Постанова

від 16.02.2022 по справі 465/2075/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/2075/19 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/811/3546/21 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 29

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:

головуючої: Н. П. Крайник

суддів:О.М. Ванівського, О.Я. Мельничук

при секретарі: К.О. Ждан

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скарги ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «МГ «ВАТРА «ПЛЮС» про стягнення грошових коштів, -

в с т а н о в и в:

12.04.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ТОВ МГ «Ватра Плюс», в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_2 та ТОВ «МГ «ВАТРА «ПЛЮС» на користь ОСОБА_1 635 709 доларів США, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 9 605 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 17.03.2016 року між ним та ОСОБА_2 , який є єдиним учасником та директором ТОВ «МГ «ВАТРА ПЛЮС» було укладено договір поставки обладнання, згідно якого передано ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 62 000 доларів США. Однак, станом на 04.04.2019 року обладнання директором ТОВ «МГ «ВАТРА «ПЛЮС» Саганом Т.Л. поставлено не було, чим порушено умови укладеного Договору від 17.03.2016 року. Відтак вважає, що ОСОБА_2 разом з ТОВ «МГ «ВАТРА «ПЛЮС» повинен повернути йому грошові кошти, передані по цьому договору в сумі 62 000 доларів США, сплатити штраф за невиконання умов передачі обладнання у сумі 550 967 дол. США, сплатити штраф у сумі 15 000 дол. США за невиконання термінів передачі обладнання, а також 3% річних від простроченої суми заборгованості, нараховані на підставі частин другої статті 625 ЦПК України у розмірі 7 742 дол. США. Просив позов задоволити.

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ МГ «Ватра плюс» про стягнення грошових коштів відмовлено.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає оскаржуване рішення суду незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що, вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції не врахував, що фактично договір від 17.03.2016 року та зобов`язання з поставки обладнання за цим договором фактично виникли між ним, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , незважаючи на те, що у тексті договору від 17.03.2016 року формально вказано стороною договору ТОВ «МГ «Ватра Плюс», директором та єдиним учасником якого є ОСОБА_2 . Суд першої інстанції зазначену обставину залишив поза увагою, помилково вказавши, що договір від 17.03.2016 року було укладено між ним ( ОСОБА_1 ) та ТОВ «МГ «Ватра Плюс», хоча встановлення обставин про те, хто саме укладав договір від 17.03.2016, хто саме брав на себе обов`язок з поставки обладнання за цим договором та хто саме отримав грошові кошти у сумі 62000 дол. США та на якій правовій підставі, а також, хто саме повинен повернути йому ці кошти, має важливе значення для правильного вирішення спору у даній справі. Вважає, що суд першої інстанції не врахував, що обов`язок продавця передати товар покупцю є виконаним за умови, якщо у строк, що встановлений у договорі, продавець передав товар покупцю, або повідомив покупця про місце знаходження товару та про готовність товару до передачі покупцю. У договорі від 17.03.2016 року місце передачі обладнання не узгоджено, тому у строк до 02.05.2016 року ОСОБА_2 чи ТОВ «МГ «Ватра Плюс» в особі Сагана Т.Л. зобов`язані були повідомити його про місцезнаходження обладнання та про готовність такого до передачі. Жодного належного та допустимого доказу, який підтверджує факт повідомлення його про наявність обладнання у селі Коропець Золочівського району Львівської області, та про готовність його до передачі обладнання станом на 02.05.2016 в матеріалах справи відсутні. Висновки суду першої інстанції про те, що листування, яке надав ОСОБА_2 (а.с. 61-67), та довідка ТОВ «МГ «Ватра Плюс» від 20.04.2021 № 12/1 підтверджують його повідомлення про місцезнаходження обладнання у селі Коропець Золочівського району Львівської області не відповідають фактичним обставинам справи. Копії листів (а.с. 61-67), на які посилається суд в оскаржуваному рішенні, датовані жовтнем, листопадом, груднем 2016 року та березнем 2017 року - після спливу строку передачі обладнання, тому зазначені листи (у копіях) не можуть підтверджувати факт виконання ОСОБА_2 зобов`язання у строк до 02.05.2016 року щодо його повідомлення про місцезнаходження обладнання і готовність його до передачі, тобто, з урахуванням підстав заявленого ним позову, зазначені листи (у копіях) не входять до предмету доказування. Враховуючи наведене, вважає, що суд першої інстанції неправильно дослідив та надав оцінку доказам у справі, зокрема, договору від 17.03.2016, копіям листів, довідці від 20.04.2021 № 12/1 та постанові від 30.09.2019 про закриття кримінального провадження № 12017140080000690, як у сукупності, так і окремо, та помилково визнав встановленими обставини про те, що ТОВ «МГ «Ватра Плюс» поставило йому обладнання в місце зберігання в селі Коропець Золочівського району Львівської області, яке було обумовлено ним та де він прийняв вказане обладнання, але відмовився підписати акти приймання-передачі, які передав йому ОСОБА_2 .

Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

У засіданні колегії суддів представники апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, просили скаргу задоволити.

ОСОБА_2 та його представник - ОСОБА_5 проти скарги заперечили, просили скаргу залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Згідно положень ст.ст.12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Зі змісту ч. 1 ст. 664 ЦК України вбачається, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно з ч. 3 ст. 672 ЦК України у разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред`явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено що 17.03.2016 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ МГ «Ватра Плюс» було укладено договір, за умовами якого виконавець (ТОВ «МГ «Ватра плюс») зобов`язувався передати замовнику ( ОСОБА_1 ) обладнання для виробництва паливних гранул з відходів деревини вартістю 88 794 долари США (а.с. 7, том 1).

