Постанова

від 14.03.2022 по справі 904/7358/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2022 року м. Дніпро Справа № 904/7358/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмженою відповідальністю "КРОК Г.Т."

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Панна С.П.) від 04.11.2021р. у справі № 904/7358/21

за позовом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", 49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т.", 69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд.7, код ЄДРПОУ 13638750

про стягнення штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021р. Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпровські електромережі" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." про стягнення пені у сумі 1 568,83 грн., штрафу у сумі 208 076,40 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 3822-ДнОЭ про закупівлю товару від 31.07.2018р. в частині порушення строків поставки.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2021р. у справі № 904/7358/21 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." про зменшення штрафних санкцій - відмовлено; позов Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." - задоволено у повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." (69076, м. Запоріжжя, вул. Новобудов, буд.7, код ЄДРПОУ 13638750) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22, код ЄДРПОУ 23359034) 1 568,83 грн. - пені, 208 076,40 грн. - штрафу та 3 144,68 грн. - судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т.", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2021р. у справі № 904/7358/21; справу № 904/7358/21 направити за територіальною підсудністю на розгляд господарського суду Запорізької області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу за неналежною територіальною підсудністю. В обґрунтування цього твердження апелянт зазначає, що предметом позову є вимога про стягнення штрафу за договором про закупівлю товару, а не вимога про поставку товару на територію Дніпропетровської області, у зв`язку з чим, на думку апелянта, положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані у даному випадку.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції ухвалено рішення про стягнення з відповідача штрафу, неспівмірного з допущеним порушенням. Вважає, що застосування штрафу в такому розмірі є неспівмірним із варістю несвоєчасно поставленого товару та збитками, які міг понести позивач у зв`язку із допущеним відповідачем порушенням договору.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2021р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2021р. у справі № 904/7358/21 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" подано відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2021р. у справі № 904/7358/21 законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що спір у даній справі безпосередньо пов`язаний з місцем виконання договору, оскільки предметом спору є вимога про стягнення пені та штрафу за несвоєчасну поставку товару у місце призначення, визначеного п. 5.2. договору, а саме: м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22. Отже, на думку позивача, подання позовної заяви по цій справі до Господарського суду Дніпропетровської області та розгляд цим судом даної справи повністю відповідає вимогам ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України. У зв`язку з чим, вважає необґрунтованими та безпідставними твердження апелянта про здійснення розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області з порушенням правил територіальної підсудності.

Твердження апелянта про стягнення неспівмірного штрафу позивач вважає безпідставним, оскільки такий розмір штрафу передбачений умовами договору, укладеного між сторонами, та повністю відповідає нормам матеріального права, які підлягають застосуванню в даному випадку. До того ж, позивач звертає увагу, що апелянтом не вказано причин прострочення виконання зобов`язання за договором та не надано жодного доказу щодо об`єктивної неможливості виконати зобов`язання у строк, встановлений договором, як не надано обґрунтувань винятковості випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення поставки товару, а також доказів свого скрутного матеріального становища, що, на думку позивача, свідчить про безпідставність вимог відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено місцевим господарським судом та не оспорюється сторонами, 31.07.2018 між Акціонерним товариством "ДТЕК Дніпровські електромережі" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." (постачальник) укладено Договір про закупівлю товару №3822-ДнОЄ (надалі - Договір), за п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар, код згідно УКТ ЗЕД: вказується постачальником у податкових накладних, 2018 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною згідно зі специфікацією.

Пунктом 1.3. Договору визначено вантажоодержувач (-чі) Товару: АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".

Відповідно до п. 3.1. Договору сума цього Договору становить: 3 467 940,00 (три мільйона чотириста шістдесят сім тисяч дев`ятсот сорок грн. 00 коп.) без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 693 588,00 (шістсот дев`яносто три тисячі п`ятсот вісімдесят вісім грн. 00 коп.). Разом з ПДВ - 4 161 528,00 (чотири мільйони сто шістдесят одна тисяча п`ятсот двадцять вісім грн. 00 коп.).

Толеранс (відхилення по кількості) поставленої продукції складає 5%, якщо інше не обумовлене Сторонами у відповідних Додаткових угодах до договору.

Згідно з п. 3.2. Договору ціна на Товар, що поставляється, вказується в специфікації (п.1.1. цього Договору) та розрахована виходячи з офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України (ресурс http://www.bank.gov.ua/) на дату подання оферти - 06.07.2018, що складає 1 USD = 26,429780 грн. У випадку зміни офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України (ресурс http://www.bank.gov.ua/) більш ніж на 5% в меншу або в більшу сторону на дату поставки товару за договором (у випадку порушення постачальником терміну поставки, для розрахунку приймається курс продажу (НБУ) грн./долар США визначений на граничну дату поставки), ціна Товару може бути перерахована у співвідношенні до нового курсу долара США, встановленого НБУ (ресурс http://www.bank.gov.ua/), про що сторонами укладається додаткова угода. У разі проведення перерахунку ціни Товару у співвідношенні до нового курсу валюти, нова ціна Товару зазначається у видатковій накладній. Після підписання Сторонами видаткової накладної, перерахунок ціни Товару не проводиться.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом оплати покупцем поставленого покупцю Товару протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з дати поставки відповідного Товару на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього Договору.

Сторони дійшли згоди датою оплати Товару вважати дату списання грошових коштів із поточного банківського рахунку покупця (п. 4.5.Договору).

У п. 5.1. Договору визначено строки поставки Товару:

- протягом 30 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем протягом дії договору. Поставка товару на склад покупця здійснюється з обов`язковим попереднім узгодженням дня, товару, що поставляється, з покупцем.

Заявка направляється покупцем за допомогою технічних засобів зв`язку (факсом та/або електронним листом) постачальнику по реквізитам, вказаним у п. 12.12. та/або у розділі 13 цього Договору з обов`язковим наступним направленням рекомендованого письмового повідомлення кур`єрською поштою та/або поштовим відділенням зв`язку Публічного акціонерного товариства "Укрпошта" (ПАТ "Укрпошта") (п. 5.1.1.Договору).

Відповідно до п. 5.2. Договору поставка Товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з Правилами "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 р. у місце призначення поставки Товару: м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22.

Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання Сторонами видаткових накладних (дата поставки Товару) (п. 5.5. Договору).

У п. 6.1. Договору закріплено обов`язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений Товар.

Згідно з п. 7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання будь-якої з Сторін прийнятих на себе за цим Договором зобов`язань, вона несе відповідальність перед іншою Стороною відповідно до вимог чинного законодавства України, в тому числі, відшкодовує збитки, сплачує штрафні санкції. Сторони дійшли згоди, що збитки (витрати), понесені на виконання цього Договору, стягуються з винної Сторони в повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 7 цього Договору.

Згідно з п. 7.2. Договору у разі непоставки, поставки Товару з порушенням строку, передбаченого у цьому Договорі, постачальник перед покупцем несе наступну відповідальність:

- у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) Товару в межах 10 (десяти) календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від суми цього Договору (п. 7.2.1. Договору);

- у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) Товару понад 10 (десяти) календарних днів, постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня додатково до штрафу передбаченого у п.п. 7.2.1. сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/недопоставленого Товару та/або Товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Пунктом 7.10. Договору встановлено, що строк нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за Договором не обмежується шістьма місяцями з моменту невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань за Договором, у зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Сторони домовилися встановити строк позовної давності для вимог про стягнення з постачальника неустойки (штрафу, пені) в три роки.

Відповідно до пп. 2 п. 7.15. Договору у разі порушення постачальником строку поставки Товару і/або партії Товару встановленого Договором або Специфікацією до Договору, покупець має право вимагати від постачальника сплати нарахованих штрафних санкцій та/або завданих збитків.

Постачальник зобов`язаний сплатити покупцеві нараховані штрафні санкції, інші нарахування, згідно з умовами Договору, та/або компенсувати покупцю понесені і документально підтверджені збитки у зв`язку з порушенням термінів поставки Товару і/або партії Товару (пп.4 п.7.15. Договору).

Згідно з п. 11.1. Договору цей Договір може бути скріплений печатками Сторін, набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Додатковою угодою № 4 від 27.12.2018 Договір пролонговано до 31.12.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2018 позивачем направлено відповідачеві заявку на поставку Товару № 81038/1001 від 28.11.2018.

З урахуванням умов п. 5.5. Договору та дати Заявки (№81038/1001 від 28.11.2018) строк поставки Товару покупцю до 29.12.2018 включно.

Однак, відповідачем Товар поставлено двома партіями з порушенням строків поставки, визначених умовами Договору.

Так, відповідачем поставлено товар за видатковою накладною № 70 від 16.01.2019 на суму 96 152,65 грн. без ПДВ (17 днів прострочення) та за видатковою накладною № 313 від 14.02.2019 на суму 17 619,28 грн. без ПДВ (46 днів прострочення).

Усього, за двома видатковими накладними, відповідачем поставлено Товару на загальну суму 136 526,32 грн. з ПДВ (ПДВ 22 754,39 грн.).

Посилаючись на п. 7.2.1. та 7.2.2. Договору позивачем нараховані відповідачеві штраф у розмірі 5% від суми Договору за період прострочення з 30.12.2018 по 13.02.2019, що складає 208 076,40 грн. та пеню у розмірі 1 568,83 грн. за період прострочення з 09.01.2019 по 13.02.2019 (за кожною видатковою накладною окремо).

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялася відповідачеві Досудова вимога № 39692/1001 від 21.10.2020 про сплату штрафу та неустойки за прострочення виконання зобов`язання, яка залишена відповідачем без задоволення.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з цим позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача сум штрафу та пені, місцевий господарський суд врахував здійснений позивачем напис на видатковій накладній № 190604 від 19.06.2020 про неприйняття труби 377х7-8 у кількості 5.1 т., та зробив висновок, що цей товар позивачем фактично не прийнятий. При цьому місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача про необхідність в даному випадку складання акту про фактичну наявність продукції та акту про фактичну якість та комплектність.

Також, задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що факт порушення відповідачем строків поставки товару за договором встановлений, підтверджений матеріалами справи та не оспорюється відповідачем. При цьому місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки в п. 7.2. Договору сторони погодили розміри штрафних санкцій за прострочення поставки (непоставку, недопоставку) товару.

При цьому, судом першої інстанції відхилено клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій як необґрунтоване, оскільки відповідач добровільно взяв на себе обов`язок з поставки товару в обумовлені Договором строки і повинен був враховувати складність процесу виготовлення товару та будь-які інші обставини, які могли вплинути на строки поставки товару.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статті 525, 526 Цивільного кодексу України та стаття 193 Господарського кодексу України містять загальні умови виконання зобов`язання, у відповідності до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини, що склалися між сторонами даного спору виникли з договору, який з своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В п. 5.1. Договору сторони визначили строки поставки Товару протягом 30 календарних днів після відправлення письмової заявки покупцем. Заявку на поставку Товару № 81038/1001 від 28.11.2018 покупцем направлено постачальнику 29.11.2018. Таким чином, відповідач був зобов`язаний поставити позивачу товар у строк до 29.12.2018 включно. Натомість, частину товару поставлено відповідачем з порушенням встановленого Договором строку 16.01.2019 (за видатковою накладною № 70) та 14.02.2019 (за видатковою накладною № 313).

Отже, факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків поставки частини товару підтверджено матеріалами справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується відповідачем.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.2. Договору сторони узгодили відповідальність постачальника за порушення строків поставки товару, передбачених Договором, а саме:

- у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) Товару в межах 10 (десяти) календарних днів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5% від суми цього Договору (п. 7.2.1. Договору);

- у випадку прострочення поставки (непоставки, недопоставки) Товару понад 10 (десяти) календарних днів, постачальник починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня додатково до штрафу передбаченого у п.п. 7.2.1. сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого/недопоставленого Товару та/або Товару, поставленого з порушенням строків, за кожен день прострочення.

Отже, враховуючи встановлений факт порушення відповідачем умов Договору щодо строків поставки товару, а також передбачені Договором санкції за таке порушення, колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом всебічно, повно та об`єктивно вивчено надані сторонами докази, перевірено надані розрахунки та вірно встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій у заявленому позивачем розмірі.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідачем не заперечується факт порушення ним умов Договору в частині строків поставки товару. Предметом апеляційного оскарження відповідача серед іншого є відмова місцевого господарського суду у задоволенні клопотання відповідача у зменшенні штрафних санкцій, з приводу чого судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

При застосуванні частини третьої ст. 551 Цивільного кодексу України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з апеляційної скарги, до підстав для зменшення розміру штрафу, відповідач відносить неспівмірність розміру штрафу із вартістю несвоєчасно поставленого товару та відсутністю збитків позивача, пов`язаних з порушенням відповідачем строків поставки товару.

Судова колегія звертає увагу, що нараховані позивачем штрафні санкції базуються на умовах Договору, які в силу закону є обов`язковими для виконання його сторонами, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний Договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій за порушення строків поставки товару. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч.ч. 1 та 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

При вирішенні питання про можливість зменшення нарахованого позивачем розміру штрафу, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що відповідачем не наведено достатніх обґрунтувань щодо необхідності такого зменшення та винятковості даного випадку, матеріали справи не містять доказів про скрутний стан відповідача або соціальну значущість підприємства відповідача тощо.

Враховуючи наведене, а також те, що зменшення розміру неустойки є правом, а не обов`язком суду, судова колегія вважає, що в даному випадку суд першої інстанції не припустився порушень норм матеріального та процесуального права, не застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України.

Щодо тверджень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, про те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та розглянуто справу за неналежною територіальною підсудністю, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій за порушення строків поставки товару, визначеного Договором.

В обґрунтування пред`явлення позову до Господарського суду Дніпропетровської області позивач вказує на те, що у відповідності до п. 5.2. Договору поставка товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з Правилами "ІНКОТЕРМС" у редакції 2010 р. у місце призначення поставки Товару: м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції в частині порушення правил територіальної підсудності, апелянт посилається на ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України, в той же час стаття 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає альтеративну підсудність за вибором позивача.

Так, у відповідності до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Тобто, нормами процесуального права позивачу надано право за певних умов вибирати між господарськими судами, яким підсудна справа.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

Як вже зазначалось вище, в п. 5.2. Договору, сторони погодили, що місцем поставки товару є м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22.

Аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскільки предметом спору в даній справі є стягнення штрафних санкцій за порушення відповідачем умов договору поставки, місцем виконання якого є місто Дніпро, то в даному випадку слід застосовувати вищевказані положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає підсудність справ за вибором позивача.

При цьому, судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що положення ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути застосовані до даних правовідносин через те, що предметом позову в даній справі є вимога про стягнення штрафу за Договором, а не вимога про поставку товару на територію Дніпропетровської області, оскільки ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість її застосування позивачем з будь-якого спору, що виникає з договору, в якому визначене місце виконання, та не передбачає альтернативи її застосування за предметом спору.

За таких обставин, беручи до уваги право позивача на вибір суду, котрому підсудна справа та факт звернення позивача до Господарського суду Дніпропетровської області, справа № 904/7358/21 підсудна Господарському суду Дніпропетровської області.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2021р. у даній справі відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 717,03 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т." на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2021р. у справі № 904/7358/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2021р. у справі № 904/7358/21 залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОК Г.Т.".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя В.Ф. Мороз