Рішення

від 24.03.2022 по справі 933/902/21

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 933/902/21

Провадження № 2/933/18/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2022 року смт. Олександрівка

Олександрівський районний суд Донецької області

у складі:

головуючого - судді Попович І.А.

за участі:

позивача - ОСОБА_1

секретаря судового засідання: - Осадчої Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

03.12.2021 року позивачка звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми орендної плати.

16.12.2021 року судом отримана інформація щодо місця реєстрації відповідача.

Ухвалою судді від 17.12.2021 року позовна заява залишена без руху та позивачці надано строк для усунення недоліків.

31.12.2021 року позивачкою усунуто недоліки зазначені в ухвалі від 17.12.2021 року та цього ж дня ухвалою судді відкрито провадження по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3261 га, кадастровий номер 1420355100:02:000:0156, розташованої в межах території Олександрівської ОТГ Краматорського району Донецької області.

21 вересня 2017 року, між нею та відповідачем, був укладений договір оренди № 3 вказаної земельної ділянки, який зареєстрований 10.10.2017 року в Олександрівській районній державній адміністрації Донецької області.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що за користування земельною ділянкою

орендар сплачує орендодавцю орендну плату.

Пунктом 4.4 орендар зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати орендну плату у розмірі 3%

від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 163156,65 грн. у строк з 1 вересня поточного року по 1 вересня наступного року, тобто 4895 грн.

Згідно п. 4.5 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зміна розміру орендної плати у зв`язку із щорічною індексацією здійснюється орендарем самостійно, на підставі офіційних даних про розмір індексації без змін та доповнень до даного Договору.

Відповідно до пункту 4.12 договору у разі несвоєчасного або неповного внесення

орендарем орендної плати, він несе відповідальність у вигляді стягнення пені у грошовій

формі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на день виникнення боргу.

На даний час, відповідачем жодного разу не сплачувалась орендна плата за

договором оренди земельної ділянки № 3 від 21 вересня 2017 року, а саме за період з 21

вересня 2017 по 21 вересня 2021 роки.

Вона неодноразово зверталася до відповідача в усному порядку з питання виплати

заборгованості за договором оренди земельної ділянки, але так і не отримала жодних виплат. Наразі відповідач продовжує користуватися землею, наданою йому за Договором.

Просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2017 року, укладений між нею та відповідачем, та стягнути заборгованість за період з 21 вересня 2017 року по 21 вересня 2021 року у вигляді орендної плати за 2017-2021 рр. у розмірі - 19580 грн.; 3 % річних у розмірі - 588 грн.; пеню в розмірі подвійної ставки

НБУ - 4982,30 грн.; суму боргу з інфляцією - 6509,93 грн.

В судовому засідання позивач позовні вимоги підтримала, надавши пояснення відповідні викладеному в позовній заяві. Також додала, що відповідач їй платив до 2017 року, після цього не платив, зерно не давав.

Відповідач та його представник належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Відповідач надав суду повторно письмову заяву про відкладення розгляду справи, оскільки його представник у зв`язку з введенням військового стану, на даний час перебуває у Польщі.

За аналогічними клопотаннями представника відповідача (а.с.129) та відповідача (а.с.133) судові засіданні призначені на 25.02.2022 року та 09.03.2022 року відповідно, були відкладено.

За цей час відповідач не скористався своїм правом передбаченим ст. 15 ЦПК України на отримання правничої допомоги іншого адвоката, в тому числі і безоплатною правничою допомогою.

Суд вислухавши думку позивачки щодо розгляду справи за відсутності сторони відповідача, яка не заперечувала, з метою недопущення порушення строків розгляду справи по суті визначених ч. 2 ст. 210 ЦПК України, вирішив продовжити розгляд справи за відсутності сторони відповідача, оскільки, як було встановлено в підготовчому судовому засіданні, сторони долучили до матеріалів справи усі необхідні на їх погляд докази, всі обставини, які мають значення для справи повідомлені ними, заяв та клопотань більше не мали.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву відповідно до якого, у задоволенні позовних вимог просила відмовити, виходячи з наступного.