Відповідно до п. 3 зазначеного договору від 17.03.2016 року, обладнання передається виконавцем - ТОВ «МГ «Варта плюс» замовнику протягом 45 днів з дня передачі замовником представнику виконавця суми, еквівалентної 62000,00 доларів США. Днем передачі є 17 березня 2016 року. Дана подія фіксується власноручно написаною розпискою ОСОБА_2 на зворотному боці даного договору про одержання відповідних коштів та завіряється печаткою ТОВ «МГ «Ватра плюс».

Згідно з п. 4. договору після передачі виконавцем замовнику обладнання, замовник передає представнику виконавця кошти еквівалентні 7090,00 доларів США на протязі трьох днів з моменту підписання акту передачі майна.

Відповідно до п. 5 договору замовник передає виконавцю на протязі трьох днів суму 92 165 гривень після виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, пов`язаних з введенням в дію лінії по виробництву паливних гранул з відходів деревини.

В пункті 10 договору зазначені реквізити сторін договору, а саме замовника ОСОБА_1 та виконавця ТзОВ «МГ «Ватра плюс».

Як убачається з копії договору, такий підписаний ОСОБА_6 та директор ТзОВ «МГ «Ватра плюс» - ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що на виконання умов договору від 17.03.2016 року ТОВ «МГ ВАТРА ПЛЮС» було поставлено позивачу обладнання в місце зберігання такого в селі Коропець Золочівського району Львівської області, де ОСОБА_1 дане обладнання оглянув, однак таке йому «не сподобалося», тому акти приймання-передачі поставленого обладнання ОСОБА_1 не підписав, що підтверджується копією постанови від 30.09.2019 року про закриття кримінального провадження №12017140080000690 у зв`язку з відсутністю в діяннях складу кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 КК України (а.с. 150-155, том 1).

Доказів про відмову позивача від договору поставки обладнання для виробництва паливних гранул матеріали справи не містять.

02.11.2016 року ОСОБА_1 звернувся до директора ТОВ «МГ Ватра Плюс» - Сагана Т.Л. з заявою, у якій просив до 15.11.2016 року повернути сплачені ним за договором від 17.03.2016 року кошти у розмірі 62 000 доларів США та сплатити штраф у розмірі 15 000 доларів США у зв`язку з невиконанням виконавцем договору - ТОВ «МГ Ватра плюс» взятих на себе зобов`язань.

Однак, у зверненні ОСОБА_1 до директора ТОВ «МГ Ватра Плюс» Сагана Т.Л. від 02.11.2016 року не зазначено місце куди б ТОВ «МГ Ватра Плюс» мало поставити обладнання на виконання договору від 17.03.2016 року та у чому полягає невиконання зобов`язання останнього перед позивачем.

Крім того, матеріалами справи встановлено, що звернення ОСОБА_1 до директора ТОВ «МГ Ватра Плюс» Сагана Т.Л. від 02.11.2016 року було надіслано після листа ОСОБА_2 директору ТзОВ «Телепорт КіК» Костенку К.Ю. від 21.10.2016 року, в якому ОСОБА_2 вимагав надати йому протоколи зборів про виведення його з учасників даного товариства, що узгоджується з поясненнями ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 повідомляв позивача ОСОБА_1 про місцезнаходження обладнання в с.Коропець Золочівського району Львівської області, що підтверджується листами ОСОБА_2 , адресованими позивачу ОСОБА_1 , а також довідкою ТзОВ «МГ Ватра Плюс» від 20.04.2021 року №12/1 про зберігання обладнання у зазначеному місці (а.с.61-67, том 1).

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 635 709 доларів США, суд першої інстанції виходив з того, що договором від 17.03.2016 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТзОВ «МГ Ватра Плюс», не передбачено солідарної відповідальності за його невиконання ОСОБА_2 , а тому ОСОБА_2 як директор ТзОВ «МГ Ватра Плюс» не може відповідати за зобов`язаннями Товариства за цим договором.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується повністю.

Крім того, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача ТзОВ «МГ Ватра Плюс» про стягнення грошових коштів, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, позивачу було поставлено відповідачем обладнання для виробництва паливних гранул з відходів деревини згідно умов укладеного договору від 17.05.2016 року в місце обумовлене сторонами, а саме в с. Коропець Золочівського району Львівської області.

Таким чином, до вказаних правовідносин не може бути застосована норма ч.2 ст.693 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати, оскільки постачальник свій обов`язок з поставки товару виконав. До спірних правовідносин могла б бути застосована норма ст. 678 ЦК України, яка регулює наслідки поставки товару неналежної якості та правомочності покупця з вибору способу захисту у такому випадку. Однак, позивачем не надано суду доказів того, що поставлене обладнання було неналежної якості.

Відповідно до правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 30.01.2019 року у справі № 164/882/15-ц, відповідно до частини другої статті 678 ЦК України, у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Верховний суд вказав на те, що тлумачення пункту 1 частини другої статті 678 ЦК України свідчить, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо він відмовився від договору.

Оскільки позивач не відмовлявся від договору купівлі-продажу, Верховний суд погодився з висновком судів про відсутність правових підстав для стягнення сплаченої за товар грошової суми.

Отже, позивач може вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми за умови відмови від договору.

Ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій позивачем не надано доказів про відмову від договору поставки обладнання для виробництва паливних гранул.

Враховуючи, що ТОВ «МГ «Ватра плюс» виконало свій обов`язок по передачі позивачу обладнання за місцем його зберігання, що відповідає умовам договору від 16.03.2016 року, яким місце його виконання не визначено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність у позивача права вимагати повернення суми оплати за поставлений товар та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 06 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2022 року.

Головуючий: Н. П. Крайник

Судді: О. М. Ванівський

О. Я. Мельничук