Рішення

від 08.03.2022 по справі 172/764/21

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 172/764/21

Провадження № 2/172/399/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.03.2022 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Битяка І.Г.

за участі секретаря судового засідання - Глушко О.М.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Лащенка В.А. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» про стягнення безпідставно набутого майна, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , після смерті якого вона успадкувала земельну ділянку площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080. Вказане підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.12.2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2017 року. Під час оформлення спадщини вона дізналася, що в державному реєстрі містяться відомості про реєстрацію договору оренди земельної ділянки, а саме: 09.08.2017 року державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дубовиком А.О. зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 4,323 га, укладений 10.03.2017 року між ТОВ «Авангард» та її батьком ОСОБА_3 . Однак, її батько не підписував договір оренди землі 10.03.2017 року. Відповідач користується спірною земельною ділянкою з часу укладення договору оренди землі по дату подання позову - 01.09.2021 року, проте орендна плата за фактичне користування земельною ділянкою сплачена не була.

У лютому 2018 року вона звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авангард», державного реєстратора Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовика А.О. про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та стягнення відшкодування орендної плати за землю.

Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 року її позов задоволено та:

- визнано договір оренди земельної ділянки площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, укладений між ТОВ «Авангард» та ОСОБА_3 10.03.2017 року, зареєстрований державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовиком А.О. 09.08.2017 року недійсним з моменту вчинення;

- скасовано рішення державного реєстратора Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовика А.О. № 36539937 про державну реєстрацію від 09.08.2017 року договору оренди вищевказаної земельної ділянки;

- витребувано у ТОВ «Авангард» з чужого незаконного володіння земельну ділянку площею 4,323 га, кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, що розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області;

- стягнуто з ТОВ «Авангард» на користь ОСОБА_1 відшкодування орендної плати за землю у сумі 6871,99 грн.

Відповідач з даним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду, постановою якого від 20.03.2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Вона не погодилася з постановою суду апеляційної інстанції та подала касаційну скаргу. Постановою Верховного суду від 25.11.2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.03.2019 року скасовано та направлено справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

За результатами повторного апеляційного перегляду справи постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.06.2021 року у справі № 172/200/18 рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 року скасовано в частині визнання недійсним договору оренди землі та стягнення відшкодування орендної плати в розмірі 6871,99 грн., в іншій частині залишено без змін.

З постанови Дніпровського апеляційного суду від 01.06.2021 року видно, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи № 172/200/18 дійшов висновку, що договір оренди землі між ТОВ «Авангард» та ОСОБА_3 є неукладеним, тому відсутні й правові підстави стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за землю. Однак, судом встановлено й те, що товариство користується належною їй земельною ділянкою з 2017 року, тому відповідач без належного оформлення відносин оренди отримав майно у вигляді несплаченої плати за землю на суму 21424,72 грн.

З моменту підписання договору оренди землі - 10.03.2017 року, і до моменту визнання судом вказаного договору неукладеним, тобто до 01.06.2021 року, відповідач орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась ним для вирощування сільськогосподарських культур та приносила прибуток.

Договором оренди землі від 10.03.2017 року було встановлено плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3% від вартості земельної ділянки , що становить 4850,84 грн. від загальної її вартості 161694,74 грн. Фактично відповідач користується земельною ділянкою з 10.03.2017 по 10.08.2021 року, тобто 4 роки і 5 місяців, тому з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті грошові кошти в якості орендної плати за землю в сумі 21424,72 грн.

Крім того, просить суд стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого при подачі позову до суду судового збору в сумі 908,00 грн. і витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою судді від 22.12.2021 року провадження у справі відкрито та постановлено за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі. Крім того, позивачкою надано в судовому засіданні технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) їй - ОСОБА_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Васильківська селищна рада, Васильківський район, Дніпропетровська область.

Представник відповідача Лащенко В.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав відзив на позовну заяву, в якому вказує, що товариство взагалі не користувалося земельною ділянкою, оскільки право користування земельною ділянкою згідно з діючим законодавство у орендатора виникає з моменту державної реєстрації такого права. При цьому з моменту державної реєстрації договору оренди землі від 10.03.2017 року - 09.08.2017 року, позивачка була титульним володільцем земельної ділянки, бо вступила в спадщину після смерті батька і мала право на цю земельну ділянку, звернувшись до нотаріальної контори з відповідною заявою 10.07.2017 року. Після цього вона в усному порядку, а потім і в письмовому - 16.01.2018 року, 31.01.2018 року, звернулась до ТОВ «Авангард» з вимогою про розірвання договору оренди землі. Після цього позивачка звернулася до суду з позовом до ТОВ «Авангард». Починаючи з 09.08.2017 року і по час винесення остаточного судового рішення по даному спору товариством не проводилися ніякі сільськогосподарські роботи на спірній земельній ділянці.

На даний відзив позивачем надано письмове заперечення.

Вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд встановив таке.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 125, 126 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Главою 83 Цивільного кодексу України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Отже, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 та є власником земельної ділянки площею 4,3230 га кадастровий номер 1220755400:02:010:0080, що розташована на території Письменської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом виданим державним нотаріусом Васильківської державної нотаріальної контори 12.12.2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.12.2017 року.

На підставі заяви ОСОБА_1 від 21.09.2021 року ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), відповідно до якої межі земельної ділянки за кадастровим номером 1220755400:02:010:0080 закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка в кількості 5 штук у присутності власника земельної ділянки та власників (користувачів) суміжних земельних ділянок.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.06.2021 року за результатами розгляду цивільної справи № 172/200/18 за апеляційною скаргою ТОВ «Авангард» на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 11.07.2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Авангард», державного реєстратора Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області Дубовика А.О. про визнання неукладеним договору оренди земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору, витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки та стягнення відшкодування орендної плати за землю встановлено, що сторонами не заперечується, а тому не підлягає доказуванню, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, що оскаржуваний договір оренди землі від 10.03.2017 року не був підписаний орендодавцем ОСОБА_3 . Отже вказаний договір оренди землі від 10.03.2017 року є неукладеним, а тому відсутні правові підстави для визнання його недійним в силу вимог ст.ст. 203-205, 215 ЦК України. Крім того, у зв`язку з тим, що договір є неукладеним, тому відсутні й правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача орендної плати за землю. В цій частині рішення суду від 11.07.2018 року скасовано та ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 10.03.2017 року та відшкодування орендної плати за землю в сумі 6871,99 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

З урахуванням положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України не потребують доказуванню обставини, встановлені постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.06.2021 року у цивільній справі № 172/200/18, що набрала законної сили.

Разом з тим, суд не може погодитися з твердженням позивача про те, що постановою суду апеляційної інстанції від 01.06.2021 року встановлено обставини щодо користування Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард» земельною ділянкою площею 4,323 га кадастровий номер 1220755400:02:010:0080 з 2017 року, оскільки в даній постанові лише зазначено, що у зв`язку з тим, що договір оренди землі є неукладеним, тому відсутні й правові підстави стягнення з товариства на користь ОСОБА_1 орендної плати за землю, а не факт користування товариством зазначеною земельною ділянкою.

Розглядаючи вимогу ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна за безпідставне користування земельною ділянкою ТОВ «Авангард» у період з 10.03.2017 по 10.08.2021 року суд зважає на те, що позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено факт користування саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Авангард» належною їй земельною ділянкою та не спростовано заперечень відповідача в цій частині.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи встановлені судом обставини справи та оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку про безпідставність вимог ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутого майна.

На підставі викладеного, керуючись 125, 126, 152, 181, 206 ЗК України, ст. 1212 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В

1. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авангард» про стягнення безпідставно набутого майна.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10.03.2022 року.

Суддя І.Г. Битяк