Постанова

від 15.01.2008 по справі 11/450/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

 15 січня 2008 р.                                                                                   

№ 11/450/07 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого     

Овечкіна В.Е.,

суддів :

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивачів

- не з'явилися,

відповідачів

- не з'явилися,

прокуратури 

- Безкровний А.І.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні  касаційне подання

 в.о. військового прокурора Південного

регіону України

на  постанову

від 27.09.2007 Одеського

апеляційного господарського суду

у справі

№11/450/07

за позовом

заступника військового прокурора

Миколаївського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони

України, квартирно-експлуатаційного відділу м.Миколаєва, військової частини

А-1890

до

1.ДП "Військовий радгосп

"Таврійський"; 2.приватного підприємства ОСОБА_1.

про

про визнання недійсним договору

від  07.09.2006 №49  та повернення земельної ділянки позивачам

встановив:

Рішенням господарського суду

Миколаївської області від  10.07.2007

(суддя Василяка  К.Л.) позов задоволено

частково -на підставі  ст.ст.203,215  ЦК України визнано  недійсним оспорюваний договір про спільну

діяльність як такий, що укладений відповідачами з порушенням вимог частин 1 і 5

ст.8 Закону України “Про оренду землі” та ст.4 Закону України  “Про використання земель оборони”, якими

регулюється  порядок укладення договорів

оренди та суборенди земель оборони. В решті позовних вимог відмовлено у зв'язку

з їх необгрунтованістю.

Постановою Одеського апеляційного

господарського суду від  27.09.2007

(судді: Разюк Г.П., Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) рішення скасовано, у позові

відмовлено з посиланням на те, що укладений між відповідачами договір від

07.09.2006 не є договором суборенди землі, оскільки не містить обов'язкових

умов, передбачених ст.15 Закону України 

"Про оренду землі", не існує договору оренди, на підставі  якого спірний договір укладався, земельна

ділянка за цим договором  не передавалася

військовим радгоспом у користування приватного 

підприємця ОСОБА_1. за плату. Умови договору  від 07.09.2006 відповідають положенням Глави

77 ЦК України, яка регулює правила ведення 

спільної діяльності.

В.о. військового прокурора

Південного регіону України  у внесеному

касаційному поданні просить  постанову

скасувати, рішення залишити без змін, оскільки вважає, що апеляційний суд

порушив  ст.ст.91,92 ЦК України,

ст.ст.32-34, 43 ГПК України та не надав належної правової оцінки  вимогам ст.ст.20,21,77 Земельного

кодексу  України та ст.ст.2,5 Закону

України “Про плату за землю”, які мають суттєве значення для вирішення спору.

Зокрема,  прокурор вказує на те, що

укладений спірний договір про спільну діяльність від 07.09.2006 між військовим

радгоспом  “Таврійський” та

приватним  підприємця ОСОБА_1. є удаваним

правочином, який приховує договір суборенди 

землі, який  сторони насправді

вчинили.

Колегія суддів, перевіривши

фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом

апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутнього у засіданні

представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає

частковому задоволенню, а оскаржувана постанова та рішення від 10.07.2007 - скасуванню  з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду Миколаївської області з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про

часткове задоволення позову та  приймаючи

нове рішення про відмову в позові, апеляційний господарський суд виходив з

того, що:

Відповідно до Державного акта

№062777 від 1989 року на право постійного користування землею з визначенням

зовнішніх меж, у безкоштовне користування КЕЧ м.Миколаєва в/ч 63636,

правонаступником якої є в/ч А-1890, передано 29319,3 га землі, яка розташована

в с.Ульянівка Миколаївського району Миколаївської області.

Військова  частина 

А-1890  (далі  - в/ч 

А-1890)  уклала  з 

Державним  підприємством    Міністерства    оборони   

України    військовим    радгоспом "Таврійський" (далі -

військовий радгосп "Таврійський") договір про спільну обробку землі

№20 від 20.09.2005 зі строком дії до 01.06.2010р. За умовами вказаного   договору  

в/ч   А-1890   виділила  

земельну  ділянку   підсобного господарства загальною площею

5108,5 га, у тому числі ріллі 3973,5 га, для співробітництва і спільної

діяльності з військовим радгоспом „Таврійський" без створення юридичної

особи по виконанню повного комплексу сільськогосподарських заходів (робіт) по

виробництву товарної продукції з метою 

виконання  програми  по 

забезпеченню  Збройних  сил 

України продовольством.

07.09.2006р. між військовим

радгоспом „Таврійський” та приватним підприємцем ОСОБА_1. укладено Договір №49

про спільну діяльність, за умовами якого сторони домовились шляхом спільною

використання належного їм майна, грошових коштів та зусиль спільно діяти з

метою вирощування сільськогосподарської продукції та отримання прибутку без

створення юридичної особи, на землях в/ч А-1890 площею 680 га, які військовий

радгосп „Таврійський" має виділити негайно після підписання договору.

Відповідно до ст.792 ЦК України за

договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати

наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння і

користування.

Згідно з ч.4 ст.4 Закону України

“Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній

власності є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні

адміністрації, Рада міністрів Автономної республіки Крим та Кабінет Міністрів

України в межах повноважень, визначених законом.

Статтею 8 Закону України „Про

оренду землі" визначено, що орендована земельна ділянка або її частина

може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо

це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Умови

договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору

оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Отже, законодавством чітко

визначено, що суборенда земельної ділянки можлива лише при наявності договору оренди

на цю земельну ділянку.

Главою 77 ЦК України регулюються

правила ведення спільної діяльності. Згідно зі ст.ст.1130,1132 цього Кодексу за

договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно

діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не

суперечить закону. За договором простого товариства сторони (учасники) беруть

зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку

або досягнення іншої мети. Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у

спільну діяльність, в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші

знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Ведення

бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному

з учасників (ст.ст.1133, 1134 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що

військовий радгосп „Таврійський" і В/ч А-1890 уклали договір від

20.09.2005 про спільну обробку землі. За умовами договору сторони домовились

про співробітництво і спільну діяльність без утворення юридичної особи в галузі

ведення сільгоспвиробництва з використанням земель військової частини і

можливостей військового радгоспу по виконанню повного комплексу

сільськогосподарських заходів по виробництву товарної продукції. Для виконання

умов договору військова частина виділила земельні ділянки загальною площею

4628,5 га, в тому числі 3408,5 га ріллі, а військовий радгосп зобов'язався

проводити обробку земель, здійснювати посів та збір врожаю на землях військової

частини згідно до плану проведення сільськогосподарських робіт та здійснювати

загальне керівництво їх проведення силами та засобами сторін договору

(п.п.2.2,3.12 договору). Згідно з пунктом 3.2.2 договору у випадках

необхідності радгосп має право залучати для вирощування сільськогосподарської

продукції інших суб'єктів господарської діяльності, про що укладати відповідні

договори. Також сторони в п. 4.1 договору узгодили, що організація, керівництво

і ведення процесу сільськогосподарського виробництва, організація

бухгалтерського і податкового обліку по цьому договору покладається на радгосп

(а.с.25-28).

У відповідності з п.3.2.2

вищевказаного договору військовий радгосп "Таврійський" уклав з

приватним підприємцем ОСОБА_1. договір №49 

про спільну діяльність. За умовами цього договору сторони зобов'язалися

шляхом спільного використання належного їм майна, грошових коштів та зусиль

спільно діяти з метою вирощування сільськогосподарської продукції на землях

підсобного господарства в/ч А 1890 та отримання прибутку, без створення

юридичної особи. Для виконання договору радгосп зобов'язався виділити

земельну  ділянку  площею 

680 га для  вирощування  сільськогосподарських культур, а приватний

підприємець ОСОБА_1. зобов'язався на протязі дії договору перераховувати

радгоспу грошові внески у спільну діяльність. Ведення бухгалтерського обліку

спільної діяльності здійснює другий відповідач 

(п.п.3.1,4.1,5.6  договору).

Дослідивши умови договорів і

співставивши їх з положеннями Закону України „Про оренду землі”, ст.792 і  глави 77 ЦК України, апеляційна інстанція

дійшла висновку, що договір №49 від 07.09.2006, укладений між військовим

радгоспом „Таврійський" та приватним підприємцем ОСОБА_1. не є договором

суборенди землі, оскільки він не містить обов'язкових умов, передбачених ст.15

Закону України „Про оренду землі", не існує договору оренди, на підставі

якого спірний договір  укладався,  земельна 

ділянка  за  цим 

договором   не передавалася

військовим радгоспом у користування 

другому відповідачу за плату. Умови договору №49 від 07.09.2006 відповідають

положенням глави 77 ЦК України, яка регулює правила ведення спільної

діяльності.

За таких обставин є неправомірним

визнання судом договору недійсним з посиланням на положення ч.1 ст.8 Закону

України "Про оренду землі", оскільки перший відповідач не звертався

до в/ч А 1890 і КЕЧ м.Миколаєва за згодою на передачу землі другому відповідачу

в суборенду. Посилання прокурора на порушення відповідачами при укладенні

договору від 07.09.2006 ст.4 Закону України "Про використання земель

оборони", оскільки відповідачі не отримали згоди місцевих органів влади на

передачу землі, відхилено апеляційним судом виходячи з того, що вказаною

статтею передбачено, що військові частини за погодженням з органами місцевого

самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному

КМ України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати

сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях,

наданих їм у постійне користування. Отже, це положення стосується військової

частини, яка передала частину своїх земель у спільне користування військового

радгоспу "Таврійський".

Проте, колегія  не може погодитися з висновками суду з огляду

на таке.

Оскаржувана постанова про відмову в

позові грунтується передусім на тих обставинах, що укладення між відповідачами

оспорюваного договору про спільну діяльність №49 від 07.09.2006 стало можливим

лише після укладення між військовим радгоспом "Таврійський" і В/ч

А-1890 договору від 20.09.2005 про спільну обробку землі, на підставі якого

військовому радгоспу "Таврійський" було виділено у користування

земельні ділянки загальною площею 4628,5 га (в тому числі 3408,5 га ріллі),

частину яких (площею 680 га) військовий радгосп „Таврійський" виділив

приватному підприємцю ОСОБА_1. для 

вирощування  сільськогосподарських

культур за умовами оспорюваного договору.

Таким чином, права та обов'язки

сторін за оспорюваним договором про спільну діяльність №49 від 07.09.2006

виникли на підставі договору від 20.09.2005 про спільну обробку землі, який є

первісним стосовно спірних земельних правовідносин.

Однак, апеляційний суд не врахував,

що на час апеляційного перегляду справи №11/450/07 та прийняття оскаржуваної

постанови заступником військового прокурора Миколаївського гарнізону було

подано позов про визнання недійсним договору від 20.09.2005 про спільну обробку

землі.

В судове засідання касаційної

інстанції представником військової прокуратури Південного регіону України

надано копію рішення господарського суду Миколаївської області від 19.12.2007 у

справі №16/898/07, яким визнано недійсним з моменту укладення договір від

20.09.2005 про спільну обробку землі, як такий, що укладений між військовим

радгоспом "Таврійський" і В/ч А-1890 стосовно земель оборони з

порушенням приписів ст.ст.19,20,21,77 Земельного кодексу України,

ст.ст.1130,1133,1134 ЦК України та ст.4 Закону України "Про використання

земель оборони". Зокрема, судом встановлено, що виділені військовому

радгоспу "Таврійський" за договором про спільну обробку землі від

20.09.2005 земельні ділянки Широколанівського військового полігону

використовувалися виключно у сільськогосподарських цілях, чим приховано

фактичні орендні відносини між сторонами цього договору.

Доказів апеляційного оскарження та

скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 19.12.2007 у

справі №16/898/07 позивачами та відповідачами, які не з'явилися у судове

засідання касаційної інстанції, не надано.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України

господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду

даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим

судом.

Не зупинивши провадження у справі,

апеляційний суд не врахував, що вирішення спору у справі №16/898/07 має істотне

значення для з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін стосовно предмета

спору в справі №11/450/07. Не застосувавши ч.1 ст.79 ГПК України, положення

якої щодо зупинення провадження у справі є імперативними, суд апеляційної

інстанції передчасно дійшов висновків щодо наявності підстав для скасування

первісного рішення з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Колегія враховує те, наведеної

правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні

касаційного перегляду судових рішень у взаємопов'язаних справах (постанова ВСУ

від 27.12.2005 у справі №38/43-05).

Разом з тим, колегія, не маючи

достатніх доказів набрання законної сили рішенням господарського суду

Миколаївської області від 19.12.2007 у справі №16/898/07, також не вбачає

підстав для залишення без змін первісного рішення у  справі №11/450/07.

Вказані вище обставини є підставою

для скасування попередніх судових рішень у даній справі та її передачі на новий

розгляд до суду першої інстанції з врахуванням результатів вирішення спору по

справі №16/898/07.

Враховуючи  викладене та керуючись  ст.ст.1115,1117-11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання в.о. військового

прокурора Південного регіону України задовольнити частково.

Рішення господарського суду

Миколаївської області від 10.07.2007 та 

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.09.2007 у

справі №11/450/07 скасувати з передачею справи на новий розгляд до

господарського суду Миколаївської області.

Головуючий                                                                                              В.Овечкін

Судді:                                                                                                    

Є.Чернов

В.Цвігун