Постанова

від 14.03.2022 по справі 192/1477/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/851/22 Справа № 192/1477/21 Суддя у 1-й інстанції - Щербина Н.О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Свистунової О.В.,

суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року про повернення

позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2021 року позивачка звернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року повернуто позовну заяву позивачу.

В апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги мотивують тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення заяви про уточнення позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу учасниками справи подано не було.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Учасники справи повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не усунула всі недоліки, зазначені в ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху, а саме не було сплачено судовий збір у повному обсязі.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції у повній мірі, з огляду на наступне.

Встановлено, що 12 жовтня 2021 року позивачка звернулася до Солонянського районного суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лан-Снаб" про дострокове розірвання договорів оренди земельних ділянок.

Ухвалою судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2021 року позовну заяву було залишено без руху, в тому числі і для сплати судового збору, оскільки із дослідженої квитанції № 0.0.2289201394.1 від 04 жовтня 2021 року судом було встановлено, що судовий збір сплачено ОСОБА_1 , в той час як із позовом до суду звертається інша особа - ОСОБА_1 .

16 листопада 2021 року позивачка подала до суду заяву про усунення недоліків. Проте, нею не був сплачений судовий збір у повному обсязі у зв`язку з чим суд визнав неподаним позов та повернув його позивачці.

Відповідно до ст.1 закону «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами ст.2 зазначеного закону, платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим законом.

Об`єкти справляння судового збору визначено ст.3 закону «Про судовий збір». Згідно з ч.1 зазначеної статті судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлено ст ст.175,177 ЦПК України.

Згідно із ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст ст.175,177 ЦПК України, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Залишаючи без руху та повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про несплату судового збору за подання позову ОСОБА_1 , не прийнявши як доказ сплати судового збору додане до позовної заяви платіжне доручення № 0.0.2289201394.1 від 04 жовтня 2021 року, оскільки у назві реквізиту «Платник» указано особу, яка не є стороною у справі, а саме - ОСОБА_1 .

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення від 1.03.2002 у справі «Кутіч проти Хорватії»).

Україна як учасниця конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення від 4.12.95 у справі «Белле проти Франції»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, адже доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Як уже згадувалося вище, ч. 4 ст.177 ЦПК України вимагає долучення до позовної заяви документа про сплату судового збору, адже подання до суду такої заяви є об`єктом його справляння згідно із законом «Про судовий збір».

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неможливість прийняття як доказу сплати судового збору за подання позовної заяви платіжного доручення лише у зв`язку із зазначенням у ньому платником іншої особи, а не позивача, без урахування всього змісту цього документа.

Визначальним є факт надходження усієї належної до сплати суми судового збору до спеціального фонду державного бюджету.

Так, відповідно до ч.2 ст.9 закону «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду держбюджету.

У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Такий правовий висновок узгоджується із постановою ВП ВС від 30 вересня 2020 року у справі №9901/144/20.

При цьому додане до позовної заяви ОСОБА_1 платіжне доручення за своїм змістом підтверджує сплату судового збору за її подання. Отже, зазначена позовна заява відповідає вимогам ст,ст.175,177 ЦПК України, а ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви з підстави, передбаченої ч.3 ст.185 ЦПК України, постановлена з порушенням цих процесуальних норм.

У такий спосіб суд фактично позбавив позивачку права доступу до правосуддя, що є неприпустимим з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Ураховуючи викладене, ухвала місцевого суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 259,268,374,379,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу судді Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2021 року про повернення позовної заяви - скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 15 березня 2022 року.

Головуючий О.В. Свистунова

Судді: Т.П. Красвітна

І.А. Єлізаренко