Рішення

від 08.03.2022 по справі 395/840/20

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/840/20 Провадження № 2/395/27/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2022 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Лисенку В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомиргородська міська рада Кіровоградської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» про визнання недійсними державних актів на землю,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Канізька сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області (далі - Канізька сільська рада), Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області (далі - Новоукраїнська РДА), Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань" (далі - ТОВ "МТС Ятрань"), про визнання недійсними державних актів на землю.

Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4 . Від неї у спадщину за заповітом вона отримала земельку ділянку, кадастровий номер: 3523883200:02:000:0368, площею 6,53 га, право на яку посвідчено державним актом на право власності на землю серії КР № 074011, виданим 05 липня 2006 року, зареєстрованим у Книзі реєстрації державних актів на право власності на землю за № 029.

Під час переоформлення спадкового майна, вона дізналась, що на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 6,53 га, видано ще два державні акти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відповідно до розпорядження голови Новомиргородської районної державної адміністрації від 24 травня 2005 року № 431-р. Зокрема, ОСОБА_2 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 3,2657 га серії КР № 009347 від 05 вересня 2006 року, зареєстрований за № 33, а ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 3,259 га, серії KP № 009348 від 05 вересня 2006 року, зареєстрований за № 35.

Єдиним законним власником земельної ділянки, який першим отримав державний акт на право власності на землю, а також першим відповідно до закону зареєстрував це право, була ОСОБА_4 , а на сьогодні є позивач як її спадкоємець. Зокрема це підтверджується договором оренди землі № 263 із TOB "МТС Ятрань", яким спершу спадкодавець, а згодом і вона фактично передала в оренду землю та отримувала плату за таке користування. Проте у кінці 2018 року, ТОВ "МТС Ятрань" припинив виплату орендної плати, яку сплачувало щорічно до того, мотивуючи свою відмову тим, що товариство, як орендар, уклало нові договори оренди з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що виявилося порушенням прав дійсного власника, а саме її прав, отже, саме з цього моменту, вважає необхідно розпочати обчислення строків позовної давності у цій справі.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсними державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 009347, виданий ОСОБА_2 Новомиргородською РДА Кіровоградської області 05 вересня 2006 року та державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР № 009348, виданий ОСОБА_3 Новомиргородською РДА Кіровоградської області 05 вересня 2006 року.

Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі не порушили право власності позивача, оскільки вони раніше позивача на законних підставах отримали своє право на земельну частку (пай) із земель колишнього колективного сільськогосподарського підприємства "Хлібороб".

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 06 липня 2021 року рішення суду першої інстанції змінено, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії КР № 074011 вказана площа земельної ділянки 6,53 га, і вона є відмінною від площі земельних ділянок, зазначених у Державному акті серії КР № 009347 - 3,2657 га та серії KP № 009348 - 3,259 га. Крім того, у Державному акті на право приватної власності на земельну ділянку серії КР № 074011 вказано номер земельної ділянки - 368, у Державному акті серії КР № 009347 - 401, а в Державному акті серії KP № 009348 - 402. Всі три земельні ділянки мають різні кадастрові номери.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2021 року рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 05 березня 2021 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 06 липня 2021року скасовано та передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди обох попередніх інстанцій не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили належним чином доводи сторін і надані на їх підтвердження докази.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2021 року головуючим по вказаному провадженню обрано суддю Забуранного Р. А.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 12 листопада 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Канізька сільська рада Новомиргородського району Кіровоградської області, Новоукраїнська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Машинно-технологічна станція Ятрань", про визнання недійсними державних актів на землю прийнято до розгляду та призначено відкрите підготовче судове засідання.

30 листопада 2021 року до суду від представника відповідачів надійшов відзив у якому останній вказує, що позивачем не доведено факт порушення права позивача на землю, тобто позивачем не підтверджено належними доказами (висновком земельно-технічної експертизи) у якому може бути вирішено питання про те, накладається чи не накладається земельна ділянка позивача із земельними ділянками відповідачів. Окрім цього, просить застосувати строки позовної давності, оскільки позивач знав про порушення її права на землю, що підтверджується ухвалою судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 31 березня 2011 року в адміністративній справі №2-а-960/11.

23 листопада 2021 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив у якому останній вказує, що ОСОБА_1 набула право власності у безспірному порядку спадкування, земельна ділянка продовжувала і продовжує досі перебувати у її власності, а також до 2018 року й у володінні та користуванні, що підтверджується договором оренди землі №263 з ТОВ «МТС Ятрань», яким спершу спадкодавець, а згодом і спадкоємець фактично передала в оренду земельну ділянку та отримувала плату за таке користування. Щодо звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом у березні 2011 року, вказує, що даний адміністративний позов є свідченням про порушення прав та законних інтересів органами державної влади та місцевого самоврядування прав відповідачів, а не відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прав та законних інтересів позивача.

01 грудня 2021 року до суду від позивача надійшов висновок будівельно-технічної експертизи від 02.08.2021 року №028/21, згідно якого земельні ділянки відповідачів накладаються на земельну ділянку позивача і є її складовими частинами.

24 грудня 2021 року до суду від представника позивача надійшла заява про заміну правонаступника та вилучення з числа третіх осіб.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 18 січня 2022 року залучено у цивільній справі № 395/840/20 Новомиргородську міську раду Кіровоградської області як правонаступника третьої особи Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області та виключено з кола третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Новоукраїнську районну державну адміністрацію Кіровоградської області.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 22 лютого 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомиргородська міська рада Кіровоградської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» про визнання недійсними державних актів на землю призначено до розгляду по суті.

Позивач та педставник позивача повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, проте у відповіді на відзив представник позивача вказав клопотання з проханням розглянути справу без їхньої участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідачів повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явився, проте направив до суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позов не визнав та просив суд відмовити в задоволенні позову за його безпідставністю та застосувати строки позовної давності.

Представник третьої особи Новомиргородської міської ради Кіровоградської області, повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надав.

Представник третьої особи ТОВ «МТС Ятрань», повідомлений у встановленому законом порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надав.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку про необхідність у задоволенні позову за наступних підстав.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 152 ЗК України визначає способи захисту прав на земельні ділянки та при цьому встановлює, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з частиною першою статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За змістом статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. (частини перша-четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом положень статей 102, 103 ЦПК України для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

Суд вважає, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування вказаних норм процесуального законодавства, які надають їй право звернення з позовом із можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку.

Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів частини першої статті 4 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 11 травня 2005 року державним нотаріусом Заліпським В. О., за реєстровим № 405, ОСОБА_2 успадкувала після смерті своєї матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , 1/2 частини майна, яке складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,1 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки на місцевості, що перебуває в колективній власності КСП "Хлібороб" с. Каніж, Каніжської сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що належало померлій на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії РН №400040, виданого Новомиргородською РДА 28 лютого 2002 року та зареєстрованого в Книзі за № 367.

24 травня 2005 року відповідачі отримали розпорядження голови Новомиргородської РДА від 24 травня 2005 року № 431-р про передачу їм у приватну власність земельної ділянки в натурі загальною площею 6,53 га.

ОСОБА_2 , на підставі розпорядження голови Новомиргородської РДА від 24 травня 2005 року № 431-р, 05 вересня 2006 року виданий державний акт серії КР №009347 на право власності на земельну ділянку, площею 3,2657 га, що розташована на території Канізької сільської ради, кадастровий номер: 3523883200:02:001:0401.

ОСОБА_3 на підставі розпорядження голови Новомиргородської РДА від 24 травня 2005 року № 431-р, 05 вересня 2006 року виданий державний акт серії КР №009348 на право власності на земельну ділянку, площею 3,259 га, що розташована на території Канізької сільської ради, кадастровий номер: 3523883200:02:001:0402.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що видане 01 жовтня 2010 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Ясинською Н.М., за реєстрованим № 2755, позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельну ділянку площею 6,53 га, що розташована на території Канізької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії КР №074011, виданого Новомиргородською РДА Кіровоградської області 05 липня 2006 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації за №29, кадастровий номер земельної ділянки 3523883200:02:000:0368 на підставі розпорядження Новомиргородської РДА №676-р від 19.08.2005 року.

Згідно з довідкою ТОВ "МТС Ятрань" від 14 вересня 2012 року № 27 померла ОСОБА_4 дійсно уклала договір оренди землі від 05 липня 2006 року № 263 із ТОВ "МТС Ятрань" строком на 10 років, розмір земельної ділянки становить 6,53 га.

Отже, на одну й ту ж земельну ділянку розпорядженнями Новомиргородської РДА про передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (по Ѕ частини) видане 24 травня 2005 року, а ОСОБА_4 (спадкоємець ОСОБА_1 ) 19 серпня 2005 року.

Листом Держкомзему у Новомиргородському районі ОСОБА_1 повідомлено про те, що громадянці ОСОБА_4 виданий державний акт серії КР № 074011 на право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 6,53 га на території Канізької сільської ради на підставі розпорядження від 19 серпня 2005 року № 676-р. Державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 29 від 05 липня 2006 року. На ту ж саму земельну ділянку № 368, площею 6,53 га ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі розпорядження від 24 травня 2005 року № 431 видано два державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровані у Книзі за № 33 та № 35 від 05 вересня 2006 року. На цей час проводиться певна робота з виправлення ситуації, яка склалася. Готуються матеріали для подання до суду про визнання недійсними державних актів на право власності на землю (т.1 а. с. 21).

У відповідності до висновку будівельно-технічної експертизи від 02.08.2021 року №028/21 земельна ділянка площею 3,2657 га кад. номер 3523883200:02:001:0401 вл. ОСОБА_2 і земельна ділянка площею 3,2657 га кад. номер 3523883200:02:001:0401 вл. ОСОБА_6 і. накладаються на земельну ділянку площею 6,53 га кад. номер 3523883200:02:000:0368 вл. ОСОБА_4 ( ОСОБА_1 ) і є її частинами ( ? по Ѕ ч.).

Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України, у редакції від 31 березня 2006 року, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Аналіз наведеного положення ЗК України підтверджує, що станом на 2006 рік виникнення права пов`язано із видачею державного акта, який таке право підтверджує, а не з прийняттям розпорядження компетентного органу про передачу у власність чи користування земельної ділянки.

Та обставина, що ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки лише 25 вересня 2014 року, не свідчить про відсутність порушених її прав, оскільки право власності на земельну ділянку успадковано нею від ОСОБА_4 , яка за часом набула право власності на земельну ділянку раніше ніж відповідачі.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 року у справі № 914/3224/16, закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Таким чином, посилання представником відповідачів на той факт, що позивач знала про порушення її права на землю, оскільки ухвалою судді Новомиргородського районного суду Кіровоградської області Орендовського В. А. від 31 березня 2011 року в адміністративній справі №2-а-960/11 не є належними, оскільки даною ухвалою не встановлено та не підтверджено порушення права ОСОБА_1 .

Звернення ОСОБА_1 з адміністративним позовом у березні 2011 року, вказує, що даний адміністративний позов є свідченням про порушення прав та законних інтересів органами державної влади та місцевого самоврядування, а не відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Представник відповідачів безпідставно вказує, що такими діями було порушено право на землю позивача, оскільки ОСОБА_1 набула право власності у безспірному порядку спадкування, земельна ділянка продовжувала і продовжує досі перебувати у її власності, а також до 2018 року у володінні та користуванні, що підтверджується договором оренди землі №263 з ТОВ «МТС Ятрань», яким спершу спадкодавець, а згодом і спадкоємець фактично передала в оренду земельну ділянку та отримувала плату за таке користування.

Отже, внаслідок видачі державних актів на одну і ту ж земельну ділянку, яка вже перебувала у приватній власності ОСОБА_4 , а згодом її дочки ОСОБА_1 , порушено саме права та законні інтереси відповідачів, у яких з того моменту виникло право звернення із позовом до суду про захист своїх прав, свобод та законних інтересів, щодо права власності на земельні ділянки.

Оскільки відповідачі та треті особи ніяким чином не заявляли своїх вимог на земельну ділянку і не заперечували право власності позивача на дану земельну ділянку, тому позивач і не міг знати про порушення її права власності на земельну ділянку. Обчислення строків позовної давності слід розпочати з моменту, коли у кінці 2018 року ТОВ «МТС Ятрань» припинив виплату орендної плати, яку сплачувало щорічно до того, мотивуючи свою відмову оплачувати користування належною позивачу земельною ділянкою тим, що ТОВ «МТС Ятрань», як орендар уклало нові договори оренди з відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що виявилося порушенням прав дійсного власника, позивача по справі ОСОБА_1 .

Тобто, подання позову до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є фактом освідомлення позивача про наявність у відповідачів державних актів про право власності, але немає доказів, що відповідачі проявляли свою волю на отримання в натурі цієї земельної ділянки і як наслідок здійснювали активні дії для порушення права власності позивача на його земельну ділянку. Навпаки, позивач добросовісно використовував свою земельну ділянку на підставі закону та належних правовстановлюючих документах, дійсність яких, жодна із сторін під сумнів не ставить.

Окрім цього, виниклі спірні правовідносини потребують розв`язання шляхом задоволення позову (або зустрічних позовів, якби вони були заявлені) та не можуть бути вирішеними шляхом задоволення заяви про застосування строків позовної давності, оскільки такий спір й надалі не буде вичерпано (Постанова ВП ВС від 13.10.2020 р. №369/10789/14-ц (14-703цс19).

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги всі надані до суду докази та обгрунтування, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову позивача.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи Новомиргородська міська рада Кіровоградської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «Машинно-технологічна станція Ятрань» про визнання недійсними державних актів на землю - задовольнити.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР №009347, виданий ОСОБА_2 Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.09.2006 року.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії КР №009348, виданий ОСОБА_3 Новомиргородською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 05.09.2006 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 17 березня 2022 року.