Постанова

від 12.04.2023 по справі 175/642/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 175/642/19

провадження № 61-3451св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка»,

треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Новотаромська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року, ухвалене у складі судді Бойка О. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Макарова М. О., Деркач Н. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою «Агро Дар Миколаївка» (далі - ТОВ «Агро Дар Миколаївка») про розірвання договору оренди, вилучення земельної ділянки та стягнення грошових коштів.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що після смерті матері ОСОБА_2 він на підставі свідоцтва про право на спадщину успадкував земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, розташовану на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

При державній реєстрації вказаної земельної ділянки йому стало відомо про існування договору оренди від 24 травня 2016 року між його матір`ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ТОВ «Агро Дар Миколаївка». Крім того, на його адресу стали надходити листи від ТОВ «Агро Дар Миколаївка» з вимогою переукладення договору оренди.

Він посилався на те, що його мати не укладала договір оренди від 24 травня 2016 року вказаної земельної ділянки, підпис у договорі оренди підроблений, що свідчить про недійсність правочину.

18 грудня 2018 року він отримав від ТОВ «Агро Дар Миколаївка» лист-повідомлення щодо необхідності підписання документів з орендної плати за земельну ділянку за договором від 24 травня 2016 року. Цим листом відповідач пропонував підписати акт звірки розрахунків щодо відсутності заборгованості за ТОВ «Агро Дар Миколаївка», а також додаткову угоду на зміну сторони та отримати нараховану орендну плату за 2018 рік.

Разом із тим, ТОВ «Агро Дар Миколаївка», у користуванні якого перебуває спірна земельна ділянка, не сплачувало орендну плату попередньому власнику - ОСОБА_2 .

Відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України) річна сума платежу з орендної плати має бути в межах 12 % нормативно-грошової оцінки. Таким чином, орендна плата за пунктом 9 договору оренди мала індексуватися від нормативно-грошової оцінки за наступний період та мала бути розрахована у сумах: 2016 рік - 11 976,05 грн, 2017 рік - 20 512,88 грн, 2018 рік - 20 517,71 грн, 2019 рік - 21 860,30 грн.

Таким чином, відповідач мав обов`язок сплатити йому, як спадкоємцю, кошти, які повинен був сплатити за використання земельною ділянкою з часу її використання, з моменту реєстрації цього договору (31 травня 2016 року) у сумі 53 006,64 грн. Крім того, аналіз спірного договору оренди земельної ділянки свідчить про обов`язок відповідача за неналежне виконання умов договору сплатити пеню (пункт 13 договору оренди) у загальному розмірі 5 804,23 грн.

Не отримуючи від відповідача кошти за користування земельною ділянкою, він також вимушений нести додаткові податкові витрати у якості земельного податку з об`єкта, яким користується відповідач, оскільки у січні 2019 року він отримав від Лівобережного управління Головного управління державної фіскальної служби у Дніпропетровській області податкову вимогу від 13 листопада 2018 року № 9506-53/17 про сплату земельного податку з фізичних осіб у сумі 1 022,81 грн, на яку нараховується пеня та застосовуються штрафні санкції. Умовами спірного договору передбачено, що вказані витрати мав сплатити відповідач, але він також у цьому допустив порушення умов правочину, що призвело до фінансових витрат позивача, порушення його прав та інтересів.

Позивач вказував, що із дотриманням вимог статей 526, 527 ЦК України він направив ТОВ «Агро Дар Миколаївка» лист-претензію повернути земельну ділянку, сплатити кошти за користування земельною ділянкою та пеню, а також із метою досудового врегулювання спору запропонував вирішити питання щодо розірвання договору за згодою сторін відповідно до статті 31 Закону України «Про оренду землі», але цей лист ТОВ «Агро Дар Миколаївка» проігноровано.

Посилаючись на зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки № 11, укладений 24 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро Дар Миколаївка»;

- вилучити із користування ТОВ «Aгpo Дар Миколаївка» належну йому земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га;

- стягнути із ТОВ «Aгpo Дар Миколаївка» на його користь у якості компенсації грошові кошти за користування вказаною земельною ділянкою з моменту реєстрації договору у розмірі 59 833,68 грн, що складаються із суми несплачених коштів за оренду земельної ділянки згідно з умовами договору з індексацією за нормативно грошовою оцінкою у розмірі 53 006,64 грн, пені у розмірі 5 804,23 грн та витрат на сплату земельного податку за податковою вимогою від 13 листопада 2018 року № 9506-53/17 у розмірі 1 022,81 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано договір оренди № 11 від 24 травня 2016 року земельної ділянки з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, укладений між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2 та орендар - ТОВ «Aгро Дар Миколаївка».

Вилучено з користування ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га.

Стягнуто з ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» на користь ОСОБА_1 у якості суми компенсації за користування вказаною вище земельною ділянкою, які отримані TOB «Aгро Дар Миколаївка» з часу її використання, з моменту реєстрації договору (31 травня 2016 року) у сумі 59 833,68 грн, що складається з суми несплачених коштів за оренду земельної ділянки згідно з договором з індексацією за нормативною грошовою оцінкою у розмірі 53 006,64 грн, пені - 5 804,23 грн та витрат на сплату земельного податку за податковою вимогою від 13 листопада 2018 року № 9506-53/17 - 1 022,81 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агро Дар Миколаївка» на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2 305,20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Агро Дар Миколаївка» фактично використовує належну позивачу земельну ділянку з кадастровим номером 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, за яку не сплачувало орендну плату ні позивачу як нинішньому власнику, ні попередньому власнику - спадкодавцю ОСОБА_2

ТОВ «Агро Дар Миколаївка» допустило порушення умов договору у частині сплати податкових витрат у якості земельного податку з об`єкта.

Крім того, договір від 24 травня 2016 року № 11, на думку суду першої інстанції, не відповідає вимогам закону, тому не може в подальшому виконуватися, та має бути припинений.

З огляду на неналежне виконання умов договору орендарем, суд першої інстанції вважав за необхідне розірвати договір оренди від 24 травня 2016 року № 11, стягнути з відповідача кошти, які товариство мало сплатити за користування земельною ділянкою з урахуванням індексації від нормативно-грошової оцінки за наступний період, пеню за неналежне виконання зобов`язання, а також сплатити у якості компенсації витрати на сплату земельного податку за податковою вимогою. Також ТОВ «Агро Дар Миколаївка» повинно припинити використання цієї земельної ділянки та повернути її ОСОБА_1 за актом прийому-передачі відповідно до пункту 22 договору.

Короткий зміст постанов суду апеляційної та касаційної інстанцій

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро Дар Миколаївка» задоволено, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 10 листопада 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-8221св21).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Агро Дар Миколаївка» задоволено частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року скасовано.

Позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агро Дар Миколаївка» про розірвання договору оренди, вилучення земельної ділянки та стягнення грошових коштів задоволено частково.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 24 травня 2016 року № 11, кадастровий номер 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначеної для ведення сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, між сторонами: орендодавець - ОСОБА_2 та орендар - ТОВ «Aгро Дар Миколаївка».

Стягнуто з ТОВ «Агро Дар Миколаївка» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 26 839,69 грн, що складається із: 23 366,64 грн - заборгованість за оренду земельної ділянки згідно з договором з індексацією за нормативно грошовою оцінкою; 3 473,05 грн - пеня.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 883,23 грн.

Стягнуто з ТОВ «Агро Дар Миколаївка» у дохід держави недоплачений судовий збір у розмірі 1 324,83 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агро Дар Миколаївка» судовий збір у розмірі 3 227,45 грн, за розгляд апеляційної скарги.

Стягнуто з ТОВ «Агро Дар Миколаївка» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 110,40 грн, за розгляд позовної заяви та касаційної скарги.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції послався на положення пункту 288.5.2 ПК України та вказав, що річна сума платежу з орендної плати має бути у межах 12 % нормативно-грошової оцінки. Крім того, орендна плата за пунктом 9 договору оренди мала індексуватися від нормативно-грошової оцінки за наступний період, та мала бути розрахована у сумах: 2016 рік - 11 976,05 грн; 2017 рік - 20 512,88 грн; 2018 рік - 20 517,71 грн. Суд апеляційної інстанції встановив, що ТОВ «Агро Дар Миколаївка» має обов`язок сплатити ОСОБА_1 як спадкоємцю кошти, які мав сплатити за використання земельної ділянки кадастровий номер 1221487700:01:027:0011 з часу її використання, з моменту реєстрації цього договору, тобто з 31 травня 2016 року, що становить:

(11 976,05 - 8 350,00 грн) + (20 512,88 - 9 630,00 грн) + (20 517,71 - 11 660,00 грн) = 23 366,64 грн.

Суд апеляційної інстанції вказав, що тлумачення пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплати у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

При цьому послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідач не надав доказів щодо оплати за користування земельною ділянкою на підставі пункту 9.1 договору оренди у частині орендної плати у натуральному або відробітковому вираженні.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки від 24 травня 2016 року № 11 та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за оренду земельної ділянки згідно з договором з індексацією за нормативно грошовою оцінкою у розмірі 23 366,64 грн.

Пославшись на положення статей 610, 611, 612, 624 ЦК України, суд апеляційної інстанції вказав, що за неналежне виконання договору, відповідно до пункту 13 договору ТОВ «Агро Дар Миколаївка» має сплатити пеню, яку розрахував наступним чином:

2017 рік за 2016 рік = 365 днів х 0,03 % х 11976,05 = 1311,38 грн;

2018 рік за 2017 рік = 365 днів х 0,03 % х 10 882,88 = 1 191,67 грн;

2019 рік за 2018 рік = 365 днів х 0,03 % х 8 857, 71 = 970 грн.

Всього пеня складає 3 473,05 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 3 473,05 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині стягнення земельного податку, суд апеляційної інтенції виходив з того, що позивач ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав доказів сплати земельного податку у будь-якому розмірі на підставі вимоги № 9506-53/17.

Відмовляючи у задоволенні позову у частині вилучення з користування відповідача земельної ділянки, суд апеляційної інстанції вказав, що порядок вилучення земельних ділянок регулюється статтею 149 ЗК України, в якій прямо зазначено, що вилученню підлягають лише земельні ділянки, надані в постійне користування і таке вилучення можливе лише за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Натомість у цьому випадку землекористування здійснювалося на підставі договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2022 року ТОВ «Агро Дар Миколаївка» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог та стягнути судові витрати.

Постанова суду апеляційної інстанції у частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову не оскаржується, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України у касаційному порядку не переглядається.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

21 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

14 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник вказує, що суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання ТОВ «Агро Дар Миколаївка» від 08 березня 2022 року про відкладення судового засідання у цій справі, яке було призначено до розгляду на 09 березня 2022 року на 14:05 год. Це клопотання відповідач мотивував неможливістю заявника та його представника з`явитись у судове засідання у зв`язку з введенням на всій території України воєнного стану та активних бойових дій. Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги аргументів, викладених у цьому клопотанні та протиправно відмовив у задоволенні клопотання і розглянув справу без участі заявника чи його представника.

Частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду та не встановив фактичні обставини справ, що призвело до помилкового ухвалення судового рішення про задоволення позову у частині стягнення орендної плати, пені та розірвання договору оренди.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції у частині розрахунку розміру орендної плати, необхідної до сплати орендодавцю, заявник вказував:

- суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач не доплатив позивачу орендну плату у розмірі 23 366,64 грн, при цьому не навів жодних розрахунків та мотивів для визначення саме такої суми заборгованості, що свідчить про грубе порушення прав та інтересів заявника;

- заявник звертає увагу, що з урахуванням утриманого податку з фізичних осіб та військового збору від суми нарахованої орендної плати з урахуванням індексу інфляції та незмінного коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки землі, відповідач мав сплатити за умовами договору оренди землі орендну плату ОСОБА_2 та її правонаступнику ОСОБА_1 у наступному розмірі:

· 2016 рік - 9 604,80 грн (8 545,2*112,4%)-1 872,94= 7 731,86 грн;

· 2017 рік - 9 715,89 грн (8 545,2*113,7%)-1 897,60= 7 821,30 грн;

· 2018 рік - 9 382,63 грн (8 545,2*109,8%)-1 829,61= 7 553,02 грн;

При цьому вказує, що фактично орендодавці отримали такі суми:

· у 2016 році орендодавцю нараховано орендну плату у розмірі 10 372,67 грн (починаючи з 31 травня 2016 року за сім місяців замість 12 місяців) та виплатили з урахуванням утриманого податку - 8 350,00 грн;

· у 2017 році нараховано 11 962,73 грн, виплатили з урахуванням утриманого податку - 9 630,00 грн;

· у 2018 році нараховано - 11 962,73 грн, та виплатили з урахуванням утриманого податку - 9 630,00 грн.

При цьому звертає увагу, що розмір орендної плати сторони погодили наступним чином. Виплата орендної плати за кожен рік виплачується у грошовій формі у розмірі не більшому ніж 5 % від нормативного-грошової оцінки земельної ділянки, але не більше ніж 11 976,05 грн.

Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права і дійшов помилкового висновку про необхідність застосування коефіцієнту індексації нормативно-грошової оцінки землі у розмірі 12 %, визначаючи розмір орендної плати за період з 2016 року по 2018 рік.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував пункт 9.3 договору оренди, яким передбачено обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексації, визначеної Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Натомість неправильно застосував норми матеріального права, а саме статтю 289 ПК України, пункт 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, яким визначено, що коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за період з 2016 по 2021 роки становив 1 %, тобто сума орендної плати, визначена договором, залишається незмінною.

При цьому заявник вказує, що індексації підлягає сума визначена від 5 % нормативно грошової оцінки, а не 11 976,05 грн, оскільки розмір орендної плати встановлюється як не більше 5 % від нормативно грошової оцінки землі, а сума 11 976,05 грн у пункті 9 договору оренди не може вважатися домовленістю сторонами орендною платою за кожен рік користування земельною ділянкою, а є лише розрахунком розміру орендної плати саме на момент укладення договору, а не на подальші роки користування земельною ділянкою.

Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінку долученому до справи доказу - додатковій угоді від 28 грудня 2016 року № 1/16 до договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро Дар Миколаївка», якою сторони погодили внести зміни у пункт 10 договору оренди та виклали його у наступній редакції: «Обчислення розміру орендної плати на землю здійснюється без урахування індексації».

Суд апеляційної інстанції неправомірно та безпідставно провів розрахунок пені за нібито неналежне виконання договору з боку відповідача за 365 днів, тобто за календарний рік, а не за шість місяців, як того вимагає законодавство. Крім того, за умовами пункту 13 договору оренди, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,03% несплаченої суми за кожен день прострочення. Однак суми, зазначені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові під час розрахунку пені, в якості основи для нарахування пені не відповідають сумам недоплати, який суд апеляційної інстанції навів у цій постанові.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19, від 04 червня 2019 року

у справі № 916/190/18.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року у справі № 175/2586/14-ц ОСОБА_2 належала земельна ділянка з кадастровим 1221487700:01:027:0011, площею 5,85 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (том 1, а. с. 38).

24 травня 2016 року між ОСОБА_2 (орендодавець) та ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки № 11, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надала в оренду ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» земельну ділянку, площею 5,85 га (кадастровий номер 1221487700:01:027:0011), призначену для ведення сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (том 1, а. с. 40-42).

Згідно з пунктом 8 вказаного договору він укладений терміном на 10 років, з урахуванням ротації культур.

Пунктами 8.2, 8.3 договору оренди погоджено, що після закінчення строку договору орендар має за інших умов переважне право поновити його на новий строк. У випадку, якщо жодна зі сторін даного договору за 6 (шість) місяців до сплину строку дії договору не звернулася письмово із заявою про таке до другої сторони договору, в такому випадку договір вважається пролонгованим на тих самих умовах на той самий термін.

За змістом пункту 9 договору оренди за кожен рік використання об`єкта оренди орендар виплачує орендну плату у грошовій формі в розмірі не більше 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладання цього договору 11 976,05 грн.

Орендна плата може виплачуватись орендарем як у грошовій формі, так і у натуральному або відробітковому вираженні, в поєднанні різних форм орендної плати. У цьому випадку номенклатура, кількість та вартість продукції, що поставляється орендарем орендодавцю у рахунок орендної плати, місце, умови, порядок і строки її поставки, види відробіткової форми, обсяги, строки і місце виконання робіт та їх вартість, зазначаються в окремій угоді, яка щорічно до початку розрахунків укладається між сторонами і є невід`ємним додатком до цього договору. У випадку здійснення виплати у вигляді надання послуг та (або) продукції, орендодавець зобов`язаний до першого червня року, в якому здійснюється розрахунок, подати орендарю письмові заявки із зазначенням послуг та (або) продукції в рахунок орендної плати (пункт 9.1 договору).

Відповідно до пункту 9.2 договору оренди орендна плата вноситься у такі строки: а) в грошовій формі - до 31 грудня кожного року оренди; б) у натуральній - згідно з угодою.

Пунктом 9.3 вказаного вище договору погоджено, що орендар відповідно до чинного законодавства в момент розрахунку по орендній платі нараховує, утримує та перераховує до бюджету податок на доходи фізичних осіб.

Пунктом 11 договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Пунктами 36, 37 договору оренди встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається.

Між ОСОБА_2 та ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» погоджено акт приймання-передачі земельної ділянки, акт встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (том 1, а. с. 42, зворот, 43).

31 травня 2016 року проведено державну реєстрацію права оренди ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» на підставі вказаного вище договору оренди, що підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09 січня 2019 року (том 1, а. с. 55-56).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області 16 березня 2018 року, актовий запис № 04 (том 1, а. с. 36).

03 листопада 2018 року Дніпровською районною державною нотаріальною конторою було видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом № 1-3272 на майно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: земельну ділянку площею 5,85 гектарів, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новотаромської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області (кадастровий номер земельної ділянки - 1221487700:01:027:0011) (том 1, а. с. 29, 38).

Згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 листопада 2018 року № 143910917 право власності на вказану вище земельну ділянку зареєстроване за позивачем 03 листопада 2018 року (том 1, а. с. 39).

18 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав лист-повідомлення від ТОВ «Aгро Дар Миколаївка», в якому відповідач просив для забезпечення належного виконання умов договору оренди підписати акт звіряння розрахунків, додаткову угоду на зміну орендної плати та додаткову угоду на зміну у зв`язку зі смертю сторони ОСОБА_2 (орендодавець) на ОСОБА_1 (орендодавець) та отримати нараховану позивачу орендну плату за 2018 рік (том 1, а. с. 46-48).

05 січня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» письмову заяву від 02 січня 2019 року, в якій повідомив відповідачу про відсутність наміру підписання додаткових угод та акта звіряння розрахунків; вимагав припинити використання належної йому земельної ділянки та сплатити позивачу всі доходи від її використання (том1, а. с. 53-54).

Вказана вище заява отримана ТОВ «Aгро Дар Миколаївка» 10 січня 2019 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а. с. 54).

Встановлено, що за життя ОСОБА_2 отримала орендну плату за договором оренди від 24 травня 2016 року № 11, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 24 листопада 2016 року на суму 8 350,00 грн та копією видаткового касового ордеру від 11 грудня 2017 року на суму 9 630,00 грн (том 1, а. с. 145, 146).

Відповідно до копії фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 12 грудня 2018 року ТОВ «Aгpo Дар Миколаївка» направило на адресу ОСОБА_1 поштовий переказ на суму 11 660,00 грн орендної плати за 2018 рік (том 1, а. с. 143).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень пункту 289.2 статті 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2016, 2017, 2018 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1., 288.5 статті 288 ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями пункту 2 частини першої статті 13, частини першої статті 15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, орендар зобов`язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13 та підтримана Верховним Судом, зокрема у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).

Умовами укладеного 24 травня 2016 року між ОСОБА_2 (першим орендодавцем, спадкодавцем) та ТОВ «Aгpo Дар Миколаївка» договору оренди землі у пункті 9 перебачено, що сторони погодили розмір орендної плати у грошовій формі, що не може перевищувати 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент укладання договору 11 976,05 грн. Пунктом 10 указаного договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно з відомостями Держгеокадастру про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік, які розміщено у вільному доступі на сайті Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (https://land.gov.ua/derzhheokadastr-povidomliaie-pro-indeksatsiiu-normatyvnoi-hroshovoi-otsinky-zemel-za-2021-rik/) встановлено, що у 2016, 2017, 2018 роках індексація нормативно грошової оцінки землі проводилась.

Відповідно до інформації, наданої Державною службою статистики України, індекс споживчих цін за 2021 рік становив 110%.

Пунктом 9 підрозділу 6 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 30 листопада 2021 року № 1914-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень») встановлено, що індекс споживчих цін, який використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням 100 відсотків, зокрема за 2017-2022 роки - для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів).

Відповідно значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок становлять:

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за період за 2017 - 2022 роки - 1,0;

- для сільськогосподарських угідь (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) за 2016 рік - 1,0.

