Рішення

від 20.10.2022 по справі 192/1477/21

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1477/21

Провадження № 2/192/344/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2022 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Щербини Н. О.,

за участю секретаря судового засідання Короти Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» про розірвання договорів оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 12 жовтня 2021 року звернулася до суду з позовом про дострокове розірвання Договорів оренди земельних ділянок від 15 лютого 2016 року та від 20 березня 2017 року.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що їй на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 листопада 2009 року належить земельна ділянка, кадастровий номер 1225081900:01:003:5119, загальною площею 4,700 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

15 лютого 2016 року позивачка уклала з відповідачем Договір оренди земельної ділянки на сім років зі сплатою орендної плати в розмірі 7500 гривень на рік в строк до 31 грудня кожного року оренди.

Також позивачка зазначає, що є власницею земельної ділянки, кадастровий номер 1225081900:01:003:0434, загальною площею 4,700 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Військової сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та належить їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 087601 від 17 квітня 2001 року.

20 березня 2017 року позивачка уклала з відповідачем Договір оренди земельної ділянки на сім років зі сплатою орендної плати в розмірі 7500 гривень на рік в строк до 31 грудня кожного року оренди.

Позивачка посилається на те, що відповідач порушує умови укладених Договорів в частині своєчасної виплати орендної плати, у зв`язку з чим зазначає, що за Договором від 15 лютого 2016 року відповідач не виплатив їй оренду за 2016 та 2019 роки, а за Договором від 20 березня 2017 року за 2019 рік відповідно. Тому, у зв`язку з систематичним порушенням відповідачем умов Договорів оренди в частині виплати орендної плати, позивачка просила розірвати договори.

Позивачка, яка про час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, у судове засідання не з`явилася, а згідно поданої заяви просила здійснювати розгляд справи без її участі. Просила позов задовольнити (а.с.168).

Представник відповідача,який про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Відзив на позов не надав, а ухвалу про витребування доказів не виконав та не повідомив причини її невиконання (а.с.152-157,159-160,167-169).

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд, у відповідності з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, постановив здійснювати розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), зокрема шляхом застосування інших,передбачених законом,способів. Частиною 4 ст. 124 цього Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Об`єктом оренди є земельна ділянка. За змістом статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Згідно з нормою статті 791 ЗК України земельна ділянка набуває ознак об`єкта цивільних прав з моменту її формування з присвоєнням кадастрового номера та внесення в Державний земельний кадастр.

У судовому засіданні встановлено, що 15 лютого 2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» був укладений Договір оренди земельної ділянки б/н, відповідно до якого була передана в оренду відповідачу земельна ділянка площею 4,700 га, що належить орендодавцю на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 листопада 2009 року та яка розташована на території Військової сільськоїради Солонянськогорайону Дніпропетровськоїобласті, строком на сім років (а.с.88-92).

Також 20 березня 2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» був укладений Договір оренди земельної ділянки б/н, відповідно до якого була передана в оренду відповідачу земельна ділянка площею 4,700 га, що належить орендодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 087601 від 17 квітня 2001 року та яка розташована на території Військової сільськоїради Солонянського районуДніпропетровської області, строком на сім років (а.с.38-41,45-46).

Тобто судом встановлено, що позивачка є власницею земельних ділянок та має право вимагати від відповідача сплати орендної плати в якості виконання обов`язків за Договорами оренди земельної ділянки від 15 лютого 2016 року та 20 березня 2017 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про оренду землі», в редакції яка діяла на час укладання спірних договорів, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно ст.ст.125,126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом встановлено, що укладені між сторонами Договори оренди землі були зареєстровані 15 лютого 2016 року та 22 березня 2017 року відповідно (а.с.110-113).

Тобто право оренди за спірними Договорами оренди у орендаря відповідача по справі, виникло з моменту державної реєстрації, що також підтверджується Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, а відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Пунктами 9, 10 зазначених Договорів оренди передбачено форму та розмір орендної плати, а саме: згідно п. 9 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій, натуральній формах у розмірі не менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік та складає 7500 гривень в строк до 31 грудня кожного року. Пунктом 30 Договорів оренди передбачено, що орендодавець має право вимагати своєчасне внесення орендної плати (а.с.90).

Згідно положеньст.ст.21,22Закону України«Про орендуземлі» (вредакціїна датуукладання договору),орендна платаза землю-це платіж,який орендарвносить орендодавцевіза користуванняземельною ділянкою. Розмір,форма істроки внесенняорендної платиза землювстановлюються зазгодою сторіну договоріоренди (крімстроків внесенняорендної платиза земельніділянки державноїта комунальноївласності,які встановлюютьсявідповідно доПодаткового кодексуУкраїни). Обчисленнярозміру орендноїплати заземлю здійснюєтьсяз урахуванняміндексів інфляції,якщо іншене передбаченодоговором оренди. Оренднаплата справляєтьсяу грошовійформі. Зазгодою сторінрозрахунки щодоорендної платиза землюможуть здійснюватисяу натуральнійформі.Розрахунок унатуральній формімає відповідатигрошовому еквівалентувартості товарівза ринковимицінами надату внесенняорендної плати.

Суд вважає, що відповідач за умовами укладених Договорів зобов`язався виплачувати орендодавцю орендну плату в розмірі не менше ніж 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік, яка на час укладання Договорів складала 7500 гривень в строк до 31 грудня кожного року, оскільки саме такі умови в частині способу її виплати були визначені сторонами при укладенні Договорів та протягом строку дії Договорів за взаємною згодою сторін не змінювались.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 розд. ІV Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 ПКУ.

Відповідно до п.п. 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України, податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об`єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 ПКУ (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Якщо згідноз нормамицього розділуокремі видиоподатковуваних доходів(прибутків)не підлягаютьоподаткуванню підчас їхнарахування чивиплати,але неє звільненимивід оподаткування,платник податкузобов`язанийсамостійно включитисуму такихдоходів дозагального річногооподатковуваного доходуподатку таподати річнудекларацію зцього податку. Якщооподатковуваний дохіднадається унегрошовій формічи виплачуєтьсяготівкою зкаси податковогоагента,податок сплачується(перераховується)до бюджетупротягом трьохбанківських днівз дня,що настаєза днемтакого нарахування(виплати,надання). Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду (п.п.168.1.3.-168.1.5 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України).

Таким чином, у будь-якому випадку відповідач, будучи податковим агентом, зобов`язаний з дотриманням норм Податкового кодексу України, сплатити податки з нарахованого або нарахованого та виплаченого на користь позивачки розміру орендної плати.

З наданих позивачкою доказів судом з`ясовано, що згідно Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 07 вересня 2021 року (а.с.49,99) докази про отримані ОСОБА_1 доходи від ТОВ «ЛАН-СНАБ» за 2016 та 2019 роки відсутні.

Відповідач, достовірно знаючи про розгляд справи судом, не надав належних та допустимих доказів на спростування посилань позиваки щодо невиплати ним орендної плати за 2016 та 2019 роки, як не виконав і ухвалу суду про витребування доказів для підтвердження або спростування посилань позивачки (а.с.152-157,159-160,167-169), а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Тому суд приходить до висновку про те, що відповідач в порушення укладеного Договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2016 року у 2016 та у 2019 році, тобто систематично не виконував свої обов`язки щодо нарахування та виплати орендної плати за вказаним Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами і застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбаченихстаттями 24і25цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Виплата орендарем орендної плати за договором є основним обов`язком відповідача, невиконання якого суд вважає істотним порушенням умов договору, оскільки орендна плата для орендодавця є його стабільним джерелом доходу і при передачі землі в оренду орендодавець розраховує на її виплату.

Положеннямич. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»,ст. 141 ЗК Українитач. 1 ст. 782 ЦК Українипередбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Згідноч. 2 ст. 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини в силу положень Закону України «Про оренду землі» є підставами для розірвання Договору оренди земельної ділянки від 15 лютого 2016 року.

Проте підстави для розірвання Договору оренди від 20 березня 2017 року відсутні з огляду на те, що судом було встановлено факт невиплати орендної плати за вказаним договором лише за 2019 рік, про що також зазначала і сама позивачка. Тобто за вказаним Договором судом не було встановлено систематичності в порушенні зобов`язання з виплати орендної плати.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позиція суду щодо підстав для часткового задоволення позову в частині розірвання Договору оренди від 15лютого 2016рокута в частині відмови у задоволенні позову про розірвання Договору оренди від 20березня 2017рокуз підстав систематичного невиконання орендарем своїх обов`язків щодо виплати орендної плати, відповідає позиції Верховного Суду, викладений у постанові від 20 червня 2019 року по справі № 383/708/16-ц.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 гривень, який був сплачений нею під час звернення з позовом до суду (а.с.68). Інші судові витрати по справі покладаються на позивачку у зв`язку з відмовою в задоволенні іншої частини позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 259, 263-265, 279, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (54472, Дніпропетровська область, с. Військове, провул. Абельханова, буд. 15, код ЄДРЮОФОПГФ - 31614611) про розірваннядоговорів орендиземлі, - задовольнити частково.

Розірвати Договір оренди землі від 15 лютого 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ», зареєстрований Солонянським районним управлінням юстиції 15 лютого 2016 року за № 13295867.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ» (54472,Дніпропетровська область,с.Військове,провул.Абельханова,буд.15,код ЄДРЮОФОПГФ-31614611) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про розірвання Договору оренди землі від 20 березня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛАН-СНАБ», зареєстрованого Солонянським районним нотаріальним округом 22 березня 2017 року за № 19667873.

Судові витрати в частині тих позовних вимог, які не задоволені судом покласти на позивачку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 20 жовтня 2022 року.

Головуючий: суддя Н. О. Щербина