Позивач у 2009 році звернулася до відповідача оскільки останній самостійно обробляв свої 14.9726 гектарів земельних ділянок з проханням придбати у неї її земельну ділянку площею 6,900 гектарів, яка розташована на території Олександрівської селищної ради, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за двадцять п`ять тисяч гривень.

У відповідача таких грошових коштів не було на час звернення позивачки, а також, земельним законодавством України було запроваджено мораторій на відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, тому сторони усно домовилися

між собою що відповідач купує у свою власність земельну ділянку у позивачки, але він

зразу сплатить позивачці 5000 гривень, отримавши які, вона надає відповідачу

власноручно складену та підписану розписку, разом із розпискою, позивачка передає

відповідачу оригінал Державного акту на право власності на земельну ділянку та з цього

часу він починає користуватися вказаною вище земельною ділянкою та протягом 2009-

2010 років, грошима, продуктами харчування, зерном, тюками соломи, телятами, послугами виплачує позивачу залишок грошових кошів.

26 жовтня 2009 року позивач отримала від відповідача 5000 гривень про що власноручно склала та підписала розписку, відповідно до якої вона віддає спірну земельну ділянку та передала йому оригінал Державного акту на право власності на спірну земельну ділянку.

З цього часу відповідач почав користуватися спірною земельною, залишок грошових коштів за вказану земельну ділянку відповідач сплатив позивачці як вони домовлялися: грошима, продуктами харчування, зерном,тюками соломи, телятами, послугами потягом 2009-2010 років.

Що вказані суми видавалися відповідачем позивачу, відповідач через свою

дружину ОСОБА_3 вів у зошиті облік, яка особисто передавала гроші позивачці.

Разом відповідач сплатив позивачці протягом 2009-2010 років за її земельну

ділянку - 36540,00 грн., що становить із раніше сплаченими 5000,00 грн. - 41540,00 грн.

З 2017 року по даний час позивачка отримала від відповідача:

17 липня 2017 р. - пшеницю - 500 кг., ячмінь - 500 кг.;

20 липня 2018 р.- пшеницю - 500 кг., ячмінь - 500 кг.;

06 серпня 2019 р., на прохання позивачки - ОСОБА_1 , відповідач сплатив їй 3000 грн. грошовими коштами, та передав у її власністю 80 тюків соломи на суму 1200 грн. по 15 грн. за 1 тюк;

25 серпня 2020 р. на прохання позивачки - ОСОБА_1 , відповідач сплатив їй 3000 грн. грошовими коштами, та передав у її власністю 50 тюків соломи на суму 750 грн. по 15 грн. за 1 тюк;

18 серпня 2021 р. на прохання позивачки - ОСОБА_1 , відповідач сплатив їй 3000 грн. грошовими коштами.

Відповідач сплачував, відповідно до пунктів 4.13, 4.14 Договору оренди земельної ділянки (земельних ділянок) № 3 від 21.09.2017 р. податок за позивачку на доходи фізичних осіб під час обчислення та сплати орендної плати, військовий збір, земельний податок.

Також, виконання відповідачем належним чином своїх обов`язків щодо оплати орендної плати за спірну земельну ділянку на умовах визначених сторонами, підтверджується відсутністю з боку позивачки претензій до відповідача протягом 2018, 2019, 2020, 2021 років, лише 03 грудня 2021 року позивачка звернулася до суду із позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми орендної плати, що викликано зняттям мораторію з 01 липня 2021 р. на відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто у позивачки з`явилася можливість ще раз продати свою земельну ділянку, адже те що вона її продавала раніше нічим не підтверджено, але їй заважають орендні відносини, які існують між сторонами, оскільки новому власникові не потрібні орендні відносини строк яких 49-ть років, тоді як він бажає землю обробляти самостійно.

Вважає, що позивачка, вказуючи у позові на те, що чекала на отримання орендної плати у грошовій формі які, на її думку, повинні були надійти на її реквізити карткового рахунку, які вона надала суду долучивши до позову, не надала доказів тому, що вона відповідно до пункту 4.4.1 Договору оренди, подавала відповідачу заяву про отримання орендної плати у грошовій формі та з реквізитами карткового рахунку на які необхідно орендну плату перераховувати. Орендна плата грошовими коштами, передавалась позивачу в руки.

Також, просила, що у разі, якщо сторона відповідача не зможе переконати суд наявними та заявленими у цьому відзиві доказами у необгрунтованості позову й суд прийде до того, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені, відмовити у задоволенні позову через сплив позовної давності та відсутність поважних причин її пропуску.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, відзив, в судовому засіданні встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 744306 виданого Олександрійським районним від ділом ДРФ ДП «ЦДЗК» 12 грудня 2005 року та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 01051650107, позивачка є власником земельної ділянки для ведення

товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3261 га, кадастровий номер

1420355100:02:000:0156, розташованої в межах території Олександрівської ОТГ Краматорського району Донецької області (а.с.19).

Згідно відомостей відділу в Олександрівському районі Головного управління Держгеокадастру, станом на 2017 рік грошова оцінка даної земельної ділянки становить 163156,65 грн. (а.с.21).

21 вересня 2017 року, між позивачкою та відповідачем, укладено договір оренди вказаної земельної ділянки № 3 строком на 49 років, який зареєстрований 10.10.2017 року в Олександрівській районній державній адміністрації, Донецької області (а.с.10-17,20). Відповідач-орендар зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 163156,65 грн., що становить 4895 грн. у строк з 1 вересня поточного року по 1 вересня наступного року.

Згідно акту приймання-передачі від 21.09.2017 року, позивачка передала, а відповідач прийняв вказану земельну ділянку (а.с.18).

Відповідно до розписки від 26.10.2009 року, ОСОБА_1 віддала землю державний акт серії ЯБ № 744306 ОСОБА_2 отримала 5000 грн. (а.с.104). Розписка не містить анкетних даних сторін.

Відповідно до доданих відповідачем до відзиву квитанцій, в період з 2017 року по 2020 рік від імені позивачки сплачувався, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та земельний податок (а.с.105-110).

Відповідачем до відзиву додано копії витягів з зошиту "Выдача паев" (а.с.115-116). З аркушу під назвою " ОСОБА_1 " вбачаються наступні записи:

17 липня 2017 р. Зерно - пшен. - 500 кг., яч. - 500 кг. 1000=5;

20 липня 2018 р. Зерно - пш. - 500 кг., ячм. - 500 кг. 1000х5;

06 серпня 2019 р., "оплачено деньг" - 3000 грн.; "тюки соломи с нашего поля" 80х15=1200;

25 серпня 2020 р. "оплачено ден" - 3000 грн.; "тюки соломи с огород ОСОБА_5 " 50х15=750;

18 серпня 2021 р. "оплачено деньгами" - 2000+1000 грн.; "в ОСОБА_2. дома отнесла ОСОБА_6.

Вказані записи не засвідчені сторонами та не містять підпису позивачки про отримання зазначених в зошиті грошових коштів та продукції.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд на підставі ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Дослідженні докази, їх взаємозв`язок у сукупності, є достатнім для вирішення справи по суті.

До встановлених судом правовідносин, які склалися між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом України «Про оренду землі».

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ст.31).

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (ст.34).

Спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку (ст.35).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою

договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу,

строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною

ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати

за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має

право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на

вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням

суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та

умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно

перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на

підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Відповідно ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

В судовому засіданні встановлено, що 21 вересня 2017 року, між сторонами укладено договір оренди № 3, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3261 га, кадастровий номер 1420355100:02:000:0156, розташованої в межах території Олександрівської ОТГ Краматорського району Донецької області, який зареєстрований 10.10.2017 року в Олександрівській районній державній адміністрації Донецької області.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що за користування земельною ділянкою

орендар сплачує орендодавцю орендну плату.

