Постанова

від 28.02.2023 по справі 580/952/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 580/952/22 Головуючий у 1 інстанції: Гарань С.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Кузьмишиної О.М.

За участю секретаря Заміхановської Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» звернувся до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича прийняте у формі постанови від 20.01.2022 року про стягнення винагороди приватного виконавця ВП № 68257309.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення основної грошової винагороди, у приватного виконавця Бурмаги Є.М. були відомості щодо суми стягнення 579 797,79 грн., й відповідно, у нього були відсутні перешкоди прийняти постанову, виходячи із дійсної суми стягнення. Також, апелянт посилається на те, що постанова від 29.07.2021 року ВП № 66324967 оформлена та прийнята приватним виконавцем як виконавчий документ, де стягувачем є Приватний виконавець Бурмага Є.А. і вказаний виконавчий документ перебуває на виконанні в рамках виконавчого провадження № 66324967 безпосередньо у Приватного виконавця Бурмага Є.А., що, на переконання апелянта, є порушенням ч. 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, апелянт вказує, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475- VІІІ), оскільки, розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

15 лютого 2023 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому просить надати можливість представнику відповідача брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Також, 16 лютого 2023 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» надійшло клопотання, в якому просить допустити представника позивача до участі в судовому засіданні в режимі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року клопотання Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Призначено судове засідання у справі № 580/952/22 в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

17 лютого 2023 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Євгенія Анатолійовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням господарського суду Черкаської області від 17 липня 2012 року у справі № 02/5026/886/2012 позов ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» було задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Міг» кошти в загальній сумі 729797,79 грн., яка включала в себе: 700000,00 грн. основну суму боргу; 15488,03 грн. - відсотки за користування кредитом; 14309,76 грн. - судовий збір.

15 серпня 2012 року для примусового виконання рішення було видано наказ господарського суду Черкаської області № 02/5026/886/2012.

13 грудня 2012 року Центральним відділом державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції, на підставі наказу господарського суду Черкаської області № 02/5026/886/2012, відкрито виконавче провадження №35661942 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» боргу в сумі 729797,79 грн.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 14 березня 2013 року у справі № 02/5026/886/2012 частково задоволено заяву ТОВ «Фірма МІГ» та розстрочено виконання рішення господарського суду Черкаської області від 17.07.2012 року протягом періоду з 31.03.2013 по 30.06.2016 зі щомісячними платежами 6000 грн., 10000 грн та 24 792 грн.

25 березня 2015 року постановою Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції закінчено виконавче провадження №35661942, у зв`язку з надходженням заяви стягувача про направлення виконавчого документу за місцезнаходженням заставного майна боржника. Залишок боргу склав 699797,79 грн.

Згідно постанови від 09.04.2015 ВП № 47223526, відкрито виконавче провадження на підставі наказу № 02/5026/886/2012 від 15.08.2012 в межах суми стягнення 699797,79 грн.

В подальшому, виконавче провадження № 47223526 було передано, згідно постанови від 26.07.2019, на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07 серпня 2020 року у справі № 02/5026/886/2012 було визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню в частині суми 120000 грн.

17 серпня 2020 року у виконавчому провадженні № 47223526 постановою внесено зміни до автоматизованої системи виконавчого провадження, а саме, замість стягнення з позивача на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» боргу в сумі 699797,79 грн. зазначено стягнути з ТОВ «Фірма МІГ» на користь ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» борг в сумі 579797,79 грн.

Постановою від 29 липня 2021 року ВП № 47223526 про повернення виконавчого документа стягувачу, повернуто виконавчий документ в межах суми стягнення 579797,79 грн.

20 січня 2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.М. відкрито виконавче провадженні №68257309 за наказом господарського суду Черкаської області № 02/5026/886/2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» коштів в загальній сумі 729797,79 грн.

Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.М. в межах виконавчого провадження №68257309 прийнято постанову від 20.01.2022 про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 60979,77 грн., що складає 10% від залишку заборгованості 699797,79 грн.

Не погоджуючись із постановою про стягнення основної винагороди приватного виконавця, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно приписів частин 1 - 4 статті 31 Закону № 1403-VIII, за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.

Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 5 статті 31 Закону № 1403-VIII закріплено, якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За приписами ч. 6 ст. 31 Закону № 1403-VIII, основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.

Згідно вимог ч. 7 ст. 31 Закону № 1403-VIII, приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до п. 12 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643, розмір основної винагороди приватного виконавця становить 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.М. винесено постанову від 20 січня 20222 року про відкриття виконавчого провадженні №68257309, щодо виконання наказу господарського суду Черкаської області № 02/5026/886/2012 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» коштів в загальній сумі 729797,79 грн. (а.с. 20).

Також, 20 січня 2022 року Приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області Бурмагою Є.М. у даному виконавчому провадженні винесено оскаржувану постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 60979,77 грн. (а.с. 23-24).

Як зазначає апелянт, ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.08.2020 року у справі № 02/5026/886/2012 було визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню в частині суми 120 000 грн. Тому, станом на 29.07.2021 року сума стягнення, згідно наказу господарського суду Черкаської області від 15.08.2012 року № 02/5026/886/2012, складала 579 797,79 грн.

Таким чином, апелянт вказує, що станом на момент винесення оскаржуваної постанови про стягнення основної грошової винагороди, у приватного виконавця Бурмаги Є.М. були відомості щодо суми стягнення 579 797,79 грн., й відповідно, у нього були відсутні перешкоди прийняти постанову, виходячи із дійсної суми стягнення.