Тобто, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення у період з 2016 - 2021 років не змінювався, та становив 1,0 %, що не впливало на визначений договором від 24 травня 2016 року розмір орендної плати.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 732/1705/16-ц (провадження № 61-29685св18), від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц (провадження № 61-12935св20).

Згідно з пунктом 9.3 договору оренди орендар відповідно до чинного законодавства у момент розрахунку за орендною платою нараховує, утримує та переховує до бюджету податок на додану вартість фізичної особи.

Крім того, відповідно до підпункту 170.1,1 пункту 170.1 статті 170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку у відсотку, визначену статтею 167 ПК України, і ставку військового збору 1,5 відсотки, встановлену підпунктом 1.3 пункту 161 підрозділу 10розд. XX ПК України.

Із відзиву відповідача та відомостей на виплату грошей вбачається, що орендодавцю ОСОБА_3 виплачена орендна плата за 2016 рік (за сім місяців замість дванадцяти місяців, що загалом складає 6 986,03 грн за цей період) із розрахунку 10 372,67 грн, що за мінусом податку складало 8 350,00 грн, та за 2017 рік із розрахунку 11 962,73 грн, що за мінусом податку складало 9 630,00 грн.

Натомість оренду плату за 2018 рік у розмірі 11 962,73 грн направлено ОСОБА_1 поштовим переказом.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка землі, яка розраховується за формулою, виходячи із індексу споживчих цін за попередній рік за формулою, визначеною статтею 289 ПК України, тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що позивачу нараховувалася орендна плата без урахування індексу інфляції є помилковими, оскільки відповідач сплачував орендну плату з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки землі, яка у свою чергу розраховується на базі індексу споживчих цін, що за вказаний період становив - 1,0 %.

Таким чином, розмір орендної плати, виплачений позивачу, є змінною величиною у зв`язку з визначенням його у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з одночасною індексацією, що прямо передбачено ПК України.

Умовами укладеного між сторонами цієї справи договору оренди передбачено обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку приватної власності з урахуванням індексації, тобто індексації нормативно грошової оцінки землі (пункт 11 договору оренди), що дає суду право застосувати положення статті 21 Закону України «Про оренду землі» у поєднанні зі статтею 289 ПК України.

Оскільки за умовами договору, укладеного між сторонами, не передбачено внесення орендної плати із урахуванням індексу інфляції, за встановленими обставинами орендна плата вносилась відповідачем відповідно до умов договору із урахуванням індексації нормативно грошової оцінки (стаття 289 ПК України), тому висновки суду апеляційної інстанції про необхідність сплати відповідачем орендної плати, обрахованої за показниками статті 288 ПК України, тобто визначення річної суми платежу з орендної плати у межах 12 % нормативно грошової оцінки, є помилковими.

Порушень у нарахуванні орендної плати (тобто у розмірі, меншому, ніж визначений пунктом 9 договору оренди) орендодавцю ОСОБА_1 за період 2016-2018 років не встановлено, тому позов у частині стягнення заборгованості за орендною платою та пені, яка підлягає стягненню у разі невнесення орендної плати у строки, встановлені договором оренди, задоволенню не підлягає.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов`язаних із орендою землі, зокрема, положення ЦК України, необхідно дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18).

За відсутності порушень умов договору зі сторони відповідача, відсутні підстави для розірвання договору оренди землі, передбачені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України та частиною другою статті 651 ЦК України.

Отже, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про розірвання договору оренди з підстав неналежного виконання умов договору оренди.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, тому колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування постанови суду апеляційної інстанції у частині задоволення позову та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

ТОВ «Агро Дар Миколаївка» при подачі касаційної скарги сплатило 6 147,20 грн судового збору.

Оскільки касаційна скарга відповідача задоволена, то з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Агро Дар Миколаївка» слід стягнути 6 147,20 грн у рахунок повернення судового збору, сплаченого за перегляд справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 березня 2022 року у частині задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка», треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Новотаромська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати та пені скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка», треті особи: Державна реєстраційна служба речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Новотаромська сільська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, Царичанська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, в частині позовних вимог про розірвання договору оренди, стягнення орендної плати та пені відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 да користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Дар Миколаївка» 6 147,20 грн (шість тисяч сто сорок сім гривень 20 коп.) у рахунок повернення судового збору, сплаченого за перегляд справи у суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець