Ухвала

від 14.03.2022 по справі 914/4110/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.03.2022 cправа№914/4110/21

Суддя Юркевич М.В., за участю секретаря Кравчук І.В., розглядаючи матеріали заяви Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова про забезпечення позову у справі №914/4110/21

За позовом: Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгородок», с. Самгородок, Козятинського району Вінницької області,

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державного підприємства «Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр», м. Львів-Брюховичі

про: усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення

за участю представників сторін:

від прокуратури: Леонтьєва Н.Т.

від позивача: Махник А.І.

від відповідача: не з`явився.

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави особі Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Самгородок» про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом їх повернення.

Ухвалою від 04.01.2022 було відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 25.01.2022.

Ухвалою від 15.02.2022р. підготовче провадження у справі було відкладено на 15.03.2022р.

09.03.2022р. на адресу суду від Керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова надійшла заява про забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами 4610166300:04:003:0119 площею 4,3578 га та 4610166300:04:003:0069 площею 0,4337 га, які належать ТОВ «Самгородок».

Відповідно до ч. 3,4 ст. 140 ГПК України, суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 10.03.2022р. заяву про забезпечення позову було призначено в судовому засіданні на 15.03.2022р.

В судове засідання 15.03.2022р. з`явилися прокурор та представник позивача. Відповідач явку свого представника не забезпечив.

На початку судового засідання прокурор роз`яснив та підтримав подану заяву про забезпечення позову.

В ході розгляду заяви, судом було з`ясовано наступне:

У поданій заяві про вжиття заходів забезпечення позову прокурор просить суд:

- накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим №4610166300:04:003:0119 площею 4,3578 га та земельну ділянку з кадастровим №4610166300:04:003:0069 площею 0,4337 га які належать ТОВ «Самгородок»;

- заборонити ТОВ «Самгородок» відчужувати зазначені вище земельні ділянки, здійснювати поділ або їх об`єднання, а також вчиняти будь-які підготовчі, будівельні дії і здійснювати порубку дерев, які знаходяться на вказаних земельних ділянках.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 03.03.2022 скасовано ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 09.09.2021 про накладення арешту на спірні земельні ділянки у межах кримінального провадження №42013150090000215. Як стверджує прокурор, звернення представників відповідача із апеляційною скаргою щодо скасування арешту на земельні ділянки до розгляду судом справи №914/4110/21 є доказом намірів відчуження відповідних земельних ділянок.

З урахуванням цього, з метою недопущення вчинення будь-яких дій, спрямованих на перешкоджання в подальшому виконанню рішення у даній справі, позивач вважає за необхідне накласти арешт на земельну ділянку та встановити заборону поділу або об`єднання земельної ділянки, а також вчинення будь-яких підготовчих, будівельних дій і здійснення порубки дерев, які знаходяться на вказаних земельних ділянках. Такі заходи, на його переконання, є співмірними із заявленими вимогами, матимуть наслідком лише збереження існуючого становища до закінчення розгляду даної справи по суті, а їх невжиття призведе до неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в п. 1 ст. 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником «судового розгляду», передбаченого у статті 6.

Отже, держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При розгляді заяви прокурора, суд бере до уваги той факт, що предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками з кадастровим №4610166300:04:003:0069 загальною площею 0,4337 га. та №4610166300:04:003:0119 загальною площею 4,3578 га шляхом їх повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності ТОВ «Самгородок».

Вказані земельні ділянки, згідно наявного в матеріалах справи Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №266919781 від 21.07.2021 та Державного Акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907034 від 27.01.2009 належить відповідачу.

Таким чином, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач у своїй власності спірну земельну ділянку для виконання рішення суду.

Відтак, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах заявлених позовних вимог безпосередньо пов`язане з предметом позову.

Крім того, як встановлено судом, у рамках кримінального провадження №42013150090000215 від 11.10.2013 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 185 КК України, посадовими особами Брюховицької селищної ради, які видали рішення №245 від 11.03.2004 та №263 від 18.03.2004, слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Львова постановлено ухвалу від 09.09.2021 у справі №466/2600/14-к, якою було накладено арешт на вказані вище земельні ділянки.

Разом з цим, у зв`язку із поданням ТОВ «Самгородок» апеляційної скарги на вказану ухвалу слідчого судді, Львівським апеляційним судом ухвалою від 03.03.2022 у справі №466/2600/14-к скасовано арешт накладений на спірні земельні ділянки.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що такі дії відповідача достатньо обґрунтовано свідчать про можливість розпорядження належними йому земельними ділянками вподальшому у будь-який спосіб, зокрема шляхом їх відчуження на користь інших осіб (у тому числі шляхом продажу, дарування, передачі в управління або оренду, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, найму, передачі в іпотеку та/або заставу, будь-якого іншого обтяження).

Вчинення таких дій відповідачем спричинить неможливість захисту або поновлення позивачем своїх прав в межах одного цього судового процесу без нових звернень до суду, що, в свою чергу, істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист та поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

Отже, суд вважає, що доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим №4610166300:04:003:0069 загальною площею 0,4337 га. та земельну ділянку з кадастровим №4610166300:04:003:0119 загальною площею 4,3578 га. є обґрунтованими, оскільки такий вид забезпечення позову, на думку суду, спроможний забезпечити виконання судового рішення в разі задоволення позову, а також є адекватним, так як цілком відповідає вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Вжиття вказаного заходу забезпечення позову не порушуватиме прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що в частині накладення арешту на земельні ділянки відповідача, заява прокурора про забезпечення позову підлягає до задоволення. Водночас, оскільки право добросовісного розпорядження земельними ділянками фактично є обмеженим з огляду на існування спору, що розглядається, відтак відсутні ризики спричинення відповідачу збитків забезпеченням позову, а тому суд не вживає заходів зустрічного забезпечення.

Окрім того, у поданій заяві прокурор також просить суд забезпечити позов також шляхом заборони ТОВ «Самгородок»: 1) відчужувати спірну земельну ділянку; 2) здійснювати її поділ або об`єднання; 3) вчиняти будь-які підготовчі, будівельні дії і здійснювати порубку дерев, які знаходяться на спірних земельних ділянках.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Суд звертає увагу на те, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову (вказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.02.2021 по справі №643/12369/19).

Оскільки здійснення поділу або об`єднання спірної земельної ділянки за своїм змістом є проявами правомочності з розпорядження майном, то забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти вказані дії охоплюється накладенням арешту на майно, як окремим заходом забезпечення позову, а тому в цій частині заява прокурора задоволенню не підлягає.

Що стосується судового збору за подання заяви про забезпечення позову, то слід вказати, що ст. 139 ГПК України встановлено вимоги, котрим повинна відповідати заява про забезпечення позову та документи, які повинні бути долучені до такої заяви. Однією із таких вимог є, зокрема надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (ч. 5 ст. 139 ГПК України).

У своїй заяві прокурор вказує, що у зв`язку із введенням на усій території України воєнного стану, Галицькою окружною прокуратурою м. Львова розпочато процедуру сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а тому оригінал платіжного доручення про сплату судового збору буде надано суду додатково.

З цього приводу, суд зазначає, що 24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб.

Положеннями ч. 1-2 ст. 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, а також розумність строків розгляду справи судом. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи викладене вище, зважаючи на введення згідно Закону України №2102-IX від 24.02.2022 на усій території України воєнного стану, що утруднює виконання учасниками справи своїх прав і обов`язків, а також залучення працівників прокуратури до здійснення діяльності з протидії окупанту, суд з метою забезпечення виконання завдань господарського судочинства дійшов висновку про відстрочення сплати Львівською обласною прокуратурою судового збору до наступного судового засідання.

Керуючись ст. 2, 135-137, 139, 183, 234-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова про забезпечення позову задовольнити частковою

2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим №4640466300:04:003:0119 загальною площею 4,3578 га та земельну ділянку з кадастровим №4640466300:04:003:0069 загальною площею 0,4337 га які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Самгородок (22163, с. Самгородок, Вінницька область, вул. Миру, 58, код ЄДРПОУ 34377443).

3. У задоволенні решті вимог за заявою відмовити.

4. Відстрочити сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову до 12.04.2022р.

5. Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років, починаючи з 15.03.2022.

6. Стягувач: Львівська обласна державна адміністрація (79008, м. Львів, вул. Винниченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 00022562).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Самгородок (,22163, с. Самгородок, Вінницька область, вул. Миру, 58, код ЄДРПОУ 34377443).

7. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.

Суд доводить до відома сторін, що згідно ст. 135 ГПК України, суд може у випадку ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу, постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суддя Юркевич М.В.