Ухвала

від 14.03.2022 по справі 511/986/21

РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Роздільнянський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 511/986/21

Номер провадження: 1-кс/511/183/22

14.03.2022 року слідчий суддя Роздільнянського районногосуду ОдеськоїобластіОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Роздільна Одеської області, клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «РВ-Лізинг», про скасування арешту майна, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року на адресу Роздільнянського районного суду Одеської області надійшло вищевказане клопотання, згідно якого ОСОБА_3 просить:

?скасувати арешт транспортного засобу «RENAULT LOGAN», д/з НОМЕР_1 ;

?безоплатно повернути ТОВ «РВ-Лізинг» (код ЄДРПОУ 34598425) транспортний засіб «RENAULT LOGAN», д/з НОМЕР_1 .

Представник володільця майна ОСОБА_3 в обгрунтування вказаного клопотання зазначив, що 24 травня 2021 року слідчим суддею Роздільнянського районного суду Одеської області накладено арешт на автомобіль «RENAULT LOGAN», д/з НОМЕР_1 .

На думку ТОВ «РВ-Лізинг», вищевказаний арешт підлягає скасуванню, оскільки розгляд клопотання слідчого про арешт майна здійснено за відсутності власника транспортного засобу; накладено арешт на майно ТОВ «РВ-Лізинг», який не має статусу обвинуваченого/підозрюваного та не несе за законом матеріальну відповідальність за дії підозрюваних в рамках кримінального провадження №12021162390000213 від 23 травня 2021 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України; слідчий не врахував положення національного права та практики тлумачення й застосування положень міжнародного законодавства, належним чином не врахував даних про особу підозрюваного, та той факт, що останній не є власником вищевказаного майна, а також вартість транспортного засобу, яка значно перевищує розмір завданих матеріальних збитків, тобто є неспіврозмірною.

Позиція учасників.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд клопотання без його участі, що підтверджується телефонограмою.

Слідчий СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 надіслала до канцелярії суду заяву, згідно якої просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки наразі не проведені всі експертні дослідження відносно вказаного транспортного засобу.

Положення частини 4 статті 107 КПК України визначають, що у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Висновки слідчого судді за результатами розгляду клопотання.

Слідчим відділом Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по матеріалам кримінального провадження №12021162390000213 від 23 травня 2021 року, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України.

По вказаним матеріалам, 24 травня 2021 року Роздільнянським районним судом Одеської області за результатами розгляду клопотання слідчого СВ Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області було постановлено ухвалу, відповідно до якої накладено арешт на транспортні засоби «RENAULT LOGAN», д/з НОМЕР_1 та «ВАЗ 2101», д/з НОМЕР_2 , у вигляді заборони їх володіння, користування, розпорядження, з поміщенням на спец майданчик ГУНП в Одеській області.

Відповідно до відомостей з автоматизованої системи документообігу суду, вказана ухвала суду набрала законної сили 01 червня 2021 року.

Положення частини першої статті 174 КПК України визначають, що арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до частини 1 статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Пункт сьомий частини другої статті 131 КПК України визначає, що заходами забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Диспозиція частини третьої статті 132 КПК україни регламентує, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача,прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01 лютого 2021 року (справа № 127/21463/19) зазначив, що у разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченомуКПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити такі дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства.

Відповідно до положень статті першої Першого Протоколу до Конвенції прозахистправлюдини іосновоположнихсвобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Обтяження відповідного майна арештом становить втручання держави у право на мирне володіння майном у значенні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Таке втручання має відбуватись із чітким, послідовним дотриманням вимог національного закону та забезпеченням гарантій захисту основоположних прав особи, має бути законним та пропорційним.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним, п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом ведення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр» проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року по справі «Смирнов проти Росії» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

При дослідженні матеріалів кримінального провадження, встановлено, що арешт на майно накладений у відповідності до норм діючого кримінально процесуального законодавства України, тобто дане позбавлення права відбулось на умовах, передбачених законом, що погоджується з практикою Європейського Суду з прав людини та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, слідчий суддя зазначає, що згідно пункту першого частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

На підставі встановлених обставин, а також враховуючи те, що наразі не проведені всі експертні дослідження відносно вказаного транспортного засобу, слідчий суддя прийшов до висновку, що представником володільця майна ОСОБА_3 не доведено, що в подальшому накладенні арешту на вищевказане майно відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись статтями 98, 131, 132, 167, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання представника володільця майна ОСОБА_3 , який діє в інтересах ТОВ «РВ-Лізинг», про скасування арешту майна.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1