Рішення

від 06.08.2021 по справі 465/2075/19

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/2075/19

2/465/749/21

РІШЕННЯ

Іменем України

06.08.2021 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Дзеньдзюри С.М.

за участю секретаря Ільчишин З.Р.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС про стягнення грошових коштів -

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 та ТОВ МГ Ватра Плюс про стягнення грошових коштів, в якому після подання заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_3 та ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС на користь ОСОБА_2 635 709 доларів США, а також витрати зі сплати судового збору у сумі 9 605 гривень.

Позовні вимоги мотивує тим, що 17.03.2016 року між ним та ОСОБА_3 , який є єдиним учасником та директором ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС було укладено договір поставки обладнання, згідно якого передано ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 62 000 доларів США. Однак станом на 04.04.2019 року обладнання директором ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС ОСОБА_3 поставлено не було, чим порушено умови укладеного Договору від 17.03.2016 року. Відтак вважає, що ОСОБА_3 разом з ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС повинен повернути йому грошові кошти передані по цьому договору в сумі 62 000 доларів США, сплатити штраф за невиконання умов передачі обладнання у сумі 550 967 дол. США, сплатити штраф у сумі 15 000 дол. США за невиконання термінів передачі обладнання, а також 3% річних від простроченої суми заборгованості, нараховані на підставі частин другої статті 625 ЦПК України у розмірі 7 742 дол. США. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді від 21.08.2019 року матеріали справи прийняті до провадження та призначені у підготовче судове засідання.

Підготовче провадження у даній справі закрито ухвалою суду від 29.09.2020 року.

В судове засідання позивач особисто не з`явився, хоча судом пропонувалося йому взяти участь в судовому засіданні для надання особистих пояснень щодо фактичних обставин справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 , та як представник відповідача ТОВ МГ Ватра Плюс у судове засідання не з`явився, однак в попередніх судових засіданнях проти задоволення позову заперечував та пояснював, що 17.03.2016 року договір на поставку обладнання був укладений між ОСОБА_2 та ТОВ МГ Ватра Плюс , від імені якого він підписав цей документ як директор. Жодних договірних відносин між ним як фізичною особою та ОСОБА_2 не виникало, а такі існували між позивачем та юридичною особою яку він представляв - ТОВ МГ Ватра Плюс . Фактично він та позивач мали намір займатися підприємницькою діяльністю з виробництва паливних гранул, для здійснення якої і придбавалося дане обладнання. В подальшому обладнання повинно було бути внесено до статутного капіталу нової юридичної особи ТОВ Телепорт К і К в якій ОСОБА_2 було уступлено ОСОБА_3 частку в статутному капіталі та в якій ОСОБА_2 був директором. Повідомив, що для виконання цього договору ТОВ МГ Ватра Плюс було набуто обладнання в підприємства КП Ясень . В подальшому в обумовлене з позивачем місце, а саме приміщення в селі Коропець Золочівського району Львівської області було поставлено обладнання згідно договору, де і повинно було здійснюватися його використання в підприємницькій діяльності позивача та відповідача. Позивач дане обладнання оглянув, прийняв його та забрав з собою акти приймання-передачі для їх підписання та відповідно внесення майна до статутного капіталу ТОВ Телепорт К і К . Проте в подальшому позивач почав уникати від спілкування з ним та не повернув йому підписані акти. Також вказує що жодного порушення умов договору з боку ТОВ МГ Ватра Плюс не було, обладнання знаходиться в місці поставленому за згодою позивача, ТОВ МГ Ватра Плюс на цей час взяло це майно на відповідальне зберігання і готове його віддати позивачеві з дотримання умов укладеного договору. У зв`язку з чим, просив у позові відмовити.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 , як представник відповідача ТОВ МГ Ватра Плюс , представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Блонський М.А. у судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому суд вважає, що справу слід слухати у їх відсутності на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення, проти чого не заперечив представник позивача у судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення на позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спорів по суті, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено що 17.03.2016 року було укладено договір між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ МГ Ватра Плюс , що підтверджується наявним примірником договору у справі в якому як сторони договору зазначені ОСОБА_2 та ТОВ МГ Ватра Плюс /а.с.7/.

Згідно умов цього Договору позивач повинен був отримати обладнання вартістю 88 794 долари США для виробництва паливних гранул з відходів деревини.

Відповідно до п. 3 Договору обладнання передається Виконавцем Замовнику на протязі 45 днів з дня передачі Замовником представнику Виконавця суми, еквівалентної 62000,00 доларів США. Днем передачі є 17 березня 2016 р. Дана подія фіксується власноручно написаною розпискою ОСОБА_3 на зворотному боці даного договору про одержання відповідних коштів та завіряється печаткою ТОВ МГ Ватра Плюс .

Згідно з п. 4. Договору після передачі Виконавцем Замовнику вищеназваного обладнання, Замовник передає представнику виконавця кошти еквівалентні 7090,00 доларів США на протязі трьох днів з моменту підписання акту передачі вищевказаного майна.

Відповідно до п. 5 Договору замовник передає виконавцю на протязі трьох днів суму 92 165 гривень після виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, пов`язаних з введенням в дію лінії по виробництву паливних гранул з відходів деревини.

В пункті 10 Договору наведено також реквізити вказаних сторін, а відповідач ОСОБА_3 в цьому документі зазначений виключно як директор ТОВ МГ Ватра Плюс .

Таким чином з наданого позивачем примірнику договору вбачається, що між ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС виникли договірні відносини щодо поставки товару та введення його в експлуатацію.

З пояснення ОСОБА_3 , як представника відповідача ТОВ МГ Ватра Плюс вбачається, що на виконання даних умов договору ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС було поставлено позивачу обладнання в місце зберігання в селі Коропець Золочівського району Львівської області, де ОСОБА_2 дане обладнання прийняв, проте не підписав акти приймання-передачі, які йому були передані ОСОБА_3 , що підтверджується копією постанови від 30.09.2019 р. про закриття кримінального провадження №12017140080000690 /а.с150-155/.

Так з даної постанови вбачається, що ОСОБА_2 будучи допитаний слідчим Франківського ВП ГУНПУ у Львівській області в якості потерпілого, якого відповідно до вимог КПК України попереджають про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази, повідомив що ним було оглянуто обладнання яке показав йому ОСОБА_3 , однак воно йому не сподобалось тому що не відповідало тому про яке домовлялись, тому ним не було підписано акт приймання - передачі.

При цьому, суд зважає на ту обставину, що за клопотанням представника відповідача, судом було запропоновано позивачу прибути в судове засідання для надання особистих пояснень щодо фактичних обставин справи, проте такий не з`явився та по суті самих фактичних обставин взаємовідносин між ним та відповідачами не повідомив, не спростував наведені доводи відповідачів.

Суд також бере до уваги долучені ОСОБА_3 листування /а.с.61-67/, які адресовані до позивача ОСОБА_2 , як директора ТОВ Телепорт К і К з яких вбачається, що ОСОБА_3 повідомляв позивача ОСОБА_2 про місцезнаходження обладнання в с.Коропець Золочівського району Львівської області, а також довідку ТзОВ МГ Ватра Плюс від 20.04.2021р. №12/1 про зберігання обладнання у вказаному місці.

Згідно з ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Таким чином солідарна відповідальність настає лише у випадку, коли така передбачена договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем договору від 17.05.2016 року укладеного між ним, ОСОБА_2 , та Товариством з обмеженою відповідальністю МГ Ватра Плюс солідарної відповідальності за цим договором не передбачено. Також не передбачена солідарна відповідальність за законом за договорами купівлі-продажу, поставки.

Разом з тим, позивач не наводить в позовній заяві та інших своїх поясненнях доводів щодо підстав для застосування відповідальності двох відповідачів з посиланням на конкретну норму права чи договору, а зазначає та вважає, що оскільки ОСОБА_3 є єдиним учасником ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС , то ОСОБА_3 повинен нести відповідальність за даними зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Жодних випадків, які б давали підстави для відповідальності учасника ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС ОСОБА_3 за зобов`язаннями такого позивач не наводить, а судом такі не встановлені.

У зв`язку з цим, позовні вимоги позивача ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_3 є безпідставними та не підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог до ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС то слід зазначити наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов`язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов`язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов`язання;

4) за грошовим зобов`язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов`язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов`язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов`язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов`язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов`язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

Зі змісту ч.1 ст.664 ЦК України вбачається, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Як вбачається з досліджених судом доказів та пояснень ОСОБА_3 , як представника відповідача ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС , позивачу було поставлено обладнання згідно умов укладеного договору від 17.05.2016 р. в місце обумовлене сторонами, а саме в с.Коропець Золочівського району Львівської області.

Таким чином, до вказаних правовідносин не може бути застосована норма ч.2 ст.693 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати, оскільки постачальник свій обов`язок з поставки товару виконав. До спірних правовідносин могла б бути застосована норма ст. 678 ЦК України, яка регулює наслідки поставки товару неналежної якості та правомочності покупця з вибору способу захисту у такому випадку. Однак позивачем не надано суду доказів того, що поставлене обладнання було неналежної якості.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правової позиції Верховного суду щодо подібних договірних відносин (постанова від 30.01.2019 у справі № 164/882/15-ц), суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до частини другої статті 678 ЦК України у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Верховний суд вказав на те, що тлумачення пункту 1 частини другої статті 678 ЦК України свідчить, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми лише за умови, якщо він відмовився від договору.

Оскільки позивач не відмовлявся від договору купівлі-продажу, Верховний суд погодився з висновком судів про відсутність правових підстав для стягнення сплаченої за товар грошової суми.

Отже, на думку суду, позивач може вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми за умови відмови від договору.

Положення статті 651 ЦК України передбачають, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.1 ст.689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Позивачем чи його представниками не подано до суду доказів про відмову від договору поставки обладнання для виробництва паливних гранул.

Суд не приймає як доказ звернення ОСОБА_2 до директора ТОВ МГ Ватра Плюс ОСОБА_3, від 02.11.2016 року, оскільки в такому не вказано в чому полягало невиконання зобов`язання останнього перед позивачем, крім цього ні в даному зверненні, ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивачем чи представниками позивача не було вказано місце куди б ТОВ МГ Ватра Плюс мало поставити обладнання на виконання договору від 17.03.2016р. А в самому договорі місцезнаходження ОСОБА_2 зазначена квартира в м.Києві. Крім цього, звернення ОСОБА_2 до директора ТОВ МГ Ватра Плюс ОСОБА_3, від 02.11.2016 року було надіслано після листа ОСОБА_3 директору ТзОВ Телепорт КіК ОСОБА_2 від 21.10.2016р. в якому ОСОБА_3 вимагав протоколи зборів про виведення його з учасників даного товариства, що узгоджується з поясненнями ОСОБА_3 даними ним в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, на думку суду, ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС виконало свій обов`язок по передачі позивачу обладнання з відповідними актами приймання-передачі, що підтверджується наданими відповідачами доказами та показами директора ТОВ МГ ВАТРА ПЛЮС ОСОБА_3 . Передача обладнання здійснювалася за місцем його зберігання, яке було обумовлено з позивачем. Стороною позивача жодних доказів на спростування цих доводів не надано, позивач не з`явився в судове засідання для надання ним пояснень про фактичні обставини справи та відповіді на питання учасників і суду.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання про відсутність правових підстав в задоволенні позову про повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог щодо повернення суми попередньої оплати, відповідно не підлягає стягненню і штрафи, а також 3% річних передбачених ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім цього, суд також відхиляє наведені позивачем доводи, що відповідач ОСОБА_3 не міг отримати готівкою 62 000 доларів США як директор ТОВ МГ Ватра Плюс , оскільки дана сума перевищує ліміт операцій по прийняттю готівки підприємством та не проведена через касовий облік, так як такі доводи не змінюють умов укладеного між позивачем ОСОБА_2 і ТОВ МГ Ватра Плюс договору.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява N 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява N 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява N 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі зазначеного, дослідивши матеріали справи, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, суд приходить до висновку, щодо необхідності у позові відмовити у повному обсязі.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, у даній справі у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 259, 265, 268, 354 ЦПК України -

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ТОВ МГ Ватра Плюс про стягнення грошових коштів відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Мисливське господарство ВАТРА ПЛЮС , код ЄДРПОУ 32967443, юридична адреса: 79044, м. Львів, вул. Художня, 3, кв. 23.

Повний текст судового рішення складено: 16.08.2021 року.

Суддя Дзеньдзюра С.М.