Рішення

від 22.03.2022 по справі 537/3934/20

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/22/2022

Справа № 537/3934/20

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2022 р.Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого - судді Маханькова О.В.,

секретаря судового засідання Костюкевич Н.В., Яворської А.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

представник позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

представника відповідача Гонтар В.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу «Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури» про стягнення невиплаченого заробітку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області із позовною заявою до Державного вищого навчального закладу «Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури» про стягнення невиплаченого при звільненні заробітку.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в період з 26.09.1994 року по 27.08.2020 р. позивач працювала у «Кременчуцькому технікумі залізничного транспорту», який згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 30.05.2013 р. за № 638 переіменовано в Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури", на посаді викладача.

Відповідно до наказу 31/ОС від 25.08.2020 року була звільнена за ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв"язку з виходом на пенсію.

При звільненні їй не була нарахована та виплачена грошова винагорода при звільненні у зв`язку з виходом не пенсію, як то передбачено колективним договором на 2007-2009 роки, між адміністрацією відповідача по справі та трудовим колективом навчального закладу.

Відповідно до п.п.6.6. Колективного договору передбачено проведення виплати грошової винагороди ювілярам в зв"язку з їх 50-ти річчям і далі через кожні 10 років а також працівникам, які досягли віку або стажу, що дають їм право на одержання пенсії, у розмірі залежно від стажу роботи, додатком 7 до Колективного договору встановлено грошову винагороду працівникам зі стажем роботи від 20-ти років у розмірі 1,5 розміру посадового окладу. Згідно п.6.7. Колективного договору встановлено проведення виплату грошової винагороди при звільненні працівника вперше з роботи за власним бажанням у зв"язку з виходом на пенсію в розмірі посадового окладу (4 649,00 грн.), отже, позивачу мають бути виплачені ще 2,5 розміру посадового окладу. Позивач вважає, що загальний розмір його недоплачених сум при звільненні дорівнює 4649,00 грн. + 6973,50 грн. = 11622,50 грн.

Добровільно відповідач відмовляється сплачувати наведені суми при виході на пенсію.

На підставі викладеного просила суд стягнути з Державного вищого навчального закладу «Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури» на користь позивача невиплачену частину заробітної плати при звільненні у розмірі 11622,50 грн. та стягнути з відповідача на її користь суму сплаченого гонорару адвокату за надання правничої допомоги.

06.11.2020р. ухвалою суду про відкриття провадження було відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її розгляд на 27.11.2020 року на 08 год. 10 хв.

23.11.2020 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позов не визнає, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі, оскільки в день звільнення з позивачем проведено розрахунок в строки, передбачені ст. 116 КЗпП, а саме: була виплачена належна їй заробітна плата у сумі 5435,75 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 27.08.2020 р. №№ 84, 229, 237 та відомостями розподілення виплат №№ 200828СТ004705 та 200828СТ005116, що не заперечується позивачем. Стверджував, що грошова винагорода згідно п.6.6. Колективного договору Державного вищого навчального закладу «Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури» на 2007-2009 роки, прийнятого на зборах трудового колективу від 24.10.2007 р. протокол № 5 та зареєстрованого Департаментом праці та соціального захисту населення Виконкомом Кременчуцької міської ради за реєстраційним № 394-к від 20.12.2007 р. передбачено грошову винагороду ювілярам в зв"язку з їх 50-ти річчям і далі через кожні 10 років, але даним пунктом не визначено строків та обов"язковості її виплати, вказував, що згідно встановленого у відповідача порядку такі виплати здійснюються зі спеціального фонду навчального закладу за наявності відповідних коштів за розпорядчим документом керівника закладу на підставі звернення працівника, позивач з такою заявою не зверталась, тому, наказ про здійснення такої виплати не видавався. Що стосується виплат, передбачених п. 6.7 зазначеного Колективного договору, яким передбачена одноразова допомога працівникові при виході його на пенсію в розмірі посадового окладу, то це право позивачем не було реалізоване шляхом подання відповідної заяви і його заява про звільнення від 13.08.2020 р. не містить вимог щодо виплати одноразової допомоги передбаченої вказаним пунктом Колективного договору. Вважає, що винагорода до ювілею та одноразова допомога при звільненні не є складовою заробітної плати та носить компенсаційний характер і про їх стягнення позивач позовних вимог не заявляв. Проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем не надано договору про надання правничої допомоги, звіту про виконану роботу, акту прийому-передачі наданих послуг та інших документів, які б підтверджували заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу.

26.11.2020 р. позивач надала відповідь на відзив у якому відхилила доводи відповідача, пославшись на їх бездоказовість та на те, що для отримання заявлених нею у позові виплат ніякі окремі заяви не потрібні. Підтримала раніше заявлені позовні вимоги.

22.02.2021 р. відповідач надав заперечення на позов, у якому вказав про те, що колективний договір втратив свою чинність на час виникнення спірних правовідносин та на те, що позивачем не наведено підстав для виплати їй винагороди за сумлінну працю.

09.03.2021 р. позивач надала письмові пояснення на заперечення відповідача у яких посилається на порушення позивачем умов Колективного договору в частині оплати праці та на свої винагороди за сумлінну працю за місцем роботи.

16.03.2021 р. позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача 11622,50 грн. невиплаченої частини заробітної плати, 50522,86 грн. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 6000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

25.03.2021 р. відповідач подав відзив на позов, у якому зазначає, що Колективний договір, на який посилається позивач, втратив свою чинність на час виникнення спірних правовідносин а новий не укладався.

05.04.2021 р. позивач подала заяву про збільшення позовних вимог у якій просить стягнути з відповідача 27894,00 грн. невиплаченої заробітної плати, 50522,86 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 6000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

13.04.2021 р. відповідач подав відзив на позов у якому посилається на втрату Колективним договором чинності на час виникнення спірних правовідносин.

19.07.2021 р. ухвалою суду задоволено клопотання про витребування доказів у відповідача.

17.08.2021 р. ухвалою суду призначено справу до розгляду в порядку загального провадження

на 19.08.2021р.на08-05 год.

27.09.2021 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог у якій просить стягнути з відповідача 10064,70 грн. невиплаченої заробітної плати, 95514,02 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 6489,89 грн. невиплаченої одноразової допомоги при звільненні, 6000 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи, 10000 грн. витрат на правничу допомогу.

18.11.2021 р. відповідач надав додаткові пояснення стосовно висновку експерта.

18.11.2021 р. ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 год. 00 хв. 30.11.2021р.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, прохали суд задовольнити позов в повному обсязі, з врахуванням витрат на правову допомогу.

Представник відповідача Гонтар В.М. в судовому засіданні вважає позов необґрунтованим, просив відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Дослідивши пояснення представників сторін, письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та зміст спірних правових відносин.

У період з 26.09.1994 року по 27.08.2020 р. позивач працювала у «Кременчуцькому технікумі залізничного транспорту», який згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 30.05.2013 р. за № 638 переіменовано в Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури", на посаді викладача.

Відповідно до наказу 31/ОС від 25.08.2020 року була звільнена за ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв"язку з виходом на пенсію.

При звільненні їй не була нарахована та виплачена грошова винагорода при звільненні у зв`язку з виходом не пенсію, як то передбачено колективним договором на 2007-2009 роки, між адміністрацією відповідача по справі та трудовим колективом навчального закладу.

Відповідно до п.п.6.6. Колективного договору передбачено проведення виплати грошової винагороди ювілярам в зв"язку з їх 50-ти річчям і далі через кожні 10 років а також працівникам, які досягли віку або стажу, що дають їм право на одержання пенсії, у розмірі залежно від стажу роботи, додатком 7 до Колективного договору встановлено грошову винагороду працівникам зі стажем роботи від 20-ти років у розмірі 1,5 розміру посадового окладу. Згідно п.6.7. Колективного договору встановлено проведення виплату грошової винагороди при звільненні працівника вперше з роботи за власним бажанням у зв"язку з виходом на пенсію в розмірі посадового окладу (4 649,00 грн.), отже, позивачу мають бути виплачені ще 2,5 розміру посадового окладу. Позивач вважає, що загальний розмір його недоплачених сум при звільненні дорівнює з урахуванням останніх збільшень позовних вимог 10064,70 грн. невиплаченої заробітної плати, 95514,02 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку, 6489,89 грн. невиплаченої одноразової допомоги при звільненні, вказані розрахунки ним зроблені на підставі висновку експерта № 10 судової економічної експертизи по справі № 537/3934/20 з питання розрахунку заборгованості з виплати заробітної плати від 08.09.2021 р. складеного судовим експертом Ліхтіною Л.Р.

Частина 1 ст.3 КЗпП України, вказує на те, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, а відповідно до ст.4 того ж Кодексу законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Щодо порядку нарахування заробітної плати педагогічним працівникам вищих навчальних закладів, то у відповідності до вимог ст.96 КЗпП України її нарахування відбувається згідно з тарифною системою оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Порядок нарахування, розрахунок та обчислення заробітної плати працівників освіти заробітної плати викладачів визначено підзаконним актом - наказом Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти» №102 від 15.04.1993 року (з наступними змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за № 56, який є основним нормативним документом, що встановлює порядок нарахування, обліку та оплати праці працівників освіти.

А саме, п.63 вказаної Інструкції встановлено, що оплата праці педагогічних працівників установ і закладів освіти провадиться виходячи із встановлених ставок заробітної плати (посадових окладів) з урахуванням підвищень, фактичного обсягу педагогічної роботи, доплат та надбавок.

При цьому, п.4, пунктами 24-45, підпунктами 2 та 6 п.63, п.п. б) п.64, п.68, п.77, п.78, п.89 цієї Інструкції визначено, що саме навчальне навантаження викладачам вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації визначається один раз на рік до початку навчального року і ставки заробітної плати (посадові оклади) викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників виплачуються за 3 години викладацької роботи в середньому в день (720 годин на рік) викладачам… …вищих навчальних закладів I - II рівнів акредитації …».

За «Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників державних навчально-виховних закладів України», що затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 20.12.1993 року № 455, а саме, п.п. е) п.20, прямим обов`язком керівника закладу освіти є доведення до відома педагогічних працівників наприкінці навчального року (до надання відпустки) відомостей про педагогічне навантаження в наступному навчальному році.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про вищу освіту», в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин, встановлено, що максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників не може перевищувати 720 годин на рік, а згідно з п. 80 Інструкції №102 - «Години викладацької роботи, виконані понад встановлене річне навантаження, оплачуються додатково за годинними ставками (визначеними відповідно до п.78) після виконання викладачем річного навчального навантаження. Ця оплата провадиться щомісячно або в кінці навчального року».

Судом встановлено, що заробітна плата ОСОБА_1 нарахована відповідно встановленого педагогічного навантаження на 2019-2020 навчальні роки згідно наказу від 29.08.2019 року № 49/ОД у розмірі 564 години на 10 місяців та складених на його підставі тарифікаційних списків та розраховано що помісячне педагогічне навантаження позивача становило 56,4 год. При цьому, за період травень - серпень заробітна плата ОСОБА_1 до виплати становила 29951,62 грн., а виплачено за цей період було 33130,10 грн., з урахуванням погашення раніше виниклої заборгованості по заробітній платі зі спеціального фонду. На зазначену заборгованість заробітної плати була нарахована та виплачена компенсація за несвоєчасну виплату. За серпень 2020 року проведені нарахування за години за фактично відпрацьований час за навчальні 2019-2020 р.р.

Відповідно до п. 1 ст. 60 Закону України «Про освіту» та до п. 2 ст. 56 Закону України «Про вищу освіту» робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми педагогічного (навчального) навантаження педагогічних (науково-педагогічних) працівників на одну ставку встановлюються спеціальними законами.

Згідно частин 1-2 ст. 56 Закону України "Про вищу освіту", робочий час науково-педагогічних працівників становить 36 годин на тиждень (скорочена тривалість робочого часу). Робочий час науково-педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час наукового працівника включає час виконання ним наукової, дослідницької, консультативної, експертної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Робочий час педагогічного працівника включає час виконання ним навчальної, методичної, організаційної роботи та інших трудових обов`язків. Норми часу навчальної, методичної, наукової, організаційної роботи визначаються закладом вищої освіти. Максимальне навчальне навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника не може перевищувати 600 годин на навчальний рік.

В пункті 64 Інструкції визначено, що якщо для працівника установи чи закладу освіти законодавством не передбачено скороченої тривалості робочого дня, то він становить 7 годин при шестиденному робочому тижні (41 годину на тиждень).

Для контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу ведеться Табель обліку використання робочого часу за типовою формою N П-5 (далі - Табель), затвердженою наказом Держкомстату "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" від 05.12.2008 N 489. При цьому, як написано в листі від 30.06.2011 N 212/13/116-11 Міністерства соціальної політики, оскільки оплата роботи педагогічних працівників здійснюється відповідно до обсягу педагогічного навантаження, то в Табелі повинні проставлятися години педагогічної роботи згідно з розкладом занять. Окрім цього, зважаючи на специфіку робочого часу педагогічних працівників.

Табель може бути доповнено, наприклад, графами, що передбачають відображення періоду роботи із заміни тимчасово відсутніх учителів.Тобто у Табелі проставляються тільки реально проведені уроки, записані до класного журналу та Журналу заміни пропущених уроків.

Табель обліку робочого часу ОСОБА_1 включає години навчального навантаження, методичної роботи, організаційної роботи та інших видів робіт.

За 2019-2020 навчальний рік позивач мала річне педагогічне (навчальне) навантаження у кількості 564 години (які підлягають включенню до тарифікайного списку та оплати праці), 642 години - на виконання методичної, організаційної роботи, відповідно до обов`язкових складових робочого часу педагогічних працівників та норм. Робочий час позивача з урахуванням усіх видів робіт, що є обов`язковими для педагогічного працівника, складає 5,64 на день, що підтверджується табелем обліку робочого часу викладача травень-червень 2020 року. Навчальне навантаження ОСОБА_1 за 2019-2020 навчальний рік виконала у обсязі 554,87 годин, що підтверджено журналами обліку роботи академічної групи та викладачів, формою № 3 журнал обліку годин навчальної роботи за 2019-2020 навчальний рік. Позивач за 2019-2020 навчальні роки не виконувала робіт понад встановлену норму.

Відтак, на момент звільнення ОСОБА_1 , усі виплати що були нараховані згідно наказів виплачені в повному обсязі.

Відповідно до статті 17 КЗпП України колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором. Колективний договір зберігає чинність у разі зміни складу, структури, найменування уповноваженого власником органу, від імені якого укладено цей договір.У разі реорганізації підприємства, установи, організації колективний договір зберігає чинність протягом строку, на який його укладено, або може бути переглянутий за згодою сторін.

разі зміни власника чинність колективного договору зберігається протягом строку його дії, але не більше одного року. У цей період сторони повинні розпочати переговори про укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного договору. На новоствореному підприємстві, в установі, організації колективний договір укладається за ініціативою однієї із сторін у тримісячний строк після реєстрації підприємства, установи, організації, якщо законодавством передбачено реєстрацію, або після рішення про заснування підприємства, установи, організації, якщо не передбачено їх реєстрацію.

Так, у 2007р. між адміністрацією Кременчуцького технікуму залізничного транспорту та профспілковим комітетом, який представляв інтереси трудового колективу технікуму, було укладено Колективний договір терміном дії на 2007-2009 р.р.. який було схвалено та прийнято на зборах трудового колективу 24.10.2007 р. протокол № 5 (далі - Колективний договір). На підставі Наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.12.2011 р. № 1567 "Про передачу вищих навчальних закладів із сфери управління Міністерства інфраструктури до сфери управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту" відбулась заміна власника Кременчуцького технікуму залізничного транспорту (який наказом Міністерства освіти і науки України від 30.05.2013 р. № 638 "Про перейменування Кременчуцького технікуму залізничного транспорту" переіменовано на Державний вищий навчальний заклад "Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури") із Міністерства інфраструктури на Міністерство освіти і науки, молоді та спорту. Приймання на баланс Технікуму відбулось за актом приймання-передачі від 01.06.2012 р., після вказаної дати новий Колективний договір також не укладався а колишній не пролонгувався.

Окрім того, судом встановлено, що зазначений Колективний договір після закінчення його дії у жовтні 2011 р. також не пролонгувався і новий також не укладався.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем позовна вимога про стягнення з відповідача 6489,89 грн. одноразової допомоги в розмірі посадового окладу з урахуванням індексації, передбачена п.6.7. Колективного договору, також не підлягає задоволенню у зв"язку з закінченням строку дії цього Колективного договору на час виникнення спірних правовідносин.

Що стосується позовної вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, то вона задоволенню не підлягає оскільки є похідною від позовних вимог у задоволенні яких судом відмовлено.

За змістом положень ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 02.10.18 у справі № 910/18036/17).

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

В силу ст.ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного вищого навчального закладу "Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури" про стягнення невиплаченого заробітку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Відповідач: Державний вищий навчальний заклад "Кременчуцький коледж транспортної інфраструктури", місцезнаходження за адресою: буд. 14, вул. Леонова, м. Кременчук, Полтавська область, 39612, ЄДРПОУ 01116437.

Дата складення повного рішення суду 23 березня 2022року.

Суддя Крюківського районного суду

м.Кременчука Полтавської області Маханьков О.В.