Постанова

від 29.03.2022 по справі 522/10347/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №522/10347/20

Апеляційне провадження № 22-ц/813/4883/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Колеснікова Г.Я. (суддя-доповідач),

суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Чугуєва Катерина Олександрівна,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - адвокат Козак Алла Вікторівна,

розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Донцова Д.Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву та рух справи в суді

30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітнього сина.

Позов обґрунтовано тим, що у період з 24 травня 2010 року по 28 грудня 2019 року сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Зазначала, що з грудня 2019 року стосунки між ними припинені, вони проживають окремо, дитина залишилась проживати з нею, що судом розглядається спір між сторонами

про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності.

До квітня 2020 року відповідач щомісячно сплачував на її користь аліменти у розмірі 12 500 грн., а з травня 2020 року відмовився приймати участь в утриманні дитини.

Вказувала, що відповідач матеріально забезпечений, з 2007 року працює на суднах іноземних компаній та отримує дохід у розмірі 12 000 доларів США в місяць, є власником 2 квартир у м.Одесі та інших утриманців не має.

Зазначала, що їх син навчається в загальноосвітній школі, займається плаванням, бойовими мистецтвами, має низку захоплень та знімається в кіно.

Посилаючись на те, що щомісячні витрати на утримання дитини за останні 7 місяців становлять 27 000 грн., які складаються з витрат на:

-харчування, навчання, розваги та іграшки, лікування, виготовлення спеціальних індивідуальних устілок, придбання ортопедичного взуття, одягу, комунальних платежів, на транспорт та інше;

-її поїздки з сином на зйомки, які проводяться у різних містах України, що підтверджується складеною нею таблицею та доданими до таблиці доказами,

позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 12 500 грн. щомісячно до його повноліття на підставі ст.ст.180-182 СК України (т.1а.с.1-2).

Одночасно нею подано клопотання про витребування доказів із банківських установ про рух коштів ОСОБА_2 по рахункам; іноземних компаній щодо його працевлаштування; від Державної прикордонної служби України про перетинання державного кордону відповідачем (т.1а.с.104-105).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 30 червня 2020 року головуючим у справі визначено суддю Донцова Д.Ю.(т.1а.с.106).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 01 липня 2020 року відкрито провадження у справі (т.1а.с.107-108).

Ухвалою того ж суду від 01 липня 2020 року у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено з тих підстав, що витребувані докази не містять доказового значення для вирішення справи по суті (т.1а.с.110-111).

У серпні 2020 року відповідач подав відзив, в якому позов визнав у розмірі 2 500 грн.

Свою позицію обґрунтував тим, що через карантинні заходи він не має можливості ходити у рейси для заробітку грошей з 27 лютого 2020 року і відповідно не має постійних доходів.

Також зазначив про необґрунтованість розміру аліментів та недоведеність понесення витрат на утримання дитини у заявленому розмірі (т.1а.с.120-124).

У вересні 2020 року представник позивача Чуєва К.О. також звернулася до суду із клопотанням про витребування доказів із банківських установ про рух коштів відповідача по рахункам (т.1 а.с.182-183).

20 вересня 2020 року той же представник подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій, без будь-якого обґрунтування, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 20 000 грн. щомісячно (т.1а.с.232).

У відповіді на відзив від 23 вересня 2020 року представник позивача зазначила, що відповідач має можливість сплачувати аліменти у розмірі 20 000 грн. щомісячно, оскільки розмір його щоденної заробітної плати, відповідно до трудового договору з іноземною компанією від 12 липня 2016 року, складає 400 євро. Також зазначила, що син сторін має певний перелік захворювань та потребує додаткових витрат на лікування у сумі 47 890 грн.(т.1а.с.193-195).

У жовтні 2020 року представник позивача повторно звернулася до суду із клопотанням про витребування доказів із Державної прикордонної служби України стосовно перетинання державного кордону відповідачем з 2017 року та від низки компаній щодо надання копій контрактів, відомостей про заробітну плату відповідача тощо (т.1а.с.234-235, т.2 а.с.1).

Ухвалами Приморського районного суду м.Одеси від 04 листопада 2020 року клопотання представника позивача задоволено частково. Витребувано докази із банківських установ про рух коштів відповідача по рахункам, доручено компетентному органу Бельгії витребувати у компанії «DEME» відомості відносно контрактів відповідача ОСОБА_3 та його доходів. Провадження у справі зупинене до отримання відповіді від компетентного органу іноземної держави.

У задоволенні клопотань в іншій частині, в тому числі й щодо витребування відомостей з Державної прикордонної служби України стосовно перетинання державного кордону відповідачем, відмовлено з тих підстав, що витребувані докази не містять доказового значення для вирішення справи по суті (т.2 а.с.26-28;30-31).

15 жовтня 2020 року представник відповідача подала заперечення на заяву про збільшення розміру аліментів, посилаючись на його необґрунтованість та визнала позовні вимоги у розмірі 2 500 грн. (т.2а.с.5-9).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 23 листопада 2020 року провадження у справі поновлено за ініціативою суду (т.2а.с.40).

Ухвалою того ж суду від 07 грудня 2020 року постановлена тотожна за змістом ухвала від 04 листопада 2020 року, якою знову доручено компетентному органу Бельгії витребувати у компанії «DEME» відомості відносно контрактів відповідача ОСОБА_2 та його доходів.

Провадження у справі зупинене до отримання відповіді від компетентного органу іноземної держави (т.2а.с.30-31; 73-74).

Копія вказаної ухвали та інші матеріали надіслані 13 січня 2021 року до Головного територіального управління юстиції в Одеській області для виконання (т.2а.с.112,113).

Із змісту наявних у справі відповідей Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) від 25 січня та 03 березня 2021 року вбачається, що пакет документів надісланий Приморським районним судом м.Одеси повернуто суду у зв`язку з їх неналежним оформленням, що Королівство Бельгія не являється учасником Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах, що суд першої інстанції не позбавлений права надіслати відповідне доручення Центральному органу іноземної держави напряму тощо (т.2а.с.128,134,136).

12 квітня 2021 року представник позивача подала суду клопотання про витребування у відповідача ОСОБА_2 для огляду наявні у нього закордонні паспорти громадянина України, послужну книжку моряка, посвідчення особи моряка, вахтовий журнал спеціаліста динамічного позиціонування та зобов`язати його надати копії вказаних документів, яке судом першої інстанції задоволено протокольною ухвалою від 23 червня 2021 року (т.2 а.с.139,180-181).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21 квітня 2021 року провадження у справі поновлено на підставі заяви представника позивача (т.2а.с.163,166).

В судовому засіданні, призначеному на 29 вересня 2021 року, сторони та їх представники просили суд взяти до уваги обставини, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень (т.2а.с.196-200,201-204,209-210).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі 2 500 грн. щомісячно, починаючи з 30 червня 2020 року до повноліття сина.

Рішення суду мотивовано тим, що дитина сторін потребує матеріального забезпечення, що відповідач зобов`язаний виконувати обов`язки по утриманню дитини. Суд виходив з того, що вимога про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 12 500 грн. щомісячно, що складає понад 4 прожиткових мінімумів для дітей віком від 6 до 18 років, позивачем не обґрунтована належними та допустимими доказами. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що врахував розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я відповідача та інші обставини, які мають істотне значення (т.2 а.с.212-217).

Доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Неправильність рішення суду першої інстанції обґрунтовано порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, окрім доводів, що містяться в позовній заяві, доводи скарги зводяться до того, що судом першої інстанції:

-не взято до уваги та не надано жодної правової оцінки документально підтвердженим доходам відповідача та взагалі не згадано у рішенні про те, що на його банківський рахунок з 01 січня по 26 листопада 2020 року зачислено 2 622 391 грн.;

-не взято до уваги наявність у відповідача на праві власності двох квартир та відсутність інших утриманців;

-не враховано, що нею (позивачем) документально підтверджені фактично понесені витрати на потреби дитини у сумі 27 000 грн. щомісячно (т.3 а.с.57-63).

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Козак А.В. просила залишити її без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів, та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Позиція апеляційного суду

Згідно з ч.13ст.7,ч.1ст.369 ЦПК України розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Підстав для задоволення заяви представника відповідача адвоката Козак А.В. про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, оскільки у відповідача є запитання відносно доводів апеляційної скарги; що справа має велике значення для відповідача, який має бажання надати ґрунтовні пояснення для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин справи, апеляційний суд не вбачає.

При цьому апеляційний суд виходить з того, що справа знаходилась в провадженні суду першої інстанції майже 14 місяців; що під час її розгляду сторонам та їх представникам була надана можливість надати суду всі наявні у них докази для доведення обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень; що представник відповідача скористалася правом надати відзив на апеляційну скаргу, який викладений на 7 аркушах.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру аліментів.

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень зазначила, що професійність суддів є головною гарантією високої якості судових рішень та вимагає високого рівня юридичної підготовки суддів.

Невід`ємними складовими судового рішення є зрозумілість та умотивованість.

Щоб мати ознаки високої якості, судове рішення повинно сприйматися сторонами по справі та суспільством у цілому як результат правильного застосування юридичних норм, справедливого судового процесу та належної оцінки фактів, а також як таке, що може бути ефективно виконаним. Лише в цьому випадку сторони будуть упевнені, що їхню справу було розглянуто й вирішено належним чином, а громадськість сприйме ухвалене рішення як фактор відновлення суспільної злагоди.

Усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, оскільки це необхідна передумова розуміння рішення сторонами та громадськістю. Для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в зрозумілому стилі, доступному для всіх.

Судові рішення повинні бути умотивованими. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його умотивованості. Належна умотивованість є обов`язковою вимогою, якою не можна нехтувати в інтересах швидкого розгляду справи.

Виклад мотивів прийняття рішення не лише полегшує розуміння судового рішення та сприяє визнанню сторонами його суті, а й є насамперед гарантією проти нелегітимних рішень (свавілля).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина сторін у розмірі 2 500 грн., суд першої інстанції зазначив, що врахував розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я відповідача та інші обставини, які мають істотне значення.

Разом із тим, із змісту рішення суду вбачається, що нехтуючи приписами п.п.1-3 ч.4 ст.265 ЦПК України, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення, окрім цитування на 2 аркушах норм Конституції України, Сімейного кодексу України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік», Конвенції про права дитини, роз`яснень Пленуму Верховного Суду України тощо, не здійснив юридичної оцінки всіх фактичних обставин справи, доводів позивачки і відповідача, наявних у справі доказів, та фактично повністю переклав свій обов`язок мотивувати рішення суду на апеляційний суд, що є недопустимим.

Колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції, у порушення вимог п.4ч.5ст.12 ЦПК України, не сприяв позивачу в реалізації її прав, передбачених цим Кодексом, та, не зважаючи на позицію ОСОБА_2 , яка полягала в тому, що він категорично заперечував факт роботи моряком закордоном протягом 2020-2021 років, двічі відмовляв ОСОБА_1 та її представнику у витребуванні відомостей з Державної прикордонної служби України стосовно перетинання державного кордону відповідачем, посилаючись на надумані та необґрунтовані підстави, а саме, що витребувані відомості не містять доказового значення для вирішення справи по суті.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про право позивача на отримання аліментів з відповідача на утримання дитини, проте не погоджується із визначеним судом розміром аліментів з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом

Встановлено, що між сторонами тривалий час існують конфліктні відносини, які з 2020 року вирішуються в судах.

Так, у березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності (справа №522/3471/20), а у травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації (справа №522/4699/20) т.1а.с.127.

З позовом про стягнення аліментів ОСОБА_1 звернулася до суду 30 червня 2020 року (справа №522/10347/20).

Також встановлено, що сторони: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в зареєстрованому шлюбі не перебували.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації народжень 12 квітня 2011 року зроблено відповідний актовий запис №302, батьками якого відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданим Третім Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції від 12 квітня 2011 року, зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1а.с.3).

Сторони є особами працездатного віку, дані про їх захворювання у справі відсутні, позивач та відповідач припинили фактичні шлюбні відносини у грудні 2019 року, з цього часу проживають окремо, дитина проживає з матір`ю.

У грудні 2019 року, ОСОБА_2 звернувся до органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради із заявою щодо перешкоджання ОСОБА_1 в його участі у вихованні малолітнього сина.

Висновком вказаного органу від 31 грудня 2020 року встановлено, що існує конфлікт між сторонами у зв`язку з поділом майна і визначення місця проживання дитини та визначено способи участі батька з малолітнім сином (т.2а.с.116-118).

Відповідно до висновку спеціаліста від 14 вересня 2020 року дитина має діагноз міопія слабкого ступеню обох очей з динамікою погіршення зору та потребує лікування на загальну суму 18 750 грн.

Згідно висновків лікарів від 22 травня та 11 вересня 2020 року відповідно дитина має плосковальгусну деформацію стоп, сплощення прокольного та поперечного зводу стоп, вальгусну постанову колінних та гомілковостопних суглобів, сколіотичне викривлення осанки, перекіс лінії пліч і тазу та потребує лікування на загальну суму 13 690 грн.

Висновком лікаря педіатра від 25 грудня 2017 року встановлено, що дитина має наявність булли в легенях. Вказаний діагноз потребує постійного контролю стану дитини у динаміці та оперативного втручання у м. Києві.

Згідно до плану лікування дитина потребує отримання стоматологічних послуг на загальну суму 47 890 грн. (т.1а.с.81,82,84,212-221).

У справі є дані про те, що на лікування у стоматолога витрачено 700 грн.(т.1а.с.222).

Відповідно до наявних у справі доказів відповідач у 2010 році закінчив Одеську національну морську академію, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Судноволодіння», має дипломи загального оператора ГМЗЛБ, штурмана далекого плавання тощо та працював за фахом за контрактами на судах іноземних компаній (т.1а.с.11,12,13-18,19-22,23,200,201,202,203204-206,207-208,209,210-211).

Відповідно до наданих на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 04 листопада 2020 року виписок про рух коштів в період з 01 січня 2017 року - листопад 2020 року, у відповідача маються рахунки (гривневі, валютні) у банках ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ», АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», АТ АБ «ПРИВАТБАНК».

Зокрема, із досліджених виписок по особовим рахункам ОСОБА_2 ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» по яких він отримує заробітну плату, у призначенні платежів значиться як заробітна плата із вказанням назви компанії судновласника.

Відповідно до виписки ПАТ АБ «ПІВДЕННИЙ» по особовим рахункам ОСОБА_2 , на рахунок останнього за період з 01 січня 2020 року по 26 листопада 2020 року, зачислено 2 622 391 грн. (37 120+1 027 713+310 588+770 062+476 908), а саме:

Рахунок НОМЕР_2 (валюта гривня):

07 серпня - 2 750 грн., 10 серпня - 5 510 грн., 13 серпня - 10 920 грн., 25 серпня - 16 260 грн., 17 листопада - 1 680 грн. Всього 37 120 грн.

Рахунок НОМЕР_3 (валюта долар США):

25 червня - 5 000 доларів США, 20 жовтня - 20 000 доларів США, 20 листопада - 13 400 доларів США. Всього 38 400 доларів США, що еквівалентно 1 027 713 грн.

Рахунок НОМЕР_4 (валюта євро):

09 січня 2020 року - 100 євро (призначення: Salary period 2019-12-М/НОМЕР_7/ОСОБА_2 АДРЕСА_5/NL40RAB00321137817 1/ORCA CREW S.

10 лютого 2020 року - 2100 євро (призначення: Salary period 2020-01-М/НОМЕР_7/ОСОБА_2 АДРЕСА_5/NL40RAB00321137817 1/ORCA CREW S.

10 березня 2020 року - 9 405 євро (призначення: Salary period 2020-02-M/UA

НОМЕР_7/ОСОБА_2 АДРЕСА_5/ NL40RAB00321137817 1/ORCA CREW S.

Всього 11 605 євро, що еквівалентно 310 588 грн.

Рахунок НОМЕР_8 (валюта долар США):

03 серпня 2020 року - 4 341 доларів США (призначення: WAGES JULY 2020 ІМО No. 9683142 BNY CUST RRN - F3S2007303935300 / НОМЕР_8 ОСОБА_2 АДРЕСА_6.

31 серпня 2020 року - 4 089 доларів США (призначення: WAGES AUGUST2020 ІМО No. 9683142 BNY CUST RRN-F3S2007303935300/НОМЕР_8 ОСОБА_2 АДРЕСА_6.

07 вересня 2020 року - 4 341 доларів США (призначення: WAGES SEPTEMBER2020 ІМО No. 9683142 BNY CUST RRN - F3S2007303935300/НОМЕР_8 ОСОБА_2 АДРЕСА_6.

30 вересня 2020 року - 9 485 доларів США (призначення: WAGES AUGUST2020 ІМО No. 9683142 BNY CUST RRN - F3S2007303935300/НОМЕР_8 ОСОБА_2 АДРЕСА_6.

23 жовтня 2020 року - 6 517 доларів США (призначення: WAGES OCTONER2020 ІМО No. 9683142 BNY CUST RRN - F3S2007303935300/НОМЕР_8 ОСОБА_2 АДРЕСА_6.

Всього 28 773 доларів США, що еквівалентно 770 062 грн.

Рахунок НОМЕР_9 номер карти: МС Gold НОМЕР_10:

26 січня 2020 року - 2 000 євро, 16 березня 2020 року - 3 000 євро, 20 травня 2020 року - 1 000 євро, 30 травня 2020 року - 1 300 євро, 16 червня 2020 року - 1 000 євро, 30 червня 2020 року - 1 500 євро, 20 жовтня 2020 року - 1 300 євро, 27 жовтня 2020 року - 3 000 євро, 16 листопада 2020 року - 1 100 євро. Всього: 15 200 євро, що еквівалентно 476 908 грн. (т.2 а.с.44-64).

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно станом на 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 на праві власності належить дві квартири: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 64,6 кв.м., в якій проживає відповідач, та квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 98,6 кв.м., в якій проживає позивач та малолітній син сторін (т.1а.с.4,5,10).

У березні та квітні 2020 року, тобто до звернення позивача до суду з даним позовом, ОСОБА_2 добровільно перераховував на користь ОСОБА_1 аліменти на сина по 12 500 грн. щомісяця, що підтверджено відповідними доказами (т.1а.с.7,8).

Після подачі позову ОСОБА_1 відповідач перераховував на її користь аліменти на сина у загальному розмірі 30 800 грн., а саме:

у 2020 році:

- 2 500 грн.(03 липня); 2 500 грн.(01 серпня); 2 700 грн. та 800 грн.(02 та 07 вересня відповідно); 2 500 грн. (02 жовтня); 3 000 грн. (09 листопада); 2 500 грн. та 10 000 грн.(14 та 30 грудня відповідно) т.1а.с.158,т.2а.с.10-13,121,122,123,191.

у 2021 році:

- 2 500 грн.(13 січня); 2 500 грн. (10 лютого); 2 500 грн. (14 квітня) т.2а.с.119,120,165.

Окрім цього,16 квітня 2020 року відповідач придбав сину телефон Самсунг Галакси А40 вартістю 6 749 грн.(т.2а.с.130).

Також встановлено, що:

-згідно довідки Одеського міського центру зайнятості від 24 травня 2021 року ОСОБА_2 перебуває на обліку як шукаючий роботу з 19 травня 2021 року (т.2 а.с.175);

-10 червня 2021 року ОСОБА_2 отримав нову послужну книжку моряка, яка не містить будь-яких відміток щодо його роботи закордоном (т.2а.с.187).

В судовому засіданні в суді першої інстанції відповідач визнав, що протягом тривалого часу дійсно працював моряком в закордонних рейсах, проте, у 2020 році у зв`язку з карантином у рейси не ходив; чи ходив у рейси у 2021 році не пам`ятає.

Дані про доходи позивача, а також про те, що ОСОБА_1 офіційно працевлаштована, що вона займається зареєстрованою підприємницькою діяльністю матеріали справи не містять. Вік дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) не ускладнює працевлаштування матері дитини.

На ім`я ОСОБА_1 зареєстрований автомобіль «Хонда Аккорд», 2008 року випуску (т.1а.с.133,133-134). Інформація про інше рухоме чи нерухоме майно, вклади у банках тощо, що належать позивачу, у справі відсутні.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).

У ст.182 СК України наведений перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ч.1 ст.184 СК України).

Встановлено, що відповідач має можливість та зобов`язаний законодавством надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.

Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.

Відповідно до вимог ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Аналогічна норма міститься у п.4 ч.1 ст.161 ЦПК України.

За частиною 2 ст.161 ЦПК України особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у ч.1 цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Позивач, скориставшись своїм правом, звернулась до суду саме в позовному провадженні та, з урахуванням уточнень, просила визначити суд розмір аліментів на утримання сина у більшому розмірі ніж встановлено ч.5 ст.183 СК України, а саме у розмірі 20 000 грн.

Так, 20 вересня 2020 року її представник подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, в яких просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі 20 000 грн. щомісячно. Будь-якого обґрунтування, що стало підставою для збільшення розміру аліментів з 12 500 грн., вказана заява не містила (т.1а.с.232).

Як зазначалось вище, суд першої інстанції при визначенні аліментів у розмірі 2 500 грн., усупереч чинному законодавству, не навів мотивів прийнятого рішення.

Колегія суддів не погоджується як з рішенням суду в частині визначеного розміру, так із вимогами позивача про стягнення аліментів у розмірі 20 000 грн. з огляду на таке.

За нормами ч.1ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч.6ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За нормами ч.2ст.182 СК України мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет на 2020 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня -2218 гривня, з 1 липня - 2 318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

У 2021 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років складає: з 1 січня -2 395 гривня, з 1 липня - 2 510 гривень, з 1 грудня - 2 618 гривень.

У 2022 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень.

Апеляційний суд вважає, що позивачем доведено, що відповідач може сплачувати аліменти на дитину у більшому розмірі, ніж встановлено ч.5ст.183 СК України.

Під час визначення розміру аліментів важливим питанням є визначення обсягу грошових коштів, за наявності яких дитина матиме змогу на рівень життя для забезпечення її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а також змогу батька сплачувати грошові кошти у визначеному розмірі.

Надаючи оцінку таблиці витрат на малолітню дитину, яка була складена позивачем у червні 2020 року на підтвердження її витрат за 7 місяців у загальному розмірі 189 472 грн. або 27 067 грн. щомісячно на дев`ятирічну дитину (т.1а.с.27), колегія суддів виходить з наступного.

Так, без надання доказів в наявності потреби щомісячних витрат на харчування дев`ятирічної дитини у розмірі 11 808 грн. та щомісячних витрат на розваги та іграшки у розмірі 2 817 грн. такий розмір витрат апеляційний суд вважає завищеним.

Не підтверджено належними та допустимими доказами й щомісячні витрати позивача на:

-навчання дитини у розмірі 2 042 грн.;

-транспортні витрати у розмірі 1 035 грн.

-інше у розмірі 1 433 грн.

За відсутності даних у справі про загальну кількість осіб, зареєстрованих у квартирі АДРЕСА_2 , безпідставним є й віднесення позивачем всіх витрат по сплаті комунальних платежів за вказану квартиру як її щомісячні витрати на дитину у розмірі 3 247 грн. виключно на відповідача (т.1а.с.97).

Не бере до уваги апеляційний суд й доводи позивача про те, що відповідач отримує дохід у розмірі 12 000 доларів щомісячно. Сам по собі факт разового укладення відповідачем трудового договору з іноземною компанією «Лоуленд Інтернешнл Шиппінг Кіпр Лтд.» 12 липня 2016 року на строк до 23 серпня 2016 року +/- 1 тиждень, та яким встановлена оплата у розмірі 400 євро на день (т.1а.с.207-208), не може бути належним доказом того, що дохід у такому розмірі відповідач отримує щомісячно дотепер.

Колегія суддів також зазначає, що позивачем не надано доказів на спростування доводів відповідача про те, що він у 2021 році не працював моряком в закордонних рейсах; що правом заявити в апеляційному суді, в порядку ч.3ст.367 ЦПК України, клопотання про витребування відомостей з Державної прикордонної служби України стосовно перетинання державного кордону відповідачем вона не скористалася.

Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу, що одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину. Відповідно до ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Аналіз указаної норми закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові, які зобов`язані нести обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. В рамках даної справи позивач вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст.185 СК України не заявляла.

Тому, апеляційний суд, при визначенні розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 не враховує посилання позивача про необхідність лікування сина у стоматолога, додаткові витрати на яке становлять 47 890 грн., та роз`яснює ОСОБА_1 , що вона не позбавлена права на звернення до суду із самостійним позовом до ОСОБА_2 про стягнення вказаних додаткових витрат в порядку ст.185 СК України.

Доводи відповідача про те, що аліменти мають бути визначені у розмірі 2 500 грн., оскільки він у 2020 році не працював є надуманими, адже, як встановлено вище, лише за період з 01 січня по 26 листопада 2020 року на його банківські рахунки надійшло 2 622 391 грн. Необґрунтованими є й доводи ОСОБА_2 про те, що позивач здавала в оренду належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_2 ; що коштів від оренди було достатньо для утримання дитини, з тих підстав, що вони не підтверджені належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Зважаючи на конкретні обставини справи, зокрема на: матеріальне становище відповідача, який має достатній дохід, відсутність у нього на утриманні інших осіб, ураховуючи фактичні обставини справи, в тому числі те, що між сторонами існує невирішений спір про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності, та виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності, розумності та обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач повинен і може надавати матеріальну допомогу у розмірі 5 000 грн. щомісячно на утримання сина. Зазначений розмір є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому суд роз`яснює сторонам положення ч.1 ст.192 СК України, згідно якої розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на наведене, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 вересня 2021 року зміні в частині визначення розміру аліментів.

Керуючись ст.ст.374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29 вересня 2021 року змінити в частині розміру аліментів.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_4 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. щомісяця, починаючи з 30 червня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення в порядку визначеному ст.389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: