Рішення

від 10.03.2022 по справі 420/10218/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10218/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб на суму 405821,38 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 має заборгованість по сплаті земельного податку, що утворилась внаслідок несплати відповідачем податкових зобов`язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідач своєчасно податковий борг не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 20.09.2021 року позовну заяву Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до ОСОБА_1 було прийнято до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Зазначеною ухвалою ОСОБА_1 було запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Статтею 124 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Судові виклики або судове повідомлення учасників справи здійснюється: юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Копію ухвали суду від 20.09.2021 року про відкриття спрощеного позовного провадження у справі було направлено відповідачу за офіційною адресою його місця проживання, зазначеною позивачем в адміністративному позові, а також зазначену Центром надання адміністративних послуг Одеської міської ради на запит суду відповідно до положень частини 3 ст.171 КАС України.

Поштове відправлення було доставлено за адресою ОСОБА_1 , однак не було вручено відповідачу, про що свідчить довідка Укрпошти форми 20.

Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Крім того, ухвалу суду від 20.09.2021 року про відкриття провадження у справі №420/9303/20 з роз`ясненням права відповідачу надати відзив на адміністративний позов було також оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Однак, ні у визначений судом в цій ухвалі строк, ні станом на час розгляду справи по суті, відзиву на позовну заяву, будь-яких інших пояснень по суті спірних правовідносин, або доказів на спростування заявлених позивачем позовних вимог від ОСОБА_1 до суду не надходило.

З огляду на вищезазначене суд вважає, що ним було вжито всіх необхідних заходів, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України для повідомлення відповідача про розгляд справи, та реалізації останнім права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави суду розглядати справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

15.11.2021 року провадження у справі №420/10218/21 було зупинено та поновлено 11.03.2022 року.

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ст. 258 КАС України).

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

Відповідно до облікової картки платника податку та довідки про суму податкового боргу платника податків за ОСОБА_1 рахується податкова заборгованість по земельному податку з фізичних осіб на суму 405821,38 грн.

Зазначена заборгованість виникла на підставі податкових зобов`язань, визначених відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями, а саме:

- податковим повідомленням-рішенням від 07.12.2017 року №118070-0000 на суму 55529,89 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням від 08.05.2018 року №8107671-1301-2102 на суму 116763,83 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням від 17.05.2019 року №5202207-5213-2105 на суму 116763,83 грн.;

- податковим повідомленням-рішенням від 05.06.220 року №150466-5005-2102 на суму 116763,83 грн.

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення направлялись податковим органом відповідачу засобами поштового зв`язку, що підтверджується матеріалами справи.

При цьому судом з матеріалів справи встановлено, що суму грошового зобов`язання з податку на землю було обраховано відповідачу на земельну ділянку загальною площею 4,1180 га з кадастровим номером 6520610100:01:120:0001, на якій розташований придбаний ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 05.07.2016 року об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, що складається з адміністративного корпусу «А» (803,9 кв.м); прохідної «Б» (202,1 кв.м); їдальні-магазину «В» (441,00 кв.м); адміністративної будівлі «Г» (264,3 кв.м); котельної «Є» (847,7 кв.м); автомийки «О» (292,8 кв.м); допоміжного корпусу «Т» (1407,00 кв.м); головного виробничого корпусу «Р» (3721,8 кв.м); резервуару під мазут та огорожі.

Відомостей щодо оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку до суду не надано, отже вказані грошові зобов`язання є узгодженими.

Відповідачем у встановлені законодавством строки суму зазначеної заборгованості сплачено не було, з огляду на що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про її стягнення.

Дослідивши адміністративний позов та надані в його обґрунтування письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За змістом пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України платою за землю є загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, суд зазначає, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п.270.1 ст. 270 ПК України передбачено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 ПК України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 271.1 статті 271 даного Кодексу, базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

При цьому, ч.ч.1, 2 ст. 120 ЗК України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Вказаними нормами чітко встановлено, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності або право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 01.01.2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності (пункт 6.28 постанови Великої палати Верховного Суду від 16.06.2020 року, справа №689/26/17).

Принцип економічної обґрунтованості справляння плати за землю як майнового податку полягає в покладенні обов`язку з його сплати на особу, яка має юридичну можливість отримувати прибуток від використання землі, тобто обов`язок із перерахування до бюджету, зокрема, земельного податку саме з фактичним отриманням особою права користування земельною ділянкою.

На усіх власників чи користувачів земельними ділянками покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку. При цьому у разі набуття права власності чи оренди на нерухоме майно, обов`язок із сплати земельного податку або орендної плати покладається на власника/орендаря нерухомого майна, незалежно від факту оформлення права власності чи користування відповідною земельною ділянкою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 травня 2020 року (справа №826/13115/16), від 03 серпня 2020 року (справа №826/13307/18).

Враховуючи все вищевикладене, суд зазначає, що оскільки ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, він є користувачем даної земельної ділянки та на нього покладається обов`язок із плати за землю, зокрема у вигляді земельного податку.

Відповідно до пункту 287.5 статті 287 Податкового кодексу України податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання у встановлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України).

У зв`язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов`язання та з метою вжиття заходів щодо її погашення, податковим органом на адресу ОСОБА_1 було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 14.05.2020 року №5771-10 на суму податкового боргу 289057,55 грн., яку була отримано відповідачем 22.05.2020 року.

Відповідно до вимог пп. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному ПК України.

За приписами п. 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України, органами стягнення є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу по земельному податку з фізичних осіб на суму 405821,38 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідають чинному законодавству, а отже підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73022, м.Херсон, проспект Ушакова, 75) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг по земельному податку з фізичних осіб у сумі 405821,38 грн., отримувач: ГУК у Херсон обл/Берисл МТГ/18010700, код отримувача - 37959517, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку - UA448999980334169813000021409, код бюджету - 18010700 (місцевий бюджет).

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький