Рішення

від 13.02.2022 по справі 295/14880/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/14880/21

Категорія 75

2/295/100/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.02.2022 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі судового засідання Карпішиній С.С.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідачів Козуба О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської загальноосвітньої спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №16, Департаменту освіти Житомирської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась досуду ізданим позовом,в якомузазначила,що працюєна посадіасистента вчителяв Житомирськійзагальноосвітній спеціалізованійшколі І-ІІІ ступенів №16 та 08.11.2021 року відповідачем їй було вручено наказ про відсторонення з роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби CОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Позивач вважає наказ незаконним та таким, який підлягає скасуванню судом, оскільки останній мотивований положенням Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», натомість зазначеним законом щеплення від CОVID-19 не встановлено як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч. 2 ст. 12 Закону є безпідставним. Більше того, діючими законами не встановлено окремого порядку відсторонення працівників від роботи з підстав відсутності у них щеплення від CОVID-19. З огляду на викладене у позові та з урахуванням уточнених вимог ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Житомирської загальноосвітньої спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №16 про відсторонення позивача від роботи та допустити її до роботи, зобов`язати відповідачів виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи, а також стягнути з відповідачів на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

16.12.2021 року Житомирською загальноосвітньою спеціалізованою школою І-ІІІ ступенів №16 подано відзив на позов, в якому відповідач заперечив щодо позовних вимог ОСОБА_1 з тих підстав, що відмова позивача від обов`язкового профілактичного щеплення від COVID-19 згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є підставою для відсторонення останньої від роботи. У свою чергу ряд підзаконних актів, якими врегульовано питання відсторонення працівника від роботи керівником підприємства (установи, організації) за відсутності у працівника обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби CОVID-19, не змінені та не скасовані, а тому є обов`язковими для керівника Житомирської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 16.

У своїх додаткових письмових поясненнях від 17.01.2022 ОСОБА_1 підтримала свої вимоги, послалась на відсутність у керівництва ЖЗСШ № 16 законних підстав для винесення наказу № 230 від 08.11.2021 та відсторонення її від роботи. На думку позивача, зазначений наказ приймався на виконання незаконних нормативних актів Кабінету Міністрів України та МОЗ України. Окремо позивач зазначила, що відмовилась від вакцинації проти короновірусної інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2 CОVID-19, як від ризикованої медичної процедури, та не надала і не надає своєї згоди на участь в медичних експериментах, так як ці вакцини не пройшли всіх стадій необхідних клінічних випробувань. При цьому згідно з чинним законодавством України і нормами міжнародного права примус до експериментального медичного втручання є неприпустимим, а відмова від участі в медичних експериментах не може бути підставою для відсторонення від роботи та/або позбавлення заробітної плати.

17.01.2022 в судовому засіданні представником ЖЗСШ № 16 також були подані додаткові письмові пояснення, в яких останній в доповнення до відзиву послався на те, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. У даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими та держава, встановивши обов`язковість щеплень для певних категорій працівників, зокрема працівників закладів загальної середньої освіти, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу.

28.01.2022 до суду надійшов відзив Департаменту освіти Житомирської міської ради на позов, у якому представник департаменту просив відмовити у задоволені позову, пославшись фактично на ті самі підстави, що зазначав представник ЖЗСШ № 16 у своєму відзиві та додаткових поясненнях до нього.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали уточнені позовні вимоги, просили їх задовольнити. Гр. ОСОБА_1 підтвердила, що отримала 05.11.2021 року письмове повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти CОVID-19, ознайомилась із оспорюваним наказом 08.11.2021 року, у чому розписалась. На запитання суду позивач зазначила, що документ про щеплення або довідку про протипоказання вона не надавала.

Представник відповідачів заперечив в судовому засідання проти вимог позивача. Вважає оспорюваний наказ про відсторонення законним та не вбачає ознак порушення прав ОСОБА_1 діями ЖЗСШ № 16 та її керівника. Представник визнав, що школа отримала від позивача заяву про відмову від участі в медичних експериментах та оцінила її як відмову ОСОБА_1 від обов`язкового профілактичного щеплення проти CОVID-19.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, вивчивши й дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у ЖЗСШ № 16 із 24.08.1981 року, на час розгляду справи обіймає посаду асистента вчителя. Дана обставина підтверджується довідкою №503 від 08.11.2021 та записами у трудовій книжці позивача (а.с. 8-10).

Відповідно до статті 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), та з метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики Міністерством охорони здоров`я України був виданий Наказ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Зі змісту вказаного Наказу (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Наказ набрав чинності 08.11.2022 року.

З огляду на виданий Міністерством охорони здоров`я України Наказ від 04.10.2021 №2153 адміністрацією ЖЗСШ №16 на ім`я ОСОБА_1 було складено письмове повідомлення №492 від 04.11.2021 про обов`язкове профілактичне щеплення проти CОVID-19, в якому позивачу пропонувалось до 05.11.2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення від CОVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 року №595. Позивач ознайомилась із даним повідомленням та отримала його копію, про що розписалась на його примірнику (а.с. 17).

Окремо позивачем на ім`я директора ЖЗСШ №16 була подана заява про відмову від участі в медичних експериментах (щеплення від C0VІD-19), в якій ОСОБА_1 повідомила про відмову від вакцинування проти коронавірусної інфекції, викликаної вірусом SARS-CoV-2 CОVІD-19, як від ризикованої медичної процедури (а.с. 14-16). Отримання такої заяви школою підтвердив в засіданні представник ЖЗСШ №16.

Керуючись статтею 46 КЗпП, статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.2021 №2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 директором ЖЗСШ №16 видано наказ №230 від 08.11.2021, на підставі якого ОСОБА_1 , асистента вчителя, відсторонено від роботи з 08.11.2021 року на час відсутності щеплення від CОVID-19 без збереження заробітної плати. Підставою в наказі зазначено повідомлення про профілактичне щеплення від CОVID-19 В.Пособчук від 05.10.2021 року №492 (а.с. 7).

Позивача у той же день було ознайомлено із наказом, в якому ОСОБА_1 зазначила про свою незгоду із порушенням прав громадянина України. Дана обставина підтверджується розпискою на примірнику наказу та не заперечується безпосередньо позивачем.

Стаття 46 КЗпП України передбачає можливість відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Як зазначалось вище, згідно з Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Таким чином, на підставі ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19», наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (всі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) працівники загальноосвітніх спеціалізованих шкіл, до яких належить і позивач, підлягали обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, на період дії карантину.

Наказом МОЗвід 04.10.2021№2153також допускавсявиняток,за наявностіякого працівникзвільнявся відпроведення обов`язковогопрофілактичного щеплення,а самемова йдепро абсолютніпротипоказання допроведення профілактичнихщеплень,відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не надала доказів наявності в неї абсолютних протипоказань до введення вакцини та визнала, що не отримувала відповідну довідку.

На час розгляду справи в суді наказ МОЗ від 04.10.2021 №2153 є діючим, не скасованим, у зв`язку із чим посилання позивача на його незаконність суд вважає безпідставним.

Відповідно до постанови КМУ № 1236 від 09.12.2020 (в редакції від 26 жовтня 2021 року) саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мали забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб та частини третьої статті 5 Закону України Про державну службу, крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП, частини першої статті 1 ЗУ «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 ЗУ «Про державну службу»; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем, що до її відома доведено обов`язковість вакцинації, наслідки та підстави відсторонення.

Статтею 8Конвенції зправ людинита основоположнихсвобод передбаченоправо кожногона повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції, а також заборону органам державної влади втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Для визначення законності втручань Європейський суд з прав людини вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно наметі законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає: «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним за даних обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15 листопада 2016 р., з додатковим посиланням).» ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Окрім того, в зазначеному рішенні ЄСПЛ вказано «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і, таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

«Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом.

Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

При зверненні до суду ОСОБА_1 також посилалась на те, що відстороненням від роботи відповідач порушив її право на працю.

Разом з тим, на переконання суду, обов`язкова вакцинація ОСОБА_1 із подальшим її відстороненням від роботи, з огляду на відсутність щеплення, лише тимчасово обмежило її право на працю зважаючи на суспільні інтереси.

Європейський суд з прав людини в ухваленому 08.04.2021 рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» (заява № 47621/13) зазначає «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

У постанові Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №331/5291/19 вказано, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою, тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим. Держава, встановивши відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, втому числі й самих дітей. В цій же постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, можна визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту.

В даній справі суд вважає, що наведене у статті 43 Конституції України право позивача на працю у повному обсязі не порушено, оскільки ОСОБА_1 , відповідно до записів, що містяться в трудовій книжці, обіймає посаду асистента вчителя ЖЗСШ №16, трудові відносини не припинені, жодного наказу про звільнення позивача не видавалось, а обмеження позивача було правомірним та відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки суспільства.

Враховуючи те, що відсторонення від роботи позивача є особливим заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків та на період відсторонення від роботи ОСОБА_1 , робоче місце за працівником зберігається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи, допуску її до роботи не підлягають задоволенню.

Вимога ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи фактично є похідною від зазначених у попередньому абзаці вимог та задоволенню у зв`язку із цим також не підлягає.

Зважаючи навикладене,керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-82, 141, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 1: Житомирська загальноосвітня спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №16, адреса: м. Житомир, вул. Тараса Бульби-Боровця, 15, код ЄДРПОУ 22059063.

Відповідач 2: Департамент освіти Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, вул. В.Бердичівська, 7 код ЄДРПОУ 02143235.

Суддя