Рішення

від 24.11.2020 по справі 936/606/20

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/606/20

24.11.2020 смт Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області у складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Іванової Н.Я., представника позивача- ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи Келеман І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом адвоката Зубанича Олександра Юрійовича в інтересах ОСОБА_3 до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області, Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини Закарпатської області, Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування землею, повернення земельної ділянки, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання надати згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 30.07.2020 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 набула право приватної власності на об`єкт нерухомого майна- житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано 03.02.2020, а також квартиру АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано 27.01.2020. Вказана нерухомість розташована на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000361, виданого 05.04.1999 року Нижньоворітською сільською радою народних депутатів Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини на земельну ділянку площею 0, 421 га в межах згідно з планом землекористування, для обслуговування ветлікарні. 21.02.2020 позивачці Воловецькою районною державною адміністрацією було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, оскільки буде порушено право постійного землекористувача. Посилаючись на ч.ч.1 ст.120, п.е ч.1 ст.141 Земельного кодексу України, позивачка просить суд припинити право постійного користування земельною ділянкою площею 0,421 га Воловецького районного підприємства ветеринарної медицини, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ЗК №000361, скасувати даний Державний акт, повернути земельну ділянку площею 0,421 га Нижньоворітській сільській раді Воловецького району Закарпатської області, визнати протиправним та скасувати рішення Воловецької районної державної адміністрації від 21.02.2020 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 та зобов`язати Воловецьку державну адміністрацію надати ОСОБА_3 згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність.

Позивачка у судове засідання не з`явилася. Її представник ОСОБА_1 позов підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнав.

Представник відповідача Нижньоворітської сільської ради просив справу розглядати без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник відповідача Воловецької РДА не з`явився, про причини неявки не повідомив. В матеріалах справи міститься заява представника про розгляд справи за його відсутності з урахуванням поданого відзиву.

Представник третьої особи ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечила.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №215841616 від 10.07.2020 позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить об`єкт нерухомого майна- житловий будинок, розташований за адресою АДРЕСА_1 , право власності зареєстровано 03.02.2020, а також квартира АДРЕСА_2 , право власності зареєстровано 27.01.2020 (а.с.22-23).

Вказана нерухомість розташована на земельній ділянці, яка перебуває у користуванні Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000361, виданого 05.04.1999 року Нижньоворітською сільською радою народних депутатів Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини на земельну ділянку площею 0, 421 га в межах згідно з планом землекористування, для обслуговування ветлікарні (а.с.18-21).

11.02.2020 позивачка, керуючись ст.ст.118, 120, 121 Земельного кодексу України, звернулася до Воловецької районної державної адміністрації з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у властність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 0, 20 га натериторії Нижньоворітської сільської ради у АДРЕСА_1 , на якій розташоване належне їй на праві приватної власності нерухоме майно (а.с.56).

21.02.2020 позивачка отримала лист- відповідь на клопотання, з якого вбачається, що Воловецька районна державна адміністрація інформує та роз`яснює, що задоволення клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у властність на цей час є неможливим для задоволення у обраний заявником спосіб відповідно до чинного законодавства і буде порушенням права Воловецької районної державної лікарні ветиринарної медицини, як постійного землекористувача земельної ділянки, визначеної у державному акті про право постійного користування землею (а.с.57-58).

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з ч. 1, ч.2 ст.120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цими нормами визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

Положенням пункту "е" ч.1 ст.141 ЗК України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Отже, перехід права власності на нерухоме майно - є підставою припинення, у тому числі - права постійного користування земельною ділянкою.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України № 6-2225цс16 від 12.10.2016.

Таким чином, оскільки позивачка ОСОБА_3 набула у власність нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні іншої юридичної особи, право постійного користування земельною ділянкою Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини є припиненим, а Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000361, виданий 05.04.1999 року Нижньоворітською сільською радою народних депутатів Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини на земельну ділянку площею 0,421 га в межах згідно з планом землекористування, для обслуговування ветлікарні, підлягає скасуванню.

На підставі ч.1, ч.5, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Твердження відповідача про незаконність набуття позивачем права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній ділянці, суд до уваги не бере і оцінку такому твердженню не надає, через відсутність будь- яких належних, достатніх та допустимих доказів такому твердженню.

Згідно з ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: ведення водного господарства; будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.

В той же час відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Зважаючи, що скасування державного акту на право постійного користування землею має своїм наслідком скасування державної реєстрації земельної ділянки, визначеної в ньому, а відтак існування її як об`єкта прав, що в свою чергу має наслідком переведення її у відповідності з приписами підпункту "б" пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", у категорію земель комунальної власності, які належать до відання Нижньоворітської сільської ради Закарпатської області- всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Вирішуючи позов у частині визнання протиправним та скасування рішення Воловецької районної державної адміністрації від 21.02.2020 року вих.№352/02.28 про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 та зобов`язання надати їй відповідну згоду, суд приходить висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині, зважаючи на наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України, а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до пункту б) частин першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин першої-третьої статті 116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

У світлі вимог частини другої статті 19 Конституції України така процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту.

Водночас, у частині сьомій статті 118 ЗК України не визначено, в якій саме правовій формі вирішується це питання. Зокрема, чи необхідно приймати відповідне рішення органу з цього питання чи достатньо відповіді у формі листа.

Для порівняння, у частині дев`ятій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та її надання.

У статті 118 ЗК України не визначено прямого обов`язку уповноважених органів реалізувати ці повноваження у формі рішення, листа, тощо. Проте, зазначене питання має важливе значення для обрання ефективного способу захисту прав особи в суді.

Організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій визначає Закон україни "Про місцеві державні адміністрації".

Статтею 6 цього Закону визначено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень, голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за № 381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - розпорядженням голови відповідної державної адміністрації. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Відсутність належним чином оформленого розпорядження про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не зважаючи на надсилання заявнику листа про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.

Оскільки Воловецька РДА не прийняла жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_3 , а лише надіслала позивачу лист вих.№352/02-28 від 21.02.2020, у якому повідомила про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, суд вважає, що такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом), відтак не може бути скасований у судовому порядку.

Стосовно всіх інших аргументів сторін, суд керується практикою Європейського суду з прав людини а семе: рішенням "Проніна проти України" від 18 липня 2006 року (Заява № 63566/00), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( право на справедливий суд) не зобов`язує суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника, зважаючи, що такі не мають вирішального значення для вирішення спору по суті.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_3 .

Керуючись ст.ст.141, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов адвоката Зубанича Олександра Юрійовича в інтересах ОСОБА_3 до Воловецької районної державної адміністрації Закарпатської області, Воловецької районної державної лікарні ветеринарної медицини Закарпатської області, Нижньоворітської сільської ради Воловецького району Закарпатської області, третя особа на стороні відповідача Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту на право постійного користування землею, повернення земельної ділянки, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання надати згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - задоволити частково.

Визнати припиненим право постійного користування земельною ділянкою площею 0,421 га в межах згідно з планом землекористування (в межах населеного пункту с.Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області) Воловецького районного підприємства ветеринарної медицини, АДРЕСА_3 , що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею І-ЗК №000361.

Скасувати Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000361, виданий 05.04.1999 року Нижньоворітською сільською радою народних депутатів Воловецькому районному підприємству ветеринарної медицини на земельну ділянку площею 0, 421 га в межах згідно з планом землекористування, для обслуговування ветлікарні.

Повернути земельну ділянку площею 0,421 га, яка знаходиться в межах згідно з планом землекористування (в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , Державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000361) Нижньоворітській сільській раді Воловецького району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04349432, юридична адреса: 89130, Закарпатська область, Воловецький район, с.Нижні Ворота, вул.Центральна, 114.

У задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з часу його проголошення через Воловецький районний суд Закарпатської області або безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач 1: Воловецька районна державна адміністрація, місцезнаходження: Закарпатська область, Воловецький район, смт.Воловець, вул.Пушкіна, 8, код ЄДРПОУ 04053855;

відповідач 2: Воловецька районна державна лікарня ветеринарної медицини, місцезнаходження: Закарпатська область, Воловецький район, смт.Воловець, вул.Карпатська, 190, код ЄДРПОУ 00698762;

відповідач 3 Нижньоворітська сільська рада Воловецького району Закарпатської області, місцезнаходження: Закарпатська область, Воловецький район, с.Нижні Ворота, вул.Центральна, 114, код ЄДРПОУ 04349432;

третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держпродспоживслужби в Закарпатській області, місцезнаходження: Закарпатська область, м.Ужгород, вул.Минайська, 39 а, код ЄДРПОУ 40314229.

Повне рішення буде складено 03.12.2020 року.

Суддя: Софілканич О. А.