Пунктом 4.4 орендар зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати орендну плату у розмірі 3%

від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 163156,65 грн. у строк з 1 вересня поточного року по 1 вересня наступного року, тобто 4895 грн.

Згідно п. 4.5 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зміна розміру орендної плати у зв`язку із щорічною індексацією здійснюється орендарем самостійно, на підставі офіційних даних про розмір індексації без змін та доповнень до даного Договору.

Відповідно до п.ункту 4.6.4 договору, кінцевою датою здійснення усіх розрахунків - 1 вересня наступного року.

Відповідно до пункту 4.12 договору у разі несвоєчасного або неповного внесення

орендарем орендної плати, він несе відповідальність у вигляді стягнення пені у грошовій

формі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на день виникнення боргу.

Згідно акту приймання-передачі від 21.09.2017 року, позивачка передала, а відповідач прийняв вказану земельну ділянку в оренду (а.с.18).

Таким чином, позивачка виконала свої зобов`язання за договором оренди № 3 від 21.09.2017 року, щодо передання вказаної земельної ділянки в оренду відповідачу, а відповідач в свою чергу зобов`язався виконувати належним чином зобов`язання за даним договором.

Відповідно до виписки по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_2 і додатковим рахункам ОСОБА_1 (а.с.32-70), в період з 12.11.2017 року по 20.09.2021 року, позивачка не отримувала орендну плату від відповідача за користування спірною земельною ділянкою.

Дана обставина не спростована стороною відповідача ні в судовому засіданні ні у відзиві на позовну заяву.

Суд оцінює як недопустимий доказ, додані відповідачем до відзиву копії витягів з зошиту "Выдача паев" (а.с.115-116), оскільки вказані в ньому записи не засвідчені підписами сторін, не містять підпису позивачки про отримання зазначених в зошиті грошових коштів та продукції. Дані записи не містять відомостей, що вони відносяться до виконання умов спірного договору оренди, виконані невідомою особою та в невідомий час.

Посилання відповідача на можливість підтвердження сплати орендної плати показами свідків, суд відхиляє, з огляду на відсутність допустимих письмових доказів здійснення орендної плати.

Посилання сторони відповідача про сплату ним на користь позивачки грошових коштів за користування спірною земельною ділянкою до 2017 року (моменту укладення договору оренди), суд відхиляє, оскільки ці обставини не є предметом розгляду у даній справі та не стосуються умов договору. З огляду на викладене, суд оцінює розписку позивача від 26.10.2009 року (а.с.109), як неналежний доказ.

Сплата, відповідачем за позивачку податку на доходи фізичних осіб під час обчислення та сплати орендної плати, військовий збір, земельний податок (а.с.105-110), є виконанням ним пунктів 4.13, 4.14 Договору, та не є доказом фактичного виконання п.п. 4.6-4.6.4. Договору, щодо сплати орендної плати.

Посилання відповідача на те, що виконання відповідачем належним чином своїх обов`язків щодо оплати орендної плати за спірну земельну ділянку на умовах визначених сторонами, підтверджується відсутністю з боку позивачки претензій до відповідача протягом 2018-2021 років, не є доказом в розумінні ст. 76 ЦПК України.

Суд погоджується з стороною відповідача з тим, що пунктом 4.4.1 Договору оренди, не передбачено, що орендна плата у грошовій формі повинна була надійти на реквізити карткового рахунку позивачки, роздруківку яких вона надала суду долучивши до позову.

Однак зазначене, не спростовує доводи позивачки, щодо систематичної несплати орендної плати.

Матеріали справи не містять жодних доказів, що відповідач сплачував позивачці орендну плату за передбаченою п. 4.4. договору процедурою: у грошовій формі; у натуральній формі (передача продукції) та відробітковою (надання послуг, виконання робіт).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зроблено висновок про те, що аналіз ст.ст. 526, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 15, 21, 22, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Судом встановлено, що відповідач систематично - до 01.09.2018, до 01.09.2019, до 01.09.2020, до 01.09.2021 років (чотири випадки), не сплачуючи орендну плату за користування спірною земельною ділянкою порушив зобов`язання за договором оренди, що є підставою для розірвання договору.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі № 3 від 21 вересня 2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовну вимогу про стягнення заборгованості за період з 21 вересня 2017 року по 21 вересня 2021 року у вигляді орендної плати за 2017-2021 рр. у розмірі - 19580 грн.; 3 % річних у розмірі - 588 грн.; пеню в розмірі подвійної ставки НБУ - 4982,30 грн.; суму боргу з інфляцією - 6509,93 грн., суд вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Представник відповідача у відзиві просила, що у разі, якщо сторона відповідача не зможе переконати суд наявними та заявленими у цьому відзиві доказами у необгрунтованості позову й суд прийде до того, що право або охоронюваний законом інтерес позивача дійсно порушені, відмовити у задоволенні позову через сплив позовної давності та відсутність поважних причин її пропуску.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно з ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна в один рік - до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України зокрема, за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Судом встановлено, що строк позовної давності в частині вимоги сплати орендної плати за 2017-2018 рік, розпочався 01.09.2018 року та сплив 01.09.2021 року. З відповідним позовом до суду позивачка звернулась лише 03.12.2021 року, тобто після спливу строку позовної давності.

В наслідок пропущення позивачкою позовної давності, заборгованість з орендної плати за 2017-2018 рік стягненню не підлягає.

Стягнення підлягає заборгованість в межах строку позовної давності за період з 03 грудня 2018 року по 01 вересня 2021 року.

Як встановлено судом, згідно п. 4.4. договору оренди розмір орендної плати становить 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 163156,65 грн., що становить 4895 грн. у строк з 1 вересня поточного року по 1 вересня наступного року п. 4.6.1 договору оренди.

Тобто, кожного наступного року 01 вересня відповідач мав сплачувати позивачці 4895 грн. орендної плати, що з розрахунку за період з 03 грудня 2018 року по 01 вересня 2021 року, становить 14685 (4895*3 (заборгованість за 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 роки)).

З врахуванням вимог ст.ст. 546, 548, 549, 611 ЦК України, п. 4.12 Договору оренди, з відповідача на користь позивача в межах річного строку позовної давності (про застосування якої заявлено представником відповідача) за період 03.12.2020 - 03.12.2021 року, підлягає стягненню пеня за порушення зобов`язання у розмірі подвійної ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу, що становить:

- з 03.12.2020 - 31.12.2020 : 6,00 (облікова ставка НБУ) = 4 895,00 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 366 ) x 29 днів (прострочення) : 100 = 46,54 грн.;

- з 01.01.2021 - 04.03.2021 : 6,00 (облікова ставка НБУ) = 4 895,00 (Сума боргу) x (2 x 6,00 : 365) x 63 днів (прострочення) : 100 = 101,39 грн.;

- з 05.03.2021 - 15.04.2021 : 6,50 (облікова ставка НБУ) = 4 895,00 (Сума боргу) x (2 x 6,50 : 365) x 42 днів (прострочення) : 100 = 73,22 грн.;

- з 16.04.2021 - 22.07.2021 : 7,50 (облікова ставка НБУ) = 4 895,00 (Сума боргу) x (2 x 7,50 : 365) x 98 днів (прострочення) : 100 = 197,14 грн.

- з 23.07.2021 - 09.09.2021 : 8,00 (облікова ставка НБУ) = 4 895,00 (Сума боргу) x (2 x 8,00 : 365) x 49 днів (прострочення) : 100 = 105,14 грн.;

- з 10.09.2021 - 03.12.2021 : 8,50 (облікова ставка НБУ) = 4 895,00 (Сума боргу) x (2 x 8,50 : 365) x 85 днів (прострочення) : 100 = 193,79 грн.

Загальний розмір пені становить 717,22 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З відповідача на користь позивачки необхідно стягнути три проценти річних за весь час прострочення сплати стягнутих судом орендних платежів, а саме:

- з 01.09.2019 до 31.12.2019 (період прострочення грошового зобов`язання):

4 895,00 x 3 % x 122 (Кількість днів у періоді) : 365 : 100 = 49,08 грн.;

- з 01.01.2020 до 31.12.2020 (період прострочення грошового зобов`язання):

4 895,00 x 3 % x 366 (Кількість днів у періоді) : 366 : 100 = 146,85 грн.;

- з 01.01.2021 до 01.09.2021 (період прострочення грошового зобов`язання):

4 895,00 x 3 % x 244 (Кількість днів у періоді) : 365 : 100 = 98,17 грн.;

- з 01.09.2020 до 01.09.2021 (період прострочення грошового зобов`язання):

4 895,00 x 3 % x 122 (Кількість днів у періоді) : 366 : 100 = 48,95 грн.;

- з 01.01.2021 до 01.09.2021 (період прострочення грошового зобов`язання):

4 895,00 x 3 % x 244 (Кількість днів у періоді) : 365 : 100 = 98,17 грн.

Загальний розмір 3 відсотків становить 441,22 грн.

Інфляційні збитки (в межах позовних вимог та наданого позивачем розрахунку).

Щодо кінцевого періоду за який враховується індекс інфляції та методики розрахунку інфляційних втрат, суд враховує правовий висновок об`єднаної палати КГС ВС викладений у постанові від 20.11.2020 справа № 910/13071/19.

Так, згідно вказаного правового висновку, статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ № 1078 від 17.07.2003.

З огляду на таке, Об`єднана палата Касаційного господарського суду вважає за доцільне роз`яснити, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Розмір інфляційних збитків розраховується за формулою:

Сума боргу х сукупній індекс інфляції / 100% - сума боргу.

- 4 895,00 (Сума боргу) x 1.13006691 (сукупній індекс інфляції за період з 01.09.2019 по 01.09.2021 роки) / 100 - 4 895,00 = 636,68 грн.;

- 4 895,00 (Сума боргу) x 1.10232860 (сукупній індекс інфляції за період з 01.09.2020 по 01.09.2021 роки) / 100 - 4 895,00 = 500,90 грн.;

Отже загальний розмір інфляційних збитків становить 1137,58 (636,68+500,90) грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача орендної плати підлягають задоволенню частково, та з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути заборгованість за період з 03 грудня 2018 року по 01 вересня 2021 року у розмірі 16981,02 грн., яка складається з: 14685 грн. - орендна плата; 441,22 грн. - 3 % річних; 717,22 грн. - пеня в розмірі подвійної ставки НБУ; 1137,58 грн. - інфляційні збитки.

Судові витрати позивача по оплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у розмірі 1395,01 гривень з розрахунку 908,00 грн. (задоволена позовна вимога про розірвання договору оренди землі) + 487,01 грн. (часткове задоволення позовної вимоги про стягнення орендної плати з розрахунку: 16981,02*908/31660,23).

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 257-258, 261, 267, 625, ч. 2 ст. 651 ЦК України, ст.ст. 93, 141 ЗК України, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», та керуючись ст. ст. 2, 13, 76-77, 81, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми орендної плати, 3% річних, пені та інфляційних збитків - задовольнити частково.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) що зареєстрований 10.10.2017 року Олександрійською районною державною адміністрацією, Донецької області.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) заборгованість за період з 03 грудня 2018 року по 01 вересня 2021 року у розмірі 16981 (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна) гривня 02 коп., яка складається з: 14685 грн. - орендна плата; 441,22 грн. - 3 % річних; 717,22 грн. - пеня в розмірі подвійної ставки НБУ; 1137,58 грн. - інфляційні збитки.

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляди судового збору у розмірі 1395,01 гривень.

Рішення постановлено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 25 березня 2022 року.

Повний текст рішення складено 29 березня 2022 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована у АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрований у АДРЕСА_1 , (РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя Олександрівського

районного суду Попович І.А.