миколаївка» перед позивачем, адже така заборгованість перед позивачем за договором оренди від 24.05.2016 року не може існувати через нікчемність такого договору.

Позивачем було отримано від відповідача лист-повідомлення 18 грудня 2018 року щодо необхідності підписання документів по орендній платі за земельну ділянку за договором від 24.05.2016 року.

Цим листом відповідач пропонував підписати акт звіряння розрахунків щодо відсутності заборгованості за ТОВ «Агро Дар Миколаївка», а також додаткову угоду на зміну сторони та отримати нараховану орендну плату за 2018 року.

Відповідачем фактично використовується належна позивачу земельна ділянка, площею 5,85 га, за користування якою відповідач не сплачує орендну плату ні позивачу, так і не сплачував попередньому власнику ОСОБА_2 .

Не отримуючи від відповідача кошти за користування земельною ділянкою позивач також вимушений нести додаткові податкові витрати у якості земельного податку з об`єкта, яким користується відповідач.

Наприкінці січня 2019 року ОСОБА_1 отримав від Лівобережного управління ГУДФС у Дніпропетровській області податкову вимогу від 13.11.2018 р. №9506-53/17 про сплату земельного податку з фізичних осіб в сумі 1022,81 грн., на яку нараховується пеня та застосовуються штрафні санкції. Ці витрати мав сплатити відповідач, але він також у цьому допустив порушення умов договору, які призвели до фінансових витрат позивача, порушення його прав та інтересів.

Крім того, відповідно до Податкового кодексу України річна сума платежу з орендної плати має бути в межах 12% нормативно-грошової оцінки.

Таким чином, орендна плата за п.9. договору мала індексуватися від нормативно-грошової оцінки за наступний період, та мала бути розрахована в сумах: 2016 - 11976,05 грн., 2017 р. - 20512,88 грн., 2018 р. - 20517,71 грн., 2019 р. - 21860,30 грн.

Таким чином, відповідач має обов`язок сплатити позивачу як спадкоємцю кошти, які мав сплатити за використання земельною ділянкою з часу її використання, з моменту реєстрація цього договору з 31.05.2016 року в сумі 11976,05 + 20512,88 + 20517,71 = 53006,64 грн.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд: -розірвати договір оренди земельної ділянки №11 від 24 травня 2016 року, кадастровий номер 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, між сторонами: Орендодавець - ОСОБА_2 та орендар - ТОВ «Aгpo Дар Миколаївка»; -вилучити з користування ТОВ «Aгpo Дар Миколаївка» належну ОСОБА_1 , земельну ділянку кадастровий номер: 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га; -стягнути з ТОВ «Aгpo Дар Миколаївка» на користь ОСОБА_1 в якості компенсації за користування вказаною земельною ділянкою, які отримані TOB «Aгpo Дар Миколаївка» з часу її використання, з моменту реєстрації договору, з 31.05.2016 року в сумі 59833,68 грн., що складається з суми несплачених коштів за оренду земельною ділянкою згідно договору з індексацією за нормативно грошовою оцінкою в розмірі 53 006,64 грн., пені в сумі 5 804,23 грн. та витрат на сплату земельного податку за податковою вимогою від 13.11.2018 року №9506-53/17 в сумі 1022,81 грн. (а.с. 16-22 т.1).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року позовні вимоги задоволено. Вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки №11 від 24 травня 2016 року, кадастровий номер 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2 та орендар - ТОВ «Aгро Дар Миколаївка». Вилучено з користування ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» належну ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер: 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га. Стягнуто з ТОВ «Aгро Миколаївка» на користь ОСОБА_1 в якості суми компенсації за користування вказаною вище земельною ділянкою, які отримані TOB «Aгро Дар Миколаївка» з часу її використання, з моменту реєстрації договору, з 31.05.2016 року в сумі 59 833,68 грн., що складається з суми несплачених коштів за оренду земельної ділянки згідно договору з індексацією за нормативно грошовою оцінкою в розмірі 53006,64 грн., пені в сумі 5804,23 грн. та витрат на сплату земельного податку за податковою вимогою від 13.11.2018 року №9506-53/17 в сумі 1022,81 грн. Стягнуто з ТОВ «Агро Дар Миколаївка» на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2305,20 грн. (а.с. 228-232 т.1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» задоволено. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» про розірвання договору оренди, вилучення земельної ділянки та стягнення грошових коштів відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» судові витрати в сумі 5378 (п`ять тисяч триста сімдесят вісім) грн. 80 коп.

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Так, в апеляційній скарзі ТОВ «Агро Дар Миколаївка», посилаючись на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року у справі № 175/2586/14-ц ОСОБА_2 належала земельна ділянка з кадастровим 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а. с. 38, т. 1).

24 травня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 11, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала в оренду ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» земельну ділянку, площею 5,85 га (кадастровий номер 1221487700:01:027:0011), призначену для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (а. с. 40-42, т. 1).

Згідно з пунктом 8 вказаного договору він укладений терміном на 10 років, з урахуванням ротації культур.

Пунктами 8.2, 8.3 договору оренди погоджено, що після закінчення строку договору орендар має за інших умов переважне право поновити його на новий строк. У випадку, якщо жодна зі сторін даного договору за 6 (шість) місяців до сплину строку дії договору не звернулася письмово із заявою про таке до другої сторони договору, в такому випадку договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на той самий термін.

За змістом пункту 9 договору оренди за кожен рік використання об`єкта оренди орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладання цього договору 11 976,05 грн.

Орендна плата може виплачуватись орендарем як у грошовій формі, так і у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. У цьому випадку номенклатура, кількість та вартість продукції, що поставляється орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати, місце, умови, порядок і строки її поставки, види відробіткової форми, обсяги, строки і місце виконання робіт та їх вартість, зазначаються в окремій угоді, яка щорічно до початку розрахунків укладається між сторонами і є невід`ємним додатком до цього договору. У випадку здійснення виплати у вигляді надання послуг та (або) продукції, орендодавець зобов`язаний до першого червня року, в якому здійснюється розрахунок, подати орендарю письмові заявки із зазначенням послуг та (або) продукції в рахунок орендної плати (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.2 договору оренди орендна плата вноситься у такі строки: а) в грошовій формі до 31 грудня кожного року оренди;

б) в натуральній згідно з угодою.

Пунктом 9.3 вказаного вище договору погоджено, що орендар відповідно до чинного законодавства в момент розрахунку по орендній платі нараховує, утримує та перераховує до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Пунктами 36, 37 договору оренди встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Між ОСОБА_2 та ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» було погоджено акт приймання-передачі земельної ділянки, акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а. с. 42, зворот, 43, т.1).

31 травня 2016 року було проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» на підставі вказаного вище договору оренди, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 січня 2019 року (а. с. 55-56, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 16 березня 2018 року, актовий запис № 04 (а. с. 36, т. 1).

Дніпровською районною державною нотаріальною конторою було видано 03 листопада 2018 року ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-3272 на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку площею 5,85 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (кадастровий номер земельної ділянки 1221487700:01:027:0011) (а. с. 29, 38, т. 1).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 листопада 2018 року № 143910917 право власності на вказану вище земельну ділянку зареєстроване за позивачем 03 листопада 2018 року (а. с. 39, т. 1).

18 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав лист-повідомлення від ТОВ «Aгро Дар Миколаївка», в якому відповідач просив для забезпечення належного виконання умов договору оренди підписати акт звіряння розрахунків, додаткову угоду на зміну орендної плати та додаткову угоду на зміну сторони ОСОБА_2 (орендодавець) у зв`язку зі смертю на ОСОБА_1 (орендодавець) та отримати нараховану позивачу орендну плату за 2018 рік (а. с. 46-48, т. 1).

05 січня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» письмову заяву від 02 січня 2019 року, в якій повідомив відповідачу про відсутність наміру підписання додаткових угод та акта звіряння розрахунків; вимагав припинити використання належної йому земельної ділянки та сплатити позивачу всі доходи від її використання

(а. с. 53-54, т. 1).

Вказана вище заява отримана ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» 10 січня 2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 54, т. 1).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Агро Дар Миколаївка» фактично використовує належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, за яку не сплачує орендну плату ні позивачу як власнику, так і не сплачувало попередньому власнику спадкодавцю ОСОБА_2 . Також, ТОВ «Агро Дар Миколаївка» допустило порушення умов договору в частині сплати податкових витрат у якості земельного податку з об`єкта. Крім того, договір № 11 від 24 травня 2016 року, на думку суду першої інстанції, не відповідає вимогам закону, тому не може в подальшому виконуватися, та має бути припинений. З огляду на неналежне виконання умов договору орендарем, суд першої інстанції вважав за необхідне розірвати договір оренди № 11 від 24 травня 2016 року, стягнути з відповідача кошти, які товариство мало сплатити за користування земельною ділянкою з урахуванням індексації від нормативно-грошової оцінки за наступний період, пеню за неналежне виконання зобов`язання, а також сплатити у якості компенсації витрати на сплату земельного податку за податковою вимогою. Також, ТОВ «Агро Дар Миколаївка» повинно припинити використання цієї земельної ділянки та повернути її ОСОБА_1 за актом прийому-передачі відповідно до пункту 22 договору.

Однак, колегія суддів не може в повній мірі погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені статтями 24 та 25 Закону України «Про оренду землі».

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 Земельного кодексу України (далі ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом із тим, як зазначалося вище, згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди земельної ділянки з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно з якою необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тобто, систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання) є підставою для розірвання такого договору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 327/163/17, від 13 травня 2021 року

у справі № 192/149/17, від 15 січня 2020 року у справі № 709/591/18.

Звертаючись до суду із позовом у справі, що переглядається, ОСОБА_1 , зокрема, зазначав підставою для розірвання спірного договору факт систематичної несплати орендарем орендної плати.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24 травня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки № 11, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала в оренду ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» земельну ділянку, площею 5,85 га (кадастровий номер 1221487700:01:027:0011), призначену для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

За змістом пункту 9 договору оренди за кожен рік використання об`єкта оренди орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладання цього договору 11 976,05 грн.

Орендна плата може виплачуватись орендарем як у грошовій формі, так і у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. У цьому випадку номенклатура, кількість та вартість продукції, що поставляється орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати, місце, умови, порядок і строки її поставки, види відробіткової форми, обсяги, строки і місце виконання робіт та їх вартість, зазначаються в окремій угоді, яка щорічно до початку розрахунків укладається між сторонами і є невід`ємним додатком до цього договору. У випадку здійснення виплати у вигляді надання послуг та (або) продукції, орендодавець зобов`язаний до першого червня року, в якому здійснюється розрахунок, подати орендарю письмові заявки із зазначенням послуг та (або) продукції в рахунок орендної плати (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.2 договору оренди орендна плата вноситься у такі строки: а) в грошовій формі до 31 грудня кожного року оренди;

б) в натуральній згідно з угодою.

Пунктом 11 вказаного договору сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Таким чином, відповідно до пункту 9 спірного правочину сторони погодили розмір орендної плати у грошовій формі, що не може перевищувати 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладання договору (станом на 24 травня 2016 року) 11 976,05 грн, у той час, як орендодавець за 2016 рік отримала лише 8 350,00 грн.

Крім того, обчислення розміру орендної плати, визначеного договором, відповідно до пункту 11 спірного правочину здійснюється з урахуванням індексації.

Постановою КМУ від 03.03.2004 р. № 220 зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з постановами КМУ № 1724 від 13.12.2006, № 780 від 03.09.2008, № 843 від 23.11.2016, № 890 від 22.11.2017 затверджена типова форма договору оренді землі, якою зазначені істотні умови договору оренди землі. Такі істотні умови договору кореспондуються з вимогами п.15 ЗУ «Про оренду землі», серед яких є об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (на цей час також статтю 15 доповнено частиною п`ятою згідно із Законом №2498-VIII від 10.07.2018 - Договір оренди земельної ділянки під полезахисною лісовою смугою має також містити умови щодо утримання та збереження таких смуг і забезпечення виконання ними функції агролісотехнічної меліорації).

Відповідно до ст.21 ЗУ «Про оренду землі» розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п.289.1., 289.2 ПКУ для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок; Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = 1:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.

Відповідно до п.288.5.2. ПКУ річна сума платежу з орендної плати має бути в межах 12 % нормативно - грошової оцінки.

Таким чином, орендна плата за п.9. договору мала індексуватися від нормативно-грошової оцінки за наступний період, та мала бути розрахована в сумах: 2016 р. - 11976,05 грн.; 2017 р.-20512,88 грн.; 2018 р.-20517,71 грн.

Встановлено, що спадкодавець ОСОБА_2 відповідно до копій видаткових касових ордерів від 24 листопада 2016 року та від 14 грудня 2017 року отримала 8 350,00 грн та 9 630,00 грн відповідно.

Також встановлено, що згідно з копією фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 12 грудня 2018 року ТОВ «Aгpo Дар Миколаївка» направило на адресу ОСОБА_1 поштовий переказ на суму 11 660,00 грн орендної плати за 2018 рік.

Таким чином, ТОВ «Агро Дар Миколаївка» має обов`язок сплатити ОСОБА_1 як спадкоємцю кошти, які мав сплатити за використання земельною ділянкою кадастровий номер 1221487700:01:027:0011 з часу її використання, з моменту реєстрації цього договору з 31.05.2016 р. 11 976,05 - 8 350,00 грн + 20512,88 9 630,00 грн + 20517,71 -11 660,00 грн = 23 366,64 грн.

Тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16ц.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо оплати за користування земельною ділянкою на підставі п. 9.1 договору оренди в частині орендної плати в натуральному або відробітковому вираженні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки №11 від 24 травня 2016 року та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оренду земельної ділянки згідно договору з індексацією за нормативно грошовою оцінкою в розмірі 23 366,64 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем компенсації земельного податку) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

При цьому боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України). В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до пункту 9.2 договору оренди орендна плата вноситься у такі строки: а) в грошовій формі до 31 грудня кожного року оренди;

б) в натуральній згідно з угодою.

За умовами п. 13 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Таким чином, за неналежне виконання договору, відповідно до п. 13 договору ТОВ «Агро Дар Миколаївка» має сплатити пеню, яка розраховуються наступним чином:

2017 рік за 2016 рік = 365 днів х 0,03 % х 11976,05 = 1311,38 грн.;

2018 рік за 2017 рік = 365 днів х 0,03 % х 10 882,88 = 1 191,67 грн;

2019 рік за 2018 рік = 365 днів х 0,03 % х 8 857, 71 = 970 грн.

Всього пеня складає: 3 473,05 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 3 473,05 грн.

Щодо компенсації витрат на сплату земельного податку за податковою вимогою, колегія суддів зазначає наступне.

Встановлено, що згідно копії податкової вимоги від 13.11.2018 року №9506-53/17, ГУ ДФС у Дніпропетровській області повідомило ОСОБА_1 , що станом на 12.11.2018 року сума земельного податкового становить 1022,81 грн. (а.с. 51 т.1).

Пунктом 9.3 вказаного вище договору погоджено, що орендар відповідно до чинного законодавства в момент розрахунку по орендній платі нараховує, утримує та перераховує до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Однак, позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано доказів сплати земельного податку у будь-якому розмірі на підставі вимоги №9506-53/17.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для стягнення 1022,81 грн. з відповідача на користь позивача.

Що стосуєтьсявимоги позивачапро вилученняз користуваннявідповідача земельноїділянки, то порядок вилучення земельних ділянок регулюється ст. 149 Земельного кодексу України, в якій прямо зазначено, що вилученню підлягають лише земельні ділянки, надані в постійне користування і таке вилучення можливе лише за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В даному випадку землекористування здійснювалось на підставі договору оренди.

Враховуючи викладене та беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність правових підстав для вилучення з користування відповідача земельної ділянки.

Щодо судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частини 1 статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду у 2019 року та заявив одну позовну вимогу немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який станом на 01 січня 2019 року був встановлений у розмірі 1921 грн.

Таким чином, за вищевказану позовну вимогу підлягав сплаті судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору дорівнює 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так позивач просив вилучити у відповідача спірну земельну ділянку.

Судом першої інстанції було встановлено, про що зазначено у його рішенні, що нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки станом на 01 січня 2019 року становила 182 169, 14 грн.

Крім того, позивач також просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 59 833,68 грн.

Таким чином, загальна ціна позову за вказаними позовними вимогами майнового характеру становить 242 002,82 грн, 1 % від якої становить 2 420,03 грн.

За таких обставин, до суду підлягав сплаті судовий збір у розмірі 3 188,43 грн.

Однак, позивачем було сплачено 2 305,2 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути в дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 883,23 грн.

Звертаючи з апеляційною скаргою, апелянт просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору дорівнює 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги.

Таким чином апелянт повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 782,64 грн, однак ним сплачено лише 3 457,81 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» слід стягнути в дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 1324,83 грн.

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про судовий збір за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору дорівнює 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, скарги.

За касаційну скаргу ОСОБА_1 сплачено судовий збір відповідно до вимог законодавства у розмірі 6 376,86 грн.

У відповідності до вимог ч.ч.1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1 036, 80 грн, за розгляд позовної заяви.

З позивача на користь відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 3 227,45 грн, за розгляд апеляційної скарги

З відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2 073,59 грн за розгляд касаційної скарги.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка», треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Новотаромська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про розірвання договору оренди, вилучення земельної ділянки та стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки №11 від 24 травня 2016 року, кадастровий номер 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2 та орендар - ТОВ «Aгро Дар Миколаївка».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 26 839,69 грн, що складається з: 23 366,64 грн заборгованість за оренду земельної ділянки згідно договору з індексацією за нормативно грошовою оцінкою; 3 473,05 грн пеня.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 883,23 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» в дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 1 324,83 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» судовий збір у розмірі 3 227,45 грн, за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 110,40 грн, за розгляд позовної заяви та касаційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: