Постанова

від 09.07.2010 по справі 2а-1644/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

          

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2010 року < ЧАС >

м. Полтава

Справа № 2а-1644/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря – Дрижирук М.І.,

представників позивача - Куришко О.Я., Сластьоненко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області до Дочірнього підприємства "Лаверна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" , третя особа: Приватне підприємство "СМПТ" про стягнення 1 537 881,60 грн, -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2008 року  Гадяцька міжрайонна державна податкова інспекція звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Лаверна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Синєвир" та  , Приватного підприємства "СМПТ" про  визнання недійсною усної угоди, укладеної між ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»та ПП «СМПТ»на суму 1 537 881, 60 грн.

04 березня 2009 року Гадяцькою МДПІ подана до суду заява про зміну предмету позову та складу учасників від 03.03.2009 № 806/7/10-019, за якою позивач ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»визначив відповідачем, а ПП «СМПТ»- третьою особою та просив суд стягнути в доход держави грошові кошти в сумі 1 537 881, 60 грн за нікчемними правочинами щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (зернових), вчиненими 01.12.2007, 06.12.2007 та 11.12.2007 на підставі усних договорів між Дочірнім підприємством «Лаверна»товариства з обмеженою відповідальністю «Синєвир»та приватним підприємством «СМПТ».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на час вчинення ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»та ПП «СМПТ»правочинів 01.12.2007, 06.12.2007 та 11.12.2007 приватне підприємство «СМПТ»на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 20.02.2006 було припинено у зв’язку з визнанням банкрутом, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 28.02.2006, про що свідчить інформація з реєстру платників ПДВ на офіційному сайті ДПА України. Таким чином, зазначені правочини суперечать актам цивільного законодавства, оскільки вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства та полягає в отриманні ДП «Лаверна»податкової вигоди у вигляді зменшення своїх податкових зобов’язань з податку на додану вартість за рахунок податкового кредиту.

В судовому процесі представники позивача підтримали доводи і вимоги сторони, інтереси якої вони представляють.

Адресована відповідачу повістка про виклик до суду повернулася з відміткою  відділення поштового зв‘язку про те, що ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»за адресою: с. Веприк, Гадяцький район, Полтавська область, не знаходиться. Разом з тим, як свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 29.06.2010 відповідач зареєстрований саме за цією адресою.

Згідно з частиною 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом  відповідної службової особи.

Узгоджується таке і з положенням статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до якого якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, є підстави вважати, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.

Третя особа повістку про виклик до суду не отримала.

Прокурор, який вступив у справу на підставі заяви від 02.07.2010 № 05-1-485, в судове засідання не з’явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання, про що маються докази в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»у встановленому законодавством порядку пройшло процедуру державної реєстрації за №1 560 120 0000 000217, значиться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 30132489, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) в Гадяцькій МДПІ. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

За матеріалами справи між ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир» (в якості покупця) та ПП «СМПТ» (в якості продавця) укладено усні правочини поставки зернових культур згідно з накладною від 01.12.2007 № 264 на загальну суму 790 745,34 грн, в тому числі ПДВ –131 790,89 грн, податковою накладною від 01.12.2007 № 271 на загальну суму 790 745,34 грн, в тому числі ПДВ –131 790,89 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 14.12.2007 № 87 на суму 710 180,00 грн; накладною від 06.12.2007 № 273 на загальну суму 315 560,45 грн, в тому числі ПДВ –52 593,41 грн, податковою накладною від 06.12.2007 № 280 на загальну суму 315 560,45 грн, в тому числі ПДВ –52 593,41 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 19.12.2007 № 92 на суму 701 516,60 грн; накладною від 11.12.2007 № 280 на загальну суму 431 475,81 грн, в тому числі ПДВ –71 929,31 грн, податковою накладною від 11.12.2007 № 296 на загальну суму 431 475,81 грн, в тому числі ПДВ –71 929,31 грн, квитанцією до прибуткового касового ордеру від 28.12.2007 № 102 на суму 126 185,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2006 № Б-39/109-05 за позовом Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова до приватного підприємства «СМПТ»про визнання боржника банкрутом юридичну особу - приватне підприємство «СМПТ» /код ЄДРПОУ 32565382/ ліквідовано /а.с. 16/.

Зазначена обставина слугувала підставою для внесення державним реєстратором відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідка з якого наявна в матеріалах справи.

Актом від 28.02.2006 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, видане ПП «СМПТ».

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за наслідками господарських операцій з придбання товару у ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»виникло  право в податковому обліку з податку на додану вартість за грудень 2007 року  збільшити суму податкового кредиту на  256 313,61 грн.

Таким чином, внаслідок господарських операцій з придбання товару  ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»фактично отримано податкову вигоду у вигляді права на податковий кредит з ПДВ на зазначену суму, що стало можливим завдяки укладенню усних договорів з ПП «СМПТ» в грудні 2007 року.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання  /підприємцями/ з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницька діяльність здійснюється на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику / стаття 44 ГК України /. Це означає, що здійснення господарських операцій суб’єктом підприємницької діяльності передбачає досягнення певної ділової мети, економічної вигоди. При цьому презумується отримання вигоди  у сфері господарювання, а відтак, отримання вигоди у сфері оподаткування не може розцінюватися як самостійна ділова мета підприємницької діяльності.

ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир» уклало усні договора поставки по ціні з нарахуванням податку на додану вартість при усвідомленні факту неперерахування сум податку до бюджету ПП «СМПТ» та при бажанні настання такого факту.

З огляду на сукупність наявних у справі фактичних даних, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку про вчинення правочинів ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»від 01.12.2007, 06.12.2007 та 11.12.2007 з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Вимога про застосування до сторони /-ін/  договору / господарського зобов'язання / в разі укладення останнього з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, може бути предметом судового розгляду за зверненням органу державної податкової служби відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Згідно з частиною 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Як встановлено частиною 2 статті 215 ЦК України, нікчемність правочину означає, що його недійсність встановлена законом і що визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. А відтак, розгляду в суді підлягає спір про застосування наслідків, передбачених законом в разі  укладення такого правочину.

Відповідно до частини 1 статті 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Передбачена цією нормою санкція має конфіскаційний характер, знаходиться за межами цивільно-правового регулювання, може бути застосована до сторони правочину судом за вимогою відповідного органу державної влади, за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування можливе з дотриманням вимог статті 250 ГК України, згідно з якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З положень статті 250 ГК України слідує, що сплив будь-якого з передбачених цією статтею  строку, які є рівнозначно присікальними, унеможливлює застосування адміністративно-господарської санкції.

Про вчинення відповідачем, ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир», правочинів, які за висновком позивача є нікчемними, позивач довідався в ході проведення позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»18.03.2008, коли був складений акт №11/23/30132489 /а.с. 47/. Вимога про застосування наслідків нікчемних правочинів /стягнення 1 537 881,60 грн/ заявлена позивачем лише 04.03.2009, тобто за межами встановлених статтею 250 ГК України строків.

Підстав для застосування до спірних правовідносин частини 4 статті 258 Цивільного кодексу України суд не вбачає, так як стягнення одержаного за нікчемним правочином є не наслідком його вчинення (як на цьому наполягає МДПІ), а конфіскаційною санкцією.

Окрім того, з огляду на ліквідацію ПП «СМПТ» не доведена реальність зобов’язань за вчиненими правочинами, яка відповідно до статті 208 ГК України є неодмінною умовою  для застосування наслідків за нікчемними правочинами.

Отже, в позові про стягнення в доход держави  із ДП «Лаверна»ТОВ «Синєвир»1 537 881,60 грн слід відмовити з наведених вище підстав.

На підставі викладеного, керуючись статтями  160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.  Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови  виготовлено 14 липня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк