Рішення

від 16.02.2022 по справі 918/1131/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2022 р. м. Рівне Справа № 918/1131/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Титечка Юрія Тарасовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО"

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604 грн 30 коп.

Секретар судового засідання Сідлецька Ю.Р.

в засіданні приймали участь:

від позивача: Лавренюк В.М. , Титечко О.П.

від відповідача: ОСОБА_1, Януль В.С.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" звернувся до Господарського суду Рівненської області в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604,30 грн, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" (новою назвою товариства є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО"), заподіяв товариству збитки (у формі упущеної вигоди), оскільки під час виконання своїх повноважень 01.12.2015 достроково припинив право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" на 52 земельні ділянки, а вже 02.12.2015 зазначені 52 земельні ділянки були передані в оренду Фермерському господарству "Ім. Шевченка", керівником якого також був ОСОБА_1 . В результаті вказаних умисних протиправних (неправомірних) дій відповідач позбавив Товариство з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" можливості продовжувати діяльність, відповідно до статуту, з обробітку землі та одержання доходів із використання 122,2446 га площі орендованих земель, які могли б бути отримані в 2016-2019 роках.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 у справі №918/1131/20 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 у справі №918/1131/20 в частині відмови в задоволенні позову про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604,30 грн. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" 2 900 556,76 грн збитків (упущеної вигоди), 43 417,19 грн судового збору за розгляд позовної заяви та 46 736, 00 грн витрат за проведення судової економічної експертизи. В іншій частині рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 у справі № 918/1131/20 залишено без змін з мотивів, викладених у постанові.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Господарського суду Рівненської області від 22.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2021 у справі № 918/1131/20 скасовано, справу № 918/1131/20 передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

17.11.2021 справа надійшла до Господарського суду Рівненської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2021 справу передано судді Горплюку А.М.

Ухвалою суду від 22.11.2021 прийнято справу №918/1131/20 до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити у даній справі підготовче засідання на 14.12.2021.

15.12.2021 на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Cуду від 02.11.2021. Зокрема останнім зазначено, що вимоги позивача про відшкодування упущеної вигоди обгрунтовується суто гіпотетично та базується на прогнозах та не мають чіткого документального обгрунтування. Відповідачем зазначено, що позов пред`явлено 03.12.2020, тобто через 5 років, за спливом трьохрічного строку позовної давності, а тому наявні підстави для відмови в позові (том 6, а.с. 112-115).

14.12.2021 на адресу суду від позивача надійшли письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Cуду від 02.11.2021. Зазначено, що Верховний суд спростував всі заперечення відповідача з приводу того, що позивачем не доведено наявності складу цивільного правопорушення як необхідної умови застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у формі упущеної вигоди та спростував заперечення відповідача стосовно його обгрунтувань на предмет правомірності правочинів (договорів про розірвання договорів оренди земельних ділянок) як умови що звільняє ОСОБА_1 від обов`язку відшкодувати завдані збитки. Також, позивач заперечує проти пропущення строку позовної давності, вважає що строк може бути застосовано лише до кожного окремого року за який відповідач просить суд стягнути збитки (том 6, а.с. 117-127).

Ухвалою суду від 14.12.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.01.2022.

13.01.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення на письмові пояснення позивача, в яких останній просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог та за спливом позовної давності (том 6, а.с. 150-151).

13.01.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 03.02.2022.

03.02.2022 в судовому засіданні оголошено перерву до 17.02.2022.

17.02.2022 на адресу суду від представника позивача надійшли документи в паперовій формі, що є додатками які були надані експерту для проведення судової експертизи.

У судовому засіданні 17.02.2022 представники ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" наполягали на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

ОСОБА_1 та представник ОСОБА_1 у судовому засіданні 17.02.2022 просили суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із змісту статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" (код ЄДРПОУ 38809507), затвердженого протоколом № 01/14 від 23.04.2014 року загальних зборів учасників ТОВ "Ім. Шевченка" та зареєстрованого державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області 12.06.2014 року (далі - статут ТОВ "Ім. Шевченка") Товариство створене шляхом об`єднання засновниками власних матеріальних цінностей та грошових вкладів з метою одержання прибутку та здійснення підприємницької діяльності, реалізації економічних інтересів засновників та працівників Товариства, а також створене з метою задоволення суспільних потреб у продукції виробничо-технічного та іншого призначення, товарах народного споживання, роботах і послугах.

Предметом діяльності товариства є (п. 2.2 статуту) серед іншого є, зокрема, розведення великої рогатої худоби молочних порід; вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних; оптова та роздрібна торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вирощування, виробництво, заготівля, переробка, фасування, реалізація сільськогосподарських культур.

Пункт 7.1.2 статуту передбачає, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належать питання, зокрема:

- "м" прийняття рішення про відчуження об`єктів нерухомості сума яких перевищує 10 млн. грн, що є у власності товариства та визначення умов їх відчуження;

- "п" затвердження будь-яких правочинів, сума яких перевищує 10 млн. гривень;

- "с" у випадку відсутності особи, яка обіймає таку посаду виконавчого директора товариства погодження (визначення умов) правочинів щодо придбання, відчуження, передачі в найм, управління нерухомого майна, а також інших основних засобів балансовою вартістю більше 20000 гривень, укладення договорів застави, поруки, гарантії або будь-яких інших правочинів на суму більше 20000 гривень.

Відповідно до п. 8.2. статуту генеральний директор, зокрема:

- затверджує поточні плани діяльності товариства і заходи, необхідні для вирішення його завдань;

- забезпечує виконання поточних і перспективних планів, управляє виробництвом;

- розпоряджається майном, грошовими коштами в межах, визначених статутом;

- представляє товариство у відносинах з організаціями, підприємствами, установами, державними органами, приватними та посадовими особами з усіх питань діяльності Товариства як на території України, так і за кордоном;

- приймає рішення з усіх питань діяльності товариства, що відносяться до його компетенції;

- самостійно вчиняє від імені товариства будь-які правочини з урахуванням обмежень, передбачених п. 7.1.2. цього статуту та забезпечує їх виконання. Правочини, які вчинені без погодження загальних зборів учасників Товариства відповідно до положень підпункту 7.1.2. статут можуть бути визнані недійсними у встановленому законодавством порядку. Вчинення правочинів щодо придбання, відчуження, передачі в найм, управління нерухомого майна, а також інших основних засобів балансовою вартістю більше 20 000 грн, укладення договорів застави, поруки, гарантії або будь-яких інших правочинів на суму більше 20 000 грн потребує обов`язкової попередньої письмової згоди виконавчого директора товариства. У випадку відсутності особи, яка обіймає таку посаду у товаристві, перераховані правочини підлягають попередньому погодженню загальними зборами учасників товариства. Перераховані правочини, які вчинені без попередньої згоди виконавчого директора (загальних зборів учасників товариства) можуть бути визнані недійсними у встановленому законодавством порядку;

- здійснює інші дії, спрямовані на досягнення цілей товариства в межах його повноважень.

Згідно п. п. 8.1., 8.2. статуту, виконавчим органом є генеральний директор, який підзвітний загальним зборам учасників і відповідає за діяльність товариства та покладені на нього обов`язки. Генеральний директор вирішує всі питання поточної діяльності товариства за виключенням тих, які належать до компетенції загальних зборів учасників. Генеральний директор має право без доручення діяти від імені товариства.

Згідно зі статутом ТОВ "Ім. Шевченка" засновниками і учасниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до наказу ТОВ "Ім. Шевченка" № 1 від 22.07.2013 року "Про вступ на посаду Генерального директора", керуючись нормою п. 8.1. статуту ТОВ "Ім. Шевченка", протоколом №01/13 Установчих зборів засновників "ТОВ "Ім. Шевченка" від 22.07.2013 року, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків Генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка" з 15.08.2013 року.

Відповідно до статуту ФГ "Ім. Шевченка" (код ЄДРПОУ 23520585), затвердженого рішенням засновника ФГ "Ім. Шевченка" № 15 від 13.06.2016 року, зареєстрованого розпорядженням голови Здолбунівської райдержадміністрації № 137 від 17.03.1998 року засновником ФГ "Ім. Шевченка" є ОСОБА_1 , який є його головою.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААБ № 298743 від 13.06.2012 року ОСОБА_1 є керівником ФГ "Ім. Шевченка".

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування довідки 01.06.2016 року) (т. 1, а. с. 61- 142) була проведена державна реєстрація 52-х договорів оренди землі, укладених між ТОВ "Ім. Шевченка" (орендарем) та фізичними особами (орендодавцями) стосовно земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (вирощування сільськогосподарських культур, випасання худоби тощо) та переданих за відповідними актами приймання-передачі земельної ділянки в оренду за кадастровими номерами: 5622682800:00:002:0024, 5622682800:00:005:0024, 5622682800:00:006:0125, 5622682800:00:007:0043, 5622682800:00:007:0033, 5622682800:00:007:0028, 5622682800:00:002:0487, 5622682800:00:005:0028, 5622682800:00:002:0037, 5622682800:00:007:0027, 5622682800:00:007:0019, 5622682800:00:007:0018, 5622682800:00:004:0148, 5622682800:00:006:0026, 5622682800:00:006:0035, 5622682800:00:002:0121, 5622682800:00:003:0018, 5622682800:00:002:0138, 5622682800:00:002:0137, 562.2682800:00:004:0147, 5622682800:00:001:0046, 5622682800:00:004:0149, 5622682800:00:001:0045, 5622682800:00:002:0156, 5622082800:00:002:0154, 5622682800:00:002:0155, 5622682800:00:002:0153, 5622682800:00:002:0146, 5622682800:0С:004:0009, 5622682800:00:004:0074, 5622682800:00:006:0110, 5622682800:00:006:0162, 5622682800:00:004:0075, 5622682800:00:006:0322, 562.2682800:00:002:0122, 5622682800:00:001:0037, 5622682800:00:001:0047, 5622682800:00:001:0048, 5622682800:00:002:0139, 5622682800:00:001:0027, 5622682800:00:001:0058, 5622682800:00:003:0056, 5622682800:00:003:0055, 5622682800:00:002:0014, 5622682800:00:006:0347, 5622682800:00:006:0115, 5622682800:00:006:0339, 5622682800:00:002:0136, 5622682800:00:006:0156, 5622682800:00:003:0092, 5622682800:00:001:0028, 5622682800:00:006:0154 (т. 1, а. с 178 - 249, т. 2, а. с. 1- 33).

01.12.2015 року між ТОВ "Ім. Шевченка" (орендарем) в особі генерального директора ОСОБА_1 та фізичними особами (орендодавцями) були укладені договори про розірвання договору оренди землі за взаємною згодою сторін на підставі п. 12.03. договору оренди землі, за якими як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (дата формування довідки 01.06.2016 року) (т. 1, а. с. 61-142) була проведена державна реєстрація.

02.12.2015 року між "ФГ ім. Шевченка" в особі голови ОСОБА_1 та фізичними особами (орендодавцями) укладено договори оренди землі та акти приймання-передачі земельних ділянок в оренду (та проведена їх державна реєстрація як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.06.2016 року (том 1, а. с. 143 - 177) за якими орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки, а саме з громадянами:

- ОСОБА_4 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0024 площею 2,86 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 23.08.2014 року;

- ОСОБА_5 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:005:0024 площею 2,48 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.12.2013 року та зареєстровано 27.12.2013 року;

- ОСОБА_6 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0125 площею 1,57 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03,2014 року та зареєстровано 17.12.2014 року;

- ОСОБА_7 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0043 площею 2,6 га 80453,80 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 05.10.2015 року та зареєстровано 31 10.2015 року;

- ОСОБА_8 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0033 площею 1,97 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.02.2014 року та зареєстровано 29.05.2014 року;

- ОСОБА_9 щодо земельної ділянки кадастровим номер 5622682800:00:007:0028 площею 3,0784 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 14.10.2014 року та зареєстровано 18.03.2015 року;

- ОСОБА_10 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0487 площею 1,2533 га вартістю 35374,10 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 року та зареєстровано 15.01.2015 року;

- ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:005:0028 площею 2,49 га вартістю 80453,80 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 02.03.2015 року та зареєстровано 10.11.2015 року;

- ОСОБА_13 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0037 площею 2,8494 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 року та зареєстровано 22.10.2014 року;

- ОСОБА_14 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0027 площею 3,2 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.12.2013 року та зареєстровано 28 12 2013 року;

- ОСОБА_15 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0019 площею 2,19 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 04.04.2014 року та зареєстровано 17.03.2015 року;

- ОСОБА_16 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:007:0018 площею 2,16 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.02.2014 року та зареєстровано 03.09.2014 року;

- ОСОБА_17 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0148 площею 1,86 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.02 2014 року та зареєстровано 03.05.2014 року;

- ОСОБА_18 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0026 площею 1,75 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28 03.2014 року та зареєстровано 27.08.2014 року;

- ОСОБА_19 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0035площею 3,34 га 141496,40 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 03.09.2014 року;

- ОСОБА_20 , ОСОБА_20 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0121 площею 2,6601 га вартістю 70718,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім.Шевченка" було укладено 02.03.2015 року та зареєстровано 10.11.2015 року;

- ОСОБА_21 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0018 площею 1,46 га вартістю 70748.20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 року та зареєстровано 21 10.2014 року;

- ОСОБА_22 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0138 площею 2,5 вартістю 707 48,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 року та зареєстровано 17.12.2014 року;

- ОСОБА_22 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0137 площею 2,41 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 17.12.2014 року;

- ОСОБА_23 щодо земельної ділянки кадастровий номер 562.2682800:00:004:0147 площею 2,2 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03.2014 року та зареєстровано 22.10.2014 року;

- ОСОБА_24 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0046 площею 2,43 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 23.09.2014 року;

- ОСОБА_25 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0149 площею 1,06 га вартістю 35374,10 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.02.2014 року та зареєстровано 30.04.2014 року;

- ОСОБА_26 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0045 площею 1,58 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 та зареєстровано 26.09.2014 року;

- ОСОБА_27 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0156 площею 3,48 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 26.09.2014 року;

- ОСОБА_28 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622082800:00:002:0154 площею 2,8 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03.2014 та зареєстровано 22.10.2014 року;

- ОСОБА_29 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0155 площею 3,28 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03 2014 року та зареєстровано 22 10.2014 року;

- ОСОБА_27 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0153 площею 2,53 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 31.03.2014 року та зареєстровано 22.10.2014 року;

- ОСОБА_30 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0146 площею 3,15 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04 2014 року та зареєстровано 26.08.2014 року;

- ОСОБА_31 , ОСОБА_32 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:0С:004:0009 площею 2,3534 га вартістю 80453,80 грн., попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 27.02.2015 року та зареєстровано 22.06.2015 року;

- ОСОБА_33 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0074 площею 3,03 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 16.12.2014 року;

- ОСОБА_34 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:01 10 площею 1,57 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 23.09.2014 року;

- ОСОБА_35 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0162 площею 2,2 га вартістю 94330,33 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03.2014 року та зареєстровано 22.09.2014 року;

- ОСОБА_36 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:004:0075 площею 2,78 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 22.08.2014 року;

- ОСОБА_37 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0322 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 року та зареєстровано 24.11.2014 року;

- ОСОБА_38 щодо земельної ділянки кадастровий номер 562.2682800:00:002:0122 площею 2,89 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.01.2014 року та зареєстровано 14.08.2014 року;

- ОСОБА_39 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0037 площею 1,56 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року зареєстровано 29.07.2014 року;

- ОСОБА_40 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0047 площею 2,26 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 27.08.2014 року;

- ОСОБА_41 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0048 площею 5,72 га вартістю 141496,40 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 14.08.2014 року;

- ОСОБА_42 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0139 площею 2,55 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо opeнди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 року та зареєстровано 16.01.2015 року;

- ОСОБА_43 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0027 площею 1,66 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 22.08.2014 року;

- ОСОБА_44 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0058 площею 3,46 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04 2014 року та зареєстровано 06.08.2014 року;

- ОСОБА_45 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0056 площею 1,67 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03 2014 року та зареєстровано 10.06.2014 року;

- ОСОБА_46 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0055 площею 2,1 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 15.03 2014 року та зареєстровано 10.06.2014 року;

- ОСОБА_47 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0014 площею 2,85 вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 04.04.2014 року та зареєстровано 20.01,2015 року;

- ОСОБА_48 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0347 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 26 09.2014 року;

- ОСОБА_49 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0115 площею 1,64 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 09.08.2014 року;

- ОСОБА_50 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0339 площею 1,93 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім.

Шевченка" було укладено 02.04.2014 року та зареєстровано 24.11.2014 року;

- ОСОБА_51 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:002:0136 площею 2,22 га вартістю 7.0748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.03.2014 року та зареєстровано 23.09.2014 року;

- ОСОБА_52 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0156 площею 1,6 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 28.02.2014 року та зареєстровано 03.09 2014 року;

- ОСОБА_53 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:003:0092 площею 1,89 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої "Ім. Шевченка" було укладено 25.03.2014 року та зареєстровано 17.12.2014 року;

- ОСОБА_54 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:001:0028 площею 1,66 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім. Шевченка" було укладено 10.04.2014 року та зареєстровано 22.08.2014 року;

- ОСОБА_55 щодо земельної ділянки кадастровий номер 5622682800:00:006:0154 площею 1,6 га вартістю 70748,20 грн, попередній договір щодо оренди якої ТОВ "Ім.Шевченка" було укладено 28.02.2014 року та зареєстровано 03.05.2014 року.

Згідно з п. 12.3. договорів оренди землі дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області у справі від 24.11.2016 р. № 562/1257/16-ц позов ОСОБА_1 до ТОВ "Ім.Шевченка" про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка"; стягнуто із ТОВ "Ім.Шевченка" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 7808 грн; стягнуто з ТОВ "Ім. Шевченка" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО-ЗЕРНО" звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Книга Сіті", в якому просило визнати за ним право власності на врожай 2017 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року у справі № 918/625/17 позов задоволено. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019 року було скасовано рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року в справі 918/625/17, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В матеріалах справи містяться заяви свідків № 181, 182, 183, 184, 185, 186, 187, 199 від 10.03.2021 року, гр. ОСОБА_19 , гр. ОСОБА_39 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_46 , гр. ОСОБА_1 , в яких вони вказують про те, що пропозиція (ініціатива) розірвання договорів оренди землі від 01.12.2015 року виходила від орендодавців, а саме - фізичних осіб власників земельних ділянок за їх заявами.

Також у справі наявний висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 23.11.2020 року № 22/2020, що наданий судовим експертом Гершманом Ю.В., з якого вбачається, що неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи у період 2016-2019 років внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122, 2446 га складають 4 954 604, 30 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення збитків, завданих йому посадовою особою - колишнім Генеральним директором ТОВ "Ім. Шевченка" (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") ОСОБА_1 .

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Стаття 15 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Стаття 22 ЦК України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Згідно ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 1166 ЦК України передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст. 89 ГК України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Посадовими особами товариства визнаються голова та члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії (ревізор), а у разі створення ради товариства (спостережної ради) - голова і члени цієї ради. Обмеження щодо поєднання однією особою зазначених посад встановлюються законом.

Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними господарському товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами товариства.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Із аналізу вищенаведених норм вбачається, що однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

На позивача покладено обов`язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання та шкодою.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків, що підтверджується наданими суду матеріалами бухгалтерської та фінансової звітності.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Судом встановлено, що ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" є новим найменуванням ТОВ "Ім. Шевченка" відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Ім."Шевченка", що вбачається з протоколу № 3 від 27.06.2016 року. На підтвердження статусу учасника ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" ОСОБА_3 надано витяг із ЄДР, з якого вбачається, що його частка у статутному капіталі товариства становить 99, 61 %.

З огляду на викладене, також встановлено, що ОСОБА_3 підтвердив у встановленому порядку статус учасника ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" та наявність у нього права діяти в інтересах даного товариства.

Предметом доказування у даній справі є наявність складу правопорушення у діях посадової особи - колишнього Генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка" (ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО") ОСОБА_1 , що призвело до заподіяння товариству збитків у вигляді упущеної вигоди.

Суд зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді генерального директора ТОВ "Ім. Шевченка" був зобов`язаний діяти виключно в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні даного спору необхідно виходити із поняття "протиправної" або "неправомірної" поведінки як умови відповідальності, при якому протиправною (неправомірною) вважається не лише та поведінка, яка порушує пряму вимогу закону чи статуту товариства, а й поведінка, яка свідчить про нерозумність чи недобросовісність у діяннях посадової особи, або про те, що вона діяла не в інтересах товариства, а у власних. Обов`язок керівника проявляти належне піклування про справи товариства означає, що керівник повинен проявляти розумне піклування про її справи, використовувати необхідні професійні навички і здійснювати свої повноваження з необхідною ретельністю.

Відповідно до частин 1, 2 статті 54 ГПК України власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою. У разі відкриття провадження за таким позовом зазначена юридична особа набуває статусу позивача, але не вправі здійснювати свої процесуальні права та обов`язки без згоди власника (учасника, акціонера), який подав позов. Посадова особа, до якої пред`явлений позов, не вправі представляти юридичну особу та призначати іншу особу для представництва юридичної особи в даній справі.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що невідворотно спричинила шкоду;

- вину заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша, третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тому спростування цієї вини є процесуальним обов`язком її заподіювача.

Згідно із частинами 3 та 4 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Також частина друга статті 89 ГК України передбачає, що посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані:

- діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями;

- діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства;

- діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію;

- бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків;

- іншими винними діями посадової особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17 зробив висновок, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

В постанові Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20 викладено наступні висновки: - при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства;

- вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином. Водночас спростування учасником юридичної особи (учасником позивача) відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачем. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства;

- спричинення збитків юридичній особі її органом управління, який діяв без дотримання фідуціарних обов`язків, не завжди має наслідком власне збагачення останнього за рахунок вчинених правочинів, які можуть бути вчинені в економічних інтересах юридичної особи, бенефіціарним власником якої є особа, що вчинила цей правочин;

- господарською діяльністю у Господарському кодексі України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (стаття 3). Отже, однією з ознак такої діяльності законодавець визначає її спрямованість на отримання певного економічного зиску. Виходячи із вказаного визначення господарської діяльності та розуміння економічної доцільності, можна дійти висновку, що економічний ефект передбачає отримання доходу, зокрема у формі приросту (збереження) активів та/або їх вартості.

Так, в постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у цій справі зазначено, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги посилання позивача на приписи статті 92 Цивільного кодексу України та відхилив його твердження про те, що дії відповідача із розірвання договорів оренди землі були протиправними та полягали в усвідомленому неналежному та недобросовісному виконанні службових (посадових) обов`язків, всупереч інтересам та основній меті діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" без дотримання меж нормального господарювання та керування товариством, з особистою заінтересованістю та за рахунок прийняття очевидно марнотратних та збиткових для товариства рішень.

При цьому, апеляційним господарським судом у постанові від 07.07.2021 також встановлено, що відповідач не заперечує факт розірвання договорів оренди земельних ділянок від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" та подальше укладення договорів оренди з Фермерським господарством "Ім. Шевченка" по суті діяв в своїх інтересах, не спростовує аргументи позивача щодо загальної площі земельних ділянок, які вибули з користування позивача. Загалом позиція відповідача зводиться до висновку, що він як директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" діяв в межах повноважень, визначених статутом позивача.

Також у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 зазначено, суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, дійшов правомірного висновку про те, що підписання відповідачем, як генеральним директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" договорів про дострокове розірвання (припинення) договорів оренди земельних ділянок, відповідно до підпунктів "м" та "с" пункту 7.1.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка", підлягало обов`язковому погодженню загальними зборами учасників товариства. Однак, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що дії відповідача із розірвання договорів оренди землі були протиправними та полягали в усвідомленому неналежному та недобросовісному виконанні службових (посадових) обов`язків, всупереч інтересам та основній меті діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" без дотримання меж нормального господарювання та керування товариством, з особистою заінтересованістю та за рахунок прийняття очевидно марнотратних та збиткових для товариства рішень.

Водночас, у даній справі ОСОБА_3 як учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" просить стягнути з ОСОБА_1 збитки у вигляді упущеної вигоди.

Упущена вигода (неодержаний дохід) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Вимоги про відшкодування упущеної вигоди не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та базуватися на прогнозах, а повинні мати чітке документальне обґрунтування. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення.

При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, або інших цінностей, якби права позивача не були порушені. Нічим не підтверджені розрахунки про можливі доходи до уваги братися не можуть. Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на отримання доходів, які позивач поніс би, якби не відбулося порушення права.

Таким чином, незважаючи на те, що неодержаний прибуток - це результат, який не наступив, вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди також мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача.

Саме на позивача покладається тягар доказування наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди і саме останній як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди, мав довести належними та допустимими доказами, що він міг і повинен був отримати визначені ним доходи (реальність отримання доходів), розмір цих доходів і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його такої можливості.

Натомість невиконання позивачем визначеного приписами статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України процесуального обов`язку з доведення належними та допустимими доказами розміру заподіяних йому неправомірними діями відповідача збитків у формі упущеної вигоди має результатом процесуальний наслідок у вигляді відмови в задоволенні таких позовних вимог з підстав їх недоведеності.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судову експертизу" судовий експерт повинен попереджатися про кримінальну відповідальність за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відтак, особа набуває права та несе обов`язки експерта після попередження про відповідальність і тільки за цих умов висновок експерта набуває доказової сили. Невиконання цих вимог робить неможливим використання висновку експерта як доказу у справі.

Відповідно до ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Згідно ст. 101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.

У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).

В матеріалах справи наявний висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 23.11.2020 року № 22/2020 (том 2, а.с. 233-264), що підготовлений судовим експертом Гершманом Ю.В. На вирішення експертизи було поставлене питання: Чи підтверджується документально неодержання ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходів у період 2016-2019 роки внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га?

Експерт, дослідивши надані позивачем документи, дійшов висновку, що неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи у період 2016-2019 років внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122, 2446 га складають 4 954 604, 30 грн., зокрема:

- у 2016 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 464 179,63 грн;

- у 2017 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 1 589 867,91 грн;

- у 2018 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 1 292 229,62 грн;

- у 2019 році неодержані ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" доходи внаслідок дострокового припинення користування 52 земельними ділянками загальною площею 122,2446 га підтверджуються у сумі 1 608 327,14 грн.

В даному висновку вказано, що він підготовлений для подання до Господарського суду Рівненської області у справі за позовом ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" до ОСОБА_1 про стягнення збитків. Проведений на замовлення позивача висновок експертизи складено експертом Гершманом Ю.В., якого було попереджено про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку експерта за ст. 384 України, що узгоджується з вимогами частин 1, 5 ст. 101 ГПК України. Даний експерт має вищу економічну освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст за спеціальністю "Бехгалтерський облік, контроль і аналіз господарської діяльності", має право займатися експертною діяльністю, що стверджується свідоцтвом № 769 від 31.05.2013 року, яке дійсне до 07.06.2022 року та має стаж експертної роботи з 1996 року.

Також, 17.02.2021 на адресу суду від представника позивача долучено документи, які були надані експерту для проведення судової експертизи, а саме документи продажу ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" продукції контрагентам, що підтверджують реальність розрахунку експертом розміру шкоди (упущеної вигоди). Позивачем долучена довідка ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" №535/2020 від 19.10.2020 про урожайність, собівартість та середню ціну реалізації ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (ТОВ "Ім. Шевченка") в розрізі культур та років збору урожаю за 2015- 2019 роки, договори поставки і видаткові накладні на реалізацію сільськогосподарської продукції за період 2015 - 2019 роки.

З урахуванням вище наведених процесуальних норм, суд вважає висновок експертизи від 23.11.2020 № 22/2020 належним доказом у даній справі, з огляду на те, що на підставі даного висновку можна встановити обставини, які входять до предмета доказування у даній справі.

При цьому, посилання відповідача на обставини, які були встановлені в рішенні Здолбунівського районного суду Рівненської області від 24.11.2016 у справі №562/1257/16-ц не заслуговують на увагу, оскільки предмети позову в даних справах різні, і у справі №562/1257/16-ц не досліджувалися та не надавалась правова оцінка діям відповідача на предмет відповідності положенням ст. 89 ГК України та ст. 92 ЦК України, іншим вимогам чинного законодавства, на які позивач посилається в позовній заяві.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 у справі №918/625/17, яким було задоволено позов ТОВ "ЮТ-АГРО-ЗЕРНО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Книга Сіті" про визнання за ним права власності на врожай сої 2017 року, яка була вирощена на земельних ділянках по яких договори оренди ОСОБА_1 були розірвані, оскільки матеріалами справи підтверджується, що рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 у справі №918/625/17 скасоване постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2019.

З огляду на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження доводів відповідача, що рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 року у справі № 918/625/17 виконане, а ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" зібрало і розпорядилося врожаєм сої за 2017 рік на земельних ділянках, які зазначено у вказано рішенні суду, суд дійшов висновку про безпідставність таких доводів відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів, які підтверджують те, що суму, стягнуту за рішення Господарського суду Рівненської області від 18.09.2017 у справі № 918/625/17 списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази в підтвердження доводів відповідача щодо фактичного користування ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" в період 2018, 2019 років земельними ділянками по яких договори оренди були розірвані. Відповідач не довів суду вказаних обставин, не надав суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України. А відтак, у суду відсутні підстави вважати, що ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" в період 2018, 2019 років фактичного користувалося земельними ділянками по яких договори оренди були розірвані.

В свою чергу, в даному випадку, позивач, звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначає, що в період з 2016 по 2019 роки фактичного не користувався земельними ділянками по яких договори оренди були розірвані. Разом з тим, відповідач такі доводи позивача заперечує та вказує, що позивач даними земельними ділянка у зазначений період користувався, збирав врожай та отримував дохід.

З огляду на викладене, суд вважає, що саме на відповідача покладається обов`язок з доказування тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень в силу ч. 1 ст. 74 ГПК України. В свою чергу, відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

А відтак, суд вважає безпідставним посилання відповідача ч. 2 ст.74 ГПК України та прохання зобов`язати позивача надати докази фактичного користування (не користування) земельними ділянками, щодо яких заявлено позов, збору врожаю, отримання доходів.

Посилання відповідача на те, що ФГ "Ім. Шевченка" було визнане банкрутом згідно постанови Господарського суду Рівненської області від 28.07.2017 у справі № 918/335/16 не спростовує того, що достроковим розірванням договорів оренди земельних ділянок ОСОБА_1 , як генеральний директор ТОВ "Ім. Шевченка" завдав збитків товариству, діяв умисно, не добросовісно, всупереч інтересам ТОВ "Ім. Шевченка".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Титечка Юрія Тарасовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" до ОСОБА_1 про стягнення збитків (упущеної вигоди) в розмірі 4 954 604, 30 грн за період з 2016 - 2019 роки підтвердженні належними та допустимими доказами, підставні та обґрунтовані.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (частина 1 статті 260 Цивільного кодексу України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 Цивільного кодексу України).

Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року. Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця. Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (стаття 254 Цивільного кодексу України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

Отже, у разі, якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, природи вимог позивача, початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Судом встановлено, що згідно зі статутом ТОВ "Ім. Шевченка" засновниками і учасниками товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . На підтвердження статусу учасника ТОВ "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" ОСОБА_3 надано витяг із ЄДР, з якого вбачається, що його частка у статутному капіталі товариства становить 99, 61 %.

Матеріалами стверджується, що 01.12.2015 року між ТОВ "Ім. Шевченка" (орендарем) в особі генерального директора ОСОБА_1 та фізичними особами (орендодавцями) були укладені договори про розірвання договору оренди землі і, за якими як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т. 1, а. с. 61-142) була проведена державна реєстрація.

З огляду на викладене, суд, приймаючи до уваги можливість та обов`язок позивача (його учасника) знати про стан своїх майнових прав, дійшов висновку, з врахуванням положень статті 261 ГПК України, про те, що позивач довідався (міг довідатись) про порушення свого права, та про особу яка його порушила під час укладення 01.12.2015 року договорів про розірвання договорів оренди землі.

Так, в постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у цій справі зазначено, що апеляційним господарським судом встановлено, що перебіг трирічного строку позовної давності розпочався з 02.12.2015, а позов у даній справі подано 03.12.2020. При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що позов у даній справі подано частково поза межами трирічного строку. Водночас, не наведено обґрунтувань даного висновку, беручи до уваги те, що позов подано через 5 років після встановленої судом дати початку перебігу позовної давності для звернення із даним позовом.

Таким чином, суд стверджує, що перебіг трирічного строку позовної давності розпочався з 02.12.2015 року, а позов у даній справі подано 03.12.2020 року, тобто поза межами вказаного строку, про застосування наслідків пропуску якого заявлено відповідачем.

З огляду на викладене слід діти висновку, що термін позовної давності на стягнення збитків (упущеної вигоди) закінчився ще в грудні 2018 року.

А тому, суд вважає відмовити у стягненні з відповідача на користь позивача 4 954 604, 30 грн - збитків (упущеної вигоди) за період з 2016 по 2019 років у зв`язку зі спливом позовної давності.

При цьому суд вказує, що позивачем у даній справі не доведено обставин, які з об`єктивних, незалежних від нього причин унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, а також не доведено обставин зупинення або переривання перебігу позовної давності.

Посилання позивача на те, що на даний час земельні ділянками позивачу не повернуті, шкода не відшкодована, що свідчить про "триваючи правопорушення", а відтак позивач може пред`явити позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав, суд вважає безпідставними, оскільки Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що "триваюче правопорушення" - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки, в такому разі йдеться про так зване "триваюче правопорушення". Суттю вимог за негаторним позовом є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом. Тому, на негаторний позов не поширюються вимоги щодо строків позовної давності, оскільки з негаторним позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує правопорушення.

Однак, суд вказує, що предметом даного позову не є вимога позивача про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, а предметом позову у справі №918/1131/20 є вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків (упущеної вигоди), тобто, в даному випадку, відсутні підстави вважати, що має місце "триваюче правопорушення", а тому до даних позовних вимог має застосовуватися загальний строк позовної давності в три роки у відповідності до ст. 257 ЦК України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов Титечка Юрія Тарасовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" не підлягає задоволенню.

Згідно з положеннями ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Звісно, рішення ЄСПЛ мають бути застосовані судами обов`язково, але таке застосування у кожній справі повинно бути обґрунтованим, виваженим, таким, що не є формальним, а відповідає суті рішення ЄСПЛ, змісту та характеру правовідносин, що розглядаються.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно частини 14 статті 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, у випадку направлення справи на новий розгляд, розподіл судових витрат за подачу апеляційних та касаційних скарг на судові рішення здійснюється судом першої інстанції.

Судові витрати в розмір 87 017, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції суд вважає за необхідне покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-АГРО ЗЕРНО" (35720, Рівненська область, Здолбунівський район, с. Копиткове, вул. Шкільна, буд. 10А, код ЄДРПОУ 38809507) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за розгляд справи в суді касаційної інстанції в розмірі 87 017 (вісімдесят сім тисяч сімнадцять) грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11 березня 2022 року.

Суддя А.М. Горплюк