Постанова

від 22.03.2022 по справі 387/581/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2022 року м. Кропивницький

справа № 387/581/20

провадження № 22-з/4809/27/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.,

за участю секретаря судового засідання - Завітневич О.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Фермерське господарство «Зернопродукт»,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - Глазкова Андрія Сергійовича про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2021 року у складі судді Майстера І.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ФГ «Зернопродукт» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 19 листопада 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства «Зернопродукт» на користь ОСОБА_1 99988,68 грн заборгованості заробітної плати без урахування податків та обов`язкових зборів і платежів. Стягнуто з Фермерського господарства «Зернопродукт» в дохід держави 2102 грн судового збору.

В судовому засіданні апеляційного суду 16.02.2022 представник позивача Глазков А.С. до закінчення судових дебатів у справі заявив про необхідність відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та повідомив, що докази на підтвердження витрат за надану професійну правничу допомогу будуть надані протягом п?яти днів.

17.02.2022 до Кропивницького апеляційного суду від Глазкова А.С. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.

Заява обґрунтована тим, що 27 квітня 2020 року між ОСОБА_1 (як клієнтом) та Адвокатським бюро «Глазков та партнери» (як виконавцем) було укладено Договір № 67 про надання професійної правничої (правової) допомоги (далі - Договір).

Згідно п.п. 3.1., 3.2 Договору, розмір гонорару та порядок його внесення погоджується між сторонами окремо та викладається в додатковій угоді до даного Договору або безпосередньо в акті наданих послуг та/або рахунку-фактурі. На визначення розміру оплати професійної правничої (правової) допомоги, винагороди (гонорару) виконавця впливають кількість витраченого спеціалістом часу, ступінь складності справи/послуги, обсяг правових послуг.

Глазков А.С. просив стягнути з відповідача на користь позивача 25 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в Добровеличківському районному суді Кіровоградської області та 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в Кропивницькому апеляційному суді.

До заяви про ухвалення додаткового рішення, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача додано копію договору № 67 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27.04.2020; копію акту наданих послуг №1 від 14.04.2021; копію клопотання від 15.04.2021 про розподіл судових витрат; копія акту наданих послуг №2 від 16.02.2022.

03.03.2022 від відповідача надійшло клопотання з проханням відмовити у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Відповідач вважає, що заявлені суми судових витрат не є розумними й явно завищені, крім того не підтверджені належними та допустимими доказами їх фактичності і неминучості. Заявлена позивачем сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. є лише зобов`язанням з її сплати за договором про надання професійної правничої допомоги № 67 від 27.04.2020 та актами наданих послуг № 1 від 14.04.2021 та № 2 від 16.02.2022 за цим договором.

Зазначає, що з акту № 1 від 14.04.2021 вбачається, що вартість послуг розраховується у погодинному еквіваленті, при цьому грошового значення однієї години витраченого часу не встановлено ані умовами договору № 67 від 27.04.2020, ані актом до нього.

На переконання господарства акт № 1 від 14.04.2021 до Договору як і акт № 1 від 05.04.2021, який знаходиться в матеріалах справи (т.2 а.с. 89), в якому зазначені інші суми та обсяг витраченого часу, ставить під сумнів достовірність наданих доказів на підтвердження виникнення зобов`язання та фактичного понесення цих судових витрат. Крім того, з наданих актів вбачається певний обсяг юридичних послуг, однак не зазначено, що вони стосуються розгляду саме даної цивільної справи, а тому їх можна розцінювати як спробу створити видимість понесення судових витрат.

В судовому засіданні апеляційного суду Глазков А.С. підтримав свою заяву. Інші учасники справи, які були у встановленому законом порядку повідомленні про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з?явилися.

Відповідач в своєму клопотанні, поданому 03.03.2022 просив здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах заявленого клопотання, колегія суддів вважає, що заява представника позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У частині другій статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Законодавством України не встановлено спеціальних вимог щодо порядку підтвердження оплати правничої допомоги для цілей розподілу судових витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу Глазков А.С. надав суду копію договору № 67 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 27.04.2020; копію акту наданих послуг №1 від 14.04.2021; копію клопотання від 15.04.2021 про розподіл судових витрат; копія акту наданих послуг №2 від 16.02.2022.

Так, згідно п.п. 3.1., 3.2 Договору, розмір гонорару та порядок його внесення погоджується між сторонами окремо та викладається в додатковій угоді до даного Договору або безпосередньо в акті наданих послуг та/або рахунку-фактурі. На визначення розміру оплати професійної правничої (правової) допомоги, винагороди (гонорару) виконавця впливають кількість витраченого спеціалістом часу, ступінь складності справи/послуги, обсяг правових послуг.

В актах наданих послуг № 1 від 14.04.2021 та № 2 від 16.02.2022 вказано фіксований розмір винагороди адвоката та зазначено перелік послуг наданих адвокатом.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені стороною позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000 грн. є завищеними та не є належним чином обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

У матеріалах справи міститься розрахунок та докази щодо обсягу наданих послуг адвокатом, виконаних ним робіт та участі в засіданнях. Однак, апеляційний суд дійшов висновку про те, що надані представником позивача докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному представником позивача розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача зазначених витрат на професійну правничу допомогу, надану у суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на правову допомогу у розмірі 25 000 грн, які згідно актів включають в себе послуги надані в суді першої інстанції, які складають: попередню усну консультацію з клієнтом; складання позовної заяви; формування додатків до позовної заяви; складання арифметичних розрахунків; підготовка відповіді на відзив і клопотання про заміну відповідача правонаступником; участь у судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами справи - на загальну суму 20 000 грн., з урахуванням розумності необхідного часу для їх виконання та послуги надані в апеляційному суді, які складають: підготовку та подачу апеляційної скарги; представництво інтересів в суді апеляційної інстанції - в розмірі 5000 грн.

Апеляційний суд вважає необґрунтованими вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу адвоката, яка пролягає у проведенні правового аналізу справи і роботу з документами, які є нікчемними, та за вивчення і узагальнення судової практики, а також щодо надання переліку можливих заходів для стягнення заробітної плати, оскільки усі ці дії охоплюють собою послугу зі складання позовної заяви.

Витрати на правову допомогу за відрядження не підлягають відшкодуванню, оскільки час, який адвокат витрачає на дорогу для участі в судовому засіданні не може бути віднесений до послуг правничої допомоги.

Також не підлягає відшкодуванню послуга за правовий аналіз оскаржуваного рішення суду, яка зазначена в акті наданих послуг № 2 від 16.02.2022, оскільки підготовка апеляційної скарги передбачає таку послугу.

Доводи відповідача про відсутність доказів на підтвердження фактичного отримання коштів за зазначеним договором, а саме належно оформленої квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, які підтверджують оплату послуг адвоката, є безпідставними.

За змістом статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Тому відмова у розподілі витрат на правову допомогу з підстав ненадання належного доказу фактичної оплати, є необґрунтованою.

Аналогічний висновок Верховного Суду зазначений у постанові від 20.10.2021 у справі № 757/29103/20-ц.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З вищевикладеного вбачається, що суд вправі зменшувати розмір витрат на правову допомогу, в разі заявлення іншою стороною клопотання про їх не співмірність. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.03.2018 (справа № 907/357/16).

Проаналізувавши вказані акти виконаних робіт та калькуляцію вартості правничої допомоги наданої адвокатом Глазковим А.С., апеляційний суд вважає, що відображена у них інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача робота (надані послуги) не відповідає критерію розумності та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в Добровеличківському районному суді Кіровоградської області та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в Кропивницькому апеляційному суді.

Керуючись ст. ст.141, 259, 268, 270 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - Глазкова Андрія Сергійовича - задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства «Зернопродукт» на користь ОСОБА_1 25000 (двадцять п?ять тисяч) гривень в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату послуг з надання професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 24 березня 2022 року.

Головуючий суддя А.М. Головань

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко