Постанова

від 15.03.2022 по справі 260/2657/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2657/21 пров. № А/857/23601/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Коваля Р.Й., Гуляка В.В.,

за участі секретаря судового засідання Петрунів В.І.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року (головуючого судді Рейті С.І., ухвалене у відкритому судовому засіданні без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Ужгород повний текст рішення складено 02.12.2021) у справі №260/2657/21 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС, Закарпатської митниці Держмитслужби про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Закарпатської митниці ДФС, Закарпатської митниці Держмитслужби в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 26.05.2021 № 7-о «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 з 01.06.2021 на займаній до звільнення посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС, зобов`язати Закарпатську митницю Держмитслужби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 визначену судом суму заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 01.06.2021 по дату постановлення судового рішення, із утриманням із цієї суми обов`язкових податків та зборів до Державного бюджету України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Закарпатська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

В порядку статті 230 КАС України секретарем судового засідання забезпечено ведення протоколу судового засідання.

Згідно із частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 у справі № 260/483/19 задоволено позов ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про поновлення на роботі та виплату середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, та, зокрема, ухвалено визнати протиправним та скасувати наказ Закарпатської митниці ДФС від 13.03.2019 року № 214-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновити ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС з 15.03.2019 року.

На виконання вказаного рішення суду, наказом Закарпатської митниці ДФС від 01.04.2021 № 5-о поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС.

Разом з тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» було вирішено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу (п. 1 постанови). Пунктом 2 вказаної постанови встановлено, зокрема, що Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства. Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

У подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» як юридичні особи публічного права утворені територіальні органи Державної митної служби за переліком. При цьому, відповідно з додатками 1, 2 цієї постанови, утворюється Закарпатська митниця Держмитслужби. Закарпатська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Закарпатської митниці Держмитслужби.

На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №858 видано наказ ДФС України від 25.11.2019 №30-рг «Про реорганізацію митниць ДФС», відповідно до пункту 1 якого постановлено розпочати реорганізацію митниць ДФС, пунктом 4 визначено строк реорганізації тривалістю в три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Наказом ДФС України від 24.03.2020 №14-рг було внесено зміни до п. 4 наказу від 25.11.2019 №30-рг і замінено слова «три місяці» на «шість місяців».

У зв`язку із припиненням Закарпатської митниці ДФС шляхом реорганізації та приєднання до Закарпатської митниці Держмитслужби, з урахуванням особливостей визначених ч. 3 ст. 87 України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» та ч. 6 ст. 492 Кодексу законів про працю України, 05.04.2021 Закарпатська митниця ДФС попередила ОСОБА_1 про наступне звільнення із займаної посади на підставі п. 4 ч. 1 ст. 83, п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону, п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Таке попередження про наступне вивільнення позивач отримав особисто 05.04.2021, що засвідчене його особистим підписом, факт чого не заперечується також і учасниками даної справи при її розгляді.

Судом встановлено, що в подальшому, наказом Закарпатської митниці ДФС «Про звільнення ОСОБА_1 » від 26.05.2021 № 7-о позивача було звільнено з 31.05.2021 з посади державного інспектора відділу митного оформлення № 5 митного поста «Лужанка» Закарпатської митниці ДФС.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Пунктом 4 частини 1 статті 83 Закону № 889-VIII встановлено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Згідно із частиною 1 статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: - скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу; - ліквідація державного органу; - встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; - отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності; - вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Частиною 3 статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Аналізуючи чинну норму частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII, суд приходить до висновку, що у разі звільнення особи на підставі пунктів 1 та 11 ч. 1 цієї статті, у суб`єкта призначення виникає обов`язок пропонувати державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, а його право звільнити державного службовця поставлено в пряму залежність від наявності однієї з двох умов: повинна бути відсутня можливість запропонувати відповідні посади або державний службовець відмовився від переведення на запропоновану посаду. Якщо відсутня жодна з цих умов - звільнення державного службовця безумовно є протиправним. Це також означає, що встановлена законодавством можливість реорганізації державної установи (організації) не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників, які попереджаються про наступне звільнення, а саме з моменту виникнення обставин, які зумовлюють можливе вивільнення працівників.

Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві (державній установі), незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 826/19187/16, від 31.03.2020 у справі № 826/6148/16, від 09.10.2019 у справі № 821/595/16, від 26.05.2021 у справі № 140/90/20, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 800/538/17 (П/9901/310/18).

При цьому, Верховний Суд звертав увагу, що такий обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення і аж до дня розірвання трудового договору та охоплює як вакантні посади, що існували на день звільнення, так і такі, що з`явилися в установі протягом всього цього періоду.

Вказана правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 807/3588/14, від 27.05.2020 у справі № 813/1715/16, від 26.05.2021 у справі № 140/90/20.

Крім того, частиною 5 статті 22 та частиною 1 статті 41 Закону № 889-VIII визначено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.

Державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Отже, працевлаштування державного службовця у випадку реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу передбачає його переведення на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу. Переведення у такому випадку відбувається за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

З матеріалів справи вбачається, що державний орган, у якому позивач обіймав посаду (Закарпатська митниця ДФС), був приєднаний в процесі реорганізації до новоутвореного державного органу - Закарпатської митниці Держмитслужби. В свою чергу Закарпатська митниця Держмитслужби в подальшому реорганізована шляхом приєднання до Державної митної служби, а в структурі Державної митної служби України утворено територіальний орган - Закарпатську митницю як відокремлений підрозділ.

Розпорядчими актами, якими оформлено вищевказану реорганізацію (а саме: постановами Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200, від 02.10.2019 №858, від 30.09.2020 № 895, наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460) було передбачено послідовне передання майна та функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи від ДФС України до Держмитслужби та, відносно до цього спірного випадку, від Закарпатської митниці ДФС до Закарпатської митниці Держмитслужби і надалі до Закарпатської митниці.

На час попередження позивача про наступне вивільнення (05.04.2021) Закарпатська митниця ДФС перебувала у стані припинення, а Закарпатська митниця Держмитслужби була зареєстрована як юридична особа та здійснювала функції і повноваження з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

На час звільнення позивача Закарпатська митниця Держмитслужби (як і Закарпатська митниця ДФС) перебувала у стані припинення, а Закарпатська митниця була зареєстрована як відокремлений підрозділ юридичної особи - Державної митної служби України і також виконувала зазначені вище функції і повноваження.

Таким чином, з урахуванням викладених обставин реорганізації державного органу та норм частини 5 статті 22, частини 1 статті 41, частини 3 статті 87 Закону № 889-VIII - колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач у разі надання ним згоди на відповідну пропозицію відповідача підлягав переведенню на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі (Державній митній службі України), у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. При цьому ініціатива переведення та відповідного пропонування певних посад повинна виходити саме від відповідача. Однак, судом встановлено, що на час прийняття Закарпатською митницею ДФС наказу від 26.05.2021 № 7-о «Про звільнення ОСОБА_1 » позивачу не було запропоновано жодної посади і він, відповідно, не відмовлявся від переведення.

Крім того, як ДФС України, так і Закарпатська митниця ДФС, а так само і Держмитслужба, не вживали жодних заходів для вирішення питання про переведення позивача до новоутвореної Держмитслужби чи її структурних підрозділів, тобто не виконали свого прямого обов`язку, встановленого Законом України «Про державну службу», чим порушено визначений цими нормами порядок звільнення державних службовців та в апеляційній скарзі відповідних доводів не наведено.

В той же час з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, відповідно до наданих відповідачами штатних розписів, що у 2019 року загальна чисельність працівників Закарпатської митниці ДФС складала 908 штатних одиниць. В штатному розписі на 2021 рік Закарпатської митниці Держмитслужби загальна чисельність працівників складає 939 штатних одиниць.

Отже, кількість працівників Закарпатської митниці Держмитслужби, а згодом - і Закарпатської митниці, внаслідок приєднання Закарпатської митниці ДФС не зменшилась, а навпаки - збільшилась на 31 штатну одиницю.

Відповідачами не надано жодної аргументації, у чому полягала необхідність звільнення позивача у зв`язку з реорганізацією Закарпатської митниці ДФС, якщо скорочення чисельності посад державних службовців не відбулось.

В зв`язку з наведеним суд констатує, що порушення відповідачем установленого законом порядку звільнення позивача свідчить про незаконність такого звільнення, що в силу частин 1 і 2 статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення його на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому апеляційним судом витребовувалося від відповідача докази, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 02.09.2021 внесено запис про припинення Закарпатської митниці ДФС № 1 003 241 1200 56008918.

Водночас, питання припинення юридичної особи публічного права слід розглядати не лише в контексті припинення її майнових зобов`язань, позаяк така особа створювалась для виконання функцій держави чи місцевого самоврядування, відповідно, функції держави не зникають із припиненням юридичної особи публічного права (крім випадку повної відмови держави від виконання певних функцій, що потребуватиме відповідних змін у законодавстві), а тому, у будь-якому випадку, враховуючи принцип безперервності влади - має бути вирішено питання про «функціональне» правонаступництво юридичної особи публічного права.

Тобто, при припинені юридичної особи публічного права у результаті приєднання, її права та обов`язки в порядку правонаступництва переходять до нової (іншої) юридичної особи, при цьому до правонаступника переходять обов`язки не тільки у частині майнових прав, а й трудових відносин, у тому числі обов`язок щодо працевлаштування працівника (переведення працівника на іншу роботу).

Реорганізація юридичної особи публічного права - це таке припинення діяльності, при якому його права, обов`язки і майно переходять до інших діючих чи знову створюваних юридичних осіб, які приймають на себе виконання функцій і завдань реорганізованої юридичної особи публічного права чи реорганізованих юридичних осіб публічного права, що припинили свою діяльність. При реорганізації має місце правонаступництво, тобто, заміна у правовідносинах, які виникли раніше, одних суб`єктів господарювання на інших з переходом до них усіх прав та обов`язків перших (до правонаступника переходять весь пасив і актив майна, борги, права і обов`язки за угодами тощо).

Закарпатська митниця Держмитслужби є правонаступником Закарпатської митниці ДФС.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах суб`єкт владних повноважень діяв не у спосіб, визначений законом, а оскаржуваний наказ Закарпатської митниці ДФС від 26.05.2021 № 7-о «Про звільнення ОСОБА_1 » прийнято не на підставі, визначеній Законом №889-VІІІ та КЗпП України, тому такий є протиправним та підлягає скасуванню, а позивача поновлено правомірно на з 01.06.2021 на рівнозначній посаді державного інспектора митного поста «Косонь» Закарпатської митниці Держмитслужби, яка є рівнозначною займаній на час звільнення згідно штатного розпису на 2021 рік, затвердженого головою Держмитслужби 18.03.2021 (лист Закарпатської митниці Держмитслужби від 20.10.2021).

Середній заробіток позивача визначений за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та апелянтом не приведено доводів щодо не правильного розрахунку стягнутого з нього середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, згідно яких доводи позивача задоволені, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість заявленого позову, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2021 року у справі №260/2657/21 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Р.Й. Коваль

В.В. Гуляк

Повний текст постанови складено 21.03.2022.