Рішення

від 17.03.2022 по справі 160/19016/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2022 року Справа № 160/19016/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2021р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Верхньодніпровської міської ради та, з урахуванням виправленої позовної заяви від 28.12.2021р., просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради;

- зобов`язати відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, - яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради.

- стягнути з відповідача на користь позивача витрати, що пов`язані із його прибуттям до суду та його представника.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він звернувся до відповідача із клопотанням про надання йому у власність, як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради. Листом №2261/0/2-21 від 25.08.2021р. відповідач повідомив позивача про те, що його звернення було розглянуто на засіданні постійної депутатської комісії Верхньодніпровської міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою від 12.08.2021р. та зазначено, що вказана позивачем земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, знаходиться у межах прибережної захисної смуги водосховища Якимівське (поблизу села Миколаївка), і на неї діють обмеження. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача неправомірною та такою, що не ґрунтується на нормах законодавства, оскільки загальне посилання на норми законодавства не може бути підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою згідно з положеннями ч.7 ст.118 Земельного кодексу України; відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.

Ухвалою суду від 17.01.2022р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.51).

08.02.2022р. засобами поштового зв`язку, на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просить, зокрема, у задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що відмова у включенні заяви позивача до проекту рішення з земельних питань, що виноситься на чергове пленарне засідання Верхньодніпровської міської ради була обґрунтована тією обставиною, що земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги водосховища Якимівське (поблизу села Миколаївка), і на неї діють обмеження встановлені ст.61 Земельного Кодексу України; про результати розгляду заяви та прийнятого рішення про відмову в задоволенні заяви відповідач повідомив позивача листом від 28.08.2021р. №2261 із зазначенням причин такої відмови; заява позивача була розглянута на правомочному засіданні профільної постійної комісії Верхньодніпровської міської ради 12.08.2021р. з дотриманням встановленого місячного строку її розгляду та з дотриманням вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», положень «Регламенту Верхньодніпровської міської ради ІХ скликання» та «Положення про постійні комісії Верхньодніпровської міської ради ІХ скликання»; позовні вимоги позивача щодо надання йому земельної ділянки у власність йдуть в розріз зі змістом ст.ст. 26, 47, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» в цілому; підстава, яка слугувала у відмові в задоволенні заяви позивача повністю узгоджується з переліком підстав для надання відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, наведених в ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, які за своїм змістом є широкими в застосуванні як бланкетна норма права (а.с.55-63).

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 18.03.2022р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справи за відсутності учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

20.07.2021р. ОСОБА_1 звернувся до Верхньодніпровського міського голови із заявою відповідно до ст.ст. 116, 118, 121, 122 Земельного кодексу України про надання йому у власність, як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради та відповідно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, наведений дозвіл просив надати після передачі наведеної земельної ділянки з державної власності у комунальну власність Верхньодніпровської об`єднаної територіальної громади Кам`янського району Дніпропетровської області та підписання відповідного акту, що підтверджується її копією (а.с.42).

Листом №2261/0/2-21 від 25.08.2021р. відповідач повідомив позивача про те, що його звернення було розглянуто на засіданні постійної депутатської комісії Верхньодніпровської міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою від 12.08.2021р. та зазначено, що вказана позивачем земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, знаходиться у межах прибережної захисної смуги водосховища Якимівське (поблизу села Миколаївка), і на неї діють обмеження (а.с.42).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради, у зв`язку з чим просить захистити його порушені права шляхом визнання такої бездіяльності протиправною та зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, - яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Пунктом 34 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Закон №280/97-ВР) визначено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до п.8 ч.4 ст.42 Закону №280/97-ВР сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Частинами 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що клопотання громадян про одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства подаються до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, при цьому, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади та лише на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Разом з тим, як встановлено судом із наявних матеріалів справи, за заявою позивача від 20.07.2021р. про надання йому у власність, як учаснику антитерористичної операції, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради та відповідно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, відповідачем на розгляд чергової сесії Верхньодніпровської міської ради не вносилось, а, відповідно, рішення органу місцевого самоврядування по ньому не приймалося, в порушення вимог вищенаведених норм матеріального права, таких доказів відповідачем суду не надано.

Також, факт того, що заява позивача на пленарному засіданні міської ради не розглядалась підтверджено і самим відповідачем у відзиві.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що не прийнявши відповідне рішення за заявою позивача на відповідній черговій сесії міської ради, відповідач вчинив протиправну бездіяльність, яка не відповідає та суперечить вищенаведеним нормам Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б свідчили про правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення саме на черговій сесії міської ради за заявою позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи, встановлених судом.

Є безпідставними та необґрунтованими аргументи відповідача, викладені у відзиві стосовно того, що заява позивача була розглянута на правомочному засіданні профільної постійної комісії Верхньодніпровської міської ради 12.08.2021р. з дотриманням встановленого місячного строку її розгляду та з дотриманням вимог положень «Регламенту Верхньодніпровської міської ради ІХ скликання», «Положення про постійні комісії Верхньодніпровської міської ради ІХ скликання» та Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», з огляду на те, що зазначені нормативно-правові акти не регулюють порядок та процедуру саме земельних питань, зокрема, питання отримання у власність земельних ділянок громадянами, таких доказів суду відповідачем не надано, в той час, така процедура визначена ст.118 Земельного кодексу України та ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», їх норми носять вищу юридичну силу, а відповідно їх дотримання є обов`язковим як депутатами місцевих рад, так і суб`єктами владних повноважень з урахуванням вимог ст.19 Конституції України.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, доводи відповідача з приводу того, що земельна ділянка, яку просить надати позивач йому у власність, знаходиться у межах прибережної захисної смуги водосховища Якимівське (поблизу села Миколаївка) і на неї діють обмеження встановлені ст.61 Земельного Кодексу України, оскільки жодних доказів на підтвердження зазначеного відповідачем суду не надано.

Судом критично надається оцінка і аргументам відповідача з приводу того, що переліком підстави, наведені в ч.7 ст.118 Земельного кодексу України для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за своїм змістом є широкими в застосуванні як бланкетна норма права, з огляду на те, що ці твердження є помилковими, наведена норма містить виключний перелік підстав для такої відмови, яка не підлягає розширеному тлумаченню, що неодноразово було викладено у постановах Верховного Суду упродовж 2019 2021 років, які відповідачем свідомо ігноруються при вирішенні даної категорії справ, в порушення вимог ст.19 Конституції України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради, суд приходить до висновку, що, не прийнявши відповідне рішення, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення відповідачем такою бездіяльністю прав та інтересів позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправною такої бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати позивачеві дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, - яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради, оскільки у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі «East/West Alliance Limited» проти України» (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією «небезпідставної скарги» та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення за заявою позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради, та з урахуванням повноважень суб`єкта владних повноважень щодо вирішення даного питання саме на сесії міської ради, що є дискреційними повноваженнями відповідача, та суд не може їх підміняти у даному випадку, є саме зобов`язання відповідача внести заяву позивача від 20.07.2021р. стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради, на розгляд чергової сесії Верхньодніпровської міської ради та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні та вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", що є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Зазначена позиція, щодо належного обраного способу захисту порушеного права позивача, узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у його постанові від 18.09.2019р. у справі №520/11598/18, яка є обов`язкову для застосування адміністративними судами у відповідності до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Верхньодніпровської міської ради на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.2299241978.1 від 13.10.2021р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 454 грн. 00 коп., виходячи із розрахунку: 908,00 грн./2 (а.с.7).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат, що пов`язані із його прибуттям до суду та його представника, то суд не находить підстав для задоволення наведених вимог позивача, оскільки дана справа, призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами згідно до ч.2, п.10 ч.6 ст.12, ч.2, ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України та судові засідання по ній не проводились.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Верхньодніпровської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради.

Зобов`язати Верхньодніпровську міську раду (51600, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, м. Верхньодніпровськ, пр-т Шевченка, 21; код ЄДРПОУ 04052595) внести заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 20.07.2021р. стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, з кадастровим номером 1221083300:01:070:0011, яка розташована на території Верхньодніпровської міської ради, на розгляд чергової сесії Верхньодніпровської міської ради та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні та вимог Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Верхньодніпровської міської ради (51600, Дніпропетровська обл., Кам`янський р-н, м. Верхньодніпровськ, пр-т Шевченка, 21; код ЄДРПОУ 04052595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 грн. 00 коп. (чотириста п`ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва