Рішення

від 09.03.2022 по справі 506/903/21

КРАСНООКНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/903/21

Провадження № 2/506/7/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2022 року с.м.т. Окни

Красноокнянський районний суд Одеської області

у складі головуючого судді Чеботаренко О.Л.

за участю секретаря Таратунського С.С.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача

ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ,

КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ

ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельника М.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Окни цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

28 грудня 2021 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

29 грудня 2021 року позовна заява була залишена судом без руху, у зв`язку із виявленими недоліками позовної заяви.

Після усунення недоліків позовної заяви, 13 січня 2022 року позовна заява прийнята судом до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Позивач звернулась до суду з позовом до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.12.2020 року позивач була прийнята на роботу до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ на посаду економіста централізованої бухгалтерії за контрактом, однак 07.12.2021 року на підставі наказу № 248-к від 07.12.2021 року її було звільнено із займаної посади за п.2 ст.36 КЗпП України. Позивач зазначає, що 07.12.2021 року зверталась до відповідача із письмовою заявою про прийняття її на роботу на посаду економіста, але отримала відповідь, що оскільки вона працювала за трудовим договором (контрактом) з 08.12.2020 року по 07.12.2021 року, то була звільнена згідно вимог чинного законодавства по закінченню строку контракту. Також, як вказує позивач, їй повідомили, що відповідно до проекту рішення Окнянської селищної ради «Про затвердження структури та граничної чисельності ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» на 01.01.2022 року, посада економіста централізованої бухгалтерії відсутня і тому її заяву про працевлаштування задовільнити не можуть.

Разом з тим, на думку позивача, вказаний проект рішення Окнянської селищної ради «Про затвердження структури та граничної чисельності відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Окнянського району» на 01.01.2022 року, де відсутня штатна одиниця економіста, суперечить постанові Ради Міністрів УРСР від 17.05.1979 р. № 255 «Про типові штати централізованих бухгалтерій обласних, міських та районних відділах (управліннях) народної освіти, охорони здоров`я і культури та при централізованих районних та міських лікарнях», оскільки ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ відноситься до 5 групи централізованих бухгалтерій, який повинен мати в своєму штатному розписі посаду економіста. Крім того, позивач не погоджується з тим, що при розгляді її заяви про прийняття на роботу від 07.12.2021 року відповідач посилається саме на проект рішення Окнянської селищної ради Одеської області, оскільки проект, до винесення рішення про його затвердження на сесії, може корегуватися, деякі пункти можуть вилучатися і доповнюватися, тому, на думку позивача, посилання на нього є некоректним і суперечить нормам чинного законодавства.

Крім того, позивач зазначає, що до укладення контракту, після закінчення дії якого її звільнено, вона раніше працювала на посаді бухгалтера відділу освіти Красноокнянської районної державної адміністрації з 15.12.2015 року. З 01.02.2017 року її переведено на посаду економіста і, у зв`язку з ліквідацією установи, було звільнено з цієї посади 04.09.2018 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.

Однак 05.09.2018 року позивач знову була прийнята на роботу на посаду економіста централізованої бухгалтерії вже за контрактом до новоствореної комунальної установи «Окнянський районний центр по обслуговуванню закладів освіти та культури», а 17.12.2019 року звільнено за угодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України. При цьому позивач стверджує, що при прийнятті її на роботу за трудовим договором (контрактом), його підписання було здійснено у зв`язку з її необізнаністю та під тиском керівництва. Крім того, як повідомляє позивач, її запевнили, що це лише формальність, оскільки строк дії контракту один рік з подальшою його пролонгацією, тому вона підписала цей контракт і почала за ним працювати.

Після її звільнення 17.12.2019 року, з 18.12.2019 року позивач знову прийнята на роботу до комунальної установи «Окнянський районний центр по обслуговуванню закладів освіти та культури», але, через ліквідацію цієї установи, в черговий раз звільнена за п.1 ст. 40 КЗпП України, згідно з наказом від 07.12.2020 року. Після цього, з 08.12.2020 року її знову прийнято на роботу за контрактом строком на один рік і звільнено після закінчення його дії 07.12.2021 року, без подальшого працевлаштування на цій посаді, з чим позивач не погодилась та звернулась до суду з даним позовом.

Позивач вважає, що її звільнення було незаконним, оскільки за весь час її роботи до неї не було жодних нарікань з боку керівництва, вона сумлінно та справно виконувала свої обов`язки, не притягувалась до дисциплінарної відповідальності, а її звільнення і подальша відмова у прийнятті на роботу пов`язані з конфліктом між нею і начальником ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельником М.В. через нецільове використання коштів, а саме: нарахування завищених премій деяким працівникам.

Крім того, позивач зазначає, що поцікавившись після свого звільнення нормами трудового законодавства, дійшла висновку, що її звільнення також є незаконним через те, що посада економіста централізованої бухгалтерії, яку вона займала з 05.09.2018 року, не відноситься до переліку посад, які вказані у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.05.2000 р. №1-222/1331, з якими можуть укладатись контракти, і тому, як вона вказує, власник або уповноважений ним орган не має права укладати такі контракти з працівником, навіть якщо є обопільна на це згода.

Також позивач звертає увагу, що відповідно до Угоди між відділом освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради та Красноокнянським районним комітетом Профспілки працівників освіти і науки України на 2020-2022 роки, на яку посилався начальник ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельник М.В. при прийнятті її на роботу на підставі контракту, жодним пунктом не передбачено прийняття працівників централізованої бухгалтерії на роботу за контрактом.

Тому позивач просила суд поновити її на посаді в централізованій бухгалтерії ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.12.2021 року до дня поновлення на роботі. При цьому позивач зазначила, що, працюючи на займаній посаді, в середньому отримувала заробітну плату у сумі 8890, 21 грн. на місяць, розрахувавши це таким чином: дохід за два останні місяці, що передують звільненню - це жовтень 2021 року 8414,85 грн. та листопад 2021 року 9365,57 грн; кількість робочих днів за останні два робочі місяці складає 20+22=42 робочі дні/2 = 21 робочий день. Тобто середньомісячний заробіток за один робочий день, за розрахунком позивача, складає 8890,21:21=423,34 грн.

Крім того, позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. Свою вимогу щодо стягнення моральної шкоди мотивувала тим, що в результаті звільнення нею були втрачені нормальні життєві зв`язки, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, втрачено душевну рівновагу, сон, що супроводжувалося постійними головними болями та підвищеним артеріальним тиском. Позивач зазначає, що вона перебувала у стані постійного стресу, оскільки її було звільнено напередодні новорічних свят і призвело до відсутності фінансового доходу. Такий стан призвів до того, що вона вимушена була двічі звертатись до свого сімейного лікаря в телефонному режимі, яка наполягала на стаціонарному лікуванні. Однак позивач відмовилась і лікувалась вдома за рекомендаціями лікаря.

01.02.2022 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, оскільки, на його думку, звільнення позивача відбулось у відповідності до чинного законодавства України.

Зокрема, у відзиві представник відповідача зазначив, що згідно з ч.3 ст. 21 КЗпП України, особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за угодою сторін. Враховуючи, що ОСОБА_1 08.12.2020 року було прийнято на роботу до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ на посаду економіста на контрактній основі терміном 1 рік, за її особистою заявою, і дія його закінчилась 07.12.2021 року, то, на думку представника відповідача, позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Також у відзиві вказано, що згідно з пунктом 24 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою КМУ «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору» від 19 березня 1994 р. №170 визначено, що за два місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк. Рішення про продовження трудових відносин, яке передбачено у вказаній постанові, з позивачем не приймалось, оскільки продовжувати контракт з позивачем не планувалось.

Крім того, представник відповідача зазначив у відзиві, що у відповідності до рішення Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 22.12.2021 року № 792/15-VIII «Про затвердження структури та граничної чисельності ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ», посаду економіста централізованої бухгалтерії не передбачено, і у зв`язку з цим заяву позивача від 07.12.2021 року про її працевлаштування задоволено не було та поновлення її на займаній посаді неможливе.

Також у відзиві представник відповідача не погоджується з посиланням позивача на постанову Ради Міністрів УРСР від 17.05.1979 р. № 255 «Про типові штати централізованих бухгалтерій обласних, міських та районних відділах (управліннях) народної освіти, охорони здоров`я і культури та при централізованих районних та міських лікарнях» як таку, на основі якої необхідно утворювати штатну чисельність централізованої бухгалтерії у ВІДДІЛІ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, оскільки, на думку представника відповідача, вона поширюється на централізовані бухгалтерії при обласних, міських та районних відділах (управліннях) народної освіти, а підпорядкований йому відділ не є ні обласним, ні міським, ні районним. Крім того, відповідно до ч.3 ст. 64 ГК України, підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис і такі ж роз`яснення містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Стосовно вимоги позивача про стягнення на її користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що наказ про звільнення ОСОБА_1 ніким не скасований та на даний час є чинним, то немає підстав вважати, що за невизначений період після звільнення необхідно виплачувати розраховану нею середньомісячну заробітну платню.

Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, то на думку представника відповідача, ОСОБА_1 за умовами строкового договору (контракту) точно знала про термін дії контракту та про дату свого звільнення, оскільки в заяві про прийняття на роботу власноручно вказала «…з 08 грудня 2020 року до 08 грудня 2021 року», а також завчасно була повідомлена про це листом. Тому для позивача цей факт не був несподіванкою, а отже, і не могло призвести до її захворювання. На думку представника відповідача, позивач намагалась імітувати погіршення стану свого здоров`я, через що в телефонному режимі зверталась до сімейного лікаря, при цьому з наданої позивачем медичної довідки вбачається, що вона давно знаходиться на диспансерному обліку в КНП «Окнянський центр ПМСД», є інвалідом 2 групи і її хвороба має хронічний характер. На думку представника відповідача, позивачка не довела причинно-наслідковий зв`язок погіршення стану її здоров`я із її звільненням і тому вимога про відшкодування їй моральної шкоди є безпідставною.

08 лютого 2022 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій вона зазначила, що твердження відповідача, викладені у відзиві на її позовну заяву, є необґрунтованими, не доведеними жодним допустимим доказом та такими, що не спростовують її позовні вимоги.

Зокрема, на думку позивача, відповідач у своєму відзиві протирічить сам собі, коли посилається на ст.21 КЗпП України, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. При цьому відповідач не приймає до уваги роз`яснення, викладені у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 р. №9 «Про практику розгляду трудових спорів», що власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки у тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом, а також не приймає до уваги перелік працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом, перелічених у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 23.05.2000 №1-2222/1331, де зазначено, на підставі якого закону України укладаються контракти з цими працівниками.

Крім того, позивач зазначила, що, на її думку, відповідач не правильно зрозумів мету її звернення до суду, оскільки дана підстава виникла у неї не через те, що її було звільнено з посади економіста без законних підстав або в порушення встановленого порядку, а саме через те, що займана нею посада економіста централізованої бухгалтерії не відноситься до переліку тих посад, з якими необхідно укладати контракти. Таким чином, якщо укладення контракту законом не передбачене, то власник, або уповноважений ним орган не має права укладати з працівником контракт, навіть якщо є наявна обопільна згода.

У своїй відповіді на відзив на позовну заяву позивач також вказує, що згідно з п.п.2.2 п.2 рішення Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 22.12.2021 року № 792/15-VIII «Про затвердження структури та граничної чисельності ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ», начальник відділу може у разі необхідності змінювати штати або вводити посади (крім керівних), не передбачені штатним розписом установи.

Також позивач звертає увагу, що починаючи з 2018 року всіх працівників ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ було прийнято на роботу за контрактом. Однак з 01 січня 2022 року, після закінчення контракту було прийнято на роботу за трудовим договором, який є безстроковим. На думку позивача, при прийнятті працівників на роботу у 2018 році за контрактом начальником ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Мельником М.В. була допущена помилка при прийнятті на роботу на таких підставах.

В судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позову та надала пояснення, аналогічні викладеним положенням позовної заяви та відповіді на відзив на позовну заяву. Крім того, позивач зазначала, що, на її думку, посада економіста обов`язково має бути у штатному розписі ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, підтримав викладене у відзиві, доповнивши, що зараз йде значна реорганізація освіти і він, як начальник відділу, керується законами та рекомендаціями щодо скорочення працівників. Представник відповідача зазначив, що ОСОБА_1 звільнена з посади, так як її посада скорочувалась внаслідок скорочення шкіл та закладів освіти і тому зменшився об`єм роботи, і саме з цих причин контракт з позивачем не продовжили, однак вона завчасно була повідомлена про звільнення. Зараз за штатним розписом є 10 посад бухгалтерів, бухгалтери не є посадовими особами органів місцевого самоврядування, вони всі наймані працівники без проходження конкурсу. Крім того, так як позивач неодноразово була на лікарняних через стан свого здоров`я і до звільнення, то він не вважає, що звільнення могло вплинути на її фізичне здоров`я. Зазначив, що особистої неприязні до позивача не має, багато його підлеглих невдоволені його позицією про виконання ними своєї роботи, однак це їх суб`єктивна думка, так як і позивача про упереджене ставлення до неї.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши фактичні обставини та матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із такого.

Судом були встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

08.12.2020 року ОСОБА_1 подано до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОКНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі Відділ) заяву про прийняття її на посаду економіста централізованої бухгалтерії зазначеного Відділу за контрактом з 08.12.2020 року до 08.12.2021 року /а.с.58/.

08.12.2020 року між ОСОБА_1 та ВІДДІЛОМ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОКНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ в особі начальника вказаного відділу Мельника М.В. було укладено контракт про прийняття ОСОБА_1 економістом централізованої бухгалтерії ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОКНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, яким визначено загальні положення; права та обов`язки сторін; умови матеріального забезпечення, відповідальність сторін, вирішення спорів; порядок зміни та розірвання контракту; термін дії та інші умови контракту; адреси сторін та інші відомості.

Крім того, пунктом 3 Розділу 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Контракту визначено строк дії контракту 1 рік з подальшою пролонгацією контракту, а п.1 розділу VІ конкретизовано, що контракт діє з 08 грудня 2020 року до 08 грудня 2021 року /а.с.12-13/.

Наказом ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ОКНЯНСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі Відділ) від 08.12.2020 року № 258-к ОСОБА_1 прийнята на посаду економіста централізованої бухгалтерії за контрактом. На підставі Рішення Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області від 12.11.2021 року № 661/13-114, Відділ перейменовано на ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, відомості про що містяться у трудовій книжці НОМЕР_1 , виданої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запис № 47, 48 /а.с.17/.

Наказом ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі Відділ) від 07.12.2021 року № 248-к, ОСОБА_1 , економіста централізованої бухгалтерії Відділу звільнено з 07.12.2021 року у зв`язку із закінченням строку контракту, п.2 ст.36 КЗпП України, що також міститься у трудовій книжці ОСОБА_1 , запис № 49 /а.с. 42,17/.

Листом ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ від 14.12.2021 року № 09.07-05/1064 позивачу відмовлено у подальшому працевлаштуванні /а.с.18/.

Рішенням Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області №792/15-VIII від 22.12.2021 року затверджено структуру та граничну чисельність ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, в якій відсутня посада економіста централізованої бухгалтерії /а.с.54-55,56/

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Відповідно до вимог статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно із ст.55 Конституції України, права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Основні засади судочинства, встановлені ч.2 ст.129 Конституції України, доповнюють основоположний принцип верховенства права, який визнається і діє в Україні відповідно до ст.8 основного Закону. Ця норма є визначальною у системі державної політики щодо захисту прав та свобод людини і громадянина.

За правилами ч.1, 2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належність та допустимість доказів регламентуються ст.ст.77,78 ЦПК України за якими, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Так, згідно з вимогами ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність осіб (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись за угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

При цьому власник або уповноважений ним орган може вимагати від працівника, який працює за трудовим договором, укладення контракту тільки в тому разі, коли він відноситься до категорії працівників, які згідно з законодавством працюють за контрактом (наприклад, керівники підприємств). Порушення цих вимог може бути підставою для визнання відповідно до ст.9 КЗпП України недійсними умов праці за контрактом, які погіршують становище порівняно з законодавством України.

Такий же висновок міститься у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів».

Суд зауважує, що законодавством України чітко визначено сферу застосування контракту як форму трудового договору.

Порядок та особливості укладання контрактів при прийнятті на роботу працівників на підприємства, в установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та галузевої приналежності, а також до громадян визначається Положенням про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, яке затверджене Постановою КМУ від 19 березня 1994 року №170, із змінами та доповненнями.

Пунктом 5 цього Положення передбачено, що умови контракту, що погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними. Зазначений пункт Положення є аналогічним за змістом до ст.9 КЗпП України, згідно з якої умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.

Крім того, Конституційний суд України в рішенні від 09 липня 1998 року №12-рп/98 зазначив у п.5 про те, що умови контракту, які погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, угодами і колективним договором, вважаються недійсними (ст..9 КЗпП України). Згідно з абз.5 п.5 цього рішення, контрактна форма трудового договору не може впроваджуватись нормативними актами центральних і місцевих органів виконавчої влади, актами органів місцевого самоврядування, а також колективними договорами і угодами та іншими локальними нормативними актами.

У цьому ж рішенні Конституційний Суд України зазначив, що, незважаючи на застереження, які містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладення ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови, у тому числі щодо тимчасового характеру трудових відносин. Однак сфера застосування контракту не може бути безмежною.

І саме тому Конституційний Суд України на підставі аналізу матеріалів справи вважає, що необґрунтоване розширення сфери застосування контракту, яка виходить навіть за межі, визначені законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, не сприяє створенню умов для повного здійснення громадянами права на працю, ускладнює становище працівників, знижує реальність гарантій трудових прав громадян, встановлених Конституцією і законами України.

При цьому, виходячи з необхідності посилення правових засобів захисту прав громадян у галузі праці, унеможливлення їх ущемлення, додержання вимог ратифікованої Україною Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця, Конституційний Суд України визнав за доцільне в подальшому обмежити визначення сфери застосування контракту лише законами, що є прерогативою Верховної Ради України.

Таким чином, аналізуючи норми законодавства про працю, враховуючи висновки Конституційного Суду України, суд приходить до переконання, що в трудовому контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови, але такі умови не повинні суперечити чинному законодавству, а контрактна форма трудового договору може укладатись виключно у випадках, визначених законодавством.

Як приклад, трудовий договір у формі контракту можна укладати з рядом категорій працівників, як то наукові та науково-педагогічні працівники (Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»); наукові та науково-педагогічні працівники дошкільних, середніх закладів освіти, закладів освіти для громадян, що потребують соціальної допомоги і реабілітації, закладів позашкільної освіти, закладів післядипломної освіти (ЗУ «Про освіту»); наймані працівники колективного сільськогосподарського підприємства (Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»); фахівці, які залучаються до роботи в робочих групах комітетів Верховної Ради України (Закон України «Про комітети Верховної Ради України») тощо.

При цьому, посилань на жодний законодавчий акт, який би передбачав право на укладання контракту на посаду економіста централізованої бухгалтерії, на якій працювала позивач у ВІДДІЛІ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, вказаний контракт не містить.

Отже, якщо чинним законодавством не передбачена можливість укладання контракту, власник і працівник не вправі укласти контракт, хоча б він і укладався за повної згоди сторін і відсутності будь-якого тиску зі сторони власника.

При цьому, відповідно до інформації від 09.03.2022р. №09.07-03/145, наданої відповідачем, відповідно до п.п.5.6 п.5 Положення про ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, працівники централізованої бухгалтерії мають статус службовців, на яких не поширюється дія Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Трудові відносини з цими працівниками здійснюються відповідно до Кодексу законів про працю України /а.с.91/.

Крім того, як зазначено вище, дана посада щодо здійснення трудової діяльності не підпадає під дію Закону України «Про освіту», яким передбачено укладання контракту з деякими працівниками закладів освіти.

Таким чином, відповідачем не наведено жодного посилання на будь-який інший галузевий нормативний акт щодо передбачення укладання контракту як основу для праці на посаді економістом.

Тому суд приходить до висновку, що оформлення трудових відносин з позивачем у формі контракту на визначений строк не передбачене та суперечить чинному законодавству, а відтак, незважаючи на погодження сторін, зазначений контракт слід вважати недійсним в частині строковості вказаного договору.

Крім того, п. 3 Розділу 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Контракту встановлено строк дії контракту - 1 рік з подальшою пролонгацією контракту, тобто стверджувально, без будь яких застережень. Отже, особа, укладаючи контракт на таких умовах, повинна розуміти, що по закінченню його дії цей контракт буде знову пролонгований без будь-яких умов, інакше виникає правова невизначеність, що не гарантує особі конституційне право на працю і таким чином обмежує його.

Однак позивачу було відмовлено у подальшому працевлаштуванні з посиланням на відсутність посади економіста централізованої бухгалтерії в проекті рішення Окнянської селищної ради «Про затвердження структури та граничної чисельності ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ» на 01.01.2022 року.

Разом з тим, як вбачається із штатного розпису станом на день звільнення позивача - 07.12.2021 року, посада економіста централізованої бухгалтерії відділу була наявна, не скорочена і, після звільнення позивача, вакантна.

Таким чином, могла бути заповнена відповідним спеціалістом, у тому числі особою, яка її займала, тобто ОСОБА_1 .

Відповідно до ст.22 КЗпП України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу. При цьому необґрунтованою, за наявності вакантного робочого місця (посади), є відмова у прийнятті на роботу, невмотивована чи вмотивована посиланнями на обставини, які не відносяться до ділових якостей працівника.

Таким чином, суд констатує, що відповідачем було порушено вказану норму КЗпП України, безпідставно відмовивши позивачу у прийнятті її на посаду економіста централізованої бухгалтерії Відділу після закінчення дії контракту, при наявності вказаної посади. Посилання відповідача на проект рішення про затвердження структури та граничної чисельності відділу є необґрунтованим, передбачає дію на майбутній час і не означає, що такий проект буде затверджений у такому вигляді. Тому суд вбачає у цих діях відповідача грубе порушення конституційного права громадянина на працю.

Що стосується дати звільнення, то Контракт діяв з 08 грудня 2020 року до 08 грудня 2021 року, тобто, кінцевою датою дії контракту, а отже, і днем звільненням має бути 08.12.2021 року, оскільки на переконання суду, прийменник «до» рівнозначний похідному прийменнику «не більше ніж». У деяких постановах ВСУ, наприклад постановах ВСУ від 13.06.2016 р. у справі №815/1298/17; від 14.08.2018 р. у справі №803/1387/17; від 28.08.2018 р. у справі №814/4170/15, прямо вказується: «дата закінчення, поєднана з прийменником «до» - прийменникова конструкція в українській мові, що прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь».

Крім того, ВСУ у постановах від 25.04.2018 р. у справі №803/350/17 та від 25.04.2018р. у справі №8115/4720/16 проводить аналогію з Європейською конвенцією про обчислення строків від 16.05.1972 р. (далі Конвенція). За змістом ст.2 цієї Конвенції термін «dies ad quem» означає день, у який строк спливає. Тобто ВСУ проводить аналогію між «dies ad quem» і «до», тому вважає, що при поєднанні прийменника «до» з календарною датою, така дата входить до строку.

Однак, як вбачається з наказу про звільнення позивача, її звільнено 07.12.2021 року, тобто до закінчення строку дії контракту /а.с.42/.

Хоча умовами вказаного контракту і передбачено дострокове припинення його дії, однак судом не встановлено настання таких умов, і це, вочевидь, знов таки свідчить про порушення трудових прав позивача.

Статтею 5-1 КЗпП передбачено, що держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Тому поновлення працівника на роботі слід розглядати як гарантію захисту його порушених прав.

Враховуючи викладене, позов в частині поновлення на роботі підлягає задоволенню, із скасуванням наказу про її звільнення як протиправного.

Суд не приймає до уваги твердження відповідача, що поновлення позивача на роботі неможливе через відсутність посади економіста централізованої бухгалтерії у штатній чисельності Відділу, оскільки підпунктом 2.2 пункту 2 Рішення Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області №792/15-VIII від 22.12.2021 року, яким затверджено структуру та граничну чисельність ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (далі Відділ), передбачено право начальника Відділу Мельника М. у разі необхідності змінювати штати або вводити посади (крім керівних), не передбачені штатними нормативами для даної установи, в межах фонду оплати праці, доведеного лімітними довідками на відповідний період. Заміна посад працівників може здійснюватися лише в межах однієї категорії персоналу (педагогічний, господарсько-обслуговуючий).

При цьому, у разі відсутності необхідності у штаті Відділу посади економіста, питання щодо скорочення такої посади слід вирішувати у порядку п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, із дотриманням всіх передбачених чинним законодавством гарантій.

Частиною другою ст.235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більше як за один рік.

За таких обставин суд має підстави для ухвалення рішення про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 08.12.2021 року до дня поновлення працівника на роботі.

Порядок визначення суми середнього заробітку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України за № 100 від 08.02.1995 року (далі Порядок), абзацом 3 п.2 якого передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Суд погоджується з розрахунком середньоденного заробітку, наданого позивачем у позовній заяві. Так, виходячи з даних, що містяться в довідці про доходи ОСОБА_1 за два попередні перед звільненням місяці жовтень 2021 року та листопад 2021 року, середня заробітна плата на місяць складає: 8414,85 грн.+9365,57 грн.=17 780,42/2=8890,21 грн. Середня кількість робочих днів за місяць складає 20+22=42 робочі дні/2=21. Шляхом ділення середньої заробітної плати на середню кількість робочих днів отримуємо середньоденну заробітну плату: 8890,21/21=423,34 грн.

Таким чином, кількість робочих днів з моменту незаконного звільнення, починаючи з 08.12.2021 року до 10.03.2022 року складає - 63 дні. Отже, шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів вимушеного прогулу складе суму середнього заробітку, який необхідно стягнути з відповідача, а саме: 423,34х63=26670,42 грн.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП…за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення…тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, в п.5 листа ВССУ від 27.09.2012 р. №10-1389/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм трудового права» сформульовано обов`язкові для всіх судів України правові позиції, згідно з якими, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізм компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення спору (статті 3,4,11,31 ЦПК України).

КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівників на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема ,повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин справи.

Отже, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових прав, шляхом поновлення на роботі, а має самостійне юридичне значення (постанова ВСУ від 25.04.2012р. №6-23цс12)».

Тому, вирішуючи вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги ту обставину, що внаслідок незаконного звільнення позивач втратила нормальні життєві зв`язки, що вимагали від неї додаткових зусиль для організації свого життя, погано себе почувала, зверталась до лікаря. Крім того, судом враховується, що незаконне звільнення з роботи зачіпає життєво важливі інтереси працівника, оскільки означає зниження рівня його життя.

Суд не приймає позицію відповідача щодо того, що позивач, маючи статус особи з інвалідністю, і так перебуває на обліку в лікарні, постійно перебувала на лікарняних та імітувала своє погане самопочуття після звільнення, так як це є лише суб`єктивною думкою представника відповідача, не підкріпленою жодним належним та допустимим доказом.

Разом з тим, позивач надала суду документальне підтвердження ускладнення та погіршення її стану як особи з інвалідністю, яке сталося саме після її незаконного звільнення (а.с.43,87).

Однак суд, виходячи із вимог розумності та справедливості, враховуючи характер порушення прав позивача та глибину душевних страждань, розмір моральної шкоди у розмірі 10000 грн, які просила стягнути позивач, вважає завищеним та неспівмірним. Слід зауважити, що позивач мала б знати, що її трудові відносини оформлені з відповідачем неналежним чином, що може потягнути у подальшому порушення її трудових прав, однак не цікавилась цим до моменту звільнення, хоча перешкод для цього у неї не було.

Тому суд вважає, що достатньою грошовою сумою для відшкодування позивачу моральної шкоди є 3000 грн., а тому покладає на роботодавця обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди ОСОБА_1 саме в такому розмірі, а в іншій частині вимог щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

- присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

- поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Із системного аналізу вказаних процесуальних норм випливає, що допуск рішення до негайного виконання, тобто до виконання з моменту проголошення рішення, а не з моменту набрання цим рішенням законної сили, у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати в частині стягнення за один місяць є обов`язком суду, а не його дискреційним правом і у аспекті ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд не може вчинити інакше.

Так само, в п.26 постанови Пленуму ВСУ від 24.12.1999 р. №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суди повинні в усіх випадках зазначати в рішенні про негайне його виконання в частині стягнення заробітної плати не більше ніж за один місяць.

Відповідно до п.п.1 п.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір за позовні вимоги майнового характеру справляється у розмірі 1 % від ціни позову , але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Так як відповідач відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, то з відповідача, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, слід стягнути у дохід держави судовий збір у сумі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст.10, 13, 76-81, 259, 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (смт Окни Одеської області, вул. Херсонська, 6, ЄДРПОУ 43247538) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді економіста централізованої бухгалтерії ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ, скасувавши наказ Відділу освіти, молоді та спорту, культури та туризму Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області № 248-к від 07.12.2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » як протиправний.

Стягнути з ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (смт Окни Одеської області, вул. Херсонська, 6, ЄДРПОУ 43247538) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, у сумі 26670,42 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сімдесят гривень 42 копійки), без урахування податків.

Стягнути з ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (смт Окни Одеської області, вул. Херсонська, 6, ЄДРПОУ 43247538) на користь ОСОБА_1 (зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) моральну шкоду у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

У іншій частині позову відмовити.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та виплати середньомісячного заробітку за один місяць у розмірі 8890,21 грн. (вісім тисяч вісімсот дев`яносто гривень 21 коп.), без урахування податків.

Стягнути з ВІДДІЛУ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ, КУЛЬТУРИ ТА ТУРИЗМУ ОКНЯНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ ПОДІЛЬСЬКОГО РАЙОНУ ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ (смт Окни Одеської області, вул. Херсонська, 6, ЄДРПОУ 43247538) судовий збір у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок) в дохід держави на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106).

Відповідно до п.п.15.5) п.1 Перехідних положень ЦПК України, на рішення може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду через Красноокнянський районний суд або безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 березня 2022 року.

СуддяО. Л. Чеботаренко