Ухвала

від 22.08.2013 по справі 2а-1644/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2013 року м. Київ К-41664/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Рибченка А.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010

у справі № 2а-1644/10/1670

за позовом Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області

до Дочірнього підприємства «Лаверна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Синєвир»

третя особа Приватне підприємство «СМПТ»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Гадяцька міжрайонна державна податкова інспекція Полтавської області (далі по тексту - позивач, Гадяцька МДПІ Полтавської області) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Дочірнього підприємства «Лаверна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Синє вир» (далі по тексту - відповідач ДП «Лаверна» ТОВ «Синєвир»), третя особа Приватне підприємство «СМПТ» (далі по тексту - третя особа, ПП «СМПТ») про стягнення коштів отриманих за нікчемним правочином в розмірі 1537881,60 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2010, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДП «Лаверна» ТОВ «Синєвир» (покупець) та ПП «СМПТ» (продавець) було уклало усні правочини поставки культур, які виконані у повному обсязі, що підтверджується накладними, податковими накладними та квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Судами зазначено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.02.2006 ПП «СМПТ» ліквідовано, про що було внесено державним реєстратором відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Актом від 28.02.2006 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «СМПТ».

За наслідками господарських операцій з придбання товару у відповідача виникло право в податковому обліку з податку на додану вартість за грудень 2007 року збільшити суму податкового кредиту на 256313,61 грн.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що право чин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України , господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.

Суди попередніх інстанцій вірно не погодилися з твердженням позивача, що правочини, укладені між відповідачами, є нікчемними і посилання на ст. 215 ЦК України , відповідно до якої недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), та ст. 203 ЦК України , яка містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. З урахуванням вищевикладених норм, а також ч. 1 ст. 216 ЦК України , відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, можна зробити висновок, що моментом порушення, передбаченого ст. 238 ГК України, є момент недотримання відповідачами вимог ст. 203 ЦК України, на яких посилається позивач, тобто укладання усних правочинів.

Частиною 1 ст. 208 ГК України зазначено, що санкція, на якій наполягає позивач (стягнення в доход держави всього, одержаного сторонами за зобов'язанням) застосовується лише у випадках вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, і виключно за наявності такого наміру в обох сторін.

Положення ст. 207 і ст. 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 1 ст. 203 , ч. 2 ст. 215 , ч. 2 ст. 228 ГК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним у судовому порядку не вимагається. Органи державної податкової служби, зазначені в абз. 1 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу України» від 04.12.1990 , можуть на підставі п. 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави грошових засобів, отриманих за правочинами, вчиненими з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Ці санкції не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. Для застосування зазначених санкцій необхідним є наявність умислу на вчинення правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою ухилення від сплати податків.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України , передбачені нею санкції накладає лише суд. Це правило відповідає ст. 41 Конституції України , відповідно до якої конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, передбаченими законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними і стягнення за рішенням суду в доход держави, вони відносяться до адміністративно-господарських як таких, що відповідають визначенню, встановленому в ч. 1 ст. 238 ГК України . Тому такі санкції можуть застосовуватись виключно в межах строків, визначених ст. 250 ГК України .

Відповідно до ст. 250 ГК України , адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Отже, колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій, що усні правочини укладались відповідачем і третьою особою у 2007 році, позивач дізнався про них у березні 2008 року під час перевірки ДП «Лаверна» ТОВ «Синєвир» а до суду звернувся у березні 2009 року, таким чином позивачем пропущено встановлений ст. 250 ГК України строк звернення з даним позовом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова відхилити.

Постанову Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)А.О. Рибченко З оригіналом згідно Помічник судді О.Я. Меньшикова