Постанова

від 23.03.2022 по справі 908/1462/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2022 року м. Дніпро Справа № 908/1462/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Кузнецова В.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 року (суддя Топчій О.А.) у справі № 908/1462/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Дніпра" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, Автодорога Знам`янка-Луганськ-Ізварино, 227км+580км, ідентифікаційний код юридичної особи 39074389)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" (70530, Запорізька область, Оріхівський р-н, смт. Комишуваха, вул. Горького, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 38533712)

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сади Дніпра" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" про стягнення суми 210 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 24 від 24.11.2020р. щодо поставки товару.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 року у справі № 908/1462/21 позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" (70530, Запорізька область, Оріхівський р-н, смт. Комишуваха, вул. Горького, б. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи 38533712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сади Дніпра" (52001, Дніпропетровська область, м. Підгородне, Автодорога Знам`янка-Луганськ-Ізварино, 227км+580км, ідентифікаційний код юридичної особи 39074389) суму сплачених за договором поставки коштів у розмірі 210 000 грн. 00 коп. та суму 2 270 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 року у справі № 908/1462/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує на те, що судом першої інстанції невірно застосовано стандарт "вірогідності доказів", що виявилося у прийнятті до уваги позиції позивача щодо невиконанням відповідачем умов Договору поставки № 24 від 24.11.2020р., натомість відхилено докази, надані відповідачем, а саме: показання свідків та відеозапис. При цьому, судом не зобов`язано позивача надати докази непоставки відповідачем товару за спірним договором.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2022р. поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" строк подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 року у справі № 908/1462/21 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи, встановлено позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Дніпра" подано відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 року у справі № 908/1462/21 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що надані відповідачем заяви свідків містять суперечності та не відповідають обставинам справи, отже не можуть братися до уваги, а в наданому відповідачем відеозаписі відсутні жодні ознаки, за якими можливо було б ідентифікувати сам розкидувач, місце його розташування та час проведення зйомки. До того ж, як зазначає позивач, зазначений відеозапис надавався відповідачем як доказ у іншій справі за участю сторін у спорі за іншим договором поставки. Вважає, що ним, як позивачем по справі, надані усі належні докази в обґрунтування позовних вимог, зокрема, листи в адресу відповідача, в яких позивач чітко визначає, що товар йому не поставлений та ставить питання про поставку товару або повернення передоплати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.11.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сади Дніпра" (Покупець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" (Продавець, відповідач у справі) був укладений Договір поставки № 24 (далі - Договір), відповідно до умов якого Продавець продає, а Покупець покупає Розкидач мінерального добрива МВУ-8 (далі - Товар). Поставка Товару замовляється Покупцем на умовах п. 4.2 Договору, та погоджується Продавцем шляхом підтвердження замовлення Покупця та виставлення рахунку-фактури відповідно (п.п. 1.1, 1.3 Договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору сторони погодили, що ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривні і містить в собі вартість навантаження/розвантаження, закріплення на транспортному засобі та перевезення до місця поставки. Загальна сума поставки складає 210 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 35 000,00 гривень.

Товар, що постачається згідно цього Договору, оплачується на умовах 100% попередньої оплати Покупцем (п.3.1).

Матеріали справи свідчать, що ТОВ "Укр-Рос-Пак" було виставлено ТОВ "Сади Дніпра" рахунок № 10 від 24.11.2020 на оплату Розкидача мінерального добрива МВУ-8 в кількості 1 шт. на суму 210 000,00 грн., в т.ч. 35 000,00 грн. ПДВ.

За платіжним дорученням № 2161 від 27.11.2020 ТОВ "Сади Дніпра" згідно вказаного рахунку перераховано на рахунок ТОВ "Укр-Рос-Пак"суму 210 000,00 грн.

Позивачем направлено на адресу ТОВ "Укр-Рос-Пак" лист вих. № 110121 від 11.01.2021 з вимогою здійснити поставку товару, зокрема і за договором поставки №24 від 24.11.2020 - розкидач мінерального добрива МВУ-8.

10.02.2021 позивач направив відповідачу лист вих. № 090211 від 09.02.2021, в якому, зокрема, у зв`язку із тим, що товар за договором поставки № 24 від 24.11.2020 не поставлений, просив повернути кошти, перераховані, в тому числі, за рахунком № 10 від 24.11.2020 за розкидач мінерального добрива МВУ-8 протягом семи календарних днів з моменту отримання цього листа, та попередив, що в іншому випадку буде звертатись за захистом своїх прав до суду. Даний лист згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 13.02.2021.

Невиконання ТОВ "Укр-Рос-Пак" вимоги позивача щодо повернення грошових коштів, сплачених в якості попередньої оплати за товар, який не було поставлено, стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем надані достатні докази стосовно виконання ним своїх зобов`язань за Договором щодо здійснення попередньої оплати, натомість, відповідачем не надано достатньо обґрунтованих доводів та доказів проти заявлених позовних вимог, а його заперечення спростовуються обставинами справи. Враховучи відсутність доказів здійснення поставки Товару відповідачем, судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність у відповідача правових підстав для утримання грошових коштів у розмірі здійсненої позивачем попередньої оплати за Договором.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статті 525, 526 Цивільного кодексу України та стаття 193 Господарського кодексу України містять загальні умови виконання зобов`язання, у відповідності до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором у відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відносини, що склалися між сторонами даного спору виникли з договору, який з своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

В пункті 1.2 Договору поставки № 4 від 24.11.2020 визначено, що поставка товару згідно цього Договору здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів від дати отримання Продавцем суми попередньої оплати відповідно до п.3.1. Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, попередня оплата Товару була здійснена позивачем за платіжним дорученням № 2161 від 27.11.2020, відповідно, поставка Товару повинна була бути здійснена відповідачем (Продавцем) протягом 10 робочих днів від дати її отримання, а саме: в термін до 11.12.2020р. включно.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що 07.12.2020р. на виконання умов договору ним була здійснена поставка розкидача мінерального добрива МВУ-8 на територію ТОВ "Сади Дніпра". Представнику позивача був наданий для підписання акт прийому-передачі товару від 07.12.2020, а також документи, що підтверджують здійснення перевезення. Проте, жодного документу на підтвердження поставки позивач йому не повернув. Також, відповідач стверджує, що представником з його боку здійснювались ремонтні роботи по усуненню недоліків поставленого товару, по завершенню яких позивач жодних документів, які підтверджували б здійснення вказаних робіт також не надав. На підтвердження своїх тверджень відповідач посилається на подані ним до матеріалів справи заяви свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - осіб, якими, як зазначив відповідач, за дорученням директора ТОВ "Укр-Рос-Пак", безпосередньо здійснювались доставка товару (транспортування) на адресу позивача та його ремонт. Також, відповідач надав відеозапис, який, як зазначено ним, зроблений ОСОБА_2 після завершення ремонту та на якому, окрім розкидача, видно транспортний засіб марки КАМАЗ 5320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу.

З огляду на предмет спору та підстави позову у даній справі, для правильного вирішення даного спору обов`язковим є встановлення обставин, на які посилаються сторони в обґрунтування своїх вимог та заперечень, факту наявності порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів позивача на момент його звернення до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч.ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений вище підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Європейський суд з прав людини (Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 644 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

За змістом ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зі змінами, внесеними наказом МФУ № 565 від 20.06.2018, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Видаткова накладна - це первинний документ, який підтверджує факт постачання товарів (товарно-матеріальних цінностей), яка за загальним правилом надається постачальником покупцю в момент передачі товару.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У п.п. 4.1, 4.2 Договору визначено, що Продавець постачає Товар на умовах DDP (Інкотермс 2010): Дніпропетровська область, Дніпровський район, м. Підгорне. Поставка вважається завершеною, коли Товар розвантажений з транспортного засобу та наданий Покупцеві в узгодженому місці поставки згідно пункту 4.1 Договору.

Згідно з пунктами 4.4, 5.1, 5.2 Договору, Продавець зобов`язаний надати Покупцю з товаром наступні документи: видаткову накладну, акт приймання-передачі. Прийом Товару по якості та кількості здійснюється при розвантаженні Товару на складі Покупця. Товар вважається переданим Покупцю по кількості згідно видаткової накладної, по якості - за візуальним оглядом зовнішнього вигляду Товару, та згідно норм/стандартів.

Отже, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належними доказами здійснення відповідачем (Продавцем) поставки Товару за Договором та його передачі позивачу (Покупцю) є видаткова накладна, акт приймання-передачі (як визначено в 4.4 договору). Виконання обов`язку продавця з передачі товару покупцеві не може підтверджуватися іншими засобами доказування.

Крім того, згідно з п.п. 5.4-5.6 договору поставки визначено, що Покупець у відповідності з договором має право повідомити Продавця про недоліки або ушкодження (часткові ушкодження, брак, дефект) після отримання Товару. Покупець має право викликати представника для складання відповідного Акту про виявлені недоліки (часткові ушкодження, брак, дефект).

Продавець зобов`язаний направити свого представника для складання відповідного акту про виявлені недоліки (часткові ушкодження, брак, дефект) не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання виклику Покупця. Якщо представник Продавця не з`явиться в зазначений термін, Покупець має право скласти односторонній Акт, який буде мати юридичну силу та буде обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, доказом існування обставин, пов`язаних із неналежною якістю поставленого товару, згідно з умовами укладеного стронами договору є Акт про виявлені недоліки (часткові ушкодження, брак, дефект).

Належних доказів поставки та передачі товару позивачу з наданням позивачу в момент передачі товару документів для оформлення його приймання, а також відповідних доказів того, що мало місце усунення недоліків поставленого товару, в тому числі листування сторін з цього приводу тощо, відповідачем суду не надано.

Також, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що надані відповідачем до матеріалів справи заяви свідків та відеозапис, на якому зафіксований автомобіль, який належить позивачу, не є належними та допустимими доказами, на підставі яких можливо встановити наявність обставин (фактів), що обґрунтовують заперечення відповідача та спростовують доводи позивача. При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що у випадку, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх достовірності, суд не бере до уваги показання свідка. До того ж, як вірно зазначено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, в наданому відповідачем відеозаписі відсутні жодні ознаки, за якими можливо було б ідентифікувати сам розкидувач, місце його розташування та час проведення зйомки.

З урахуванням викладеного, надані відповідачем реєстр реєстрації видаткових накладних за 2020 рік, в якому відображена дата видаткової накладної від 07.12.2020, згідно з якою нібито було поставлено позивачу розкидач мінерального добрива МВУ-8 та зареєстрована податкова накладна №1, складена 27.11.2020, також не можуть бути підтвердженням здійснення господарської операції з поставки відповідачем товару позивачеві.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що твердження відповідача про виконання зі свого боку обов`язку з передачі товару покупцеві не ґрунтуються на належних доказах, є недоведеними та, відповідно, заперечення відповідача не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

У відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що його позиція по справі є "логічною, послідовною, а докази на її підтвердження у своїй сукупності є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем". Проте, судова колегія не вбачає нічого "логічного" та "послідовного" в неотриманні відповідачем видаткової накладної та акту приймання-передачі Товару, як це передбачено умовами Договору, при здійсненні поставки Товару, якщо така поставка мала місце. На переконання колегії суддів відсутність у відповідача зазначених документів більш вірогідно свідчить саме на відсутність такої поставки, а позиція відповідача викликана небажанням виконувати належним чином умови Договору та наміром уникнути відповідальності.

Отже, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що Відповідачем не надано достатньо обґрунтованих доводів та доказів проти заявлених позовних вимог; заперечення відповідача, викладені у відзиві та апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними обставинами справи.

За таких обставин, оскільки здійснення поставки товару на суму попередньої оплати в розмірі 210 000,00 грн. у встановлений договором строк відповідачем не підтверджена, останній не має правових підстав для утримання грошових коштів, тому повинен повернути їх позивачу.

Враховучи викладене, місцевим господарським судом зроблено вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021р. у даній справі відсутні.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті відповідачем судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 725,00 грн. слід покласти на останнього.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак" на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 року у справі № 908/1462/21 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.10.2021 року у справі № 908/1462/21 - залишити без змін.

Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр-Рос-Пак".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя В.О. Кузнецов