Постанова

від 13.03.2022 по справі 904/6750/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2022 року м.Дніпро Справа № 904/6750/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Березкіна О.В.(доповідача),

судді: Антонік С.Г., Дармін М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційні скарги Криворізької міської ради та ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року та додаткове рішення від 20.09.2021 року (суддя Бондарєв Е.М.)

у справі № 904/6750/20

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича, м. Кривий Ріг

про стягнення 91 931,28 грн. заборгованості з орендної плати за землю.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Криворізька міська рада звернулась до Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича із позовом про стягнення 91931,28 грн. заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.01.2019 до 31.12.2019.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року у справі №904/6750/20 в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021 року у справі №904/6750/20 стягнуто з Криворізької міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича витрати на професійну правничу допомогу в сумі 14 528, 00 грн.

В решті вимог про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду та додатковим рішенням, позивач - Криворізька міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року та додаткове рішення від 20.09.2021 року у справі № 904/6750/20 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, а у стягненні витрат на правову допомогу Штефану В.О. відмовити.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що висновки суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними, оскільки судом не було належним чином з`ясовано обставини, що мають визначальне значення для правильного вирішення справи; неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, а також не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та не забезпечено виконання мети та завдання господарського судочинства, що в сукупності привело до неправильного вирішення справи.

Також апелянт посилається на те, що само по собі закінчення строку дії договору не свідчить про припинення або скасування невиконаних зобов`язань у сторін договору, оскільки умовами даного договору сторони погодили, що орендна плата сплачується навіть після закінчення його строку, до моменту передачі земельної ділянки за актом приймання передачі.

Апелянт, вважає, що суд першої інстанції не був позбавлений процесуальної можливості, зокрема, на підставі ст. 5 ГПК України, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.12.2019р. у справі №917/1739/17, самостійно застосувати правильну норму матеріального права та стягнути з відповідача на користь позивача як власника земельної ділянки неправомірно збережених коштів на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України, оскільки матеріали справи містили достатні докази для її ефективного розгляду по суті та задоволення вимог позивача в рамках цієї ж справи.

Апелянт звертає увагу на те, що в даному випадку існує неспростовний факт безпідставного збереження відповідачем майна позивача - земельної ділянки по вул. Гутовського ( В`ячеслава Чорновола), біля житлових будинків № 41 та №57 у м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, що підтверджується фактом відсутності в матеріалах справи доказів повернення спірної земельної ділянки за актом приймання-передачі (повернення), що у поєднанні з тими ж положеннями ст. 525 ЦК України, за якими одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, дає підстави стверджувати, що спірна земельна ділянка не вибула з фактичного користування відповідача Штефан В.О.

Щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за спірний період, то він, на думку міської ради, є тотожний тому, що міститься в матеріалах справи, оскільки розраховується саме на рівні розміру орендної плати як єдино можливої плати за земельну ділянку, що перебуває в користуванні особи.

Крім того, апелянт не погоджується із висновками суду щодо стягнення витрат на правову допомогу у сумі 14528 грн., оскільки такі висновки грунтуються на власних припущеннях суду, що є несумісним із засадами справедливого судочинства.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог Криворізької міської ради та скасування додаткового рішення з відмовою Штефану В.О. у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Також з апеляційною скаргою звернувся відповідач - Фізична особа-підприємець Штефан Владислава Олександровича, в якій просив змінити мотивувальну частину рішення господарського суду , вклавши її в редакції відповідача, та скасувати додаткове рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2021р. по справі №904/6750/20 у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14 528,00 грн. та прийняти у цій частині нове рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 53 762,00грн. у повному обсязі.

16.12.2021 року відповідач звернувся із заявою про відмову від апеляційної скарги на основне рішення господарського суду від 13.09.2021 року та закрити провадження із розгляду апеляційної скарги відповідача в цій частині.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.03.2022 року у справі № 904/6750/20 прийнято відмову від апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року у справі № 904/6750/20 (суддя Бондарєв Е.М.) та закрито апеляційне провадження в цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),уддів Антоніка С.Г., Дарміна М.О. від 25.10.2021року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Криворізької міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року та додаткове рішення від 20.09.2021 року (суддя Бондарєв Е.М.) у справі №904/6750/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),уддів Антоніка С.Г., Подобєд І.М. від 26.11.2021року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Штефан Владислава Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року та додаткове рішення від 20.09.2021 року (суддя Бондарєв Е.М.) у справі №904/6750/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату суду від 28.12.2021р., у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Подобєда І.М., відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів.

Автоматичною системою документообігу для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі визначено суддю-доповідача Березкіну О.В. у складі колегії суддів: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

28.12.2021року прийнято апеляційні скарги Криворізької міської ради та Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року та додаткове рішення від 20.09.2021 року (суддя Бондарєв Е.М.) у справі №904/6750/20 до провадження, колегією суддів у складі: суддя-доповідач Березкіна О.В. судді: Антоніка С.Г., Дарміна М.О.

18.11.2021року від Штефан В.О. до суду надійшло клопотання, про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14749грн. 80 коп. за розгляд справи в апеляційній інстанції ( а.с.144,т.3).

13.12.2021року від Криворізької міської ради до суду надійшло заперечення на клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14749,80 грн. за розгляд справи в апеляційній інстанції, просили відмовити у задоволенні вказаного клопотання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 серпня 2009 року між Криворізькою міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 16.09.2009 №040910800787) (договір) відповідно до пунктів 1-5 якого орендодавець, на підставі рішення міської ради № 3312 від 24.06.2009, передав в оренду відповідачу земельну ділянку площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на вулиці Гутовського (В`ячеслава Чорновола) біля житлових будинків №41 та №57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.

Пунктом 6 договору сторони узгодили, що договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення.

Згідно з пунктом 7 договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок Управління держказначейства у м. Кривого Рогу №332 178 157 00021 код ЄДРПОУ 24230992, у банку ГУДКУ в Дніпропетровській області, МФО 805012.

Пунктами 9, 10 договору передбачено, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою. Строки платежу не є сталими і можуть змінюватися відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" на поточний рік. Розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікований в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.

Пунктом 11 договору передбачено, що обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору чи продовження його дії.

Згідно з п.12 договору розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору, зокрема, у разі зміни (збільшення або зменшення) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Пунктом 14 договору визначено, що орендар самостійно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

За змістом пунктів 18-19 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Повернення земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі (повернення).

Пунктом 21 договору сторони узгодили, що неповернення земельної ділянки не звільняє орендаря від сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою. Плата за фактичне користування земельною ділянкою вноситься у розмірах, визначених розділом "Орендна плата" цього договору. Нарахування орендної плати припиняється з дати оформлення акта приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.

За умовами пункту 33 договору, відповідач зобов`язався, зокрема, систематично сплачувати орендну плату в повному обсязі в установлений договором строк; по закінченні терміну оренди, припиненні чи розірванні договору оренди звільнити земельну ділянку, привести її в належний стан та повернути орендодавцю з оформленням акту приймання-передачі (повернення) земельної ділянки.

У відповідності до пункту 37 договору його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 982 від 15.09.2008 нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 6480кв.м, розташованої по вул. Гутовського, біля будинків №41 та №57, користувачем якої є Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович, складає 973 555,20 грн. (коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки К (і) - 1,064. ( а.с.17, т.1).

Рішенням Криворізької міської ради №1928 від 24.04.2013 відповідачу відмовлено в поновленні договору оренди земельної ділянки від 16.09.2009 за №040910800787, зобов`язано припинити комерційне використання земельної ділянки площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, та повернути її міській раді за актом приймання-передачі (повернення).( а.с.40, т.1).

У 2015 році позивачем вживались заходи щодо повернення спірної земельної ділянки в судовому порядку шляхом подання відповідного позову до Господарського суду Дніпропетровської області (справа №904/4933/15), однак наразі дане питання залишається невирішеним, зазначена справа перебуває у провадженні суду.

Рішенням Криворізької міської ради №3728 від 24.06.2015 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Кривого Рогу, яка в тому числі містить середню (базову) вартість 1 кв.м. земель міста станом на 01.01.2014 у розмірі 270,60 грн. Вказаним рішенням, зокрема, рекомендовано Управлінню Держземагенства у Криворізькому районі Дніпропетровської області забезпечити видачу витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок ( а.с.41, т.1).

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 18-404-99.0-5655/2-16 від 14.07.2016 нормативна грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 6480 кв.м, розташованої по вул. Гутовського, біля житлових будинків №41 та №57 у м. Кривому Розі, складає 9 636 408,00 грн.

Рішенням Криворізької міської ради № 2816 від 27.06.2018 "Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати, пільг зі сплати за землю та затвердження Регламенту оподаткування земельних ділянок на території міста Кривого Рогу у 2019 році", яке набрало чинності 01.01.2019, згідно з кодом Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010, та кодом розділу Класифікації видів економічної діяльності, затвердженої наказом Держспоживстандарту України № 457 від 11.10.2010, визначено річний розмір орендної плати за користування земельними ділянками на території м. Кривого Рогу, за користування відповідачем земельною ділянкою - 0,9% від нормативної грошової оцінки земель міста (рядок 02.09 в додатку 1 до рішення).

Відповідно до Положення "Про Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради", затвердженого рішенням Криворізької міської ради №2815 від 27.06.2018, одним з основних завдань і функцій Департаменту є реалізація повноважень міської ради та її виконавчого комітету у сферах містобудування, архітектури та земельних відносин в порядку, установленому чинним законодавством України, а обов`язком - проведення розрахунку ставок орендної плати за землю та її розміру, здійснення підготовки матеріалів щодо неналежного виконання суб`єктами господарювання договірних умов оренди (пункти 2.1, 3.18, 3.20 Положення).

Звертаючись до ФОП Штефан В.О. із позовом про стягнення орендної плати, позивач - Криворізька міська рада посилалась на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки від 14.08.2009 щодо внесення орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 01.01.2019 до 31.12.2019, внаслідок чого за період з 01.01.2019 до 31.12.2019 за відповідачем перед позивачем рахується борг зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на вулиці Гутовського (В`ячеслава Чорновола) біля житлових будинків №41 та №57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу, в розмірі 91 931,28 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що Криворізькою міською радою при зверненні із цим позовом до суду невірно обрано спосіб захисту порушених прав. Водночас, застосування належного способу захисту у цій справі було б можливе лише за умови зміни, зокрема, предмету позову, яка може бути реалізована лише позивачем і лише під час підготовчого провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.17).

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років (ст.19).

Згідно зі ст.21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Частиною 1 статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оренду землі», у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Згідно зі статтею 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Отже, з урахуванням ст. 631 ЦК України, за договором оренди земельної ділянки право орендаря користуватися земельною ділянкою та обов`язок сплачувати орендну плату діють до моменту закінчення строку дії договору. Після закінчення строку дії договору у орендаря виникає обов`язок повернути земельну ділянку. А у разі невиконання умов щодо повернення земельної ділянки у орендодавця виникає право вимагати, а у орендаря обов`язок сплатити завдані орендодавцю збитки.

Верховний Суд у складів суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.04.2021р. у справі № 910/11131/19 зробив висновок, що Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі. «Суд доходить висновку, що користування майном після припинення Договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами Договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за Договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України (п.9.11. Постанови).

Після спливу строку дії Договору невиконання обов`язку з повернення земельної ділянки свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в оренду. Тому права та обов`язки Орендодавця і Орендаря, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за відповідними нормами ЦК України та Закону України «Про оренду землі», які регламентують наслідки збереження майна за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави або ж наслідки невиконання майнового обов`язку щодо повернення земельної ділянки Орендодавцеві.

З урахуванням зазначеного, стягнення орендної плати можливе лише до моменту припинення дії договору, а після припинення Договору належним способом захисту прав та інтересів орендодавця може бути відшкодування збитків або стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 37 договору оренди земельної ділянки від 14.08.2009 ( а.с.11, т.1) передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Рішенням Криворізької міської ради №1928 від 24.04.2013 "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки №040910800787 від 16.09.2009" ( а.с.40, т.1) відмовлено у поновленні договору оренди, доказів повернення спірної земельної ділянки за актом приймання-передачі (повернення) матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки договір оренди припинив свою дію, то належним способом захисту прав та інтересів орендодавця може бути відшкодування збитків або стягнення безпідставно набутих грошових коштів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати.

При цьому, доводи апелянта про те, що суд зобов`язаний був самостійно затосувати ті норми права, які регулюють спірні відносини та задовольнити позовні вимоги, є безпідставними з огляду на наступне.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (п.95) нагадує, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункти 81, 83, 84).

Отже суд має право змінити лише правову підставу позову і не може змінювати предмет та підстави позову, оскільки це, згідно ст.46 ГПК України є виключною компетенцією позивача.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості з орендної плати за землю. Підставою позову - невиконання відповідачем договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2019 до 31.12.2019.

Проте, оскільки договір припинив свою дію, а стягнення орендної плати, як зазначалося вище, можливе лише за час дії договору, то належним способом захисту прав та інтересів орендодавця може бути відшкодування збитків або стягнення безпідставно набутих коштів, що є іншим предметом позову. А підставою позову буде безпідставне користування земельною ділянкою.

З цих підстав господарський суд не міг змінити правові підстави позову, у зв`язку з чим правильно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Щодо доводів апеляційних скарг сторін щодо витрат на правову допомогу, то колегія суддів вважає їх необгрунтованими, а додаткове рішення суду таким, що підлягає залишенню без змін з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Як встановлено судом першої істанції, між Адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (далі - адвокат) та Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - клієнт) було укладено договір №2 про надання правової допомоги (на професійну правничу допомогу) від 01.01.2020 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що адвокат зобов`язується за завданням клієнта надати йому професійну правову допомогу, в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт - прийняти та оплатити їх.

Відповідно до пункту 3.1 договору формою винагороди за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар, який обчислюється у відповідності до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з п. 3.3 договору перелік наданих послуг визначається у акті здачі-приймання послуг.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що за результатом наданих послуг сторони підписують акт здачі-приймання послуг.

Між Адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (далі - адвокат) та Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - клієнт) було укладено додаткову угоду № 2 від 01.01.2021 до договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди, сторони дійшли згоди змінити пункт 3.4 договору та викласти його зміст у такій редакції: "Оплата послуг адвоката здійснюється протягом 3 календарних днів з моменту фактичного отримання клієнтом послуг, але не пізніше ніж у строк до 31.12.2022".

Між Адвокатом Лісовим Денисом Олександровичем (далі - адвокат) та Штефаном Владиславом Олександровичем (далі - клієнт) було укладено додаткову угоду №3 від 01.02.2021 до договору про надання правової допомоги № 2 від 01.01.2020.

Пунктом 1 додаткової угоди встановлено, що сторони дійшли згоди змінити пункт 3.1 договору та викласти його зміст у такій редакції: "З 01.01.2020 вартість однієї години наданих послуг складає 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Станом на момент укладення цього договору розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2 102,00 грн. Тобто, за одну годину наданих послуг замовник сплачує 840,80 грн.".

На виконання умов договору, адвокатом були надані послуги клієнту на загальну суму 53 762,00 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-приймання послуг №10 від 11.09.2021на суму 46 762,00 грн. та №11 від 11.09.2021 на суму 7 000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових втрат, господарський суд першої інстанції здійснив детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, врахував, що сума витрат на професійну правничу допомогу складає 58,48 % від суми позову, що не є співрозмірною.

Також суд врахував, що на розгляді у господарському суду Дніпропетровської області перебувають аналогічні судові справи - № 904/6750/20, № 904/6757/20, № 904/6805/20, №904/6803/20, в яких відповідач притримується аналогічної правової позиції, заявляє клопотання та подає заяви по суті спору аналогічного змісту з тими, які подані у цій справі, а тому заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним з сумою позову (91 931,28 грн.), не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості, а тому суд першої інстанції обгрунтовано зменшив витрати на правову допомогу до 14 528,00 грн.

Щодо витрат за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів зазначає, що дана справа не є складною, справа розглядається в апеляційній інстанції у порядку письмового провадження, що не потребує особистої участі адвоката, відзив на апеляційну скаргу є тотожнім відзиву на позовну заяву, а тому, колегія суддів вважає можливим у відповідності до ч.5 ст.129 ГПК України, не розподіляти на позивача усі витрати відповідача за розгляд справи в апеляційній інстанції, та стягнути на користь відповідача 1000 грн. за розгляд справи у суді апеляційної істанції, поклавши решту частину витрат на відповідача.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Криворізької міської ради та фізичної особи підприємця Штефана Владислава Олександровича - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2021 року та додаткове рішення від 20.09.2021 року у справі №904/6750/20 - залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Стягнути з Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, 1; ідентифікаційний код: 33874388) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 1000 грн., про що видати наказ.

Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя М.О.Дармін

Суддя С.Г.Антонік