Постанова

від 23.03.2022 по справі 420/6804/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/6804/20Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лузанівське 309" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Правління ОСББ "Лузанівське 309", Департамента міського господарства Одеської міської ради, Департамента екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, Комунального підприємства "Міськзелентрест" Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2020 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів, в якій, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просив зобов`язати Голову правління ОСББ «Лузанівське 309» Іванову Лілію Вікторівну скласти акт та звернутись з проханням письмової заяви до Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та Департаменту міського господарства Одеського міської ради для створення комісії по знесенню дерева та по обрізці дерев у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та Департамент міського господарства Одеського міської ради створити комісії по обрізці та видаленню дерев у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1;.

- зобов`язати КП «Міськзелентрест» Одеського міської ради виконати дії по обрізці та видаленню дерев у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними дії Голови правління ОСББ «Лузанівське 309» Іванової Лілії Вікторівни, за що не виконала усних повідомлень та відписку на відповідь від 28 травня 2020 року за № б д 1501. від Департаменту міського господарства Одеського міської ради.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 неодноразово звертався до Голови правління ОСББ «Лузанівське - 309» Іванової Л.В. з приводу знесення сухого дерева - тополя та обрізки дерев у дворі будинку за адресою АДРЕСА_1 , який знаходиться на обслуговуванні ОСББ «Лузанівське 309». У зверненнях позивач зазначав, що потрібно скласти акт та звернутись з проханням - письмовою заявою до Департамента екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та Департамента міського господарства Одеського міської ради для створення комісії по знесенню дерева та по обрізці дерев у дворі будинку за вищевказаною адресою, проте отримав відмову, яку вважає протиправною.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Голови правління ОСББ «Лузанівське 309» (Миколаївська дорога,309, м.Одеса, 65102), щодо не проведення омолоджувального і формувального обрізання дерев та видалення сухого на 100% дерева - тополя. Зобов`язано Голову правління ОСББ «Лузанівське 309» (Миколаївська дорога,309, м.Одеса, 65102) провести омолоджувальне і формувальне обрізання дерев та видалення сухого на 100% дерева - тополя у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лузанівське 309" надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та закрити провадження у справі в частині вимог до апелянта; вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом стягнення на користь апелянта витрат на правову допомогу в розмірі 2500 грн. та судового збору в розмірі 1261,20. Доводами апеляційної скарги зазначено, що, на думку апелянта, позовні вимоги до апелянта взагалі не підлягали розгляду суддями Одеського окружного адміністративного суду, оскільки спір, що розглядався судом, не входить до переліку спорів, визначених ч.1 та ч.3 ст. 19 КАС України. Позовні вимоги в справі грунтуються виключно на статусі позивача як члена ОСББ, об`єднання створююється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Необхідною ознакою адміністративного судочинства є наявність суб`єкта владних повноважень та сфери публічно-правових відносин. Апелянт вказує, що зі змісту Закону України "Про ОСББ" не витікає навіть натяку на наявність у апелянта статусу або хоч окремих ознак суб`єкта владних повноважень, а ні сфери публічно-правових відносин. ОСББ - це лише самоврегульована організація, яку створюють мешканці для більш зручної експлуатації будинку та взаємного контролю здійснення платежів за надані комунальні послуги. Апелянт вказує, що ОСББ не є та не може бути суб`єктом владних повноважень відносно позивача, тому апелянт не може бути стороною в адміністративному спорі за позовом позивача, позов із заявленими вимогами до апелянта не підлягає розгляду в порядку КАС України. На думку апелянта, суд мав вся належні підстави для закриття провадження у справі в частині вимог до апелянта але помилково не зробив цього. Крім того, суд неповно дослідив матеріали справи, оскільки на аркуші 11 матеріалів справи позивач вказував, що дерево впало і на момент вирішення справи сухого дерева вже не було, його вивезли працівники КП "Міськзелентрест".

Відзивів на апеляційну скаргу відповідачами до суду не надано.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 разом з матір`ю ОСОБА_3 проживає за адресою АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю з дитинства 1 групи, що підтверджується доводкою МСЕК Серії 2-18 АА, від 24 грудня 1996 року.

Будинок за адресою АДРЕСА_1 перебуває на обслуговуванні ОСББ «Лузанівське 309».

Як зазначає позивач та не заперечується Правління ОСББ «Лузанівське 309», позивач в усному порядку неодноразово звертався до Правління ОСББ «Лузанівське 309» за проханнями з приводу знесення сухого дерева - тополя та обрізки дерев у дворі будинку за адресою АДРЕСА_1 , який знаходиться на обслуговуванні ОСББ «Лузанівське 309».

Проте прохання позивача були проігноровані та невиконані.

29.04.2020р. позивач вернувся заявою про знесення дерева до Одеського міського голови Труханова Г.Л., Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та депутата Одеської міської ради Кущенко І.І.

На виконання доручення в. о. заступника міського голови - директора департаменту міського господарства Жемана Д.О., яке надано Одеським міським головою Трухановим Г.Л., Департаментом екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради розглянуто звернення гр. ОСОБА_1 від 01.06.2020р. № 38-Б1-988/ЄЦЗГ та надано відповідь листом від 15.06.2020р. № 898/05-05/25 на ім`я заступника директора департаменту міського господарства Одеської міської ради для узагальнення відповідно до резолюції в. о. заступника міського голови Жемана Д.О.

Відповідно до вказаного листа, Комісією в результаті обстеження встановлено, що дерево породи тополя діаметром 35 см за адресою вул. Миколаївська дорога, 309 знаходиться у не задовільному стані (сухе 100%) та підлягає видаленню.

Проте, ОСББ «Лузанівське 309» не виконано будь-яких дій щодо знесення сухого дерева - тополя та обрізки дерев у дворі будинку за адресою Миколаївська дорога, 309, м. Одеса, 65102.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що видалення зазначеного сухого дерева підлягає виконанню ОСББ "Лузанівське 309", а тому позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Голови правління ОСББ «Лузанівське 309», щодо не проведення омолоджувального і формувального обрізання дерев та видалення сухого на 100% дерева - тополя та зобов`язання Голови правління ОСББ «Лузанівське 309» провести омолоджувальне і формувальне обрізання дерев та видалення сухого на 100% дерева - тополя у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги щодо зобов`язання Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради та Департамент міського господарства Одеського міської ради створити комісії по обрізці та видалення дерев у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зобов`язати КП «Міськзелентрест» Одеського міської ради виконати дій но обрізці та видалення дерев у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_1 суд першої інстанції визнав передчасними та безпідставними.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року в частині задоволених позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року переглядається в межах поданої апеляційної скарги, а саме в частині задоволених позовних вимог та в цій частині не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Частиною 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина або юридичної особи не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Основним критерієм віднесення справи до справ адміністративної юрисдикції є участь суб`єкта владних повноважень як сторони у спірних правовідносинах та виконання ним у цих правовідносинах владних управлінських функцій.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 у справі № 643/11941/17.

За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Тобто, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення від 21.12.2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

1-1) спорах адміністратора за випуском облігацій, який діє в інтересах власників облігацій відповідно до положень Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про оборонні закупівлі", крім спорів, пов`язаних із укладенням державного контракту (договору) про закупівлю з переможцем спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель та спрощеного відбору без застосування електронної системи закупівель, а також зміною, розірванням і виконанням державних контрактів (договорів) про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 у справі №813/1076/17 та від 14 листопада 2018 у справі №817/986/17.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом № 2866-ІІІ. Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Статтею 4 Закону № 2866-ІІІ визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном об`єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад (частина перша статті 98, частина перша статті 99 ЦК України).

Отже, зазначений Закон визначає ОСББ як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Частиною другою статті 22 Закону № 2866-ІІІ регламентовано, що питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.

Статтею 6 Закону № 2866-ІІІ визначено загальний порядок проведення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку й обов`язкові рішення, які включаються до порядку денного таких зборів. Відповідно до частин сьомої - тринадцятої цієї статті установчі збори приймають рішення про створення об`єднання і затверджують його статут. Кожний співвласник (його представник) під час голосування має кількість голосів, пропорційну до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку, за винятком якщо власником квартир (нежитлових приміщень) є особа, яка володіє 50 % від загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загальної кількості усіх співвласників. Закон допускає можливість проведення письмового опитування співвласників упродовж 15 календарних днів з дати проведення установчих зборів, якщо кількості голосів співвласників, що з`явилися на установчі збори, недостатньо для прийняття рішення про утворення такої юридичної особи.

Отже, результати голосування з усіх питань порядку денного установчих зборів співвласників визначаються одночасно (за наслідком складення підсумку голосів співвласників, які брали участь в установчих зборах, з тими співвласниками, які проголосували шляхом письмового опитування). Відтак прийняття рішення про утворення ОСББ фактично відбувається одночасно із прийняттям рішення про затвердження його кошторису та розміру внесків співвласників, що виключає обґрунтованість тверджень позивача про те, що затвердження кошторису та розміру внесків членів ОСББ відбулося до моменту утворення ОСББ як юридичної особи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесені до загальних засад цивільного законодавства. Тому законодавство підлягає тлумаченню виходячи із цих засад. Зокрема, слід мати на увазі, що юридична особа вже з моменту її створення повинна мати цивільну дієздатність, яку юридична особа набуває через свої органи (частина перша статті 92 ЦК України). Отже, Закон № 2866-ІІІ необхідно тлумачити таким чином, щоб він забезпечував набуття дієздатності ОСББ через його органи з моменту реєстрації ОСББ.

Згідно з частиною першою статті 85 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20.

Отже, заявлені позивачем вимоги, які задоволені судом, стосуються захисту прав співвласників багатоквартирного будинку, порушених внаслідок нездійснення омолоджувального і формувального обрізання дерев та видалення сухого на 100% дерева - тополя.

Колегія суддів звертає увагу, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лузанівське 309" не є суб`єктом владних повноважень, а відносини, які виникли між позивачем та апелянтом не є публічно-правовими.

Беручи до уваги наведене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лузанівське 309" не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лузанівське 309" підлягає задоволенню.

Що стосується вимог апелянта про стягнення на користь апелянта витрат на правову допомогу в розмірі 2500 грн. колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано доказів таких витрат, а тому вимога апелянта про їх стягнення не підлягає задоволенню.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, підлягає стягненню на користь апелянта судовий збір у розмірі 1261,20 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Відповідно до ч.1 ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 238, 239, 308, 311, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лузанівське 309" - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року в частині задоволених позовних вимог - скасувати.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Правління ОСББ "Лузанівське 309", Департамента міського господарства Одеської міської ради, Департамента екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради, Комунального підприємства "Міськзелентрест" Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог, заявлених до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лузанівське 309".

Роз`яснити позивачу, що зазначена справа в цій частині має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Стягнути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Лузанівське 309" (65102, м. Одеса, вул.Миколаївська дорога, 309; код ЄДРПОУ 40522961) судовий збір в розмірі 1261,20 грн. (одна тисяча двісті шістдесят одна гривня двадцять копійок).

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик