Рішення

від 15.03.2022 по справі 569/20334/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/20334/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 року

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі - Ковальчук О.Б.,

представника позивача - адвоката Суржук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордіал», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області, Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. 388 ЦК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордіал», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області, Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. 388 ЦК України.

В обгрунутвання позовних вимог вказує те, що 07.04.2019 року між нею та ТОВ «Кордіал» було укладено Договір купівлі-продажу № РН-0000364, на підставі якого вона придбала у власність транспортний засіб марки «Renault Kangoо», колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , номер з іноземною реєстрацією НОМЕР_2 , після розмитнення автомобілю був присвоєний транзитний номер НОМЕР_3 .

Автомобіль вона давала у користування лише своєму сину ОСОБА_4 . Транспортний засіб ним був залишений у липні 2019 року на стоянці на території складських приміщень по АДРЕСА_1 .

В кінці серпня 2019 року вона дізналася, що автомобіль марки «Renault Kangoо» зник зі стоянки, а вже у вересні даний транспортний засіб було відчужено тим же ТОВ «Кордіал» громадянину ОСОБА_2 .

На момент відчуження належного їй транспортного засобу марки «Renault Kangoо», колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , вона не доручала жодним особам відчужувати належний їй транспортний засіб, будь-яких договорів купівлі-продажу, комісії не підписувала та не укладала. Зазначає, що вказаний транспортний засіб вибув поза її волею та внаслідок вчинення стосовно неї злочину. Вказує на те, що за заявою її сина ОСОБА_4 органом досудового розслідування було порушено кримінальне провадження за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, у якому її визнано потерпілою. Просить:

-визнати недійсним оспорюваний договір купівлі продажу № РН-0001079 від 05.09.2019 року, укладений із ТзОВ «Кордіал» та ОСОБА_2 ;

-застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі продажу № РН-0001079 від 05.09.2019 року, укладений із ТзОВ «Кордіал» та ОСОБА_2 ;

-скасувати реєстрацію транспортного засобу марки Renault Kangoо, колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , здійснену Територіальним сервісним центром № 0741 (на правах відділу, с. Струмівка) Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області за ОСОБА_2 на підставі договору № РН-0001079 від 05.09.2019 року;

-скасувати перереєстрацію засобу марки Renault Kangoо, колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , здійснену Територіальним сервісним центром № 6349 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській області за новим власником ОСОБА_3 на підставі договору № 5722/19/002741 від 10.10.2019 року;

-витребувати з володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (мешканця АДРЕСА_2 ) та передати ОСОБА_1 автомобіль марки «Renault Kangoо», колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_3 , д.н.з. НОМЕР_4 ;

-стягнути з відповідачів на її користь понесені судові витрати, в тому числі і на професійну правову допомогу.

Представник позивача - адвокат Суржук Л.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить їх задоволити. Крім того, в судовому засіданні надала для огляду оригінали Договору купівлі-продажу № РН-0000364 від 07.04.2019 року та Акт прийому-передачі транспортного засобу від 07.04.2019 року, які підтверджують факт купівлі позивачкою і передачі їй ТОВ «Кордіал» вантажного автомобіля «Renault Kangoо», 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 .

Відповідач - 1 - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник відповідача - 2 - ТОВ «Кордіал» в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідач - 3 - ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи - 1 - Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області в судове засідання не з`явився повторно, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином, причину неявки суду не повідомив. 11.01.2022 року членом ліквідаційної комісіє І.Коваль через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області подано письмові пояснення щодо позову в порядку ст. 181 ЦПК України.

Представник третьої особи - 1 - Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Харківській області в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та дату розгляду справи належним чином. 04.01.2022 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області подано письмові пояснення на позовну заяву, в яких просить розгляд справи проводити у відсутність представника.

Заслухавши думку представника позивача - адвоката Суржук Л.М., дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 придбала у власність транспортний засіб - вантажний автомобіль марки «Renault Kangoо», кузов (шасі) № НОМЕР_1 , 2015 року випуску, транзитний номер НОМЕР_3 . Зазначене підтверджується Договором купівлі-продажу № РН-0000364 від 07.04.2019 року та Актом прийому-передачі транспортних засобів від 07.04.2019 року.

З дослідженого в судовому засіданні Договору купівлі-продажу № РН-0000364 від 07.04.2019 року (надалі Договір) вбачається, що відповідно до п. 2.1 Договору ціна товару - транспортного засобу складає 83 850 грн. 00 коп. Зі змісту Договору випливає, що даний договір укладений у м. Луцьк між сторонами: продавцем ТОВ «Кордіал» в особі директора ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_1 . В графі «продавець» зазначені наступні реквізити: прізвище та ініціали директора ТзОВ «Кордіал» ОСОБА_5 , назву товариства, ЄДРПОУ, МФО, ІПН, адреса товариства, а також наявні підпис ОСОБА_5 та відбиток печатки ТзОВ «Кордіал». В графі «покупець» зазначені наступні реквізити: прізвище, ім`я та по батькові, ІПН, паспортні дані, адреса, а також наявний підпис ОСОБА_1 (а.с. 14-15).

Факт користування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом підтверджується сертифікатом відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу виданого ТОВ «Рівнестандарт» № UA.005003032-19 від 08.04.2019 року разом із додатком до сертифіката - Переліком доказів стосовно відповідності КТЗ вимогам щодо індивідуального затвердження, а також інформацією із центру обслуговування транспортних засобів - а саме Актом виконаних робіт ТОВ Автоцентр «ВІК Партнер» від 16.04.2019 року (а.с. 17).

Даний автомобіль позивачка ОСОБА_1 давала у користування своєму сину ОСОБА_4 . Останній перед від`їздом за межі Рівненської області залишив транспортний засіб на території складських приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , які знаходяться під охороною, а ключі віддав на зберігання своєму знайомому ОСОБА_6 .

У кінці серпня - на початку вересня 2019 року позивачка дізналася, що автомобіль зник разом із ключами і документами, що підтверджують його придбання.

За заявою ОСОБА_4 Рівненським відділом поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області було зареєстровано кримінальне провадження № 12019180010006786 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України. Відповідно до інформації слідчого С.Радійовського потерпілою у цьому кримінальному провадженні було визнано ОСОБА_1 (а.с. 22, 23).

З досліджених в судовому засіданні Договору купівлі-продажу № РН-0001079 від 05.09.2019 року та заяви № 244809526 від 07.09.2019 року наданих Регіональним сервісним центром МВС у Волинській області, а також з відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів та відповіді РСЦ МВС у Волинській області вбачається, що 07.09.2019 року в територіальному сервісному центрі 0741 РСЦ ГСЦ МВС у Волинській області здійснено первинну реєстрацію транспортного засобу марки «Renault Kangoо», кузов НОМЕР_1 на громадянина ОСОБА_2 . На транспортний засіб закріплено номерні знаки НОМЕР_5 та оформлено свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_6 .

Договір купівлі-продажу №РН-0001079 від 05.09.2019 року, який став, зокрема серед інших документів, підставою для проведення реєстрації ТЗ, був укладений у м. Луцьк між сторонами: продавцем ТОВ «Кордіал» в особі директора ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_2 . В графі «продавець» зазначені наступні реквізити: прізвище та ініціали директора ТзОВ «Кордіал» ОСОБА_5 , назву товариства, його ЄДРПОУ, МФО, ІПН, а також наявні підпис ОСОБА_5 та відбиток печатки ТзОВ «Кордіал». В графі «покупець» зазначені наступні реквізити: прізвище, ім`я та по батькові, ІПН, паспортні дані, адреса, а також наявний підпис ОСОБА_2 . Також в матеріалах реєстрації наявний сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу, виданого ТОВ «Рівнестандарт» від 08.04.2019 року № UA.005003032-19, заява про первинну реєстрацію ТЗ № 244809526 від 07.09.2019 року.

Позивачка ОСОБА_1 не підписувала договір купівлі-продажу, чи будь-який інший документ, на підставі якого могло б здійснитися після придбання нею транспортного засобу марки «Renault Kangoо», кузов НОМЕР_1 подальше його відчуження. Також позивачка не надавала дозвіл та згоду на відчуження автомобіля будь-ким, в тому числі ТзОВ «Кордіал».

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні суду показав, що автомобіль марки «Renault Kangoо», 2015 року випуску, кузов НОМЕР_1 був придбаний його матір`ю, тобто позивачкою. Свідок особисто підшукав в мережі Інтернет дане авто та особисто допомагав матері із оформленням документів у м. Луцьк. Після придбання авто він разом з матір`ю доставили автомобіль для проходження сертифікації, після чого ТОВ «Рівнестандарт» було видано 08.04.2019 року відповідний сертифікат, а у подальшому вони звернулися за послугами ремонту та технічного обслуговування для діагностики ходової. Автомобіль позивачка надавала йому у користування. У кінці серпня свідку стало відомо, що автомобіль зник із стоянки у м. Рівне, де ним був залишений, а ключі передано знайомому - ОСОБА_6 на зберігання. Згодом свідок дізнався, що автомобіль перебуває у користуванні іншого власника - ОСОБА_2 . Дозволу чи згоди на відчуження авто матір`ю ОСОБА_1 не надавалося жодній особі.

Свідок ОСОБА_7 надав пояснення щодо вибуття із території, де розміщені складські приміщення по АДРЕСА_1 , автомобіля марки «Renault Kangoо», білого кольору. Йому, як охоронцю території, ключі від даного автомобіля дав на зберігання ОСОБА_6 . У кінці серпня, в нічну пору доби приїхав чоловік на ім`я ОСОБА_9 , який повідомив, що він буде забирати автомобіль «Renault Kangoо» та ключі від нього. Оскільки свідок вже бачив цю особу разом із ОСОБА_6 , то віддав ключі від авто, думаючи що саме ця особа повинна забрати автомобіль. Після цього особа на ім`я ОСОБА_9 сів за кермо транспортного засобу і поїхав.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що про зникнення автомобіля дізнався у телефонному режимі від свого брата ОСОБА_6 , а той у свою чергу дізнався про подію від ОСОБА_4 , який прийшов забрати автомобіль зі стоянки і виявив його відсутність. Перед цією подією свідка запитував спільний із братом знайомий ОСОБА_12 про те, де перебувають ключі від автомобіля «Renault Kangoо». Після зникнення авто свідок особисто бачив, що автомобілем «Renault Kangoо» користується саме ОСОБА_12 . В подальшому стало відомо, що транспортний засіб у вересні 2019 року зареєстрований на ОСОБА_2 , який перебуває з Мясковським у родинних відносинах. Свідок допомагав сину позивачки у пошуку та відновленні документів, які підтверджують купівлю транспортного засобу позивачкою.

Також судом встановлено, що 10.10.2019 року в територіальному сервісному центрі № 6349 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській області, вищевказаний автомобіль перереєстровано на ім`я громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору, укладеному у СГ № 5722/19/002741 від 10.10.2019 року, виданого ТОВ «ВІП-ЕКСПЕРТ» Мерефянська філія та дорученням продавця НОА513518 від 28.09.2019 року, виданого приватним нотаріусом Янова О.Є., довірена особа ОСОБА_13 . А транспортні засоби закріплено номерні знаки НОМЕР_4 та оформлено свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 .

На підставі встановлених фактів суд приходить до висновку, що транспортний засіб «Renault Kangoо», 2015 року випуску, кузов НОМЕР_1 вибув з володіння позивачки ОСОБА_1 незаконно, поза її волею. Зазначене підтверджується достатніми та достовірними доказами, наявними у матеріалах справи.

Позивачка не надавала згоди на будь-які правочини щодо відчуження даного автомобіля, зокрема на оспорюваний нею правочин - договір купівлі-продажу від 05 вересня 2019 року № РН-0001079, а відтак даний договір має бути визнано недійсним.

Також суд приходить до переконання, що наслідками укладення недійсного правочину (договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05 вересня 2019 року № РН-0001079) є подальше вибуття належного ОСОБА_1 транспортного засобу проти її волі у власність інших осіб - ОСОБА_2 , а у подальшому - ОСОБА_3 , який здійснив перереєстрацію автомобіля та набув незаконного на нього права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво чи багатосторонніми (договори). Дво чи багатосторонніми правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 208 ЦК України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд вважає, що в даному спорі є підстави для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, оскільки договір купівлі-продажу від 05 вересня 2019 року № РН-0001079 є оспорюваним, відтак його недійсність прямо не встановлена законом, проте належними та достатніми доказами позивач довів його недійсність, тобто його дійсність заперечується стороною на підставах встановлених законом.

Оскільки судом встановлено, що позивачка не підписувала договір купівлі-продажу транспортного засобу № РН-0001079 від 05.09.2019 року, то за приписами норми ч. 2 ст. 207 ЦК України відсутній вчинений нею у письмовій формі договір купівлі-продажу належного ОСОБА_2 транспортного засобу марки «Renault Kangoо», і як наслідок, враховуючи, що такий договір нею не вчинявся, реєстрація вказаного транспортного засобу за даним власником - ОСОБА_2 була здійснена неправомірно.

Суд приходить до висновку, що договору купівлі-продажу транспортного засобу, який би був вчинений позивачкою не існує, а договір котрий ОСОБА_1 не підписувала, а отже не вчиняла є недійсним (оспорюваним).

Зважаючи на встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що договір відчуження належного позивачці рухомого майна не відповідав зазначеним вище нормам права, суперечив порядку укладення договору купівлі-продажу транспортних засобів, позивачкою не був підписаний, а підписаний особою, яка не мала на це повноважень, а отже даний договір був спрямований на незаконне заволодіння її майном. У даному випадку відсутня воля ОСОБА_1 на відчуження належного їй майна.

З наведеного вище слідує, що автомобіль вибув із власності позивачки не з її волі, а іншим шляхом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 19 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За приписами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.

Стаття 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200, оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод.

Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Пунктом 8 постанови Кабінету міністрів України №1388 від 07 вересня 1998 року «Про затвердження порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів» передбачено, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, митного оформлення транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою внесення змін до реєстраційних документів.

За відсутності підпису власника ОСОБА_1 на документах, які підтверджують укладення нею договору відчуження автомобіля в користь ОСОБА_2 такий договір є недійсним в силу положень ч. 3 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З наведеного випливає, що договір купівлі-продажу № РН-0001079 транспортного засобу від 05 вересня 2019 року є недійсним.

Статтею 216 ЦК України визначені правові наслідки недійсності правочину, зокрема зазначається, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якої заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки нікчемного правочину з власної ініціативи.

Вирішення вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину необхідне для вирішення похідних позовних вимог ОСОБА_1 , які містяться в цій позовній заяві, та які напряму залежать (є похідними) від неї.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року № 9, якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача.

Відповідно до п.7 вищезазначеної постанови, у разі, якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Судом встановлено, що на момент звернення до суду, транспортний засіб марки «Renault Kangoо», кузов (шасі) № НОМЕР_1 , 2015 року випуску не перебуває у власності ОСОБА_2 , а відчужений новому власнику - ОСОБА_3 на підставі договору укладеному у СГ № 5722/19/002741 від 10.10.2019 року, виданого ТОВ «ВІП-ЕКСПЕРТ» Мерефянська філія та дорученням продавця НОА513518 від 28.09.2019 року, виданого приватним нотаріусом Янова О.Є., довірена особа ОСОБА_13 .

Відтак автомобіль перереєстрований за ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 власником транспортного засобу марки «Renault Kangoо», 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 білого кольору з державним номерним знаком НОМЕР_4 є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ).

З наведеного вище слідує, що в силу ст. 330 ЦК України, ОСОБА_3 набув право власності на майно (автомобіль) як добросовісний набувач.

Захист порушеного права особи, яка вважає себе власником майна, що неодноразово було відчужене, можливий шляхом пред`явлення вимоги про визнання недійсним першого правочину та пред`явлення віндикаційного позову до набувача майна за останнім договором з підстав, передбачених ст.ст. 387, 388 ЦК України.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору (висновки Верховного суду України, викладені у постанові №6-348 цс15 від 10 червня 2015 року). Вказану позицію ВСУ підтримала Велика Палата Верховного Суду, яка у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №674/31/15-ц зазначає, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

30 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 914/970/18 (ЄДРСРУ №83953497) досліджував питання щодо підстав для подання віндикаційного позову. ВС зазначає, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

За змістом ст.ст. 317, 318 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 цього Кодексу). Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 Цивільного кодексу України .

Здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом, - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений засіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.

Правовий аналіз положень ст. 387 цього Кодексу дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Предмет віндикаційного позову становить вимога не володіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Предмет доказування у таких справах становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-от: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а стаття 388 цього Кодексу встановлює правила реалізації власником його права на витребування майна від добросовісного набувача.

Правила ч. 1 ст. 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині 3 цієї статті наведено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

Відповідно до висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц «На практиці слід розмежовувати випадки застосування двосторонньої реституції як наслідку недійсності правочину та витребування майна від добросовісного набувача, як способу захисту прав власника, порушених незаконним відчуженням цього майна. Так, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем. Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина перша статті 388 ЦК України).

Суд зазначає, що 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи №367/2022/15-ц, провадження №14-376 цс 18 (ЄДРСРУ №83846677) вказала, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень.

Володілець визнається добросовісним, якщо здобуваючи річ, він не знав і не повинен був знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним необхідно встановити намір чи грубу необережність, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.

Оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді, коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація). Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України.

Аналогічна правова позиція висловлена 28 серпня 2019 року Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №127/17971/15-ц, провадження №61-11692св18 (ЄДРСРУ №83925662).

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв`язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених частиною першою статті 388 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). Власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Власник з дотриманням вимог ст.ст. 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16, пункти 146-147).

Зважаючи на викладене суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем майна, яке вибуло з володіння позивачки проти її волі та зважаючи на те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відсутні будь-які договірні правовідносини єдиним способом захисту її порушеного права власності є заявлення віндикаційного позову до нього про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд вважає, що з метою відновлення порушених недійсним (нікчемним) договором купівлі-продажу транспортного засобу прав позивачки на належний ОСОБА_1 транспортний засіб марки «Renault Kangoо», кузов (шасі) № НОМЕР_1 , 2015 року випуску необхідно скасувати реєстрацію транспортного засобу марки Renault Kangoо, колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , здійснену територіальним сервісним центром № 0741 (на правах відділу, с. Струмівка) Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області на підставі договору № РН-0001079 від 05.09.2019 року, а також скасувати реєстрацію транспортного засобу марки Renault Kangoо, колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , здійснену територіальним сервісним центром № 6349 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській області на підставі договору № 5722/19/002741 від 10.10.2019 року.

В ході розгляду справи, за клопотанням позивачки застосовувались заходи забезпечення позову. Статтею 158 ЦПК передбачено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення. Тому скасування заходів забезпечення позову в даному рішенні суду не вирішується.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою понесені судові витрати за подання позовної заяви до суду в розмірі 2 724 грн. 00 коп. судового збору, 454 грн. 40 коп. за подання до суду заяви про забезпечення позову та 4 000 грн. 00 коп. за надання їй професійної правничої допомоги, що підтверджується розрахунком судових витрат від 14.03.2022 року та доданих до нього квитанцій, які подані до закінчення судових дебатів.

Оскільки рішення судом прийнято на користь позивачки, за вказаних обставин, суд вважає стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачки судові витрати в розмірі 7 178 грн 00 коп.

Керуючись ст. ст. 19, 23, 53, 202, 203, 207, 208, 215, 216, 321, 328, 330, 387, 388, 655 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 81, 133, 137, 141, 223, 258, 259, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордіал», ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог - Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області, Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, витребування майна з чужого незаконного володіння у порядку ст. 388 ЦК України - задовльнити.

Визнати недійсним оспорюваний договір купівлі продажу № РН-0001079 від 05.09.2019 року укладений із ТзОВ «Кордіал» та ОСОБА_2 .

Застосувати наслідки недійсності правочину - договору купівлі продажу № РН-0001079 від 05.09.2019 року, укладений із ТзОВ «Кордіал» та ОСОБА_2 .

Скасувати реєстрацію транспортного засобу марки Renault Kangoо, колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , здійснену Територіальним сервісним центром № 0741 (на правах відділу, с. Струмівка) Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС у Волинській області за ОСОБА_2 на підставі договору № РН-0001079 від 05.09.2019 року.

Скасувати перереєстрацію засобу марки Renault Kangoо, колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , здійснену Територіальним сервісним центром № 6349 Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру МВС в Харківській області за новим власником ОСОБА_3 на підставі договору № 5722/19/002741 від 10.10.2019 року.

Витребувати з володіння ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_2 та передати ОСОБА_1 автомобіль марки «Renault Kangoо», колір білий, 2015 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , який зареєстрований за ОСОБА_3 , д.н.з. НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 06.02.2001 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордіал» (код ЄДРПОУ - 39018738, адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, Запорізька область, пр-т Маяковського, 11), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) солідарно на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 , паспорт серії НОМЕР_11 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 01.11.1996 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) судові витрати по справі, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) гривні 00 копійок за подання позовної заяви до суду та 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок за подання до суду заяви про забезпечення позову.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 06.02.2001 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кордіал» (код ЄДРПОУ - 39018738, адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, Запорізька область, пр-т Маяковського, 11), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) солідарно на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 , паспорт серії НОМЕР_11 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 01.11.1996 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) понесені судові витрати за надання професійної правової допомоги в розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_10 , паспорт серії НОМЕР_11 виданий Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області 01.11.1996 року, адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ).

Відповідач - 1 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , паспорт серії НОМЕР_9 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 06.02.2001 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кордіал» (код ЄДРПОУ - 39018738, адреса місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, Запорізька область, пр-т Маяковського, 11).

Відповідач - 3 - ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ).

Третя особа - 1 - Регіональний сервісний центр МВС у Волинській області (43023, м. Луцьк, Волинська область, вул. Гордіюк, 14 б, код ЄДРПОУ - 40112254).

Третя особа - 2 - Регіональний сервісний центр МВС в Харківській області (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 26, код ЄДРПОУ - 40112097).

Суддя Рівненського

міського суду О.Я. Тимощук