Постанова

від 13.03.2022 по справі 936/606/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 936/606/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

14 березня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів МАЦУНИЧА М.В., СОБОСЛОЯ Г.Г.

за участю секретаря БОЧКО Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 936/606/20 за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області, Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини та Нижньоворітської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування землею, повернення земельної ділянки, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області на рішення Воловецького районного суду від 24 листопада 2020 року, повний текст якого складено 3 грудня 2020 року, головуюча суддя Софілканич О.А., -

встановив:

30.07.2020 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Зубанич О.Ю., звернулася до суду з вищезазначеним позовом до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області та Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області.

Ухвалою Воловецького районного суду від 22.09.2020 залучено до участі в справі Нижньоворітську сільську раду Воловецького району Закарпатської області в якості співвідповідача.

Предмет позову змінювався, остаточно позов мотивувався таким.

Рішенням Нижньоворітської сільської ради Воловецького району від 10.09.1997 Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини була надана земельна ділянка площею 0,421 га. На підставі цього рішення Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини був 05.04.1999 виданий Державний акт серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею.

Позивачка була дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , і прийняла спадщину після його смерті. За життя чоловіка частина будівлі Нижньоворітської дільничної лікарні ветеринарної медицини (раніше - Воловецьке районне підприємство ветеринарної медицини), розташованої за адресою: вул. Центральна, 2 в с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області, була приватизована як житлове приміщення з належними до нього господарськими будівлями і спорудами.

Воловецька районна державна лікарня ветеринарної медицини адресованим Нижньоворітській сільській раді листом від 15.01.2010 № 04 надала згоду на передачу в постійне користування земельної ділянки площею 0,20 га завідувачу Нижньоворітською дільничною лікарнею ветеринарної медицини ОСОБА_2 із загальної площі 0,421 га, що належить цій ветеринарній лікарні.

Державний комітет ветеринарної медицини України листом від 09.03.2010 № 15-6-2-19/2057 повідомив Головне управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, що не заперечує проти позитивного вирішення звернення щодо надання дозволу на передачу частини земельної ділянки 0,20 га, що знаходиться в користуванні Нижньоворітської дільничної лікарні ветеринарної медицини за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування приватизованої будівлі цієї лікарні.

Листом від 16.03.2010 № 20/07-07 Головне управління ветеринарної медицини в Закарпатській області на підставі погодження Держкомветмедицини України листом від 09.03.2010 № 15-6-2-19/2057 не заперечило проти передачі частини земельної ділянки 0,20 га, яка за Державним актом серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею (0,421 га) належить Нижньоворітській дільничній лікарні ветеринарної медицини за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування приватизованої будівлі цієї лікарні.

Позивачка є власником таких об`єктів нерухомості:

об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 2024118021215, який складається з житлового будинку загальною площею 64,21 кв. м, житловою площею 15,09 кв. м, складовими частинам об`єкта нерухомого майна є: господарська будівля, Б; вбиральня, В; гараж, Г; півниця, Д;, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ; право власності зареєстровано 03.02.2020;

об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер 1718834721215, який складається з квартири загальною площею 79,91 кв. м, житловою площею 46,42 кв. м, що складається з трьох житлових кімнат, розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; право власності зареєстровано 27.01.2020.

Ці об`єкти нерухомості розташовані на земельній ділянці площею 0,421 га, яка перебуває в постійному користуванні Воловецького районного підприємства ветеринарної медицини на підставі вищевказаного державного акта.

Набуття позивачкою права власності на об`єкти нерухомого майна (житловий будинок і квартиру з належними до них господарськими будівлями і спорудами) є самостійною і достатньою підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 0,421 га в межах і згідно з планом землекористування відповідно до Державного акта серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею від 05.04.1999, як це випливає з положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України щодо слідування права на земельну ділянку (її частину) за правом на розташований на цій ділянці об`єкт нерухомого майна (єдність правової долі земельної ділянки з правовою долею розташованих на ній будинку, будівлі, споруди).

Крім того, в розумінні ст. 141 ЗК України наведена вище згода на передачу частини земельної ділянки ОСОБА_2 у зв`язку з набуттям ним права на частину будівлі ветеринарної лікарні є добровільною відмовою від частини земельної ділянки та підставою для припинення права користування нею.

Наслідком такої добровільної відмови та припинення права користування частиною земельної ділянки став її поділ, в результаті якого була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 0,2183 га (кадастровий номер 2121584200:04:003:0019) по АДРЕСА_1 , яка була передана у 2019 році Воловецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини.

Таким чином, право постійного користування Воловецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини земельною ділянкою припинене внаслідок добровільної відмови від нього, Державний акт серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею від 05.04.1999 підлягає скасуванню, а земельна ділянка площею 0,421 га в межах згідно з планом землекористування підлягає поверненню до державної власності.

Слід враховувати також, що вказаний державний акт був виданий Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини, дані про яке у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні.

Воловецька районна державна лікарня ветеринарної медицини була зареєстрована 04.04.2000 з кодом ЄДРПОУ 00698762 і не набувала в постійне користування земельну ділянку в с. Нижні Ворота Воловецького району.

Відтак на підставі ст. 141 ч. 1 п. «в» ЗК України право постійного користування землею, що посвідчувалося Державним актом серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею від 05.04.1999, припинилося у зв`язку з припиненням Воловецького районного підприємства ветеринарної медицини.

11.02.2020 позивачка звернулася до Воловецької райдержадміністрації по дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею 0,20 га на території Нижньоворітської сільської ради по АДРЕСА_1 . До заяви додала правовстановлюючі документи на нерухоме майно та вказані вище документи щодо згоди на передачу частини земельної ділянки.

Воловецька райдержадміністрація листом від 21.02.2020 № 352/02.28 відмовила в наданні проханого дозволу на підставі ст. 118 ч. 7 ЗК України, оскільки ним буде порушено п. 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Державний земельний кадастр»» і, відповідно, буде порушено право Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини як постійного землекористувача.

Це рішення незаконне.

Положеннями ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України врегульовані право особи отримати у власність в порядку приватизації земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибну ділянку) площею до 0,25 га, та порядок надання у власність такої ділянки і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відмовою для чого може слугувати тільки невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таких підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення відповідного проекту землеустрою не було, а відповідач не врахував приписи ст.ст. 120, 141 ЗК України та ст. 377 ЦК України в контексті набуття позивачкою права власності на будівлі, що тягне й виникнення права на належну до них земельну ділянку.

Скасування рішення уповноваженого органу про відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки належить до компетенції суду та є ефективним способом захисту порушеного права.

Посилаючись на ці обставини позивачка ОСОБА_1 остаточно просила:

визнати припиненим право постійного користування земельною ділянкою 0,421 га землі в межах згідно з планом землекористування (в межах населеного пункту Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області) Воловецького районного підприємства ветеринарної медицини, смт. Воловець, вул. Карпатська, 116, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ЗК № 000361;

скасувати Державний акт на право постійного користування землею І-ЗК № 000361, виданий Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини;

повернути земельну ділянку площею 0,421 га, яка знаходиться в межах згідно з планом землекористування (в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , Державний акт на право постійного користування землею І-ЗК № 000361) Нижньоворітській сільській раді Воловецького району Закарпатської області;

визнати протиправним та скасувати рішення Воловецької районної державної адміністрації від 21.02.2020 за вихідним № 352/02.28 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_1 ;

зобов`язати Воловецьку районну державну адміністрацію надати ОСОБА_1 згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0,20 га на території Нижньоворітської сільської ради у АДРЕСА_1 ;

у разі неможливості задоволення позовних вимог у спосіб, визначений позивачем, застосувати частину 2 статті 5 ЦПК України та задовольнити позов, вживши інший ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.

Рішенням Воловецького районного суду від 24.11.2020 змінений позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано припиненим право постійного користування земельною ділянкою площею 0,421 га в межах згідно з планом землекористування (в межах населеного пункту с. Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області) Воловецького районного підприємства ветеринарної медицини, смт. Воловець, вул. Карпатська, 116, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ЗК № 000361;

скасовано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000361, виданий 05.04.1999 Нижньоворітською сільською радою народних депутатів Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини на земельну ділянку площею 0,421 га в межах згідно з планом землекористування, для обслуговування ветлікарні;

повернуто земельну ділянку площею 0,421 га, яка знаходиться в межах згідно з планом землекористування (в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000361) Нижньоворітській сільській раді Воловецького району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349432, юридична адреса: 89130, Закарпатська область, Воловецький район, с. Нижні Ворота, вул. Центральна, 114.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що до позивачки як до власника житлової нерухомості, розташованої на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні лікарні ветеринарної медицини, відповідно до приписів ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України переходить право користування на частину земельної ділянки, на якій розміщені ці об`єкти нерухомості. Водночас підстав для скасування рішення місцевої державної адміністрації про відмову в наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки підстав немає, позаяк таке рішення в передбаченій законом формі не ухвалювалося.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області оскаржила рішення суду в частині задоволених позовних вимог як незаконне та необґрунтоване. Доводи скарги зводяться до таких.

Земельна ділянка, право постійного користування якою посвідчене Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000361, виданим 05.04.1999, належить Воловецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини і ніякі дії щодо вилучення цієї земельної ділянки чи її частини не вчинялися, зміни до державного акту не вносилися, право постійного користування належно набутою земельною ділянкою (чи її частиною) не втрачалося і не припинялося.

Про належність позивачці розташованих на частині спірної земельної ділянки житлового нерухомого майна та відповідних господарських будівель і споруд третій особі стало відомо лише під час судового розгляду справи і зважаючи на те, що ділянка належить Воловецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини на праві постійного користування, слід дійти висновку, що будівництво житлового будинку було здійснене на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Третя особа з метою з`ясування правомірності набуття позивачкою права власності на нерухоме майно клопотала про витребування відповідної реєстраційної справи, в чому судом було відмовлено.

Висновок суду першої інстанції про те, що в разі набуття права власності на житловий будинок, іншу будівлю, споруду до особи на підставі ст. 120 ч. 2 ЗК України та ст. 377 ч. 1 ЦК України переходить право власності чи користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника, помилковий. Суд не врахував, що будівля ветеринарної лікарні належить на праві державної власності Держпродспоживслужбі України та перебуває в оперативному управлінні Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, а земельна ділянка має цільове призначення для обслуговування ветеринарної лікарні, а не житлового будинку.

В частині повернення земельної ділянки Нижньоворітській сільській раді рішення суду суперечить вимогам законодавства, оскільки не можуть передаватися в комунальну власність земельні ділянки, на яких розташоване нерухоме майно, що належить до державної власності.

Документація на земельну ділянку площею 0,2183 га з кадастровим номером 2121584200:04:003:0019 була виготовлена суб`єктом землеустрою з порушенням вимог законодавства, всупереч волі землекористувача про складення документації на ділянку площею 0,421 га.

Позивачка не оскаржувала рішення Нижньоворітської сільської ради від 10.09.1997, на підставі якого був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000361.

Апелянт просить скасувати рішення суду в частині задоволення вимог позову та відмовити в ньому повністю.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09.02.2021 справу було повернуто до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення.

Додатковим рішенням Воловецького районного суду від 17 березня 2021 року стягнуто з Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області, Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини та Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2522,40 грн.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Зубанич О.Ю. подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких вказують на її необґрунтованість, просять залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Зазначають, зокрема, що позивачка надала суду беззаперечні докази правомірної належності їй нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, внаслідок чого має право і на відповідну частину земельної ділянки, необхідну для обслуговування цього майна, що не було спростовано жодним чином.

Від частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування нерухомого майна позивачки, ветеринарна лікарня фактично відмовилася добровільно ще у 2010 році, проте, всупереч своїм же діям не проставила відповідну відмітку на державному акті, а апелянт зараз цю відмову неправомірно не визнає.

Питання оформлення прав на частину земельної ділянки, на якій залишилися розташованими об`єкти нерухомості ветеринарної лікарні (ділянка площею 0,2183 га з кадастровим номером 2121584200:04:003:0019) не є предметом спору в цій справі, тому додані до апеляційної скарги докази власне щодо цієї ділянки не стосуються справи.

У відзиві на апеляцію відповідач Нижньоворітська сільська рада виходить із її необґрунтованості, просить залишити її без задоволення, законне рішення суду просить залишити без змін. Сторона вказує на законність вимог позивачки, що випливають з її права власності на об`єкти нерухомого майна, з яким кореспондується і право на необхідну для нього частину земельної ділянки (ст.ст. 120, 141 ЗК України, ст. 377 ЦК України), з набуттям якого припиняється відповідне право попереднього власника (землекористувача) щодо такої частини земельної ділянки. До того ж, ветеринарна лікарня у 2010 році фактично відмовилася добровільно від користування частиною земельної ділянки. Доводи апеляції не спростовують законності та обґрунтованості рішення суду в оскарженій частині.

Відповідачі Воловецька районна державна лікарня ветеринарної медицини та Воловецька, а в подальшому - Мукачівська районна державна адміністрація рішення суду не оскаржують, відзивів на апеляцію третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області не подавали.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залучено до участі в справі Нижньоворітську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області як правонаступника Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області та Мукачівську районну державну адміністрацію Закарпатської області як правонаступника Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області Келемен І.І. і ОСОБА_3 , які апеляцію підтримали, позивачки ОСОБА_1 адвоката Зубанича О.Ю., який скаргу не визнав, розглянувши відповідно до ст. 372 ч. 2 ЦПК України справу за відсутності інших учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи учасників процесу, суд приходить до такого.

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, не робить висновків щодо судового рішення по суті в неоскарженій частині та бере до уваги відповідні пов`язані факти і обставини, оскільки це необхідно для розгляду апеляції (ст. 367 ч. 1 ЦПК України).

У справі встановлені такі факти, обставини та відповідні їм правовідносини, що регулюються нормами ЦК України, ЗК України та іншого законодавства щодо права власності, права землекористування та захисту цих прав у редакції, що була чинною на час виникнення відповідних юридичних фактів.

06.09.1973 ОСОБА_2 і ОСОБА_4 уклали шлюб (а.с. 47 т. 1). З 27.02.1974 вони були зареєстровані (прописані) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68-75 т. 1).

05.04.1999 Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини (смт. Воловець, вул. Карпатська, 116) Нижньоворітською сільською радою Воловецького району на підставі рішення цієї ради від 10.09.1997 був виданий Державний акт серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею щодо земельної ділянки площею 0,421 га в межах згідно з планом землекористування для обслуговування ветлікарні (а.с. 139-142 т. 1 та ін.).

09.08.2007 було зареєстровано право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34, 46, 59-60, 75 т. 1 та ін.).

Листом від 15.01.2010 № 04 Воловецька районна державна лікарня ветеринарної медицини звернулася до Нижньоворітської сільської ради та надала згоду на передачу в постійне користування земельної ділянки площею 0,20 га завідувачу Нижньоворітською дільничною лікарнею ветеринарної медицини ОСОБА_2 із загальної площі 0,421 га, що належить цій ветеринарній лікарні (а.с. 51 т. 1 та ін.).

Управління ветеринарної медицини у Воловецькому районі листом від 12.02.2010 № 46 звернулося до Головного управління ветеринарної медицини в Закарпатській області з проханням звернутися до Державного комітету ветеринарної медицини України щодо надання дозволу на передачу частини земельної ділянки, на яку видано Державний акт на право постійного користування землею (0,421 га) Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що за погодженням із Держкомветмедицини України частина будівлі Нижньоворітської дільничної лікарні переведена до житлового фонду та приватизована зав. Нижньоворітською дільничною лікарнею ветеринарної медицини Антонієм М.Ф. у 2007 році; дана частина земельної ділянки необхідна для обслуговування жилої будівлі та надвірних прибудов; ОСОБА_2 працює зав. лікарнею з 1973 року, проживає з дружиною ОСОБА_1 , яка пропрацювала ветспеціалістом дільничної ветлікарні 30 років, зараз на пенсії (а.с. 28 т. 2 та ін.).

Державний комітет ветеринарної медицини України листом від 09.03.2010 № 15-6-2-19/2057 у відповідь на лист від 16.02.2010 № 15/07-07 повідомив Головне управління ветеринарної медицини в Закарпатській області, що розглянув звернення щодо надання дозволу на передачу частини земельної ділянки 0,20 га, яка знаходиться в користуванні Нижньоворітської дільничної лікарні ветеринарної медицини за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування приватизованої будівлі цієї лікарні, та не заперечує щодо позитивного вирішення зазначеного питання відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 49 т. 1 та ін.).

Головне управління ветеринарної медицини в Закарпатській області на підставі погодження Держкомветмедицини України листом від 09.03.2010 № 15-6-2-19/2057 повідомило своїм листом від 16.03.2010 № 20/07-07 Управління ветеринарної медицини у Воловецькому районі про те, що не заперечує проти передачі частини земельної ділянки 0,20 га, яка за Державним актом на право постійного користування землею (0,421 га) належить Нижньоворітській дільничній лікарні ветеринарної медицини, за адресою: АДРЕСА_1 , для обслуговування частини приватизованої будівлі Нижньоворітській дільничній лікарні ветеринарної медицини відповідно до вимог чинного законодавства (а.с. 50 т. 1).

Рішенням Нижньоворітської сільської ради від 21.05.2010 № 131 надано ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,20 га, що розташована в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель (за межами населеного пункту) після надання дозволу Воловецькою РДА (а.с. 115 т. 2 та ін.).

12.04.2011 Управління ветеринарної медицини у Воловецькому районі та Районна державна лікарня ветеринарної медицини з одного боку і ОСОБА_2 з іншого боку підписали договір про те, що:

«перша сторона» згідна на відокремлення земельної ділянки загальною площею 0,4183 га, що належала Нижньоворітській дільничній лікарні ветеринарної медицини: 0,20 га на користування гр-ном ОСОБА_2 ;

у результаті розподілу за Нижньоворітською дільничною лікарнею ветеринарної медицини буде зареєстровано 0,2183 га, а за гр-ном ОСОБА_2 0,20 га, що підтверджено геодезичною документацією;

договір підписано від імені Управління ветеринарної медицини у Воловецькому районі І.М. Клепаром, від імені лікарні ветеринарної медицини В.І. Тичкою, а також гр-ном ОСОБА_2 , водночас доказів нотаріального посвідчення договору немає (а.с. 44 т. 2 та ін.).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер (а.с. 48 т. 1 та ін.).

З витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.11.2018 № 145892288 і від 28.05.2019 № 168202523 випливає, що право оперативного управління будівлями дільничної лікарні ветеринарної медицини загальною площею 60,21 кв. м, що є державною власністю в особі Держпродспоживслужби України, належить Воловецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини (а.с. 144, 145 т. 1).

Рішенням від 10.10.2019 № 238 Нижньоворітська сільська рада задовольнила клопотання Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини та надала їй дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), наданої в постійне користування згідно Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000361 в с. Нижні Ворота для обслуговування лікарні (а.с. 160, 184 т. 2).

Під час апеляційного розгляду справи ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області надало апеляційному суду повну копію Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) Воловецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги за адресою: АДРЕСА_1 , на території Нижньоворітської сільської ради (у межах населеного пункту) Воловецького району Закарпатської області, виготовленої ФОП ОСОБА_6 (а.с. 133-173 т. 3). З цієї документації випливає, зокрема, таке.

22.11.2019 директор Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини В.І. Тичка на підставі рішення Нижньоворітської сільської ради від 10.10.2019 № 238 та інших документів затвердив ФОП ОСОБА_6 технічне завдання на виготовлення технічної документації із землеустрою з метою встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), згідно з яким передбачалося сформувати земельну ділянку площею 0,2183 га, у технічному завданні зафіксоване обмеження щодо земельної ділянки, а саме, охоронну зону площею 0,2183 га навколо (вздовж) об`єкта транспорту (а.с. 137-138 т. 3).

Формування саме такої земельної ділянки (площею 0,2183 га), що перебуватиме в користуванні Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000361 для обслуговування переданих їй будівель загальною площею 60,21 кв. м, відображене і в пояснювальній записці до технічної документації (а.с. 134-136 т. 3).

Графічні матеріали технічної документації відображають сформовану земельну ділянку площею 0,2183 га, яка межує із землями, як вказано в документації « ОСОБА_5 », де розташовані житлові будівлі та господарські споруди (а.с. 139-142 т. 3 та ін.).

Акт приймання-передавання межових знаків на зберігання складений та підписаний у 2019 році (без зазначення місяця і дня) щодо земельної ділянки площею 0,2183 га (а.с. 143 т. 3).

У матеріалах технічної документації із землеустрою міститься акт приймання-передачі, затверджений у 2019 році (місяць і день не вказані) першим заступником Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів А.О. Жуком, за яким Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області передало на баланс Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини розташоване по АДРЕСА_1 нерухоме майно: будівлі, споруди та передавальні пристрої, рік введення будівель в експлуатацію - 1965, загальна площа будівель і споруд - 60,21 кв. м, площа земельної ділянки 0,2183 га, акт підписаний членами комісії, в тому числі:

начальником Управління економічної діяльності Держпродспоживслужби України Лемаком М.С.,

начальником ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області Гуледзою І.Д.,

начальником Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини Тичкою В.І. (а.с. 65-67 т. 1, а.с. 153-154 т. 3 та ін.).

Витягом із Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.12.2019 № НВ-2103983092019 підтверджується, що виготовлена ФОП ОСОБА_6 технічна документація із землеустрою слугувала підставою для формування земельної ділянки площею 0,2183 га та реєстрації її за Воловецькою районною державною лікарнею ветеринарної медицини в Державному земельному кадастрі з номером 212584200:04:003:0019 (а.с. 52 т. 1 та ін.).

Отже, процедура формування земельної ділянки площею 0,2183 га з кадастровим номером 212584200:04:003:0019 як об`єкта цивільних прав у розумінні ст. 79-1 ЗК України була завершена. Водночас речове право на цю земельну ділянку (право користування земельною ділянкою) не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 123 т. 3), а з матеріалів справи вбачається, що ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області вважаючи, що ФОП ОСОБА_6 при виготовленні технічної документації із землеустрою були порушені вимоги земельного законодавства, оскільки у вихідних даних на виконання робіт площа земельної ділянки була вказана як «0,421 га», виходило з неправомірності формування земельної ділянки площею 0,2183 га (а.с. 185-194 т. 2 та ін.).

18.12.2020 ст. державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Закарпатській області Дякун Н.В. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту - земельної ділянки № 1318-ДК/1155/АП/09/01/-20, що був наданий апелянтом під час розгляду справи апеляційним судом (а.с. 11-15 т. 3). В акті містяться висновки про те, що:

Нижньоворітська сільська рада не мала повноважень надавати згоду на відновлення меж земельної ділянки користувачем;

щодо земельної ділянки встановлено обмеження (обтяження) - охоронна зона площею 0,2183 га навколо (вздовж) об`єкта транспорту;

площа земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відрізняється від площі земельної ділянки в Державному акті на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000361, однак площу земельної ділянки погоджено начальником ветеринарної лікарні ОСОБА_7 ;

Воловецькою райдержадміністрацією не приймалося рішення про припинення права постійного користування землею Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини;

технічну документацію із землеустрою розроблено з порушенням вимог ст. 55 Закону України «Про землеустрій», Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 376, Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500, затвердженої наказом Головного управління геодезії, картографії та кадастру від 09.04.1998 № 56;

Нижньоворітською сільською радою при прийнятті рішення від 10.10.2019 № 238 не враховано вимоги ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 17 ЗК України та порушено вимоги ст. 122 ЗК України.

У зв`язку з такою позицією ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області апеляційний суд поза іншими обставинами зауважує, що 22.11.2019 директор Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини В.І. Тичка уклав із ФОП ОСОБА_6 договір на виготовлення вказаної технічної документації, частиною якого є затверджене ним цього ж дня завдання на виконання робіт, в якому до характеристик об`єкта (земельної ділянки) належать лише місце її розташування та цільове призначення (без вказівки на площу ділянки), тоді як розмір земельної ділянки у 0,421 га поряд з іншими елементами (державний акт, обмеження щодо ділянки тощо) вказаний у числі вихідних даних. Тобто, цей розмір земельної ділянки зазначався не як кінцевий для утворення нової земельної ділянки (для чого була відсутня й потреба, позаяк на ділянку з таким розміром існував правовстановлюючий документ (державний акт)), а лише як один із елементів вихідних даних для формування відповідно до технічного завдання земельної ділянки площею 0,2183 га.

На замовлення позивачки ОСОБА_1 з метою оформлення відповідних майнових (речових) були виготовлені технічні паспорти: у 2018 році на трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 ; у 2020 році на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 (а.с. 24-31, 34-46 т. 1 та ін.).

Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.07.2020 № 215841616 містить відомості про те, що ОСОБА_1 є одноосібним власником:

квартири загальною площею 79,91 кв. м, житловою площею 46,42 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (право власності зареєстроване 27.01.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1718834721215);

житлового будинку загальною площею 64,21 кв. м, житловою площею 15,09 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , з господарськими спорудами (будівля Б, вбиральня В, гараж Г, півниця Д) (право власності зареєстроване 03.02.2020, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2024118021215) (а.с. 22-23 т. 1 та ін.).

За даними погосподарської книги Нижньоворітської сільської ради по АДРЕСА_1 зареєстроване дворогосподарство, що складається з житлового будинку та належних до нього господарських будівель і споруд, головою дворогосподарства є ОСОБА_1 , якій за цією адресою надано в користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,20 га (а.с. 32, 33, 75 т. 1 та ін.).

На своє клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовною площею 0,20 га на території Нижньоворітської сільської ради в АДРЕСА_1 , де розташовані будинок АДРЕСА_1 і квартира АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 отримала від Воловецької районної державної адміністрації лист від 21.02.2020 № 352/02-28, яким у клопотанні було відмовлено, позаяк в держадміністрації перебуває на розгляді клопотання Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини про надання згоди на розроблення технічної документації із землеустрою щодо вказаної земельної ділянки (а.с. 57-58 т. 1).

Розпорядженням № 52 Воловецька РДА 26.02.2020 надала Воловецькій районній державній лікарні ветеринарної медицини згоду на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,421 га для будівництва та обслуговування закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги в АДРЕСА_1 на території Нижньоворітської сільської ради (а.с. 121 т. 1 та ін.). У справі відсутні дані про врахування при прийнятті цього рішення райдержадміністрацією обставин, які пов`язуються з належністю ОСОБА_1 житлової нерухомості, розташованої на земельній ділянці, право постійного користування якою було оформлено відповідним державним актом.

Воловецька районна державна лікарня ветеринарної медицини (назву змінено з Воловецького районного підприємства ветеринарної медицини на підставі наказу Управління ветеринарної медицини з Державною ветеринарною інспекцією Закарпатської облдержадміністрації від 12.01.2000 № 1) є юридичною особою публічного права, зареєстрованою з кодом ЄДРПОУ 00698762 з 04.04.2000 (дані про попередню реєстрацію фіксуються з січня 1994 року), засновником якої наразі є Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області (а.с. 54-55, 99-105, 122-124, 147 т. 1 та ін.), і яка така самостійно виступає в цивільному обороті (ст. 2 ч. 1, ст.ст. 80, 82, 90-92 ЦК України) та володіє і користується майном на праві оперативного управління.

За приписами ст. 3 ч. 1 п.п. 2, 5, 6, ст. 11, ст. 12 ч. 1, ст.ст. 13, 14, 15, 16, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 3 ч.ч. 1, 3, ст. 4 ч. 1, ст. 5 ч. 1, ст.ст. 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-82 ЦПК України:

загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність;

кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів;

особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов`язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, обачно, передбачаючи наслідки;

при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається;

у разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами 2-5 ст. 13 ЦК України, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом;

цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист;

кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

доказування не може ґрунтуватися на припущеннях;

здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до чинних станом 05.04.1999 положень ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 4, 86 ЦК Української РСР (1963 р.), ст.ст. 2, 4, 8, 12-14 Закону України «Про власність», ст.ст. 3, 6, 7, 17, 19, 22-24 ЗК України (1990 р.), право власності на землю та право землекористування набуваються суб`єктами цього права та реалізуються державою відповідно до закону; право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає в порядку її відведення, після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право; право власності на землю або право постійного користування землею посвідчується державним актом, який видається і реєструється відповідною радою.

Ст. 144 Конституції України, ст.ст. 11-16, 21, 316-319, 321, 328, 373, 386, 391, 395, 396 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90, 91, 92, 95, ст. 152 ч.ч. 1, 2, ч. 3 п.п. «а», «д», ст. 158 ч.ч. 1, 2 ЗК України, ст.ст. 59, 71, 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, чинній на час прийняття відповідних рішень, реєстрації земельної ділянки, набуття ОСОБА_2 і ОСОБА_1 права власності на об`єкти житлової нерухомості передбачають, що:

питання набуття права власності на нерухоме майно, в тому числі, на землю, та права землекористування в порядку, передбаченому законом, регулюються загалом аналогічно;

суміжні землевласники та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав один одного;

ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності на нерухоме майно/, в тому числі, на землю, та права землекористування чи обмежений у його здійсненні, особа може бути позбавлена права власності, іншого речового права на майно або обмежена у їх здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом;

власник нерухомого майна, земельної ділянки, землекористувач управі вимагати захисту свого права від порушень включно з тими, що не тягнуть позбавлення права володіння майном, тож може судовим порядком вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном;

законність набуття права власності, а також законність рішення органу місцевого самоврядування, яке є обов`язковим, презюмуються.

Земельна ділянка разом із розташованими на ній житловим будинком, господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними насадженнями (садиба) є нерухомою річчю (нерухомим майном) у розумінні ст. 181 ч. 1, ст. 381 ЦК України, за загальним правилом у разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба. Тож будинок, належні до нього господарські будівлі і споруди та земельна ділянка, на якій вони розташовані і яка призначена для їх обслуговування, становлять єдине ціле, порушення такої цілісності тягне відповідні порушення у здійсненні права власності щодо відповідного майнового об`єкта (об`єктів).

Норми ЦК України та ЗК України щодо переходу права на земельну ділянку, надану в користування, у зв`язку з набуттям права власності на розташовану на цій ділянці будівлю передбачали:

станом на 09.08.2007:

якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (ст. 377 ч. 2 ЦК України, ст. 120 ч. 2 ЗК України);

станом на 09.03.2010-21.05.2010:

до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст. 377 ч. 1 ЦК України);

у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти; до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення (ст. 120 ч. 1 ЗК України);

якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ст. 120 ч. 2 ЗК України);

у разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених ст. 121 ЗК України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) (ст. 120 ч. 6 абз. 3 ЗК України);

підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (ст. 142 ч. 1 п. «е»);

станом на 27.01.2020-03.02.2020:

до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) (ст. 377 ч. 1 ЦК України);

положення ст. 120 та ст. 142 ч. 1 п. «е» ЗК України залишилися в редакції, чинній на 21.05.2010.

Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; основними завданнями ведення державного земельного кадастру є, зокрема, забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності; державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом. (ст. 193 ч. 1, ст. 195 ч. 1 п.п. «а», «в», ст. 202 ЗК України).

Оцінюючи наведені вище обставини, наявні в справі докази та матеріали в сукупності, взаємозв`язку та в контексті верховенства права (ст. 8 Конституції України) і законодавчих норм, які регулюють спірні правовідносини, апеляційний суд робить такі висновки.

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 разом, а в подальшому ОСОБА_1 одноособово набули право власності на житлові приміщення та на відповідні господарські будівлі і споруди, розташовані по АДРЕСА_4 , що були частиною будівель лікарні ветеринарної медицини (зараз - Воловецька районна державна лікарня ветеринарної медицини). Тобто, лікарня ветеринарної медицини не заперечувала проти відчуження частини своїх будівель під житло для сім`ї ОСОБА_8 і, оскільки як власність, так і право користування майном зобов`язують, повинна була, діючи добросовісно, передбачати необхідність подальшої передачі сім`ї ОСОБА_8 частини наявної в постійному користуванні земельної ділянки, необхідної для обслуговування цієї житлової нерухомості та належних до неї господарських будівель і споруд (для здійснення права власності). Матеріалами справи підтверджується, що вказані майнові об`єкти розташовані в різних частинах земельної ділянки.

Як видно з документів, лікарня ветеринарної медицини та державні органи, яким вона була підпорядкована, виходячи з розуміння свого обов`язку, що виник у зв`язку з приватизацією під житло частини будівель лікарні, узгодили питання про передачу частини земельної ділянки площею 0,20 га сім`ї ОСОБА_8 , чим лікарня відмовилася від свого права постійного користування цією частиною ділянки по суті, хоча станом на 2010 рік така відмова та відповідний поділ земельної ділянки не були оформлені документально, з додержанням вимог, зокрема, ст. 395 ч. 1 п. 1, ч. 2, ст. 396, ст. 399 ч. 1 п. 1, ч. 2 ЦК України, ст. 141 ч. 1 п. «а», ст. 142 ч.ч. 3, 4 ЗК України.

Міркування в апеляційній скарзі про те, що про належність позивачці розташованих на частині спірної земельної ділянки житлового нерухомого майна та відповідних господарських будівель і споруд апелянту стало відомо лише під час судового розгляду справи безпідставні та недоречні. Правомірність набуття сім`єю позивачки, а потім і нею одноособово права власності на житлову нерухомість презюмується, ця власність була свого часу набута за згодою ветеринарної лікарні, що ніким не заперечувалося та не спростовано судовим порядком. За обставинами справи про такий рух майнових прав ветеринарній лікарні та апелянту, з якими вирішувалися відповідні питання, було достеменно відомо одразу під час вчинення та оформлення відповідних дій.

За життя ОСОБА_2 узгоджена передача частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування належних сім`ї ОСОБА_8 житлових будівель і господарських споруд, не була доведена до кінця та оформлена. Лише у 2019 році ветеринарна лікарня реалізуючи по суті раніше узгоджену передачу частини земельної ділянки ініціювала формування земельної ділянки, необхідної для функціонування лікарні, на якій власне розташовувалися будівлі та споруди лікарні. Вирішуючи це питання лікарня діяла вільно та добросовісно, внаслідок таких дій була сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка площею 0,2183 га з кадастровим номером 212584200:04:003:0019, призначена для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги.

Є встановленим, що питання про передачу частини земельної ділянки площею 0,421 га, право постійного користування якою посвідчувалося Державним актом серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею від 05.04.1999, було узгоджене ветеринарною лікарнею та всіма державними органами, до сфери управління яких входила лікарня, а ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області у 2019 році передало на баланс Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини нерухоме майно, розташоване саме на новосформованій земельній ділянці площею 0,2183 га. Відповідний акт підписаний уповноваженими на це службовими особами включно з начальником ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області.

ОСОБА_1 управі була покладатися на відповідальність і добросовісність ветеринарної лікарні та державних органів, до сфери управління яких вона належить, у цивільних відносинах і вправі була очікувати юридичного оформлення землекористування, яке склалося фактично внаслідок набуття права власності на частину будівель лікарні як на житлову нерухомість.

Утім, попри те, що земельна ділянка площею 0,2183 га з кадастровим номером 212584200:04:003:0019 була сформована та була зареєстрована в Державному земельному кадастрі, державна реєстрація речового права щодо неї не була здійснена, а власне формування (утворення) цієї земельної ділянки було ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області піддане ревізії. З огляду на встановлене в справі такі дії не можуть бути визнані послідовними та добросовісними. Окрім цього, питання формування указаної земельної ділянки лежить за межами справи, що розглядається.

Понад те, слід взяти до уваги, що з урахуванням редакції закону на відповідний час положень ст. 377 ч. 1 і ч. 2 ЦК України, ст. 142 ч. 1 п. «е», ст. 120 ч. 1 і ч. 2 ЗК України, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є самостійною підставою для припинення права користування земельною ділянкою та для переходу права користування нею до нового власника житлової нерухомості.

З огляду на встановлене та на зміст законодавства, що регулює спірні правовідносини, право власності набувається (переходить) на цілісний об`єкт нерухомості, який може складатися з кількох нерозривно пов`язаних між собою об`єктів, або на кілька самостійних об`єктів нерухомості, де право на земельну ділянку, на якій розташовані відповідні об`єкти, переходить відповідно до переходу права на ці об`єкти (слідує за цим правом). Особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття, оскільки власник будівлі, споруди має право на користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані. При застосуванні положень ст. 120 ЗК України у поєднанні зі ст. 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку чи право користування земельною ділянкою у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти.

За таких умов реалізується принцип єдності правової долі об`єкта (об`єктів) нерухомого майна та земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані.

Відтак Державним актом серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею від 05.04.1999 не може посвідчуватися і не посвідчується право на частину земельної ділянки, належної до нерухомого майна, власником якого стала ОСОБА_1 . Водночас фактичне землекористування ОСОБА_1 , що виникло у зв`язку з набуттям права власності на житлову нерухомість, не порушує цивільних і земельних прав Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, позаяк належні ОСОБА_1 будівлі розташовані поза межами частини земельної ділянки, на якій знаходяться лише будівлі цієї лікарні.

Апеляційний суд у цьому зв`язку зауважує, що цивільні (земельні) права Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини щодо землекористування не можуть у подальшому порушуватися чи обмежуватися при відповідному оформленні прав на землю порівняно з тими, які існували відповідно до Державного акта серії І-ЗК № 000361 на право постійного користування землею від 05.04.1999 щодо площі та меж земельної ділянки, необхідної для обслуговування лікарні, за виключенням із площі у 0,421 га та меж ділянки частини земельної ділянки, право користування якою перейшло до ОСОБА_1 .

Воловецька районна державна лікарня ветеринарної медицини, яка згідно з вищезгаданим державним актом була землекористувачем ділянки площею 0,421 га та є самостійним учасником спірних правовідносин, рішення суду не оскаржує і не уповноважувала апелянта діяти в її інтересах. Спроба ревізії ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області факту формування (утворення) необхідної для обслуговування будівель лікарні земельної ділянки площею 0,2183 га з кадастровим номером 212584200:04:003:0019 на імперативні норми закону щодо переходу прав на земельну ділянку у зв`язку з переходом до ОСОБА_1 прав на розташовану на ній нерухомість не впливає та не спростовує і не усуває фактичних обставин, пов`язаних із таким переходом прав.

За таких обставин, суд першої інстанції ухвалив в оскарженій частині правильне по суті, законне та справедливе рішення, чого доводи апеляції ГУ Держпродспоживслужби в Закарпатській області, беручи також до уваги, що цивільні (земельні) права Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини, яка саме і є землекористувачем, не порушені, відповідні рішення Нижньоворітської сільської ради, яка була первісним розпорядником земельної ділянки, є чинними, а земельні права та законний цивільний інтерес ОСОБА_1 , яка в спірних правовідносинах діяла добросовісно, підлягають захисту, не спростовують.

Виходячи з наведеного, з урахуванням положень ст. 367 ч. 1 ЦПК України та на підставі ст. 375 цього Кодексу апеляцію слід залишити без задоволення, а рішення суду в оскарженій частині - без змін.

Керуючись ст. 374 ч. 1 п. 1, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Воловецького районного суду від 24 листопада 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 24 березня 2022 року.

Судді