Ухвала

від 01.03.2022 по справі 914/1281/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

02.03.2022Справа№ 914/1281/20

м.Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., за участі секретаря судового засідання Зарицької О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження

у справі № 914/1281/20

за заявою Акціонерного товариства Кредобанк (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ідентифікаційний код 09807862)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Кепітал Менеджмент» (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Львівська, буд.98-А, кв.19, ідентифікаційний код 41425893) за договором про надання овердрафту №АО1023593 від 05.07.2018р. заборгованості в сумі 44060,61 грн., з якої: 36914,32 грн. неповернутої суми кредиту, 6766,48 грн. прострочених відсотків, 379,81 грн. пені.

За участю представників:

від стягувача (позивача) не з`явився;

від боржника (відповідача) не з`явився;

від заявника (ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»): не з`явився.

Встановив:

На розгляд господарського суду Львівської області поступила заява Акціонерного товариства Кредобанк (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ідентифікаційний код 09807862) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Кепітал Менеджмент» (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Львівська, буд.98-А, кв.19, ідентифікаційний код 41425893) за договором про надання овердрафту №АО1023593 від 05.07.2018р. заборгованості в сумі 44060,61 грн., з якої: 36914,32 грн. неповернутої суми кредиту, 6766,48 грн. прострочених відсотків, 379,81 грн. пені.

01.06.2020 видано судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Кепітал Менеджмент» (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Львівська, буд.98-А, кв.19, ідентифікаційний код 41425893) на користь Акціонерного товариства Кредобанк (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ідентифікаційний код 09807862) заборгованість за договором про надання овердрафту №АО1023593 від 05.07.2018. в розмірі 36914,32 грн. неповернутої суми кредиту, 6766,48 грн. прострочених відсотків, 379,81 грн. пені та 210,20 грн. судового збору.

01.02.2022, за вх.№369/22, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подано заяву про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) у справі № 914/1281/20 за заявою Акціонерного товариства Кредобанк (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ідентифікаційний код 09807862) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс Кепітал Менеджмент» (80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Львівська, буд.98-А, кв.19, ідентифікаційний код 41425893) за договором про надання овердрафту №АО1023593 від 05.07.2018р. заборгованості в сумі 44060,61 грн., з якої: 36914,32 грн. неповернутої суми кредиту, 6766,48 грн. прострочених відсотків, 379,81 грн. пені.

Ухвалою суду від 21.02.22 у відповідності до приписів ст.334 ГПК України, заяву прийнято до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2022.

Заявник, учасники справи явки повноважних представників в судове засідання 02.03.2022 не забезпечили.

Суд встановив.

Наказне провадження є особливою формою господарського судочинства, правове регулювання якого здійснюється Розділом ІІ Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.

Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі частин першої-третьої, п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої. Правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи може мати місце у разі коли до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни боржника внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16.

Частинами 1,2,5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.02.2021 у справі № 12/204/09 та від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" посилається на умови договору факторингу із відступленням права грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами № 3 від 21.12.2021, укладеного між Акціонерним товариством "Кредобанк" (далі Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі Фактор), за яким право грошової вимоги за кредитним договором №ОАО1023593/1, укладеним між АТ "КРЕДОБАНК" та ТОВ «Сервіс Кепітал Менеджмент» , перейшло до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів".

Відповідно до п. 2.1 та п. 2.1.4 Договору Клієнт заявляє та гарантує Факторові, що станом на 21.12.2021 у рамках Портфеля Заборгованостей йому належить права вимоги за 15 (п`ятнадцятьма) Зоборгованостями, що виникли з Кредитних Договорів, детальний опис яких наведено в Реєстрі Прав вимоги (Додаток № 1 до Договору).

21.12.2021 між Клієнтом та Фактором підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі прав вимог за договором факторингу із відступленням прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами.

В акті прийому-передачі прав вимог сторонами зазначено, що у зв`язку з оплатою Фактором на користь Клієнта у повному обсязі у повній відповідності до умов Договору факторингу грошового зобов`язання щодо оплати (фінансування) ціни відступлення, до Фактора перейшли всі Права Вимоги за Договором факторингу. Сторони погодили, що Права Вимоги перейшли до Фактора в повному об`ємі за 15 (п`ятнадцятьма) Зоборгованостями, що виникли з Кредитних Договорів, що вказані в Реєстрі прав вимоги з моменту підписання даного Акту відповідальними представниками сторін та скріплення їх підписів печатками.

Заявник стверджує, що відповідно до Додатку №1 до Договору Факторингу, ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до ТОВ «Сервіс Кепітал Менеджмент» за кредитним договором №ОАО1023593/1 в сумі 41415,35 грн, з яких 36914,32 грн. заборгованості в частині непогашеного кредиту (по тілу); 4501,03 грн. заборгованості в частині несплачених процентів за користування кредитом.

Заявник вважає, що після підписання акту прийому-передачі прав вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право вимоги за судовим наказом.

Розглянувши подану заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом предметом заяви про видачу судового наказу було стягнення заборгованості по договору №АО1023593 про надання овердрафту від 05.07.2018.

Однак, як встановлено судом, згідно поданих до заяви про заміну сторони правонаступником документів, предметом Договору факторингу від 21.12.2021 є право вимоги за 15 (п`ятнадцятьма) Зоборгованостями, що виникли з Кредитних Договорів, детальний опис яких наведено в Реєстрі Прав вимоги (Додаток № 1 до Договору).

Так, відповідно до поданого заявником Витягу з Додатку №1 до Договору Факторингу із відступлення прав грошової вимоги за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами №3 від 21 грудня 2021року (Реєстр прав вимоги), ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" набуло права грошової вимоги до ТОВ «Сервіс Кепітал Менеджмент» за кредитним договором №ОАО1023593/1 від 09.07.2018 в сумі 41415,35 грн, з яких 36914,32 грн. заборгованості в частині непогашеного кредиту (по тілу); 4501,03 грн. заборгованості в частині несплачених процентів за користування кредитом. Однак, як вже зазначалось вище предметом заяви про видачу судового наказу у справі №914/1281/20 були вимоги про стягнення заборгованості по іншому договору №АО1023593 про надання овердрафту від 05.07.2018, а не по договору №ОАО1023593/1 від 09.07.2018.

Крім того, відповідно до п.3.1 договору факторингу від 21.12.2021 на умовах цього Договору Клієнт відступає Фактору (передає у власність Фактора) Права Вимоги в повному обсязі за плату та під фінансування від Фактора, а Фактор набуває (приймає у власність) від Клієнта Права Вимоги в повному обсязі та здійснює їх оплату (фінансування) Клієнту. При цьому. Права Вимоги відступаються Клієнтом Фактору (Права Вимоги переходять від Клієнта до Фактора у власність) у день укладення Сторонами Акту приймання-передачі Прав Вимоги до даного Договору (форма якого затверджена у Додатку № 3 до даного Договору), який підписується Сторонами у день укладення даного Договору та Реєстру прав вимоги (Додатку № 1 до Договору) виключно після оплати Фактором на користь Клієнта у повному обсязі у повній відповідності до умов цього Договору грошового зобов`язання щодо оплати (фінансування) Ціни Відступлення.

Заявник не подав суду доказів на підтвердження перерахування плати за договором факторингу , тобто доказів, які б підтверджували належність виконання ним, як новим кредитором, своїх зобов`язань за договором факторингу.

Відсутність підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором факторингу є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони стягувача у виконавчих документах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №910/16109/14, від 17.01.2020 у справі №916/2286/16.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із внесенням 17.10.2019 змін до ГПК України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 04.03.2021 у справі №908/1879/17.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом кожній стороні по справі судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З наведеного вбачається, що заявником не обгрунтовано та не підтверджено належними доказами факту набуття ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" права грошової вимоги до ТОВ «Сервіс Кепітал Менеджмент» про стягнення заборгованості за договором №АО1023593 про надання овердрафту від 05.07.2018, що була предметом заяви про видачу судового наказу у справі №914/1281/20.

Відтак, суд, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість заяви про заміну сторони виконавчого провадження у даній справі, а отже і про відмову в її задоволенні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.234, 235, 334, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про заміну сторони виконавчого провадження за вих.№005427034 від 20.01.2022р. (вх.№369/22 від 01.02.2022) про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.

2.Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кітаєва С.Б.