Рішення

від 20.03.2022 по справі 580/952/22

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2022 року справа № 580/952/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гараня С.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма МІГ до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Фірма МІГ (далі позивач) про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Миколайовича (далі відповідач) від 20.01.2022 у виконавчому провадженні №68257309 про стягнення винагороди приватного виконавця.

За наслідками автоматизованого розподілу визначено головуючого суддю у справі Рідзеля О.А.

Наказом Черкаського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 №30-О увільнено суддю Рідзеля О.А. від роботи у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Розпорядженням керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 №10 призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №580/952/22.

Ухвалою від 10.03.2022 справу №580/952/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фірма МІГ до приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Миколайовича про визнання протиправним та скасування рішення - прийнято до свого провадження суддею Гаранем С.М.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що згідно постанови від 09.04.2015 ВП № 47223526 було відкрито виконавче провадження на підставі наказу № 02/5026/886/2012 від 15.08.2012 року в межах суми стягнення 699 797,79 грн. Разом з цим, ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.08.2020 у справі № 02/5026/886/2012 було визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню в частині суми 120 000 грн. Крім цього, виходячи зі змісту постанови від 29.07.2021 року ВП № 47223526 про повернення виконавчого документа стягувану, вбачається, що повернення виконавчого документа було здійснено в межах суми стягнення 579 797,79 грн. Вказана постанова чинна, не скасована, прийнята компетентним органом та виконавцем і безпосередньо стосується та пов`язана із примусовим виконанням наказу від 15.08.2012 № 02/5026/886/2012. Отже, станом на 20.01.2022 сума стягнення згідно наказу господарського суду Черкаської області від 15.08.2012 № 02/5026/886/2012 складала 579 797,79 грн. Відповідно, пунктом 3 резолютивної частини оскаржуваної постанови, відповідач міг здійснювати стягнення винагороди виконавця лише в сумі 57 979,78 грн. Таким чином, якщо приватний виконавець Бурмага Є.А. міг відкрити виконавче провадження на підставі наказу від 15.08.2012 № 02/5026/886/2012, то лише в межах суми стягнення 579 797,79 грн. З цього слідує, що розмір основної винагороди приватного виконавця в межах виконавчого провадження № 68257309 не може перевищувати 57 979,78 грн. Таким чином, сума винагороди стягнутої згідно постанови від 20.01.2022 є неправомірною, безпідставно завищена та не ґрунтується ні на положеннях закону. З урахуванням викладеного позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню оскаржувану постанову.

Представник позивача та відповідач, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, у судове засідання не прибули, причини неприбуття суду не повідомили.

Відповідач не надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження та відзиву проти позову, про причини неподання суд не повідомив, ухвала про відкриття провадження та позов з додатками були направлені на електронну адресу відповідача.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку здійснювати розгляд справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 17.07.2012 у справі № 02/5026/886/2012 позов ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» було задоволено повністю та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міг» кошти в загальній сумі 729797,79 грн, яка включала в себе: 700000,00 грн основну суму боргу; 15488,03 грн - відсотки за користування кредитом; 14309,76 грн - судовий збір.

15.08.2012 для примусового виконання рішення було видано наказ господарського суду Черкаської області № 02/5026/886/2012.

13.12.2012 Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції на підставі наказу господарського суду Черкаської області № 02/5026/886/2012 відкрито виконавче провадження №35661942 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міг» на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» боргу в сумі 729797,79 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14.03.2013 у справі № 02/5026/886/2012 частково задоволено заяву ТОВ «Фірма «МІГ» та розстрочено виконання рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2012 року протягом періоду з 31.03.2013 по 30.06.2016 зі щомісячними платежами 6000 грн, 10000 грн та 24 792 грн.

25.03.2015 постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції закінчено виконавче провадження №35661942, у зв`язку з надходженням заяви стягувача про направлення виконавчого документу за місцезнаходженням заставного майна боржника. Залишок боргу склав 699797,79 грн.

Згідно постанови від 09.04.2015 ВП № 47223526 відкрито виконавче провадження на підставі наказу № 02/5026/886/2012 від 15.08.2012 в межах суми стягнення 699797,79 грн.

В подальшому виконавче провадження № 47223526 було передано згідно постанови від 26.07.2019 на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.08.2020 у справі № 02/5026/886/2012 було визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню в частині суми 120000 грн.

17.08.2020 у виконавчому провадженні № 47223526 постановою внесено зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме замість стягнення з позивача на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» боргу в сумі 699797,79 грн зазначено стягнути з ТОВ «Фірма «МІГ» на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» борг в сумі 579797,79 грн.

Постановою від 29.07.2021 ВП № 47223526 про повернення виконавчого документа стягувачу, повернуто виконавчий документ в межах суми стягнення 579797,79 грн.

20.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.М. відкрито виконавче провадженні №68257309 за наказом господарського суду Черкаської області № 02/5026/886/2012 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міг» коштів в загальній сумі 729797,79 грн.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.М. в межах виконавчого провадження №68257309 прийнято постанову від 20.01.2022 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 60979,77 грн, що складає 10% від залишку заборгованості 699797,79 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приписами статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Особливості стягнення винагороди приватного виконавця визначені статтею 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII).

За вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода (частина перша статті 31 Закону № 1403-VIII).

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової (частина друга статті 31 Закону № 1403-VIII).

Згідно із частиною третьою статті 31 Закону № 1403-VIII, основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (частина четверта статті 31 Закону № 1403-VIII).

Відповідно до частини п`ятої ст. 31 Закону № 1403-VIII, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (частина шоста статті 31 Закону № 1403-VIII).

Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII, в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

З аналізу наведеної норми, судом встановлено, що постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню, а тому визначена в такій постанові фіксована сума в подальшому буде предметом примусового стягнення.

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 (далі - Порядок № 643).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Надаючи оцінку доводам сторін суд виходить із того, що особливістю заявленого спору є правомірність прийняття приватним виконавцем постанови про стягнення основної винагороди.

Позивач, обгрунтовуючи позов, зазначає про відсутність підстав для прийняття такої постанови, оскільки відповідач: 1) не здійснив жодного стягнення коштів із боржника, в тому числі в тій сумі, на яку він нарахував 10 % своєї винагороди; 2) не мав правових підстав для прийняття постанови із визначенням суми винагороди (оскільки згідно положень закону лише повинен був постановою визначити порядок її нарахування та стягнення); 3) залишив поза увагою, що постанова про стягнення винагороди може бути прийнята як виконавчий документ, лише у випадку необхідності виділення в окреме виконавче провадження для примусового стягнення, і має виконуватися іншим приватним виконавцем (в іншому випадку він не має права її виконувати, згідно ч, 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»), тому в силу зазначених обставин постанова про стягнення винагороди має бути скасована.

Аналізуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», суд приходить до висновку, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Стягнення основної винагороди законодавцем пов`язується саме з початком примусового виконання. При цьому, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів з примусового виконання виконавчого документу, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання виконавчого документу, та стягується з боржника у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум.

Водночас нормою частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII передбачено право приватного виконавця виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди.

Отже, винесення постанови про стягнення основної винагороди безпосередньо пов`язане з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Враховуючи, що на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем, необхідно перевіряти механізм розрахунку, застосованого виконавцем при визначенні суми основної винагороди та наведеного ним у постанові про стягнення основної винагороди, винесеної одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

При цьому необхідно мати на увазі, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесену одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Так, частиною четвертою статті 31 Закону № 1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. При цьому частиною п`ятою цієї ж статті установлено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

При цьому, приватний виконавець роз`яснив боржнику в оспорюваній постанові механізм стягнення основної винагороди приватного виконавця в залежності від пропорційно стягнутих ним сум.

Оскаржувана постанова про стягнення з боржника основної винагороди винесена на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2022 за наказом господарського суду Черкаської області у справі № 02/5026/886/2012, відповідно до якого з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міг» має бути стягнута заборгованість в сумі 729797,79 грн.

Отже, приватний виконавець на момент винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди не мав можливості визначити належну та точну суму основної винагороди до стягнення, а обов`язок винесення відповідної постанови покладено на приватного виконавця разом з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Натомість визначення конкретної суми основної винагороди не є підставою та гарантією того, що вказана сума буде стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Станом на час розгляду справи матеріалами справи не підтверджено, що загальна сума заборгованості в примусовому порядку за виконавчим документом з позивача стягнута.

Таким чином, беручи до уваги положення ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та Порядок № 643, а також зважаючи, що приватним виконавцем не було стягнуто з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум заборгованості, розрахунок належної суми стягнення основної винагороди приватного виконавця в силу норм Закону має бути проведений в залежності від фактично стягнутих ним сум, незалежно від визначеної до стягнення суми у постанові про стягнення основної винагороди.

З огляду на викладене, судом не встановлено порушення прав позивача оскаржуваною постановою від 22.01.2022 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міг» основної винагороди в сумі 60979,77 грн, оскільки, як вже зазначалось, заявлена сума не є гарантією її безумовного стягнення, на підставі вказаної постанови не проведено стягнення саме визначеної суми, а обов`язок винесення постанови про стягнення основної винагороди з відсотковим визначенням суми до стягнення від орієнтовно розрахованої суми звернення стягнення покладено на приватного виконавця нормою частини сьомої статті 31 Закону № 1403-VIII.

Прийняттям оскаржуваної постанови не порушуються права боржника, оскільки процедура стягнення основної винагороди приватного виконавця безпосередньо залежить від вчинення виконавчих дій, отже доводи позивача, покладені в обґрунтування цього позову, можуть наводитись у разі оскарження боржником пред`явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання та вчинення дій по стягненню суми основної винагороди.

Натомість матеріали справи не містять доказів пред`явлення оскаржуваної постанови до примусового виконання.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Законом № 1403-VIII не передбачено повторного винесення постанови про стягнення з боржника основної винагороди, відтак, її скасування позбавить приватного виконавця права на передбачену законом основну винагороду.

З огляду на викладене, суд робить висновок, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, й відповідає критеріям, визначеним у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд робить висновок, що позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Суддя Сергій ГАРАНЬ