Ухвала

від 29.03.2022 по справі 190/261/22

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/261/22

Провадження №1-кп/190/61/22

УХВАЛА

29 березня 2022 року м. П`ятихатки

Суддя П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в :

На розгляді П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

23 березня 2022 року потерпілий ОСОБА_2 подав до суду цивільний позов до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином.

28 березня 2022 року потерпілий ОСОБА_2 подав до канцелярії суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку, кадастровий номер 1224581700:01:004:0059, площею 4,64 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 1140107212245, в межах ціни позову 68618,96 грн. В обгрунтування заяви ОСОБА_2 зазначив, що на розгляді П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, в якому він є потерпілим та ним заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Поряд з цим йому відомо, що в П`ятихатському районному суду Дніпропетровської області є ряд справ за позовами третіх сторін про стягнення неповернутих боргів з членів родини ОСОБА_3 та можливо з нього. Вважає, що вказані обставини свідчать про безвідповідальність щодо виконання своїх боргових зобов`язань відносно інших контрагентів, а також ймовірну можливість відчуження відповідачем належного йому майна, тому невжиття заходів забепечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого.

Частиною п`ятою статті 128 КПК України визначено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Норми КПК України не регулюють порядок розгляду заяви про забезпечення позову.

На підставі ч. 5 ст. 128 КПК України суд застосовує норми Цивільного процесуального кодексу України щодо вирішення зазначеного питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо не вжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частина 3 статті 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Частина 1 статті 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Проте, заявником не наведено достатніх доказів, що не вжиття вказаного заходу забезпечення позову істотно ускладнить або взагалі унеможливить виконання рішення суду в частині вирішення питання, щодо розгляду цивільного позову.

Надана потерпілим заява не містить даних щодо вартості майна, на яке він бажає накласти арешт, тому оцінивши докази, надані потерпілою стороною в обґрунтування своєї заяви, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів, дійшов висновку, що заява не обґрунтована та не підтверджена належними доказами, які дають підстави вважати, що в подальшому виникнуть обставини ускладнення виконання рішення суду у даній справі, а тому заява не підлягає задоволенню, підстав для накладення арешту на земельну ділянку обвинуваченого суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 149-153, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суддя,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову по кримінальному провадженню по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1