Постанова

від 07.03.2023 по справі 933/902/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2449/23 Справа № 933/902/21 Суддя у 1-й інстанції - Попович І.А. Суддя у 2-й інстанції - Тимченко О. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2023 року м.Кривий Ріг

справа № 933/902/21

провадження № 22-ц/803/2449/23

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючого - Тимченко О.О.,

суддів: МірутиО.А.,Хейло Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Тимофєєвої В.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу № 933/902/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення суми орендної плати,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 ,

на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 25 березня 2022 року (суддя Попович І.А.), повне судове рішення складено 29 березня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрівського районного суду Донецької області з позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3261 га, кадастровий номер 1420355100:02:000:0156, розташованої в межах території Олександрівської ОТГ Краматорського району Донецької області. 21 вересня 2017 року, між нею та відповідачем, був укладений договір оренди № 3 вказаної земельної ділянки, який зареєстрований 10.10.2017 року в Олександрівській районній державній адміністрації Донецької області. Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату. Пунктом 4.4 орендар зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 163 156,65 грн у строк з 1 вересня поточного року по 1 вересня наступного року, тобто 4 895 грн. Згідно з пунктом 4.5 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зміна розміру орендної плати у зв`язку із щорічною індексацією здійснюється орендарем самостійно, на підставі офіційних даних про розмір індексації без змін та доповнень до даного Договору. Відповідно до пункту 4.12 договору у разі несвоєчасного або неповного внесення орендарем орендної плати, він несе відповідальність у вигляді стягнення пені у грошовій формі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на день виникнення боргу. На даний час, відповідачем жодного разу не сплачувалась орендна плата за договором оренди земельної ділянки № 3 від 21 вересня 2017 року, а саме за період з 21 вересня 2017 по 21 вересня 2021 роки. Вона неодноразово зверталася до відповідача в усному порядку з питання виплати заборгованості за договором оренди земельної ділянки, але так і не отримала жодних виплат. Наразі відповідач продовжує користуватися землею, наданою йому за Договором.

Просила розірвати договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2017 року, укладений між нею та відповідачем, та стягнути заборгованість за період з 21 вересня 2017 року по 21 вересня 2021 року у вигляді орендної плати за 2017-2021 роки у розмірі 19 580 грн; 3 % річних у розмірі 588 грн; пеню в розмірі подвійної ставки НБУ 4 982,30 грн; суму боргу з інфляцією 6 509,93 грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 25 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: розірвано договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 10 жовтня 2017 року Олександрівською районною державною адміністрацією Донецької області. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за період з 03 грудня 2018 року по 01 вересня 2021 року в розмірі 16981,02 грн, яка складається з: 14685,00 грн орендна плата; 441,22 грн 3% річних; 717,22 грн пеня в розмірі подвійної ставки НБУ; 1137,58 грн інфляційні збитки. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1395,01 грн.

Судове рішення в частині розірвання договору оренди мотивоване тим, що відповідач систематично не сплачуючи орендну плату за користування спірною земельною ділянкою порушив зобов`язання за договором оренди, що є підставою для розірвання договору. Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за спірним договором, суд першої інстанції визначив розмір заборгованості з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

В апеляційній скарзі, поданій до апеляційного суду, ОСОБА_2 посилається на порушенням норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА АПЕЛЯЦІЙНУ СКАРГУ

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконання ним своїх обов`язків щодо оплати орендної плати за спірну земельну ділянку на умовах, визначених сторонами, підтверджується відсутністю з боку позивача претензій до нього протягом 2018-2021 років. Крім того, за договором передбачено, що орендна плата в розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки виплачується у грошовій, натуральній, відробітковій формах відповідно до заяви орендодавця та відповідного наказу посадової особи орендаря, оскільки домовленість між ними вже існувала, цих умов ніхто не дотримувався. Вважає, що він належно сплачував позивачу обумовлену між ними орендну плату: у 2017, 2018 роках пшеницею та ячменем по 500 кг щороку; у 2019 році грошима в розмірі 3000,00 грн, тюками соломи у кількості 80 штук на суму 1200,00 грн по 15 грн за 1 тюк; у 2020 році грошима в розмірі 3000,00 грн, тюками соломи у кількості 50 штук на суму 750,00 грн по 15 грн за 1 тюк; у 2021 році грошима в розмірі 3000,00 грн.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОВОДІВ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ІНШІХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

ОСОБА_2 та його представник в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали просили її задовольнити.

Суд ухвалив, розглядати справу у відсутність сторін, які не з`явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

21 вересня 2017 року, між сторонами укладено договір оренди № 3, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,3261 га, кадастровий номер 1420355100:02:000:0156, розташованої в межах території Олександрівської ОТГ Краматорського району Донецької області, який зареєстрований 10.10.2017 року в Олександрівській районній державній адміністрації Донецької області.

Згідно з актом приймання-передачі від 21.09.2017 року, позивач передала, а відповідач прийняв вказану земельну ділянку в оренду.

Пунктом 4.1 вказаного договору передбачено, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю орендну плату.

Пунктом 4.4 орендар зобов`язався протягом строку дії договору за кожен рік користування земельною ділянкою, сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 163 156,65 грн у строк з 1 вересня поточного року по 1 вересня наступного року, тобто 4 895 грн.

Згідно з пунктом 4.5 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Зміна розміру орендної плати у зв`язку із щорічною індексацією здійснюється орендарем самостійно, на підставі офіційних даних про розмір індексації без змін та доповнень до даного Договору.

Відповідно до пункту 4.6.4 договору, кінцевою датою здійснення усіх розрахунків є 1 вересня наступного року.

Відповідно до пункту 4.12 договору у разі несвоєчасного або неповного внесення орендарем орендної плати, він несе відповідальність у вигляді стягнення пені у грошовій формі у розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої на день виникнення боргу.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

МОТИВИ З ЯКИХ ВИХОДИВ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД, ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відповідач систематично не сплачуючи орендну плату за користування спірною земельною ділянкою порушив зобов`язання за договором оренди, що є підставою для розірвання договору. Стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за спірним договором, суд першої інстанції визначив розмір заборгованості з урахуванням заяви відповідача про застосування позовної давності.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 Земельного кодексу України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Згідно частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірваної за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд першої інстанції правильно, відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахував висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, відповідно до якого при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання , до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував у спірних правовідносинах приписи частини другої статті 651 ЦК України та з`ясував суттєві обставини цієї справи як щодо наявності факту порушення відповідачем умов договору, так і щодо наявності критерію істотності цього порушення договору.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду стосовно того, що систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є самостійною та достатньою підставою для розірвання такого договору.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги надану відповідачем копію витягу з зошиту «видача паїв», оскільки вказані в ньому записи не засвідчені підписами сторін, не містять підпису позивача щодо отримання зазначених в зошиті грошових коштів та продукції. Дані записи не містять відомостей, що вони відносяться до виконання умов спірного договору оренди, виконані невідомою особою та в невідомий час.

Посилання відповідача на те, що суд першої інстанції не допитавши свідків, про що було заявлено у відзиві на позовну заяву, не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої мотивовано виходив з факту відсутності допустимих письмових доказів здійснення орендної плати. Так, за частиною 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За пунктом 4.7 спірного договору оренди земельної ділянки видача коштів, передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними заявами, відомостями, актами та наказами.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-яки відомості, акти тощо на підтвердження видачі коштів, передачі в рахунок орендної плати продукції чи надання послуг.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення ним оплати за договором оренди земельної ділянки. Доводи апеляційної скарги мають характер припущень. В свою чергу, за частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводи та вимоги позивача щодо систематичної несплати орендної плати, а тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2017 року.

Крім того, суд першої інстанції правильно визначив період (з урахуванням заяви відповідача в суді першої інстанції про застосування позовної давності) та розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за спірним договором. Підстав для зміни або скасування рішення в цій частині в межах доводів апеляційної скарги немає.

Апеляційний суд також доходить висновку, що не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції й доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції принципів змагальності сторін та диспозитивності. На думку, скаржника, суд порушив його право, яке було роз`яснено 02 березня 2022 року Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану стосовно можливості відкладення розгляду справ у зв`язку з воєнними діями. Так, розгляд справ по можливості відкладається (за винятком невідкладних судових розглядів), зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя; справи, які не є невідкладними, розглядаються лише за наявності письмової згоди на це усіх учасників судового провадження.

Проте, по-перше, вищезазначене носить рекомендаційний характер, по-друге, відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Отже, за наявності клопотання сторони про відкладення розгляду справи, питання щодо розгляду справи або її відкладення на іншу дату, вирішується судом в день засідання.

З матеріалів справи випливає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Відповідач неодноразово звертався до суду з заявою про відкладення розгляду справи. Тому, вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_2 , суд обґрунтовано виходив з того, що сторони долучили до матеріалів справи усі необхідні на їх погляд докази, всі обставини, які мають значення для справи, повідомлені ними, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, колегією суддів не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення в розумінні статті 376 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 також є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості за договором.

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення судупершої інстанціїухвалене здодержанням нормматеріального іпроцесуального права,підстави дляскасування судовогорішення вмежах доводівта вимогапеляційної скаргивідсутні,а томуапеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 25 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий О.О.Тимченко

Судді: О.А. Мірута

Я.В. Хейло

Повне судове рішення складено 07 березня 2023 року.

Головуючий О.О. Тимченко