Постанова

від 27.09.2007 по справі 11/450/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"27" вересня 2007 р.

Справа № 11/450/07

Одеський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Л.В. Поліщук

Суддів:

Г.П. Разюк, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання

-І.Г. Храмшиній,

за участю представників сторін:

прокурор -Л.І. Безкровний

від позивача -(МОУ) -Ю.І. Добров

від відповідачів -не з'явилися, про

дату час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином;

розглянувши

у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства

Міністерства оборони України військового радгоспу „Таврійський”, с. Тронка,

Березанського району Миколаївської області

на

рішення господарського суду Миколаївської області від 10.07.2007р.

у

справі № 11/450/07

за

позовом заступника військового прокурора Миколаївського гарнізону в інтересах

держави в особі:

Міністерства

оборони України, м. Київ;

Квартирно-експлуатаційного

відділу м. Миколаєва;

Військової

частини А-1890, с. Ульянівка, Миколаївська область

до

Державного підприємства Міністерства оборони України військового радгоспу

„Таврійський”, с. Тронка, Березанського району Миколаївської області;

СПД-фізичної особи ОСОБА_1

про визнання угоди недійсною та

повернення майна,

встановив:

Заступник військового прокурора

Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони

України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва та В/ч А-1890

звернувся до господарського суду з позовом в якому просить визнати недійсним

договір про спільну діяльність                     № 49 від 07.09.2006р.,

укладений військовим радгоспом „Таврійський” з СПД - фізичною особою ОСОБА_1 з

моменту укладення та зобов'язати СПД - фізичну особу ОСОБА_1 повернути земельну

ділянку законному користувачу -Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаєва

та В/ч А-1890. Позов мотивовано тим, що договір № 49 від 07.09.2006р. укладено

в порушення вимог ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 4 Закону України

„Про оренду землі”, оскільки військовий радгосп „Таврійський”, не являючись

власником або уповноваженою ним особою, перевищуючи надані йому повноваження,

передав СПД - фізичній особі ОСОБА_1 земельну ділянку державної власності в

суборенду.

Рішенням господарського суду

Миколаївської області від 10.07.2007р. (суддя К.Л. Василяка) позов задоволено в

частині визнання недійсним договору про спільну діяльність № 49 від

07.09.2006р., укладеного військовим радгоспом „Таврійський” з СПД - фізичною

особою ОСОБА_1 з моменту укладення. Рішення мотивовано тим, що договір № 49 від

07.09.2006р. слід визнати недійсним, оскільки при його укладенні відповідачами

були порушені приписи діючого законодавства, яке регулює порядок укладення

договорів оренди та суборенди земель, що відносяться до земель оборони, а саме,

ч.ч. 1, 5 ст. 8 Закону України „Про оренду землі” та ст. 4 Закону України „Про

використання земель оборони”. Щодо вимог позивача про повернення земельної ділянки

Квартирно-експлуатаційному відділу м. Миколаєва та                 В/ч А-1890, то суд зазначив,

що такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки належна позивачам на праві

постійного користування земельна ділянка була передана військовому радгоспу „Таврійський”

на підставі договору № 20 від 20.09.2005р., доказів припинення дії якого, або

визнання його недійсним суду не було надано.

Не погоджуючись з прийнятим судом

рішенням, військовий радгосп „Таврійський” звернувся із апеляційною скаргою, в

якій просить його скасувати, позов залишити без розгляду або припинити

провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та

процесуального права, а саме: ст. 2, ч. 1 ст. 3, п.п. 2, 3 ст. 4, ст. 63,

п.п.1, 2 ст. 104 ГПК України.

Представник прокуратури в судовому

засіданні заявив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у

зв'язку з неявкою скаржника. Вказане клопотання судова колегія відхилила, так

як участь представників сторін при розгляді апеляційної скарги не є

обов'язковою в силу норм ГПК України, а також не визнана такою судом

апеляційної інстанції. Крім того, скаржник був належним чином повідомлений про

день, час і місце розгляду апеляційної скарги, що підтверджено відповідним

поштовим повідомленням, і прийняття участі в судовому засіданні є його правом,

а не обов'язком.

Заслухавши представників сторін,

дослідивши матеріали справи і перевіривши правильність застосування судом норм

матеріального та процесуального права при вирішенні спору, судова колегія

дійшла висновку, що рішення підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Відповідно до Державного акту №

062777 від 1989 року на право постійного користування землею з визначенням

зовнішніх меж, у безкоштовне користування КЕЧ м. Миколаєва В/ч 63636

(правонаступником якої є                         В/ч А-1890) передано

29319,3га землі, яка розташована в с. Ульянівка Миколаївського району

Миколаївської області.

Військова частина А-1890 (далі -в/ч

А-1890) уклала з Державним підприємством Міністерства оборони України

військовим радгоспом „Таврійський” (далі -військовий радгосп „Таврійський”)

договір про спільну обробку землі № 20 від 20.09.2005р. строком до 01.06.2010р.

За умовами вказаного договору В/ч А-1890 виділила земельну ділянку підсобного

господарства загальною площею 5108,5га у тому числі ріллі 3973,5га для

співробітництва і спільної діяльності з військовим радгоспом „Таврійський” без

створення юридичної особи по виконанню повного комплексу сільськогосподарських

заходів (робіт) по виробництву товарної продукції з метою виконання програми по

забезпеченню Збройних сил України продовольством.

07.09.2006р. між військовим

радгоспом „Таврійський” та СПД - фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір № 49

про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовились шляхом спільною

використання належного їм майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з

метою вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку без

створення юридичної особи, на землях В/ч А-1890, площею 680га, які військовий

радгосп „Таврійський” має виділити негайно після підписання договору.

Дослідивши матеріали справи,

місцевий господарський суд встановив, що військовий радгосп „Таврійський” не

звертався до КЕЧ м. Миколаєва та В/ч А-1890 за згодою на передачу землі у

користування СПД - фізичної особи ОСОБА_1, а, відповідно, і згода чи

заперечення з боку останніх не надавались. Державна реєстрація договору № 49

від 07.09.2006р., як передбачено ч. 5 ст. 8 Закону України „Про оренду землі”,

не проводилась. Погодження місцевих органів влади на передачу землі СПД -

фізичній особі ОСОБА_1 відсутнє, що є порушенням вимог ст. 4 Закону України

„Про використання земель оборони”.

На підставі викладеного місцевий

господарський суд дійшов висновку, що при укладанні договору № 49 від

07.09.2006р. відповідачами були порушені приписи діючого законодавства, яке

регулює порядок укладання договорів оренди та суборенди земель, що відносяться

до земель оборони, а саме частин 1, 5 ст. 8 Закону України „Про оренду землі”

та ст.4 Закону України „Про використання земель оборони”, а тому договір

укладений всупереч діючому законодавству і підлягає визнанню недійсним.

Апеляційна інстанція вважає такий

висновок суду помилковим, так як він не відповідає обставинам справи.

Відповідно до ст. 792 ЦК України за

договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати

наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння і

користування.

Згідно частини 4 ст. 4 Закону

України „про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у

державній власності є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські

державні адміністрації, Рада міністрів Автономної республіки Крим та Кабінет

Міністрів України в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 8 Закону України „Про

оренду землі” визначено, що орендована земельна ділянка або її частина може

передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це

передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови

договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору

оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Отже, законодавством чітко

визначено, що суборенда земельної ділянки можлива лише при наявності договору

оренди на цю земельну ділянку.

Главою 77 ЦК України регулюються

правила ведення спільної діяльності. Згідно ст.ст. 1130, 1132 вказаного кодексу

за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно

діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не

суперечить закону. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть

зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку

або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у

спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші

знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Ведення

бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному

з учасників. (ст.ст. 1133, 1134 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що

військовий радгосп „Таврійський” і В/ч А 1890 уклали договір від 20.09.2005р.

про спільну обробку землі. За умовами договору сторони домовились про

співробітництво і спільну діяльність без утворення юридичної особи в області

ведення сільгоспвиробництва з використанням земель військової частини і

можливостей військового радгоспу по виконанню повного комплексу

сільськогосподарських заходів по виробництву товарної продукції. Для виконання

умов договору військова частина виділила земельні ділянки загальною площею

4628,5га, в тому числі 3408,5га, а військовий радгосп зобов'язався проводити

обробку земель, здійснювати посів та збір врожаю на землях військової частини

згідно до плану проведення сільськогосподарських робіт та здійснювати загальне

керівництво їх проведення силами та засобами сторін договору (п.2.2, п. 3.12

договору). Згідно з пунктом 3.2.2 договору у випадках необхідності радгосп має

право залучати для вирощування сільськогосподарської продукції інших суб'єктів

господарської діяльності, про що укладати відповідні договори. Також сторони

узгодили, що організація, керівництво і ведення процесу сільськогосподарського

виробництва, організація бухгалтерського і податкового обліку по цьому договору

покладається на радгосп (п. 4.1 договору). а.с. 25-28.

У відповідності з п. 3.2.2

вищевказаного договору військовий радгосп „Таврійський” уклав з СПД - фізичною

особою ОСОБА_1 договір № 49 від 07.09.2006р. про спільну діяльність. За умовами

цього договору сторони зобов'язалися шляхом спільного використання належного їм

майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з метою вирощування

сільськогосподарської продукції на землях підсобного господарства В/ч А 1890 та

отримання прибутку, без створення юридичної особи. Для виконання договору

радгосп зобов'язався виділити земельну ділянку площею 680га для вирощування

сільськогосподарських культур, а СПД - фізична особа ОСОБА_1 зобов'язався на

протязі дії договору перераховувати радгоспу грошові внески у спільну

діяльність. Ведення бухгалтерського обліку спільної діяльності здійснює СПД - фізична

особа ОСОБА_1 (п. 3.1, 4.1, 5.6 договору).

Дослідивши умови договорів і

співставивши їх з положеннями Закону України „Про оренду землі”, ст. 792 і

глави 77 ЦК України, судова колегія дійшла висновку, що договір № 49 від

07.09.2006р., укладений між військовим радгоспом „Таврійський” та СПД -

фізичною особою ОСОБА_1, не є договором суборенди землі, оскільки він не

містить обов'язкових умов, передбачених ст. 15 Закону України „Про оренду

землі”, не існує договору оренди, на підставі якого спірний договір укладався,

земельна ділянка за цим договором не передавалася військовим радгоспом у

користування СПД - фізичній особі ОСОБА_1 за плату. Умови договору № 49 від

07.09.2006р. відповідають положенням глави 77 ЦК України, яка регулює правила

ведення спільної діяльності.

За таких обставин визнання судом

договору  недійсним з посиланням на

положення ч. 1 ст. 8 Закону України „Про оренду землі”, оскільки відповідач не

звертався до В/ч А 1890 і КЕЧ м. Миколаєва за згодою на передачу землі СПД -

фізичній особі ОСОБА_1 в суборенду, є неправомірним. Посилання прокурора на

порушення відповідачами при укладенні договору № 49                     від 07.09.2006р. ст. 4

Закону України „Про використання земель оборони”, оскільки відповідачі не

отримали згоди місцевих органів влади на передачу землі СПД - фізичній особі

ОСОБА_1 не заслуговує на увагу, виходячи із наступного. Вказаною статтею

передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого

самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному

КМ України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати

сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях,

наданих їм у постійне користування.

Отже, це положення стосується

військової частини, яка передала частину своїх земель у спільне користування

радгоспу „Таврійський”.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 29

ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої

прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції

держави у спірних відносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Враховуючи вищенаведене, позивачем

у даній справі є Міністерство оборони України, КЕЧ м. Миколаєва і В/ч А 1890, і

прокурор повинен довести, що спірний договір порушує права та охоронювані

інтереси саме вказаних позивачів. Якщо не було згоди з боку органів місцевого

самоврядування на укладання спірного договору, то це може порушувати лише права

вказаних органів, а не позивачів.

За таких обставин рішення місцевого

господарського суд слід скасувати, а в позові відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 ГПК

України, колегія суддів -

постановила:

Рішення господарського суду

Миколаївської області від 10.07.2007р. у справі № 11/450/07 скасувати, в позові

відмовити.

Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України

протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий

суддя                                                                     

Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                         

Г.П. Разюк

       Суддя                                                                                         

В.Б. Туренко