З даного приводу, слід зазначити наступне.

Як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 23 лютого 2022 року у справі № 160/10874/19, від 05 серпня 2021 року у справі №640/2710/20, від 03 червня 2021 року у справі № 640/17286/20, аналіз положення статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів» дає підстави для висновку, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження приватний виконавець повинен вирішити питання про стягнення основної винагороди та винесення постанови про стягнення основної винагороди разом з постановою про відкриття виконавчого провадження є обов`язком приватного виконавця.

З вищевказаного вбачається, що винесена відповідачем одночасно з відкриттям виконавчого провадження постанова Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Бурмаги Є.А. у виконавчому провадженні № 68257309 від 21.0.2022 є обов`язком приватного виконавця, що відповідає законодавчим приписам частини сьомої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів».

Посилання апелянта на те, що станом на 29.07.2021 року сума стягнення, згідно наказу господарського суду Черкаської області від 15.08.2012 року № 02/5026/886/2012, складала 579 797,79 грн., колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки, на момент відкриття виконавчого провадження не завжди можливо визначити розмір фактично стягнутих сум чи остаточну вартість переданого майна за наслідками фактичного виконання приватним виконавцем.

Водночас, колегія суддів враховує, що відповідачем у виконавчому проваджені №68257309 прийнято постанови від 22.08.2022 про виправлення помилок у процесуальних документах, якими, зокрема, у зв`язку з невірним зазначенням суми основної винагороди приватного виконавця, було внесено виправлення до постанов від 20.01.2022 про відкриття виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди, та вказано вважати вірною суму основної винагороди приватного виконавця - 57979,77 грн.

При цьому, колегія суддів наголошує, що сума основної винагороди, визначена приватним виконавцем у постанові про її стягнення, винесену одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження, не є сумою, яка гарантовано має бути стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 24 грудня 2021 року у справі № 200/3149/21-а, від 21 січня 2021 року у справі № 160/5321/20.

Як було вищезазначено, частиною четвертою статті 31 Закону № 1403-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом. При цьому, частиною п`ятою цієї ж статті установлено, що якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Аналізуючи положення частин четвертої та п`ятої статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 160/10874/19, дійшов висновку, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі. Стягнення основної винагороди законодавцем пов`язується саме з початком примусового виконання. При цьому, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів з примусового виконання виконавчого документу, за умови, що такі заходи призвели до повного або часткового виконання виконавчого документу, та стягується з боржника у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визначення конкретної суми основної винагороди не є підставою та гарантією того, що вказана сума буде стягнута за наслідками фактичного виконання виконавчого провадження у випадках неповного виконання або ж невиконання відповідного виконавчого документа.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, розрахунок належної суми стягнення основної винагороди приватного виконавця в силу норм Закону має бути проведений в залежності від фактично стягнутих ним сум, незалежно від визначеної до стягнення суми у постанові про стягнення основної винагороди.

Посилання апелянта на те, що постанова від 29.07.2021 року ВП № 66324967 оформлена та прийнята приватним виконавцем як виконавчий документ, де стягувачем є Приватний виконавець Бурмага Є.А. і вказаний виконавчий документ перебуває на виконанні в рамках виконавчого провадження № 66324967 безпосередньо у Приватного виконавця Бурмага Є.А., що, на переконання апелянта є порушенням ч. 4 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає передчасним, оскільки, апелянтом не надано суду доказів здійснення примусового виконання оскаржуваної постанови.

Так, апелянт посилається на положення статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначає, що, з урахуванням редакцій Закону 1404-VІІІ, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Також, апелянт вказує, що положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, чинній після 28 серпня 2018 року (Закон № 2475- VІІІ), оскільки, розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

При цьому, апелянт посилається на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12 серпня 2020 року (справа № 1340/5053/18), від 28 жовтня 2020 року (справа № 400/878/20), від 28 січня 2021 року (справа №420/769/19), від 20 травня 2021 року (справа №640/32814/20), від 22 січня 2021 року (справа №400/4023/19), від 28 квітня 2021 року (справа № 520/11908/18), від 24 грудня 2021 року (справа №420/2218/21)

З даного приводу, колегія суддів зазначає, що основна винагорода приватного виконавця та виконавчий збір у виконавчому провадженні, що здійснює державний виконавець, хоча і виступають формами винагороди виконавців, однак, не є однаковими поняттями. Згідно з приписами статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», спільним для цих форм винагороди є лише порядок стягнення. Що стосується підстав виникнення у приватного виконавця права на основну винагороду та розміру цієї винагороди, такі питання регулюється окремими правовими нормами. Спільним для виконавчого збору та основної винагороди є порядок їх стягнення, а не механізм визначення.

Отже, вищевказані доводи апелянта з посиланням на статтю 27 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковими, оскільки, зазначена правова норма не регулює питання визначення розміру основної винагороди приватного виконавця.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 26 травня 2022 року у справі №420/6845/18.

Водночас, посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2022 року у справі №580/5846/21 колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, дане судове рішення, відповідно до ст. 7 КАС України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм ч. 5 ст. 242 КАС України, його висновки не є обов`язковими для врахування.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, у межах та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, й відповідає критеріям, визначеним у статті 2 КАС України.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 243, 250, 287, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма МІГ» залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Кузьмишина О.М.